Відповідно до Конвенції про міжнародну цивільну авіацію, статей 3 та 33 Повітряного кодексу України, п.20 Положення про Комітет по використанню повітряного простору України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.93 за N 142, та з метою підвищення кваліфікації фахівців, які здійснюють регулювання використання повітряного простору України і обслуговування повітряного руху на території України,

1. Затвердити "Кваліфікаційні вимоги до диспетчерів обслуговування повітряного руху України" (додаються).

2. Затвердити терміни щодо володіння англійською мовою у період 1995-1997 років (додаються).

3. Доручити директору інституту аеронавігації державної льотної академії України в місячний термін.

3.1. Розробити та представити на затвердження методику проведення сертифікації фахівців обслуговування повітряного руху щодо рівнів володіння англійською мовою з застосуванням сучасних технічних засобів.

3.2. Створити постійно діючу комісію із спеціалістів інституту, які мають відповідний допуск до проведення сертифікації фахівців обслуговування повітряного руху по володінню англійською мовою.

4. Доручити генеральному директору Державного підприємства "Украерорух" створити місцеву кваліфікаційну комісію (МКК) з метою проведення усіх видів сертифікації фахівців обслуговування повітряного руху. Результати сертифікації оформляти актами, які надсилати на затвердження. Після затвердження актів робити відповідні відмітки у диспетчерських свідоцтвах.

5. Державному підприємству "Украерорух", установам та організаціям, що мають у своєму складі службу обслуговування повітряного руху, спільно з інститутом аеронавігації щорічно розробляти та надавати на затвердження план-графік проведення сертифікації. Проводити сертифікацію, як правило, на місцях або в інституті аеронавігації за рахунок установ та організацій, до яких належать фахівці, що обслуговують повітряний рух.

6. Украероруху щорічно після завершення сертифікації за її результатами складати план підготовки фахівців обслуговування повітряного руху на різного роду курсах англійської мови.

7. Наказ довести до усіх осіб, на яких розповсюджуються його вимоги.

8. Вважати такими, що не застосовуються на території України вказівки Міністерства цивільної авіації СРСР від 22.12.89 за N 616/у, та від 29.05.90 за N 3.1-171.

9. Інструктивний лист Комітету по використанню повітряного простору України від 22.03.93 за N 45.38-28 вважати таким, що втратив чинність.

10. Контроль за виконанням даного наказу покласти на заступника голови Комітету по використанню повітряного простору України О.О.Катрича.

1.1. Кваліфікаційні вимоги до диспетчерів обслуговування повітряного руху розроблені відповідно до Конвенції про міжнародну цивільну авіацію, Повітряного кодексу України та інших нормативних актів.

1.2. Кваліфікаційні вимоги до диспетчерів обслуговування повітряного руху є нормативним актом, відповідно до якого провадиться підбір кандидатів, їх підготовка та допуск до самостійної діяльності по управлінню повітряним рухом.

1.3. Кваліфікаційні вимоги стосуються тільки диспетчерського складу служби руху, який здійснює безпосереднє управління повітряним рухом.

1.4. Особа, яка здійснює управління повітряним рухом, повинна бути сертифікована щодо її відповідності до наданих кваліфікаційних вимог. Особа, яка здійснює управління повітряним рухом, допускається до самостійної професійної діяльності за умови, що вона має свідоцтво (сертифікат) на право здійснювати професійну діяльність, та підтверджує наявність у неї необхідних знань та навичок, а також відповідність стану здоров'я діючим вимогам.

1.5. Свідоцтво (сертифікат) повинно (повинен) відповідати міжнародним стандартам та видаватись тільки державним органом по використанню повітряного простору України - Украеронавігацією.

1.6. Особа, яка здійснює управління повітряним рухом, повинна мати при собі діюче свідоцтво (сертифікат).

1.7. Свідоцтво (сертифікат) диспетчера обслуговування повітряного руху, видане іноземною державою, може бути визнано дійсним тільки державним органом по використанню повітряного простору України - Украеронавігацією, якщо воно (він) відповідають вимогам розділу 5.

1.8. У випадках, коли держава замість видачі свого власного свідоцтва надає силу свідоцтву, виданому іншою державою, вона встановлює його дійсність відповідним дозволом, котрий записується у свідоцтві, виданим іншою державою, та підтверджує, що це свідоцтво діє так само, як свідоцтво, видане Украеронавігацією.

1.9. Підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації фахівців управління повітряним рухом України, з видачею відповідних свідоцтв, здійснюється в учбових авіаційних закладах, центрах перепідготовки та підвищення кваліфікації авіаційних фахівців та в інших організаціях, у тому числі іноземних держав, і визначається спеціальним Положенням, яке затверджується державним органом по використанню повітряного простору України - Украеронавігацією.

2.1. Визначення, що стосуються свідоцтв

Диспетчер ОПР із кваліфікаційною відміткою у свідоцтві.

Диспетчер ОПР, що має свідоцтво та дійсні кваліфікаційні відмітки, які відповідають здійснюваним ним правам.

Кваліфікаційна відмітка

Запис, що зроблено у свідоцтві, або має до нього відношення та є його частиною, у якій зазначаються особливі умови, права або обмеження, що стосуються цього свідоцтва.

