З метою удосконалення роботи будинків дитини та подальшого виконання постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.94 N 226 "Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків"

1. Затвердити Типове положення про будинок дитини (додається).

2. Міністру охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, начальникам управлінь охорони здоров'я обласних, Головного управління охорони здоров'я Київської та Севастопольської міських держадміністрацій забезпечити у місячний термін розробку та затвердження положень про будинки дитини, що входять до сфери їх управління.

3. Вважати таким, що не застосовується на території України, наказ МОЗ СРСР від 19.11.86 N 1525 "Про затвердження Положення про будинок дитини та Інструкції про порядок прийняття дітей в будинок дитини та виписки з нього".

1.1. Будинок дитини є комунальним закладом охорони здоров'я для медико-соціального захисту дітей-сиріт, дітей, які залишились без піклування батьків, а також дітей з вадами фізичного та розумового розвитку.

1.2. Основними типами будинків дитини є:

а) будинок дитини загального типу - для медико-соціального захисту здорових дітей-сиріт (I - II груп здоров'я), дітей, які залишилися без піклування батьків, віком від народження до трьох років. Крім дітей цієї категорії, тут можуть знаходитись діти, які мають сім'ю, проте утримання та виховання їх у сім'ї з поважних причин (хвороба годувальника, тривале відрядження, навчання тощо) неможливе, а також діти із затримкою розумового та фізичного розвитку внаслідок несприятливих умов виховання;

б) спеціалізований будинок дитини - для медико-соціального захисту дітей-сиріт, дітей, які залишились без піклування батьків, з вадами фізичного та розумового розвитку (III - V груп здоров'я) віком від народження до чотирьох років, а також:

з органічним ураженням нервової системи та порушенням психіки;

з органічним ураженням центральної нервової системи, в тому числі з дитячим церебральним паралічем без порушення психіки;

з порушенням функції опорно-рухового апарату та іншими вадами фізичного розвитку без порушення психіки;

з порушенням слуху та мови;

з порушенням мови;

з порушенням зору (сліпі, слабозорі);

тубінфікованих, хворих з малими та згасаючими формами туберкульозу, ВІЛ-інфікованих.

У спеціалізованих будинках дитини можуть організовуватись 1 - 2 групи для здорових дітей.

1.3. Будинок дитини у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента України, постановами Кабінету Міністрів України, наказами МОЗ України, органів охорони здоров'я та власним Положенням.

1.4. Створення будинку дитини, його ліквідація та реорганізація здійснюються відповідно до чинного законодавства.

1.5. Діяльність будинку дитини регламентується власним Положенням, яке розробляється на основі Типового положення з урахуванням особливостей будинку дитини.

1.6. У Положенні зазначається: повна назва закладу, його юридична адреса, засновник, підпорядкованість; мета і завдання діяльності будинку дитини, орган управління, основні характеристики медико-соціальної допомоги, порядок та підстави для приймання дітей і їх виписування; режим роботи будинку дитини, комплектація працівників будинку дитини; права, обов'язки і їх відповідальність; порядок використання майна; основи фінансово-господарської діяльності, порядок реорганізації або ліквідації тощо.

1.7. Дітям-інвалідам, які проживають у будинках дитини, пенсія виплачується відповідно до чинного законодавства.

2.1. Будинок дитини забезпечує:

медико-соціальне обслуговування дітей-сиріт, дітей, які залишилися без піклування батьків, дітей з вадами фізичного та розумового розвитку, які тимчасово знаходяться у будинку дитини за заявою батьків;

щоденне медичне спостереження педіатра (і в разі потреби інших спеціалістів) за вихованцями;

проведення двічі на рік (весною і восени) поглиблених медичних оглядів вихованців;

проведення планових профілактичних та оздоровчих заходів;

лікування дітей, які, за висновком лікаря, не потребують стаціонарного лікування, а також лікування, корекція та реабілітація дітей з вадами у фізичному та розумовому розвитку;

надання слухових апаратів, окулярів, медикаментів; спеціалізовану медичну допомогу, реабілітацію відповідно до стану здоров'я дитини;

умови для розвитку, виховання та навчання дітей відповідно до їх віку;

впровадження нових програм медико-соціальної допомоги, педагогічно-виховних заходів;

своєчасне інформування про дітей-сиріт та дітей, які мають правові підстави для усиновлення, органів опіки і піклування за місцем перебування дітей;

надання житла у межах встановленої санітарної норми, твердого інвентарю, столового посуду;

надання одягу, взуття і м'якого інвентарю;

раціональне харчування.

