Відповідно до частини четвертої статті 79 Кодексу цивільного захисту України та з метою вдосконалення діяльності з організації та проведення водолазних спусків і робіт у Державній службі України з надзвичайних ситуацій, забезпечення готовності її органів та підрозділів до реагування на надзвичайні ситуації на водних об’єктах НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Інструкцію з організації водолазних спусків та робіт у Державній службі України з надзвичайних ситуацій, що додається.

2. Управлінню взаємодії з Державною службою України з надзвичайних ситуацій МВС (Скакун В.О.) забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України в установленому порядку.

3. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на Голову Державної служби України з надзвичайних ситуацій Чечоткіна М.О.

1. Ця Інструкція визначає порядок організації, виконання водолазних спусків і робіт та вимоги до присвоєння, підтвердження, зниження, позбавлення, поновлення водолазних кваліфікацій, груп спеціалізації водолазних робіт водолазам і лікарям (фельдшерам).

2. Дія цієї Інструкції поширюється на органи управління, аварійно-рятувальні формування центрального підпорядкування, аварійно-рятувальні формування спеціального призначення, спеціальні авіаційні, морські формування, державні пожежно-рятувальні підрозділи (частини), навчальні центри, формування та підрозділи забезпечення сфери управління ДСНС (далі - органи та підрозділи), які залучаються до проведення водолазних спусків, робіт, забезпечення їх проведення та обслуговування.

3. Для забезпечення охорони праці водолазів під час виконання водолазних спусків і робіт слід дотримуватися:

раціональної організації спусків і робіт, їх медичного забезпечення;

застосування водолазної техніки, що відповідає вимогам безпеки, характеру робіт і глибинам для її використання;

вимог цієї Інструкції та інших нормативно-правових актів, які регламентують вимоги охорони праці водолазів.

4. До виконання водолазних спусків і робіт допускаються водолазні підрозділи, укомплектовані кваліфікованим водолазним складом, водолазною технікою та засобами забезпечення водолазних спусків і робіт.

5. Керівники органів та підрозділів повинні забезпечувати працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту відповідно до вимог чинного законодавства.

6. Заборонено застосовувати працю неповнолітніх на посадах водолазів, під час обслуговування водолазних і підводних робіт.

7. У цій Інструкції терміни вживаються в таких значеннях:

аварійна ситуація - обставина, не передбачена планом проведення водолазного спуску, внаслідок якої виникає загроза здоров’ю чи життю водолаза, який перебуває під водою, псування водолазного спорядження або іншого майна;

аварійний водолаз - водолаз, який, перебуваючи під водою, опинився в умовах, що створюють безпосередню загрозу його здоров’ю чи життю або не дозволяють йому продовжувати спуск (роботу), або здійснювати нормальний підйом на поверхню;

аварійний запас повітря - запас повітря в балоні (балонах) водолазного апарата, призначений для створення безпечних умов підйому водолаза на поверхню дихання в ситуаціях, пов’язаних із припиненням постачання повітря шлангом з поверхні;

водолаз - спеціаліст, допущений до спусків під воду відповідно до вимог чинного законодавства, що вміє виконувати роботи під водою у водолазному спорядженні відповідно до присвоєної кваліфікації;

водолазна альтанка - конструкція з механічним або ручним спуско-підйомним пристроєм, призначена для розміщення водолаза під час занурення і підйому або виконання ним підводних робіт;

водолазна барокамера - міцна, герметична ємність, призначена для розміщення в ній людей під підвищеним тиском газового середовища, забезпечена засобами регулювання перепаду тиску між внутрішніми (жилими) відсіками конструкції і навколишнім середовищем, а також системою життєзабезпечення та іншими системами і пристроями;

водолазний підрозділ - відділення (група, частина), укомплектоване водолазами необхідної кваліфікації, медичним персоналом, допущеним до забезпечення водолазних спусків і робіт, водолазною технікою, а також засобами забезпечення водолазних спусків і робіт, необхідними для їх виконання;

водолазна справа - галузь наукової, технічної та практичної діяльності людей, що охоплює всі питання, пов’язані із зануренням людини під воду у водолазному спорядженні, виконання водолазних робіт і заходів із забезпечення їхньої безпеки;

водолазна техніка - загальна назва водолазного спорядження і технічних засобів, призначених для забезпечення водолазних спусків, роботи водолазів під водою, підйому їх на поверхню або для забезпечення перебування під підвищеним тиском;

водолазне майно - вироби водолазної техніки, вимірювальних приладів і витратних матеріалів, необхідних для проведення водолазних спусків і підтримки водолазної техніки в експлуатаційному стані;

водолазне спорядження - комплект пристроїв і виробів, що надягає водолаз, які закріплюються на ньому та забезпечують його життєдіяльність під тиском навколишнього водного і газового середовища;

водолазне спорядження автономне - комплект водолазного спорядження, що забезпечує вільне пересування під водою способом ходіння і плавання, у якому весь запас повітря або іншої газової дихальної суміші для дихання водолаза втримується тільки в балонах апарата;

водолазне спорядження вентильоване - спорядження, в якому повітря або інша газова дихальна суміш подаються водолазу постійним потоком у газовий обсяг скафандра (шолом та водолазну сорочку, тільки шолом або бенд-маску), де змішуються з продуктами дихання водолаза і періодично вентилюються самим водолазом або в автоматичному режимі;

водолазне спорядження з відкритою схемою дихання - спорядження, в якому повітря або інша газова дихальна суміш подаються в момент здійснення водолазом вдиху, а продукти дихання водолаза (видих) відводяться у воду або інше навколишнє середовище;

водолазне спорядження із закритою схемою дихання - спорядження, в якому кисень або інша газова дихальна суміш подаються в момент здійснення водолазом вдиху, а продукти дихання водолаза (видих), пройшовши відповідне очищення від вуглекислого газу і збагачення киснем, знову подаються на вдих;

водолазний дзвін - барокамера спеціальної конструкції, яка має пристрій для стикування з відсіком водолазної барокамери і призначена для доставки водолазів на робочу глибину, забезпечення їх роботи на глибині, підйому водолазів на поверхню, а також для порятунку водолазів у разі аварійних ситуацій у водолазному комплексі тривалого перебування;