Медичний висновок

Є доказом того, що держава підтверджує відповідність власника свідоцтва конкретним вимогам, що пред'являються до стану здоров'я. Видається після висновку повноважного органу по видачі свідоцтв за результатами медичного огляду, які надані зазначеним членом медичної комісії, що проводив огляд кандидата на отримання свідоцтва.

Офіційний медичний висновок

Зроблений щодо конкретного випадку одним або декількома медичними експертами висновок, придатний для повноважного органу по видачі свідоцтв, із залученням у разі потреби спеціалістів по здійсненню польотів або інших експертів.

Підготовка за затвердженою програмою

Підготовка, що здійснюється за спеціальною програмою та під контролем органу, який затверджений державою.

Повноважний орган по видачі свідоцтв

Повноважний орган, на котрий державою покладено відповідальність за видачу свідоцтв авіаційному персоналу.

Надання сили свідоцтву

Дія, у результаті якої держава замість видачі власного свідоцтва визнає свідоцтво, видане іншою державою, як рівнозначне власному свідоцтву.

2.2. Скорочені найменування диспетчерських пунктів

3.1. Диспетчери обслуговування повітряного руху повинні відповідати наступним вимогам:

- громадянство України;

- вік не менше 20 років;

- загальну середню освіту;

- спеціальну підготовку за затвердженими програмами;

- стан здоров'я, що відповідає вимогам до видачі висновку третього класу (ІКАО, ДОС 8984-АN/895);

- володіти українською, російською та англійською мовами;

- мати високий рівень дисципліни та моральних якостей.

3.2. Кандидат повинен мати необхідний рівень знань у таких сферах.

3.2.1. Повітряне право: правила та положення, що стосуються діяльності диспетчера обслуговування повітряного руху.

3.2.2. Обладнання та технічні засоби, які застосовуються при управлінні повітряним рухом: принцип дії, використання, можливості та обмеження в роботі.

3.2.3. Загальні знання:

- принципів польоту;

- принципів експлуатації та функціонування повітряних суден, двигунів та систем;

- характеристик повітряних суден, що мають відношення до діяльності по управлінню повітряним рухом.

3.2.4. Можливості та обмеження людини: можливості та обмеження людини стосовно управління повітряним рухом.

3.2.5. Мова: володіння українською та російською мовами при управлінні рухом повітряних суден України, та володіння англійською та російською мовами при управлінні рухом повітряних суден іноземних держав.

3.2.6. Метеорологія: авіаційна метеорологія; застосування та розуміння метеорологічної інформації; виникнення та характеристики особливих явищ погоди, які впливають на виконання польотів та їх безпеку; вимірювання елементів погоди.

3.2.7. Аеронавігація: принципи аеронавігації; принципи дії, обмеження та точність навігаційних систем та візуальних засобів.

3.2.8. Експлуатаційні процедури: управління повітряним рухом, зв'язку, радіотелефонії та обміну фразеологією (штатною, позаштатною та аварійною); використання відповідної авіаційної документації; практичні методи забезпечення безпеки польоту.

3.3. Кандидат повинен успішно закінчити курс підготовки за затвердженою програмою та не менше трьох місяців успішно виконувати практичне управління повітряним рухом під наглядом диспетчера-інструктора, при цьому виявити уміння та здатність приймати рішення та виконувати дії щодо безпечного, упорядкованого та оперативного диспетчерського обслуговування на рівні відповідно до наданих прав.

3.4. До початку здійснення прав за своєю кваліфікацією диспетчер обслуговування повітряного руху повинен ознайомитись з усією необхідною останньою інформацією.

3.5. Досвід практичної роботи, встановлений п.2.3, повинен бути одержаний протягом шести місяців, що безпосередньо передували одержанню кваліфікаційної відмітки у свідоцтві.

3.6. Коли кандидат вже має кваліфікаційну відмітку диспетчера обслуговування повітряного руху іншої категорії або таку ж відмітку, але по іншому аеропорту України, тоді повноважний орган - Украеронавігація, що видає свідоцтва, визначає можливість зниження вимог до досвіду, встановлених для цієї категорії.

3.7. Коли кандидат одночасно одержує дві кваліфікаційні відмітки диспетчера обслуговування повітряного руху, тоді повноважний орган - Украеронавігація, який видає свідоцтва, визначає застосування вимог на підставі вимог що стосуються кожної кваліфікаційної відмітки. Ці вимоги повинні відповідати найвищим вимогам по отримуваним кваліфікаційним відміткам.

3.8. Кваліфікаційна відмітка втрачає чинність, якщо диспетчер обслуговування повітряного руху не здійснює свої функціональні обов'язки, передбачені кваліфікаційною відміткою, протягом шести місяців, незалежно від причин. Відмітка залишається недійсною до того часу, доки знову не буде встановлена спроможність диспетчера здійснювати свої функціональні обов'язки, передбачені кваліфікаційною відміткою.

4.1. Диспетчер аеродрому

Кандидат повинен виявити рівень знань, які відповідають наданим правам у тій мірі, у якій вони визначають коло службових обов'язків у наступних сферах.

4.1.1. Генеральний план аеродрому.

4.1.2. Структура повітряного простору.

4.1.3. Застосування правил, процедур та джерела інформації.

4.1.4. Аеронавігаційні засоби.

4.1.5. Устаткування для управління повітряним рухом та його використання.

4.1.6. Рельєф місцевості та характерні наземні орієнтири.

4.1.7. Характерні особливості повітряного руху.