3.1. Порядок приймання дітей у будинок дитини

3.1.1. У будинок дитини приймаються:

діти-сироти;

діти, покинуті в пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров'я;

діти, яких відмовилися забрати з пологового будинку, іншого закладу

охорони здоров'я батьки чи інші родичі;

діти підкинуті;

діти знайдені;

діти батьків, позбавлених батьківських прав;

діти одиноких батьків;

діти з вадами фізичного та психічного розвитку;

діти, які за рішенням суду відібрані у батьків без позбавлення їх батьківських прав;

діти батьків, визнаних у судовому порядку безвісно відсутніми, недієздатними;

діти, батьки яких не мають можливості їх виховувати (за станом здоров'я; у зв'язку з тривалим від'їздом, відбуванням покарання, перебуванням під вартою; в період слідства; у зв'язку з тяжкими матеріально-побутовими умовами та інше).

3.1.2. У будинок дитини приймаються діти від народження до трирічного віку; діти з вадами фізичного та психічного розвитку можуть знаходитись у реабілітаційних групах до чотирирічного віку.

3.1.3. Приймання дітей здійснюється в карантинну групу або ізолятор, де проводяться потрібні лікувально-профілактичні та виховні заходи відповідно до стану здоров'я та віку дитини. З карантинної групи (ізолятора) дитина поступає в групу. Кожне наступне переміщення дитини повинно фіксуватися на титульній сторінці історії розвитку дитини з відповідним обґрунтуванням у тексті.

3.1.4. Прийняття дітей, зазначених у підпункті 3.1.1. Типового положення про будинок дитини, до будинку дитини, здійснюється у разі відсутності в них станів та захворювань, які потребують стаціонарного обстеження та лікування.

3.1.5. Документи для влаштування дітей до будинку дитини оформлюються за місцем їх постійного проживання батьками, опікунами чи закладами, де діти знаходяться на утриманні та лікуванні, і подаються відповідно до Міністерства охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управлінь охорони здоров'я обласних, Севастопольської, Головного управління Київської міських державних адміністрацій.

3.1.6. Перелік документів для оформлення дитини в будинок дитини:

- рішення міської, районної, районної у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчого комітету міської, районної у місті ради за місцем розташування пологового будинку, іншого закладу охорони здоров'я і документів, підготовлених службою у справах неповнолітніх;

- акт про дитину, покинуту в пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров'я або яку відмовилися забрати батьки чи інші родичі, про підкинуту чи знайдену дитину;

- направлення Міністерства охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, органу охорони здоров'я обласної, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій;

- заява про тимчасове влаштування дитини у будинок дитини одного або обох батьків або особи, що їх замінює (додаток 1);

- свідоцтво про народження дитини;

- виписка з історії розвитку дитини (Ф-112/о) та/або медичної карти стаціонарного хворого (Ф-003/о, карти розвитку новонародженого (Ф-097/о), а також обмінної карти пологового будинку, пологового відділення лікарні (Ф-113/о, якщо дитину направлено з пологового будинку;

- дані лабораторних аналізів на предмет наявності венеричних захворювань, загальні аналізи крові, сечі та калу за давністю не більше місяця;

- дані бактеріологічних досліджень на наявність дифтерійної палички, збудників гострих кишкових інфекцій та інші (за епідеміологічними показами) за давністю не більше 3 днів від дня отримання результату дослідження;

- дані лабораторного дослідження на наявність ВІЛ/СНІД, що проводиться на прохання чи за згодою законних представників дитини;

- довідка про відсутність контакту з інфекційними хворими;

- довідка з місця роботи, навчання батьків або особи, що їх замінює, про отримувані доходи при тимчасовому влаштуванні дитини в будинок дитини;

- довідка про отримання державної допомоги одинокою матір'ю;

- свідоцтво про смерть батьків, рішення суду про позбавлення батьківських прав чи відібрання дитини від батьків, вирок суду;

- довідка про хворобу чи від'їзд батьків та інше;

- довідка про батьків та близьких родичів (дідусь, бабуся, брати, сестри);

- довідка-попередження органів опіки та піклування за місцезнаходженням батьків дитини про ознайомлення їх з частиною другою ст. 219 Сімейного кодексу України.

3.1.7. Діти, покинуті в пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров'я або яких відмовилися забрати батьки чи інші родичі, підкинуті чи знайдені діти влаштовуються до будинку дитини на підставі акта, складеного адміністрацією цього закладу у присутності представника органу внутрішніх справ або органами внутрішніх справ за формою, затвердженою спільним наказом МОЗ України та МВС України від 17.03.2004 N 142/275 "Про затвердження форми акта про дитину, покинуту в пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров'я або яку відмовилися забрати батьки чи інші родичі, про підкинуту чи знайдену дитину та Інструкції про порядок його заповнення", зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 30.03.2004 за N 401/9000.

3.1.8. Після приймання підкинутої дитини до будинку дитини адміністрація будинку дитини у триденний строк подає заяву до органу РАЦС про реєстрацію народження цієї дитини.