водолазний експериментальний спуск - спуск під воду, у тому числі в басейнах, гідротанках, а також у газовому середовищі барокамер, з метою випробування нової водолазної техніки, нових режимів декомпресії, відпрацювання та перевірки нових методів водолазних спусків і технології виконання водолазних робіт;

водолазний інструмент - ручні та механічні знаряддя праці (із пневматичним, гідравлічним, електричним приводом), що полегшують водолазам роботу і підвищують продуктивність їх праці під водою;

водолазний кваліфікаційний спуск - спуск з метою виконання завдання, необхідного для підтвердження основної або додаткової кваліфікації;

водолазний комплекс - сукупність водолазної техніки, конструктивно об’єднаної для забезпечення водолазних робіт на заданій глибині;

водолазний пост - місце спуску водолазів, обладнане постійно або тимчасово засобами забезпечення водолазних спусків та робіт, майданчиком для одягання (роздягання) водолаза і для розміщення водолазного майна;

водолазний робочий спуск - спуск під воду з метою виконання водолазних робіт або завдань;

водолазний спеціаліст - фахівець, який пройшов спеціальну підготовку з водолазної справи, отримав найвищу водолазну кваліфікацію, що надає право керівництва всіма видами водолазних спусків та робіт;

водолазний спуск - процес, що охоплює занурення водолаза під воду (процес підвищення тиску газового середовища в барокамері з розташованими в ній водолазами), перебування водолаза на заданій глибині (під заданим тиском газового середовища в барокамері), підйом на поверхню або перехід до нормальних умов повітряного середовища з режимом декомпресії або без нього;

водолазний трап - пристрій спеціальної конструкції для безпечного входу водолаза у воду і виходу з води;

водолазний тренувальний спуск - спуск під воду або в барокамері з метою підтримання кваліфікації водолаза, фізіологічної натренованості його організму, тренування з надання медичної допомоги, набуття навичок та досвіду роботи;

водолазний шланг - рукав з еластичних матеріалів, змонтований із з’єднаннями, призначений для подання (відведення) дихальних газів або гарячої води водолазу;

водолазні аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи - роботи, спрямовані на пошук, рятування, уникнення руйнувань і матеріальних збитків, локалізацію зони впливу небезпечних чинників, ліквідацію чинників, що унеможливлюють проведення таких робіт або загрожують життю рятувальників із застосуванням праці водолазів;

водолазні пошуково-рятувальні роботи - роботи з пошуку та рятування постраждалих людей на водних об’єктах;

гідрокомбінезон (гідрокостюм) "мокрого" типу - гідрозахисний одяг із частковим захистом тіла водолаза від впливу навколишнього середовища, що виготовляється з водопроникних матеріалів;

гідрокомбінезон (гідрокостюм) "сухого" типу - гідрозахисний одяг, що повністю захищає тіло водолаза від впливу навколишнього середовища, виготовлений з газонепроникних матеріалів;

гідротехнічні споруди - споруди, що підпадають під вплив водного середовища, призначені для використання і охорони водних ресурсів, а також для захисту від шкідливого впливу вод;

декомпресійна альтанка - пристрій, призначений для розміщення водолаза на зупинках декомпресії під час підйому його з глибини;

декомпресія - процес зниження тиску у водолазних барокамерах або під час підйому водолаза з глибини для очищення організму від індиферентних газів;

дихальні газові суміші - повітря і штучно приготовані газові суміші, що використовуються для дихання водолазів під час спусків під воду і в барокамерах;

забезпечення водолазного спуску - роботи із безпосереднього контролю за діями робочого водолаза під водою за допомогою сигнального кінця (кабель-сигналу, контрольного кінця) та іншими засобами;

забезпечувальний водолаз - водолаз, який здійснює безпосереднє забезпечення робочого водолаза на всіх етапах водолазного спуску;

засоби забезпечення водолазних спусків і робіт - техніка, що забезпечує занурення водолаза (вихід) у воду, перебування і роботу на глибині, підйом з глибини і декомпресію у воді або на поверхні;

кабель-сигнал - кабель водолазної телефонної станції, що використовується для мовного зв’язку водолаза з поверхнею або для зв’язку за допомогою умовних сигналів у разі відмови телефонної станції, а також як страхувальний засіб, що забезпечує повернення водолаза на поверхню та підйом в аварійних ситуаціях;

кваліфікація водолаза - ступінь підготовленості водолаза для спусків та робіт під водою;

керівник водолазних робіт - особа, яка пройшла підготовку та перевірку знань з питань охорони праці щодо водолазних спусків, робіт та здійснює загальне керівництво водолазними роботами і контроль за виконанням таких робіт;

керівник водолазних спусків - особа, яка здійснює безпосереднє керування водолазним спуском і контроль за діями водолазів і допоміжного персоналу, що бере участь в обслуговуванні водолазного спуску;

компенсатор плавучості - засіб, призначений для вирівнювання (компенсація) плавучості робочого водолаза під водою;

компресія - процес підвищення тиску під час водолазного спуску або перебування в барокамері;

контрольний кінець - рослинний або синтетичний канат з буєм, закріплений одним кінцем на водолазі у водолазному спорядженні, призначений для позначення місцезнаходження водолаза та зв’язку, а також для підйому його на поверхню в аварійних ситуаціях;

короткочасні занурення - водолазні спуски під воду або в барокамері з перебуванням на ґрунті (під найбільшим тиском) від декількох хвилин до декількох годин з наступною декомпресією в робочих режимах;

лікувальна рекомпресія - процес повторної компресії з подальшою декомпресією водолаза, що проводиться з метою лікування гострих професійних захворювань;

медичне забезпечення водолазів - комплекс медичних заходів, спрямованих на збереження та зміцнення здоров’я водолазів і підвищення їх працездатності;

медичне забезпечення водолазних спусків - комплекс медичних заходів, спрямованих на збереження здоров’я і працездатності водолазів у процесі водолазного спуску;

