1. Ця Інструкція визначає правила заповнення, порядок ведення форм племінного обліку, що застосовуються у козівництві, з метою організації достовірного, систематичного обліку продуктивності, походження кожної тварини, інших селекційних ознак для проведення селекційно-племінної роботи.

2. У цій Інструкції терміни вживаються у значеннях, наведених в Законі України "Про племінну справу у тваринництві" .

3. Племінний облік узгоджується з бухгалтерським обліком і складається з таких елементів:

ідентифікація (присвоєння клички та ідентифікаційного номера);

визначення живої маси, молочної продуктивності та якості молока;

запис інформації про тварину у відповідні форми племінного обліку.

4. На підставі даних племінного обліку формується інформація про кожну тварину, породу, стадо, генеалогічну групу, популяцію окремих регіонів та країни в цілому.

5. Племінний облік забезпечують суб’єкти племінної справи у тваринництві всіх форм власності до вибуття тварин, після чого усі його форми передають на зберігання до архіву.

6. Племінний облік у молочному козівництві ведуть за такими формами:

1) форма № 1-кзм "Картка племінного цапа";

2) форма № 2-кзм "Картка племінної кози";

3) форма № 3-кзм "Журнал обліку парування (осіменіння), окоту козематок та реєстрації приплоду";

4) форма № 4-кзм "Журнал обліку вирощування та бонітування племінного молодняку кіз молочних порід";

5) форма № 5-кзм "Звіт про результати бонітування кіз молочних порід";

6) форма № 6-кзм "Перелік ознак для формування інформаційної бази даних кіз молочного напряму продуктивності".

7. Форми призначено для накопичення первинної інформації, яку потім заносять до електронної бази даних та використовують для автоматизованої обробки результатів селекційно-племінної роботи.

8. Якщо у господарстві використовують автоматизовану систему управління молочним козівництвом, племінний облік ведуть та роздруковують за позиціями, зазначеними у затверджених формах.

1. Усі графи форм заповнюються чітко та розбірливо. Під час заповнення форм племінного обліку необхідні виправлення здійснюють тільки чітким перекресленням попередньої інформації. Після кожного виправлення той, хто виправляв помилки, повинен поставити підпис. Не допускається зафарбовування, підтирання даних.

2. Кожен показник, що є у формах, записують з такою визначеною точністю:

1) жива маса племінних тварин і молодняку (кг) - до 1 кілограма;

2) результати вимірювання тварин (см) - до 1 сантиметра;

3) надій молока за лактацію (кг) - до 1 кілограма;

4) кількість молочного жиру/білка (кг) - до 1 кілограма;

5) добовий надій молока (кг) - до однієї десятої кілограма;

6) вміст у молоці жиру/білка (%) - до однієї десятої відсотка;

7) усі відносні показники (%) - до однієї десятої відсотка (один знак після коми).

1. Визначення показників для заповнення форм племінного обліку та проведення зоотехнічних і селекційних заходів відбувається у певному віці тварин відповідно до Інструкції з бонітування кіз молочних порід, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 28 лютого 2018 року № 104 (далі - Інструкція з бонітування кіз молочних порід).

2. Живу масу визначають шляхом індивідуального зважування на вагах. Результати заносять до форм племінного обліку на дату зважування або в перерахунку на необхідний вік. Перерахунок живої маси на необхідний вік здійснюється шляхом визначення середньодобового, а потім - загального приросту з подальшим його додаванням (або відніманням) до живої маси на дату зважування у випадках перевищення (або недосягнення) твариною встановленого вимогами віку. Середньодобовий приріст визначається за формулою:

де

R - середньодобовий приріст;

W1 і W2 - жива маса на початку і в кінці періоду, кг;

T1 і T2 - вік на початку і в кінці періоду, днів.

3. У тварин визначають такі основні проміри екстер’єру (тулуба):

висоту у холці - відстань від найвищої точки холки по прямій до землі;

висоту в крижах - відстань від найвищої точки крижової кістки до землі;

глибину грудей - відстань від холки до грудної кістки за вертикаллю, дотично до заднього кута лопатки;

ширину грудей - найбільшу відстань між зовнішніми виступами ребер, дотично до заднього кута лопаток;

ширину в сідничних горбах - відстань за горизонталлю між зовнішніми виступами сідничних горбів;

ширину в маклоках - відстань за горизонталлю між зовнішніми виступами маклоків;

довжину тулуба по діагоналі - відстань між переднім краєм плечелопаткового суглоба і внутрішнім виступом сідничних горбів;

обхват грудей - обхват за вертикаллю дотично до заднього кута лопатки.

1. Молочну продуктивність кіз визначають на основі даних проведення контрольного доїння козематок.

Початком лактації вважається перший день після окоту, а закінченням - останній день доїння.

