Відповідно до пункту 13 постанови Кабінету Міністрів України від 02 лютого 2011 року № 98 "Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів" та з метою визначення особливостей направлення у відрядження військовослужбовців Збройних Сил України НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Інструкцію про відрядження військовослужбовців Збройних Сил України, що додається.

2. Визнати таким, що втратив чинність, наказ Міністра оборони України від 29 серпня 2011 року № 530 "Про затвердження Інструкції про порядок відшкодування військовослужбовцям Збройних Сил України витрат на службові відрядження в межах України", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 вересня 2011 року за № 1115/19853 (зі змінами).

3. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

1. Ця Інструкція визначає особливості направлення військовослужбовців Збройних Сил України у відрядження в межах України та механізм відшкодування витрат на відрядження.

Дія цієї Інструкції не поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, які направлені на спортивні змагання, навчально-тренувальні збори, психологічну реабілітацію чи медико-психо-логічну реабілітацію.

2. Відрядження - направлення військовослужбовців Збройних Сил України (далі - військовослужбовці) за наказом командира (начальника, керівника) на певний строк в інший населений пункт для виконання службових завдань поза місцем постійної (тимчасової) дислокації військової частини (підрозділу).

3. Рішення про направлення військовослужбовців у відрядження (за наявності бюджетних асигнувань) та відшкодування витрат на відрядження приймають:

в апараті Міністерства оборони України – Міністр оборони України, перший заступник Міністра оборони України, заступник Міністра оборони України, державний секретар Міністерства оборони України, керівник структурного підрозділу Міністерства оборони України;

в органах військового управління, безпосередньо підпорядкованих Головнокомандувачу Збройних Сил України,- Головнокомандувач Збройних Сил України, заступник Головнокомандувача Збройних Сил України, керівник органу військового управління, безпосередньо підпорядкованого Головнокомандувачу Збройних Сил України;

у Генеральному штабі Збройних Сил України - начальник Генерального штабу Збройних Сил України, заступник начальника Генерального штабу Збройних Сил України, керівник структурного підрозділу Генерального штабу Збройних Сил України;

в інших органах військового управління – керівник органу військового управління або його заступник;

у з’єднанні – командир з’єднання або його заступник;

у військових частинах, військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях – командир (начальник, керівник) військової частини (військового навчального закладу, військового підрозділу вищого навчального закладу, установи, організації).

Рішення про направлення військовослужбовців у відрядження оформляється відповідним наказом, в якому зазначаються:

пункт призначення;

найменування військової частини (установи, організації), куди відряджається військовослужбовець;

строк та терміни відрядження;

мета відрядження.

На підставі наказу про направлення у відрядження військовослужбовцям оформлюється у встановленому порядку посвідчення про відрядження.

4. Строк відрядження визначається командиром (начальником, керівником), але не може перевищувати в межах України 30 календарних днів з урахуванням часу перебування в дорозі (крім випадків, коли інші строки відрядження визначаються законодавчими та іншими нормативно-правовими актами).

5. Військовослужбовці для виконання службових завдань можуть направлятися у відрядження до Міністерства оборони України, Генерального штабу Збройних Сил України та інших органів військового управління строком не більше 5 днів, не враховуючи часу перебування в дорозі, за письмовим рішенням відповідного командира (начальника, керівника) вищого рівня.

Зазначений строк може бути продовжено за письмовим рішенням відповідного командира (начальника, керівника) вищого рівня з обов’язковим повідомленням військової частини (установи, організації), яка направляла військовослужбовця у відрядження.

6. Військова частина (установа, організація), що відряджає військовослужбовця, забезпечує його коштами для здійснення поточних витрат під час відрядження (авансом). Аванс відрядженому військовослужбовцю перераховується в безготівковій формі на відповідний рахунок для використання із застосуванням платіжних карток.

Аванс може видаватися готівкою військовослужбовцям, яких у відрядження направляє військова частина (установа, організація), на яку законодавством покладено завдання і повноваження з розвідувальної, контррозвідувальної та оперативно-розшукової діяльності.

7. Днем вибуття у відрядження вважається день відправлення поїзда, літака, автобуса або іншого транспортного засобу з населеного пункту місця проходження служби відрядженого військовослужбовця, а днем прибуття з відрядження – день прибуття транспортного засобу до населеного пункту місця проходження служби відрядженого військовослужбовця. У разі відправлення транспортного засобу до 24-ї години включно днем вибуття у відрядження вважається поточна доба, а з 00 годин і пізніше – наступна доба. Якщо станція, пристань, аеропорт розташовані за межами населеного пункту, де проходить службу відряджений військовослужбовець, у строк відрядження зараховується час, потрібний для проїзду до станції, пристані, аеропорту. Аналогічно визначається день прибуття відрядженого військовослужбовця до місця служби.