нормальні умови водолазного спуску - умови, за яких спуск проводиться на глибини до 12 м, у денний час, за температури навколишнього повітря вище ніж 0оC, атмосферного тиску понад 700 мм рт. ст., температури води від +4 до +25оC, видимості під водою не менше ніж 1 м, швидкості течії не більше ніж 0,5 м/с, хвилювання не більше ніж 2 бали, якщо вода не заражена отруйними та радіоактивними речовинами, не містить нафтопродуктів та господарсько-побутових відходів, а також якщо робота виконується на чистому ґрунті або відкритій палубі затонулого судна;

обслуговування водолазного спуску - роботи, що проводяться під час водолазного спуску, але безпосередньо до водолазного спуску не належать;

обслуговувальний персонал - особи, які не мають кваліфікації водолаза та залучаються для обслуговування водолазного спуску;

особиста книжка водолаза - документ, що підтверджує кваліфікацію водолаза, її зміну, установлену глибину занурення, проходження водолазної служби, кількість годин перебування під водою, вид водолазних робіт, результати щорічних перевірок знань за фахом;

особиста медична книжка водолаза - документ, що відображає стан здоров’я водолаза;

підводні засоби руху водолазів - самохідні апарати і буксирувальники, призначені для переміщення водолазів під водою;

підводно-технічні роботи - роботи, що виконують водолази під час обстеження, будівництва, технічного обслуговування і ремонту підводних частин гідротехнічних споруд, прокладання і ремонту трубопроводів, кабелів та інших комунікацій, днопоглиблювальних робіт, обстеження і очищення водних шляхів, а також під час підйому затонулих об’єктів тощо;

підривні роботи під водою - роботи, що проводяться із застосуванням вибухових речовин під водою;

гострі професійні водолазні захворювання - порушення нормального функціонування організму, викликані впливом шкідливих факторів водолазного спуску або перебування під підвищеним тиском газового середовища;

роботи водолазні - роботи під водою, що виконуються із застосуванням праці водолазів;

роботи водолазні суднові - роботи, що виконують водолази під час підводного технічного обслуговування і ремонту суден, а також роботи водолазів усередині затоплених відсіків під час боротьби за живучість судна;

роботи водолазні суднопідіймальні - роботи, що виконують водолази під час обстеження затонулого об’єкта (судно, техніка тощо), підготовки його до підйому, підйому і постановлення його на плав;

роботи з обстеження і очищення дна водного об’єкта - роботи, що виконують водолази під час обстеження і очищення дна водного об’єкта від сторонніх предметів;

роботи з підводного розмінування - роботи, що виконують водолази під час пошуку вибухонебезпечних предметів під водою, їх підйому, транспортування, знешкодження, знищення;

робочий водолаз - водолаз, який безпосередньо виконує роботи під водою;

сигнальний кінець - рослинний або синтетичний канат, призначений для використання як засіб для страхування та забезпечення зв’язку водолазів з поверхнею за допомогою умовних сигналів;

спуско-підйомний пристрій - конструкція з механізмами, пристроями, спуско-підйомними канатами, приладами управління і контролю, призначена для спуску під воду і підйому назад водолазних дзвонів, жорстких водолазних пристроїв, водолазних альтанок разом з їх кабелями і шлангами;

спусковий кінець - рослинний або синтетичний канат, призначений для занурення і підйому водолазів на глибини до 60 м;

страхувальний водолаз - водолаз, який перебуває біля місця спуску робочого водолаза в готовності до спуску і надання допомоги аварійному водолазу;

ускладнені умови водолазного спуску - водолазні роботи з альтанки, на захаращеному і грузькому ґрунті; на течії зі швидкістю від 0,5 до 1,5 м/с; у разі видимості менше ніж 1 м; під льодом; за температури води нижче ніж +4оC (якщо немає обігрівальних костюмів) і вище ніж +37оC, за наявності забруднення води шкідливими і токсичними домішками; у разі застосування для дихання у водолазному спорядженні чистого кисню або дихальної газової суміші із вмістом кисню понад 35 %; у разі хвилювання води від 2 балів; під час проведення підривних робіт (робіт з підводного розмінування), зварювання і різання металевих конструкцій, у разі радіоактивного забруднення води та ґрунту; в умовах щільного простору;

учень-водолаз - особа, яка вчиться водолазній справі, за станом здоров’я придатна до спусків під воду, пройшла теоретичну підготовку, здала залік на допуск до водолазних спусків і допущена до спусків;

ходовий кінець - рослинний або синтетичний канат, призначений для пересування водолазів у заданому напрямку і на заданій відстані, один кінець якого кріпиться біля місця проведення роботи;

час водолазного спуску - час з моменту початку занурення під воду (підвищення тиску в барокамері) до моменту повернення водолаза в умови нормального тиску навколишнього повітряного середовища за режимом декомпресії або без нього;

шланг-кабель - зв’язка телефонного кабелю і водолазного шланга, що з’єднують водолаза з поверхнею.

8. У цій Інструкції вживаються такі скорочення:

ВКК - водолазна кваліфікаційна комісія;

ВЛК - військово-лікарська комісія;

ВМК - водолазна медична комісія;

ДГС - дихальні газові суміші;

КЗ - короткочасні занурення;

МСП - морські стаціонарні платформи;

ПА - плавальний апарат;

ПБУ - плавучі бурові установки;

ПЗР - підводні засоби руху водолазів;

СПП - спуско-підйомний пристрій;

ЦВКК - центральна водолазна кваліфікаційна комісія;

ШВЛ - штучна вентиляція легенів.

9. Водолазна техніка має відповідати вимогам відповідної нормативно-технічної документації.

Заборонено використовувати водолазне спорядження, яке не пройшло обслуговування, є некомплектним або несправним.

10. Вдосконалення технології виконання водолазних спусків і робіт не має погіршувати умов праці, суперечити вимогам цієї Інструкції та інших нормативно-правових актів.

11. Про всі виявлені несправності водолазної техніки, а також про всі порушення заходів охорони праці працівники водолазного підрозділу зобов’язані повідомляти керівнику водолазного підрозділу, а під час водолазного спуску - керівнику водолазного спуску.

12. Безпосередній контроль за дотриманням вимог цієї Інструкції здійснюють керівники водолазних спусків і водолазних робіт.