Контрольне доїння кіз проводять не рідше одного разу на місяць.

Перше контрольне доїння проводять через 10-30 днів після окоту, а останнє - за 30-10 днів до очікуваного запуску. Вміст жиру і білка в молоці контролюють щомісяця, відбір контрольної проби молока для визначення їх вмісту проводять протягом доби від різних надоїв пропорційно до кількості надоєного молока під час контрольного доїння або визначають окремо під час кожного доїння.

Під час контрольного доїння визначають:

кількість молока за доїння (кг) шляхом зважування або вимірювання у літрах, перераховуючи у кілограми множенням об’єму на середню щільність молока - 1,029;

надій молока: за добу - це сума разових надоїв (кг) за добу;

за місяць - це добуток надою за добу (кг) і числа дійних днів між контрольними доїннями (календарний місяць);

за лактацію - це сума надоїв (кг) за усі місяці лактації.

Якщо у календарному місяці окоту або запуску кози контрольне доїння не проводили, надій за цей період визначають множенням контрольного надою (кг) за найближчу контрольну добу на відповідне число неконтрольованих дійних днів.

2. Кількість молочного жиру/молочного білка (кг) за 240 днів або скорочену закінчену лактацію обчислюють за сумою добутків місячного надою (кг) на вміст жиру/білка в молоці (%), поділеною на 100.

Середній вміст жиру/білка в молоці (%) за лактацію дорівнює кількості молочного жиру/молочного білка, помноженій на 100 і поділеній на надій за 240 днів або скорочену закінчену лактацію.

1. Визначення показників, що характеризують якість молока, проводиться у лабораторіях, які мають статус суб’єкта племінної справи у тваринництві- підприємство (лабораторія) з оцінки якості тваринницької продукції, та інших акредитованих лабораторіях.

З метою визначення показників якості молока проводиться відбір контрольної проби протягом доби від різних надоїв пропорційно до кількості надоєного молока.

2. Проведення відбору контрольної проби молока здійснюють за допомогою вимірювальних приладів:

градуйованої піпетки;

дозованого шприца.

Відбір контрольної проби молока проводиться у пронумеровані пробні стаканчики, номер стаканчика є номером контрольної проби і зазначається у формі племінного обліку (форма № 2-кзм). Перед початком контрольного доїння в кожний пробний стаканчик вносять консервант.

Для відбору проби частину молока від одного надою переливають в окрему ємність і ретельно перемішують, після чого пробу відбирають з цієї ємності вимірювальним приладом пропорційно до надою.

3. Відбір середньої контрольної проби молока проводять за умови, якщо об’єму пробного стаканчика недостатньо.

Взяту пробу молока протягом доби зливають в окрему ємність, добре перемішують і з неї беруть середню контрольну пробу молока, але не менше ніж 50 мл. У документах племінного обліку середню контрольну пробу позначають літерою "С".

4. Мінімальний об’єм проби від першого доїння повинен забезпечити визначення в контрольній пробі компонентів якості молока та складати не менше ніж 50 мл.

5. Після кожного відбору молока пробний стаканчик закривають кришкою та легкими поштовхами перемішують його вміст і розміщують у штатив. На штатив наносять маркування, яке складається з коду підприємства та порядкового номера ящика. Відібрані проби зберігають у холодному приміщенні і після закінчення контрольного доїння негайно відправляють до лабораторії.

1. Форма № 1-кзм "Картка племінного цапа" (далі - картка цапа) - основний документ індивідуального племінного обліку від народження до кінця господарського використання тварини, призначений для накопичення всебічної інформації про тварину: продуктивність, індивідуальні та племінні якості цапа, його родовід, лінійну належність, інтенсивність використання у відтворенні. Картка цапа є основним документом для запису тварини до державної книги племінних тварин (далі - ДКПТ) та електронного реєстру.

Картка цапа заповнюється на усіх цапів-плідників.

До складу форми входить основна частина та сім розділів, які несуть певну інформацію.

В основній частині картки цапа зазначають:

ідентифікаційний номер, кличку, місце народження (господарство, де народилася тварина, та його адреса);

господарство, область, де використовують тварину, - у графі "Власник";

число, місяць, рік народження цапа - у графі "Дата народж.";

у числі скількох народилася тварина - у графі "Кількість в окоті";

живу масу при народженні - у графі "Маса при народж., кг";

породу і породність, що визначаються відповідно до Інструкції з бонітування кіз молочних порід, у помісних тварин зазначають частки крові вихідних порід;

дату та причину вибраковки чи вибуття;

фото цапа, на якого заводиться картка;

число, місяць, рік та номер, під яким тварину внесено до ДКПТ.