Дата на транспортному квитку (вибуття транспортного засобу з населеного пункту місця проходження служби відрядженого військовослужбовця) має збігатися з датою вибуття військовослужбовця у відрядження згідно з наказом про відрядження. Дата на транспортному квитку (прибуття транспортного засобу до населеного пункту місця проходження служби відрядженого військовослужбовця) має збігатися з датою прибуття військовослужбовця з відрядження згідно з наказом про відрядження.

Якщо дата на транспортному квитку не збігається з датою прибуття військовослужбовця з відрядження згідно з наказом про відрядження, з дозволу командира (начальника, керівника) береться до уваги затримка у відрядженні на вихідні або святкові й неробочі дні у разі, якщо строк перебування військовослужбовця поза місцем проходження його служби не перевищуватиме строк відрядження, передбачений постановою Кабінету Міністрів України від 02 лютого 2011 року № 98 "Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів" (далі – постанова Кабінету Міністрів України від 02 лютого 2011 року № 98).

За ці дні військовослужбовцю не відшкодовуються добові витрати, витрати на найм житлового приміщення та інші витрати (крім витрат на проїзд з місця відрядження до місця проходження служби).

8. На військовослужбовця, який перебуває у відрядженні, поширюється розпорядок дня (режим робочого часу) того органу військового управління, військової частини, установи, організації, підприємства, до якого він відряджений. Замість днів відпочинку, не використаних за час відрядження, інші дні відпочинку після повернення з відрядження не надаються.

Якщо військовослужбовець відбуває у відрядження у вихідний день, йому після повернення з відрядження в установленому порядку надається інший день відпочинку.

Якщо наказом про відрядження передбачено повернення військовослужбовця з відрядження у вихідний день, йому в установленому порядку надається інший день відпочинку.

9. Підтвердними документами, що засвідчують вартість понесених у зв’язку з відрядженням витрат, є розрахункові документи відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та Податкового кодексу України.

10. Окремим видом витрат, що не потребують спеціального документального підтвердження, є добові витрати (витрати на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи, понесені у зв’язку з таким відрядженням).

Добові витрати відшкодовуються в єдиній сумі незалежно від статусу населеного пункту.

11. За кожний день (включаючи день вибуття та день прибуття) перебування військовослужбовця (крім військовослужбовців строкової служби) у відрядженні в межах України, враховуючи вихідні, святкові й неробочі дні та час перебування в дорозі (разом з вимушеними зупинками), йому виплачуються добові в межах сум, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02 лютого 2011 року № 98.

Час перебування в дорозі, за який провадиться виплата добових під час відрядження, визначається за діючим розкладом руху залізничного, водного та повітряного транспорту, враховуючи час затримки відрядженого в дорозі з причин, які від нього не залежать, і час на пересадки.

Причинами затримки військовослужбовця у відрядженні понад строки, зазначені в посвідченні про відрядження, є хвороба, що позбавила його можливості своєчасно повернутися з відрядження, стихійне лихо, інші надзвичайні ситуації. Причини затримки повинні підтверджуватися відповідними документами.

Визначення кількості днів відрядження для виплати добових проводиться з урахуванням дня вибуття у відрядження й дня прибуття до місця проходження служби, що зараховуються як два дні.

При відрядженні військовослужбовця строком на один день або в таку місцевість, звідки військовослужбовець має змогу щодня повертатися до місця постійного проживання, добові відшкодовуються як за повну добу.

Сума добових визначається із урахуванням наказу про відрядження та відповідних первинних документів.

За відсутності наказу про відрядження добові витрати не виплачуються.

12. Військова частина (установа, організація) за наявності підтвердних документів (в оригіналі) відшкодовує в межах граничних сум витрат на найм житлового приміщення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02 лютого 2011 року № 98, витрати відрядженим військовослужбовцям на найм житлового приміщення з розрахунку вартості одного місця в готелі (мотелі), іншому житловому приміщенні за кожну добу такого проживання з урахуванням включених до рахунків на оплату вартості проживання витрат на користування телефоном, холодильником, телевізором та інших витрат.

Відрядженому військовослужбовцю відшкодовуються витрати на побутові послуги, що включені до рахунків на оплату вартості проживання в місцях проживання (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), але не більш як 10 відсотків сум добових витрат за всі дні проживання.