У разі виявлення порушень вимог цієї Інструкції водолазні спуски і роботи мають зупинитися, їх продовження допускається після усунення виявлених недоліків.

Керівники органів та підрозділів повинні щокварталу проводити перевірки дотримання вимог цієї Інструкції.

1. Водолазні спуски та роботи виконуються силами та засобами водолазних підрозділів, що укомплектовані водолазною технікою і медичним персоналом, допущеним до забезпечення водолазних спусків і робіт відповідно до цієї Інструкції.

2. Водолазні спуски поділяються:

1) за глибиною:

водолазні спуски на малі глибини - до 12 м;

водолазні спуски на середні глибини - від 12 м до 60 м;

глибоководні водолазні спуски - на глибину понад 60 м;

2) за призначенням:

спуск водолазний робочий;

спуск водолазний навчальний;

спуск водолазний тренувальний;

спуск водолазний кваліфікаційний;

спуск водолазний експериментальний.

Перебування водолазів та медичного персоналу під підвищеним тиском у барокамерах є різновидом водолазного спуску.

3. В органах та підрозділах водолазні роботи виконуються на підставі наказу.

Тренувальні, кваліфікаційні та навчальні водолазні спуски проводяться відповідно до затверджених керівниками органів та підрозділів планів, форму яких визначено в додатку 1 до цієї Інструкції.

Експериментальні водолазні спуски проводяться за програмами, що погоджує Водолазна служба ДСНС. У програмі зазначаються мета експериментів (досліджень), обсяг робіт і терміни їх проведення. Технологія експерименту (дослідження) та заходи охорони праці викладаються в методиці, яка додається до програми.

4. Щороку в органах та підрозділах, до складу яких входять водолазні підрозділи, видаються накази:

1) про допуск до проведення водолазних спусків та робіт із зазначенням типів водолазного спорядження, граничної глибини спусків і характеру можливих водолазних робіт (з урахуванням рішення ЦВКК (ВКК));

2) про організацію зберігання водолазного спорядження, засобів забезпечення водолазних спусків і робіт;

3) про призначення особи, відповідальної за наповнення повітряних (кисневих) балонів апаратів, транспортних балонів, ємностей, що працюють під тиском;

4) про призначення особи, яка контролює безпеку користування барокамерою;

5) про призначення особи, яка здійснює контроль за безпечним користуванням водолазним спорядженням, технікою та засобами забезпечення водолазних спусків та робіт;

6) про допуск до управління малим/маломірним судном.

5. На період залучення (відрядження) для виконання водолазних робіт за призначенням наказом керівника органу та підрозділу призначаються:

склад водолазного підрозділу;

керівник водолазних робіт, а в разі проведення робіт з підводного розмінування - керівник робіт з підводного розмінування;

керівник водолазних спусків;

особи, які здійснюють медичне забезпечення;

обслуговувальний персонал.

6. Вказівки водолазам, які спускаються під воду, або особам, які забезпечують та обслуговують водолазний спуск, має право надавати тільки керівник водолазних спусків.

7. Якщо дії або бездіяльність керівника водолазного спуску можуть призвести до аварії або нещасного випадку, керівник водолазних робіт може відсторонити його від виконання обов’язків. Після цього керівник водолазних робіт повинен призначити іншого керівника водолазних спусків, який має відповідний допуск, або зупинити спуск.

Передання керівництва водолазним спуском до його закінчення не проводиться (робота під водою припиняється, робочий водолаз піднімається на поверхню і після цього проводиться передання керівництва спуском). Про передання керівництва спуском або його припинення обов’язково здійснюється запис у журналі водолазних робіт, форму якого наведено у додатку 2 до цієї Інструкції.

8. Всі записи у журналі водолазних робіт виконуються кульковою ручкою. Записи на початку місяця починають з нового аркуша журналу. Записи в інших журналах чи на окремих аркушах заборонені.

9. Аркуші журналу водолазних робіт мають бути пронумеровані, прошнуровані та скріплені печаткою органу або підрозділу.

10. У журналі водолазних робіт щомісяця підбивають підсумки роботи водолазного підрозділу, при цьому підраховують:

1) кількість відпрацьованих змін;

2) загальну кількість спусків, перебування під водою водолазів підрозділу та кількість спусків і перебування під водою кожного водолаза окремо;

3) загальну роботу водолазного підрозділу у годинах.

11. Керівник водолазного підрозділу забезпечує правильність та своєчасність записів у журналі водолазних робіт. Правильність ведення журналу водолазних робіт щомісяця перевіряє водолазний спеціаліст або особа, відповідальна за водолазні спуски.

12. Всі записи у журналі водолазних робіт, включаючи підсумкові дані, керівник робіт завіряє у разі постійної роботи - щомісяця, короткострокової - після закінчення робіт.

13. Журнал водолазних робіт після заповнення зберігається у підрозділі протягом 15 років.

14. У додатках до журналу здійснюють:

1) запис результатів робочої перевірки барокамери;

2) облік проведення занять із техніки безпеки на водолазній станції;

3) запис виявлених порушень із техніки безпеки.

15. Водолази повинні знати напам’ять умовні сигнали зв’язку з водолазами, які визначено в додатку 3 до цієї Інструкції, а також візуального зв’язку із водолазами, що визначено у додатку 4 до цієї Інструкції.

16. Щодня після закінчення водолазних аварійно-рятувальних та інших невідкладних, водолазних пошуково-рятувальних робіт керівник водолазних робіт складає акт виконання водолазних робіт згідно з додатком 5 до цієї Інструкції, в якому зазначає проведені роботи.

Акт подається на затвердження керівнику органу та підрозділу, який своїм наказом призначив водолазний підрозділ для виконання водолазних робіт.

Акт на виконання водолазних робіт складається у 4 примірниках:

примірники 1, 2 залишаються в органі та підрозділі;

примірник 3 подається щокварталу до Водолазної служби апарату ДСНС до 05 числа наступного за звітним періодом місяця;

примірник 4 передається місцевому органу виконавчої влади.