У розділі I "Походження" вносять дані про предків цапа до третього покоління включно:

до лівої частини заносять ідентифікаційні номери, клички, дати народження, продуктивність за найвищу лактацію, комплексний клас материнських предків цапа: матері (М), матері батька (МБ), матері матері (ММ) та матері матері матері (МММ);

до правої - ідентифікаційні номери, клички, дати народження, бали (індекси) за екстер’єр, здоров’я, плодючість, комплексний клас, категорію племінної цінності та селекційний індекс батьківських предків цапа: батька (Б), батька батька (ББ), батька матері (БМ) та батька матері матері (БММ).

До розділу II "Молочна продуктивність предків цапа" вносять інформацію про молочну продуктивність двох поколінь материнських предків цапа та зазначають номер лактації, рік, тривалість лактації в днях, фактичний надій, вміст та кількість молочного жиру та білка.

До розділу III "Оцінка типу будови тіла цапа" вносять інформацію про дату (рік) бонітування, фактичний вік тварини при бонітуванні, живу масу, висоту в холці, обхват грудей, бали за тип будови тіла, масть, темперамент, роги, вади та дефекти типу будови тіла (за наявності), дані генетичного контролю.

До розділів IV "Використання цапа" та V "Оцінка цапа за якістю потомства" на зворотному боці картки цапа вносять дані про:

кількість спарованих (запліднених) цапом кіз за рік, ефективність (частка тих, що розкотилися від спарованих), кількість народжених козенят, в тому числі цапків, кізочок, мертвих, гермафродитів;

частку потомства цапа класу "еліта" за живою масою (в шість місяців), типом будови тіла та здоров’ям, клас визначають згідно з Інструкцією з бонітування кіз молочних порід;

кількість дочок, їх середні показники: надій, вік першого окоту, середній надій, вміст жиру, білка, сума молочного жиру та білка за лактацію дочок; за результатами оцінки дочок виставляється категорія племінної цінності цапа.

До розділу VI "Результати використання двох поколінь предків цапа та їх оцінка за якістю дочок" вносять дані використання та оцінки батька цапа, батька батька та батька матері.

У розділі VII "Визначення комплексного класу цапа" зазначають інформацію про кількість балів за певну ознаку згідно з додатком 11 до Інструкції з бонітування кіз молочних порід, виставляють комплексний клас та селекційний індекс.

У нижній частині зворотного боку картки цапа заносять дані щодо його участі у виставках та отримані нагороди.

Дату заповнення картки цапа засвідчує зоотехнік з племінної справи та керівник (власник), підпис останнього закріплюється печаткою.

2. Форма № 2-кзм "Картка племінної кози" (далі - картка кози) - основний документ індивідуального племінного обліку від народження до кінця господарського використання тварини, призначений для накопичення всебічної інформації про тварину: продуктивність, індивідуальні та племінні якості кози. Картка племінної кози є основним документом для запису тварин до ДКПТ.

Якщо у господарстві використовують автоматизовану систему управління молочним козівництвом, картки на козематок, що вибули, обов’язково друкують та зберігають в архіві.

Картки козематок, що вибули:

систематизують (за алфавітом кличок чи ідентифікаційними номерами), переплітають у книги та нумерують;

складають список козематок, які вибули, розміщують на титульній сторінці книг та заносять до алфавітного покажчика.

Картку племінної кози заводять на всіх козематок основного стада.

До складу форми входить основна частина та п’ять розділів, що несуть певну інформацію.

Основну частину картки кози заповнюють аналогічно до картки цапа.

У розділі I "Походження" до лівої частини заносять дані про ідентифікаційні номери, клички, дати народження, номери та оцінку молочної продуктивності за найвищу лактацію (надій, вміст і кількість молочного жиру та білка), екстер’єр, комплексний клас (категорію племінної цінності) двох поколінь материнських предків кози: матері (М), матері батька (МБ), матері матері (ММ).

До правої частини заносять дані щодо продуктивності двох поколінь батьківських предків кози аналогічно до картки цапа.

У розділі II "Продуктивність та оцінка кози" зазначають інформацію про номер лактації, її тривалість, продуктивність за завершену лактацію та 240 днів лактації (надій, вміст та кількість жиру і білка в молоці), результати оцінки кози, заносять комплексний клас, категорію племінної цінності та селекційний індекс.

У розділі III "Результати бонітування кози" зазначають інформацію:

у верхній частині - проміри та кількість балів за результатами оцінки тварини за певними ознаками;

у нижній частині - дані щодо масті, темпераменту, властивостей під час доїння, вад екстер’єру, рогів, даних генетичного контролю.

У розділ IV "Відтворювальна здатність" заносять інформацію про осіменіння та всі окоти кози, багатоплідність, стать та ідентифікаційні номери народжених козенят.

На зворотному боці картки у розділі V "Молочна продуктивність" заносять дані щодо проведення контрольних доїнь впродовж ряду лактацій.