Витрати на харчування, вартість якого включена до рахунків на оплату вартості проживання у готелях (мотелях), інших житлових приміщеннях або до проїзних документів, оплачуються відрядженим військовослужбовцем за рахунок добових витрат.

Військовослужбовцю, відрядженому в межах України, відшкодовується плата за бронювання місця в готелі (мотелі) у розмірі не більш як 50 відсотків вартості такого місця за одну добу згідно з поданими підтвердними документами в оригіналі.

Витрати на найм житлового приміщення за час вимушеної зупинки в дорозі, що підтверджуються відповідними документами, відшкодовуються в порядку й розмірах, передбачених цим пунктом.

Витрати, що перевищують граничні суми витрат на найм житлового приміщення, відшкодовуються з дозволу командира (начальника, керівника) згідно з оригіналами підтвердних документів. Зазначені витрати не є надміру витраченими коштами.

Для підтвердження затримки в дорозі з не залежних від військовослужбовця причин він повинен отримати відповідну відмітку в посвідченні про відрядження або довідку про причини затримки в органі управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України чи військового комісара, а за їх відсутності – в органі місцевого самоврядування.

Письмове підтвердження про запізнення транспортного засобу видається представниками транспорту на станції (пристані, в аеропорту) призначення військового пасажира тільки в разі пред’явлення перевізного документа шляхом нанесення відмітки на ньому або на окремому бланку безпосередньо після прибуття транспортного засобу.

У разі проїзду автомобільним транспортом виплата добових здійснюється за час фактичного перебування в дорозі, але не більше ніж за час, визначений розрахунком руху, – 200 км на добу.

Військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які направлені на навчання (за денною формою) у навчальні заклади і підрозділи системи підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів (крім вищих військових навчальних закладів), відшкодування витрат на найм житлового приміщення здійснюється у разі, якщо ці військовослужбовці під час навчання не забезпечувалися гуртожитком і витрати на надання їм житлової площі в оплату за навчання не включалися.

Витрати відрядженим військовослужбовцям на найм житлового приміщення (крім військовослужбовців строкової військової служби), відшкодовуються також у разі направлення їх в інші населені пункти на медичний огляд військово-медичними комісіями в амбулаторному порядку.

13. Витрати на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) до місця відрядження і назад відшкодовуються в розмірі вартості проїзду повітряним, залізничним, водним і автомобільним транспортом загального користування (крім таксі) з урахуванням усіх витрат, пов’язаних із придбанням проїзних квитків і користуванням постільними речами в поїздах, та страхових платежів на транспорті.

Відрядженому військовослужбовцю відшкодовуються витрати на проїзд транспортом загального користування (крім таксі) до станції, пристані, аеропорту, якщо вони розташовані за межами населеного пункту, де проходить службу відряджений військовослужбовець, або до місцеперебування у відрядженні.

За наявності декількох видів транспорту від місця проходження служби до місця відрядження командир (начальник, керівник) може запропонувати відрядженому військовослужбовцю вид транспорту, яким йому слід користуватися. У разі відсутності такої пропозиції військовослужбовець самостійно вирішує питання про вибір виду транспорту.

Відрядженому військовослужбовцю відшкодовуються також витрати на проїзд міським транспортом загального користування (крім таксі) відповідно до маршруту, погодженого командиром (начальником, керівником) за місцем відрядження (згідно з підтвердними документами).

Витрати на проїзд відрядженого військовослужбовця в м’якому вагоні (з окремими двомісними та тримісними купе з місцями для лежання), вагоні І класу поїзда будь-якої категорії, а також повітряним транспортом за квитками І класу та бізнес-класу, як виняток, відшкодовуються в кожному випадку з дозволу командира (начальника, керівника) згідно з оригіналами підтвердних документів. Зазначені витрати не є надміру витраченими коштами.

Витрати на проїзд водним транспортом відшкодовуються у разі, коли у напрямку проїзду такий вид транспорту є єдиним засобом сполучення або вартість проїзду не перевищує вартість проїзду залізничним, повітряним чи автомобільним транспортом.

Витрати на перевезення багажу понад вагу, вартість перевезення якої входить до вартості квитка на той вид транспорту, яким користується військовослужбовець, відшкодовуються з дозволу командира (начальника, керівника) згідно з оригіналами підтвердних документів. Зазначені витрати не є надміру витраченими коштами.

14. Відрядженому військовослужбовцю понад установлені суми компенсації витрат у зв’язку з відрядженням відшкодовуються також витрати на оплату податку на додану вартість за придбані проїзні документи, користування в поїздах постільними речами та найм житлового приміщення згідно з підтвердними документами в оригіналі.