Акти виконання водолазних робіт реєструються у журналі реєстрації актів виконаних водолазних аварійно-рятувальних та інших невідкладних, водолазних пошуково-рятувальних робіт, форму якого наведено у додатку 6 до цієї Інструкції.

1. Керівник водолазних робіт призначається з урахуванням характеру майбутніх водолазних робіт.

До початку водолазних робіт керівник водолазних робіт повинен організувати постійне спостереження за гідрометеорологічними умовами і навколишнім середовищем у районі проведення робіт.

Про початок водолазних робіт керівник цих робіт повинен сповістити підприємства, установи, організації, виробнича діяльність яких може вплинути на охорону праці водолазів.

2. Керівник водолазних робіт зобов’язаний:

здійснювати загальне керівництво водолазними роботами, забезпечувати виконання планових завдань, ефективне використання виробничих потужностей, економні витрати сировини і матеріалів, підвищення продуктивності праці;

забезпечувати своєчасну підготовку до ведення водолазних робіт, залучати за потреби допоміжний персонал;

забезпечувати повне завантаження та використання обладнання, правильність підбору такелажу, підіймальних пристроїв та інструменту, а також забезпечувати умови для їх зберігання на місці ведення робіт;

контролювати дотримання дисципліни, вимог цієї Інструкції та інших нормативно-правових актів з охорони праці водолазів;

організовувати проведення інструктажів з питань охорони праці з особами, які беруть участь у водолазних роботах. Під час складних водолазних робіт (за потреби) може бути організовано вивчення ідентичних конструкцій споруд, об’єктів або транспорту (суден) на прикладі однотипних. За потреби виготовляються макети або моделі цих об’єктів;

організовувати медичне забезпечення водолазних спусків;

організувати та забезпечити зв’язок із відповідальними особами підприємств, установ, організацій, розташованих у районі робіт, виробнича діяльність яких може вплинути на охорону праці водолазів;

організовувати матеріально-технічне забезпечення водолазних робіт, режими праці, відпочинку та харчування;

знати нормативно-правові акти із охорони праці водолазів, основні положення законодавства, що регламентують організацію і порядок виконання водолазних робіт, основи планування та обліку робіт, основні технічні характеристики водолазної техніки і технічних засобів, що використовуються під час виконання водолазних робіт;

оформляти документацію на організацію і проведення водолазних робіт.

1. До керівництва водолазними спусками допускаються особи водолазного складу:

на глибини до 60 м (спуски в барокамері до 100 м, забезпечення 1-5 режиму лікувальної рекомпресії) - водолазні спеціалісти або водолази 1 класу;

на глибини до 45 м (спуски в барокамері до 70 м, забезпечення 1-3 режиму лікувальної рекомпресії) - водолаз, який має кваліфікацію не менше ніж 2 клас;

на глибини до 12 м - водолазні спеціалісти, водолази 1, 2 класів.

Якщо в підрозділі відсутні водолази 1, 2 класів, до керівництва водолазними спусками можуть бути допущені водолази 3 класу за умови виконання ними річних норм часу перебування під водою протягом 2 років з початку водолазної практики та здачі іспитів ВКК.

2. На час проведення водолазних спусків керівнику водолазного спуску підпорядковуються водолази і особовий склад водолазного підрозділу.

3. Керівник водолазного спуску:

здійснює безпосереднє керівництво водолазним спуском і контроль за діями водолазів і особового складу, який забезпечує та обслуговує водолазні спуски;

організовує проведення водолазного спуску;

здійснює контроль за дотриманням водолазами, забезпечувальним і обслуговувальним персоналом правил охорони праці.

4. Керівник водолазного спуску зобов’язаний:

визначити порядок виконання водолазного спуску;

ознайомитися з гідрометеорологічним режимом на місці (у районі) проведення спусків, за наявності припливів мати графік припливів і відпливів на весь період водолазного спуску;

превірити, що встановлено відповідні попереджувальні сигнали про виконання водолазних робіт;

уточнити місцезнаходження найближчої барокамери (якщо на місці спуску її немає), спосіб і маршрут прямування до неї, порядок зв’язку, транспортний засіб та інші питання, пов’язані з доставкою водолаза до барокамери протягом однієї години;

визначити допустимий час перебування водолаза під водою відповідно до таблиць режимів декомпресії водолазів після спусків на малі й середні глибини, викладених у додатку 7 до цієї Інструкції;

провести цільовий інструктаж на робочому місці з урахуванням специфіки та умов спуску, перевірити шляхом контрольного опитування осіб, що інструктуються, знання ними своїх обов’язків і вимог охорони праці, а також зробити про це запис у журналі водолазних робіт;

організувати підготовку та робочу перевірку водолазного спорядження так, щоб унеможливити будь-яку ймовірність допущення помилки робочим (страхувальним) водолазом;

особисто контролювати проведення робочої перевірки водолазного спорядження водолазів і засобів забезпечення водолазних спусків;

визначити місце перебування водолаза, який страхує, та час готовності до спуску (від негайної до 5 хвилин);

перевірити наявність і правильність записів у журналі водолазних робіт про проведення робочих перевірок;

за потреби брати участь в одяганні водолаза, який спускається;

у разі аварійної ситуації або несприятливої зміни обстановки перебування робочого водолаза під водою зорієнтуватися в ситуації, діяти спокійно і рішуче;

після виконання завдань робочим водолазом дати йому дозвіл на вихід і почати підйом на першу зупинку відповідно до режиму декомпресії, обраного водолазним лікарем (фельдшером) або особою, яка здійснює медичне забезпечення водолазного спуску;

під час підйому водолаза стежити за швидкістю його підйому та дотриманням режиму декомпресії;

доповісти керівнику водолазних робіт про підйом (вихід) робочого водолаза на поверхню;

після підйому водолаза на поверхню керувати його роздяганням, за потреби - переведенням водолаза в барокамеру та приведенням водолазної техніки в готовність до подальшого використання;

у разі виникнення у водолаза гострого професійного захворювання, що потребує лікувальної рекомпресії, керувати до прибуття водолазного лікаря його лікуванням у барокамері за лікувальним режимом рекомпресії, обраним відповідно до таблиці режимів лікувальної рекомпресії, наведеної в додатку 8 до цієї Інструкції;

оформлює документацію про виконання водолазних спусків після їх закінчення.

5. Керівник водолазного спуску не може виконувати обов’язки страхувального водолаза.

1. Робочий водолаз підпорядковується керівнику водолазного спуску та безпосередньо виконує завдання під водою з дотриманням вимог охорони праці.

2. Робочий водолаз зобов’язаний:

підготувати та провести робочу перевірку водолазного спорядження;

підтвердити особистим підписом у журналі водолазних робіт проведення робочої перевірки спорядження та проходження інструктажу на робочому місці;

доповісти керівникові водолазного спуску про готовність до занурення;

входити у воду, використовуючи водолазний трап, або іншим відпрацьованим безпечним способом, без ривків та поштовхів;

спуститися до місця роботи, оглянути довкілля, переконатися у справній роботі водолазного спорядження і повідомити про своє самопочуття керівнику водолазного спуску через забезпечувального водолаза;

працюючи під водою, виконувати команди, що подає керівник водолазного спуску через забезпечувального водолаза, спостерігати за чистотою свого сигнального кінця (контрольного кінця, шланга, кабель-сигналу), при цьому стежити, щоб їх слабина була мінімальною;

регулярно доповідати керівнику водолазного спуску через забезпечувального водолаза про свої переміщення, дії, роботу, що виконується, і самопочуття, а також про всі зміни навколишнього середовища;

відповідати на сигнали забезпечувального водолаза;

у разі поганого самопочуття, несприятливої зміни обстановки, виявлення порушення нормальної роботи водолазного спорядження повідомляти забезпечувального водолаза і діяти відповідно до вимог Переліку дій у разі порушення нормальної роботи водолазного спорядження і засобів забезпечення під час спуску, які викладено в додатку 9 до цієї Інструкції, керуючись при цьому вказівками керівника водолазного спуску, а в разі, якщо існує небезпека життю водолаза,- самостійно;

про виконання завдання доповісти керівнику водолазного спуску через забезпечувального водолаза і з його дозволу розпочати підйом на поверхню із дотриманням режиму декомпресії. У разі виходу з ладу засобів зв’язку з метою запобігання аварійній ситуації робочий водолаз зобов’язаний діяти самостійно - закінчити роботу і здійснювати підйом на поверхню, зорієнтувавшись в обстановці;

отримавши сигнал про вихід на поверхню, відповісти на нього, припинити роботу, підійти до спускового кінця (альтанки) і розпочати підйом;

перебуваючи в барокамері, під час декомпресії (рекомпресії) виконувати вимоги лікаря, який керує декомпресією (лікувальною рекомпресією).

3. Робочому водолазу заборонено:

виконувати спуск із неперевіреним спорядженням, у стані хвороби, алкогольного або наркотичного сп’яніння, а також дозволяти проведення робочої перевірки робочого водолазного спорядження іншим особам;

перевищувати швидкість спуску (підйому), допускати провалювання на глибину, зриви з трапа і спускового кінця, стрибати у воду з берега, трапа, причальних стінок споруд, борту суден.

1. Забезпечувальний водолаз підпорядковується керівнику водолазного спуску та здійснює безпосереднє забезпечення водолазного спуску робочого водолаза.

2. Забезпечувальний водолаз зобов’язаний:

забезпечити установку водолазного трапа, облаштування спускового, ходового кінців та інших засобів для виконання робочим водолазом отриманого завдання;

уважно спостерігати за правильністю виконання робочої перевірки спорядження робочим водолазом, за потреби вказувати йому на помилки;

одягати робочого водолаза, стежачи за правильністю надягання всіх частин спорядження;

перевірити перед початком спуску показання манометра дихального апарата, положення запірного вентиля, вмикача резервного подання повітря (покажчика мінімального тиску);

перевірити спорядження водолаза, який спускається, на герметичність;

надійно утримувати водолаза, який спускається, на спусковому кінці, не допускаючи його падіння та провалювання на глибину;

на відстані 1-2 м від ґрунту короткочасно зупинити спуск водолаза, дати йому змогу оглянути ґрунт;

витравляти або підбирати сигнальний кінець (кабель-сигнал, водолазний шланг), не випускаючи з рук і не даючи зайвої слабини (збереження чутливості);

під час перебування водолаза під водою спостерігати за його місцезнаходженням будь-яким можливим способом (за допомогою телекамери, за виходом бульбашок повітря на поверхню тощо) і передавати робочому водолазу необхідні вказівки керівника водолазного спуску за допомогою сигнального кінця (кабель-сигналу) умовні сигнали зв’язку з водолазами в разі виходу з ладу розмовних засобів зв’язку;

голосно оголошувати всі повідомлення і команди робочого водолаза, що подаються ним по сигнальному кінцю (кабель-сигналу);

періодично (не рідше ніж через 5 хв) протягом усього часу спуску запитувати водолаза про самопочуття;

якщо водолаз, який перебуває під водою, не відповів на двічі поданий йому сигнал по сигнальному кінцю (кабель-сигналу), доповісти керівнику водолазного спуску та за його вказівкою вжити заходів з негайного підйому водолаза на поверхню;

якщо від робочого водолаза отримано "аварійний сигнал", негайно розпочати підйом і доповісти про це керівнику водолазного спуску;

під час підйому водолаза своєчасно підбирати слабину сигнального кінця (кабель-сигналу);

під час підйому з глибин, на яких не передбачено декомпресійних зупинок, зробити робочому водолазу "зупинку безпеки" тривалістю три хвилини на глибині три метри;

роздягати водолаза після виходу його на поверхню.

3. Забезпечувальному водолазу заборонено відволікатися від своїх прямих обов’язків і передавати сигнальний кінець (кабель-сигнал) іншим особам без дозволу керівника водолазного спуску.

4. З моменту закріплення на поясі робочого водолаза сигнального кінця забезпечувальний водолаз тримає його в руках, не випускаючи до того часу, поки сигнальний кінець не буде знято після підйому робочого водолаза на поверхню.

5. У разі заміни забезпечувальний водолаз у присутності того, хто його замінює, повинен подати водолазу, який перебуває під водою, сигнал "Як себе почуваєш?" і передати сигнальний кінець тому, хто його замінює. Після отримання відповідного сигналу від водолаза "Почуваюся добре" водолаз, який замінює, зобов’язаний доповісти керівнику водолазних спусків про проведену заміну.

1. Страхувальний водолаз здійснює безпосереднє і швидке надання допомоги аварійному водолазу в разі настання аварійної ситуації. Страхувальний водолаз підпорядковується керівнику водолазного спуску.

2. Страхувальний водолаз зобов’язаний:

знати прийоми надання допомоги аварійному водолазу та порядок власних дій у разі порушення нормальної роботи водолазного спорядження та засобів забезпечення під час спуску під воду;

провести робочу перевірку другого комплекту водолазного спорядження, зробивши відповідний запис у журналі водолазних робіт за своїм підписом, та доповісти керівнику водолазного спуску. Перевірка спорядження здійснюється першим страхувальним водолазом один раз на початку водолазних спусків;

бути в готовності до спуску під воду для надання допомоги аварійному водолазу;

стежити за дотриманням часу перебування робочого водолаза під водою залежно від глибини спуску і не пізніше ніж через 5 хвилин доповідати про це керівникові водолазного спуску;

брати участь в одяганні і роздяганні водолаза після виходу його на поверхню, змивати водою забруднене спорядження і за потреби обробляти його дезінфікувальним засобом;

у разі отримання аварійного сигналу від робочого водолаза за наказом керівника водолазних спусків спускатися під воду для надання допомоги аварійному водолазу. Залежно від характеру аварійної ситуації, як правило, спускатися необхідно вздовж сигнального кінця або кабель-сигналу аварійного водолаза, не перешкоджаючи проходженню сигналів між аварійним водолазом та забезпечувальним водолазом.

1. До водолазних спусків і робіт допускаються тільки особи, що не мають медичних протипоказань до спусків, знають свої обов’язки, вимоги цієї Інструкції та інших нормативно-правових актів з охорони праці водолазів та мають:

1) водолазну кваліфікацію та пройшли водолазну підготовку;

2) особисту книжку водолаза, форму якої наведено в додатку 10 до цієї Інструкції.

3) особисту медичну книжку водолаза, форму якої наведено в додатку 11 до цієї Інструкції.

2. В органах та підрозділах на базі закладів охорони здоров’я сфери управління ДСНС із числа медичного персоналу за рішенням керівника органу чи підрозділу створюються ВМК, основним завданням яких є здійснення медичних оглядів водолазів, кандидатів на навчання за спеціальністю "водолаз", осіб, що залучаються до медичного забезпечення водолазних спусків і робіт, та осіб, до завдань та обов’язків яких належить виконання водолазних спусків та робіт, з метою визначення стану їх здоров’я для надання допуску до водолазних спусків і робіт та визначення глибини занурення під воду.

ВМК створюються в тих органах та підрозділах, де заклади охорони здоров’я сфери управління ДСНС мають відповідну матеріально-технічну базу та вкомплектовані кваліфікованим медичним персоналом, який може забезпечити належний медичний огляд осіб, зазначених в абзаці першому цього пункту.

До складу ВМК входять:

голова ВМК - лікар за напрямом підготовки "Медицина", спеціальністю "Лікувальна справа", проходження інтернатури за спеціальністю "Медицина невідкладних станів" з наступною спеціалізацією із "Суднової медицини" з курсом спеціальної фізіології;

члени ВМК - лікарі-спеціалісти за спеціальностями, визначеними МОЗ як обов’язкові для проходження медичних оглядів для робіт з урахуванням характеру дії шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу, які виконують водолазні роботи;

секретар ВМК - особа із числа медичного персоналу органу чи підрозділу, на яку покладається забезпечення діяльності ВМК.

Органи та підрозділи, у яких не створено ВМК, можуть направляти осіб, визначених абзацом першим цього пункту, для проходження ВМК до органів та підрозділів, при яких такі ВМК в установленому порядку створені.

3. Допуск може бути надано тільки після щорічної перевірки знань ЦВКК (ВКК) і стану здоров’я ВМК із зазначенням граничної глибини занурювання.

4. Особиста книжка водолаза видається за місцем навчання особам, які отримали первинну водолазну кваліфікацію.

Особиста книжка водолаза підтверджує кваліфікацію водолаза, її зміну, встановлену глибину занурення, кількість годин перебування під водою, характер водолазних робіт, результати щорічних перевірок знань за фахом і вимог безпеки та є підставою для виплати грошової винагороди за тривале перебування під водою з початку водолазної практики та оформлення пільгової пенсії.

Кількість годин перебування водолаза під водою керівник водолазного підрозділу щомісяця заносить до книжки. У рядках з найменуванням місяця, коли спуски не проводилися, робиться запис "Спусків не було". Річний підсумок підтверджується підписами керівника органу та підрозділу, а також бухгалтера і скріплюється печаткою.

Зміни у кваліфікації водолаза заповнюються відповідно до протоколу ЦВКК (ВКК) про присвоєння, підтвердження, зниження, позбавлення, поновлення водолазних кваліфікацій, груп спеціалізації водолазних робіт.

Особиста книжка водолаза зберігається за місцем служби або роботи водолаза і видається йому на руки разом із медичною книжкою водолаза у разі звільнення, переведення до нового місця служби або на іншу роботу.

Особиста книжка водолаза заповнюється чорнилом або кульковою ручкою акуратно, без виправлень і підчищень. Виправлений запис у кожному разі слід засвідчувати підписом керівника органу та підрозділу, а також печаткою.

Дублікат особистої книжки водолаза видається ВКК у разі її втрати або пошкодження.

5. Допуск водолазів до виконання водолазних робіт після тривалої перерви з часу останнього спуску під воду проводиться відповідно до умов відновлення натренованості водолазів залежно від перерви між спусками під воду, які визначено в додатку 12 до цієї Інструкції.

6. Учні-водолази допускаються до практичних спусків на навчальних водолазних постах після екзаменаційної перевірки знань в обсязі навчальної програми та оформлення їх допуску наказом керівника навчального закладу.

7. Технічні характеристики водолазного спорядження і засобів забезпечення мають відповідати глибині водолазного спуску та характеру водолазних робіт, що виконуються.

1. Навчальні водолазні спуски проводяться на спеціально обладнаних полігонах у басейнах, баштах, відсіках корабля або з берега. Ділянка акваторії, відведена для спусків, має бути огороджена для запобігання заходу в нього плавзасобів. Поверхня дна акваторії в районі спусків має бути обстежена водолазами та очищена від сторонніх предметів. Водолазне обстеження поверхні дна акваторії проводиться не менше ніж один раз на рік, результати обстеження оформлюються актом водолазного обстеження поверхні дна акваторії, форму якого наведено в додатку 13 до цієї Інструкції.

2. Наказом керівника навчального закладу до навчальних спусків під воду допускаються особи, які за станом здоров’я придатні до спусків під воду, пройшли теоретичну підготовку і здали залік на допуск до водолазних спусків.

3. Керівництво спусками в навчальних закладах здійснюють викладачі, які мають водолазну кваліфікацію не нижче ніж 2 клас відповідної групи спеціалізації робіт. Керівник водолазного спуску відповідає за організацію навчального спуску, якість виконання навчальних вправ під водою, дотримання вимог цієї Інструкції, контролює ведення журналу водолазних робіт і оцінює виконання навчальних вправ.

4. Медичне забезпечення навчальних водолазних спусків проводять штатні лікарі (фельдшери). Особи, які здійснюють медичне забезпечення навчальних водолазних спусків, зобов’язані перебувати на місці проведення спуску водолазів у готовності надати екстрену медичну допомогу.

5. Забезпечення тренувальних, навчальних, кваліфікаційних водолазних спусків покладається на викладачів та інструкторів-водолазів, яким дозволяється організовувати навчальні місця (водолазні пости) з розрахунку не більше ніж п’ять осіб на одне навчальне місце.

Водолаз-інструктор (керівник водолазних спусків) повинен перевірити справність водолазного спорядження та обладнання, відпрацьовувати навчальні, кваліфікаційні спуски із слухачами курсів, контролювати робочу перевірку спорядження тих, кого навчають, одягання водолаза, включення в апарат, спуск під воду і дотримання методики навчальних вправ. Щодня під час проведення навчальних спусків робиться робоча перевірка барокамери, яка знаходиться на чергуванні, результати перевірки заносяться до журналу водолазних робіт.

6. Робочу перевірку спорядження проводить учень-водолаз особисто під наглядом викладача, здійснюючи запис у журналі водолазних робіт і доповідаючи керівнику водолазного спуску.

7. Навчальні спуски проводяться водолазними трапами, що доходять до дна. З кожного трапу дозволяється спускати не більше ніж дві особи.

8. Під час проведення навчальних водолазних спусків має бути готовий до негайного спуску страхувальний водолаз. Страхувальний водолаз призначається не більше ніж на трьох робочих учнів-водолазів.

9. Відпрацьовування навчальних вправ здійснюється в послідовності, зазначеній у програмі. Учні-водолази допускаються до відпрацьовування чергової вправи тільки після відпрацьовування попередньої.

1. Підготовка до водолазних спусків охоплює підготовку місця спусків (берега, споруди або плавзасобу), робочу перевірку водолазного спорядження робочого та страхувального водолазів, засобів забезпечення водолазних спусків і робіт, інструменту, розподіл обов’язків між водолазами та особами, які забезпечують і обслуговують водолазні спуски, їх інструктаж, а також одягання водолаза.

2. Водолазні спуски можуть проводитися з берега, причальних стінок, палуби суден і плавзасобів. У всіх випадках для проведення спусків облаштовується водолазний пост, у якому передбачаються місця одягання (роздягання) водолазів, зберігання водолазного майна.

3. Швартуватися до суден, пірсів тощо, з яких ведуться водолазні роботи, без дозволу керівника водолазних спусків заборонено.

4. Капітан судна (командир плавзасобу), з якого здійснюються водолазні спуски, забезпечує позначення місця водолазних спусків попереджувальними сигналами і за потреби сповіщає радіотелефоном (через гучномовець) судна, що оминають, про безпечну відстань проходження місця водолазних спусків відповідно до Правил судноплавства на внутрішніх водних шляхах України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 16 лютого 2004 року № 91, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 12 липня 2004 року за № 872/9471, з урахуванням навігаційної обстановки.

5. Для спусків водолазів установлюється водолазний трап, заводиться спусковий кінець або готується до використання водолазна альтанка. За потреби заводяться додаткові кінці - підкільний, ходовий, допоміжний тощо.

6. Під час спусків із суден з низьким бортом або пологого берега в плавальному комплекті водолазного спорядження встановлення водолазного трапа, заведення спускового та додаткових кінців необов’язкове.

7. Водолазні спуски дозволяється починати лише після підготовки місця спуску, а спуски із плавзасобів - після надійного постановлення плавзасобу над місцем робіт.

8. Для спуску водолазів із крутого берега необхідно обладнати поміст із огородженням заввишки не менше ніж 110 см.

9. Перед спуском водолаза під воду піднімаються, а під час виходу з води спускаються сигнали оповіщення під час спусків водолазів, визначені в додатку 14 до цієї Інструкції.

10. У територіальних водах іноземних держав, у водах відкритого моря, у територіальних водах Чорного та Азовського морів, де можливий прохід іноземних і торговельних суден, встановлюються такі знаки:

удень - три фігури (знаки), розташовані вертикально, причому верхня і нижня повинні мати кулясту форму, а середня - форму ромба, усі фігури чорного кольору; крім того, має бути піднято прапор "Альфа" згідно з міжнародним зводом сигналів (або "Одиниця" - за зводом військово-морських сигналів);

уночі - три вогні, верхній і нижній - червоного кольору, середній - білого.

У межах внутрішніх судноплавних шляхів дозволяється використання:

удень - двох зелених квадратних прапорів;

уночі - двох зелених вогнів, розташованих вертикально.

11. На суднах сигнали піднімаються на нок-реї борту, з якого спускають водолаза. На березі або на плавзасобах, що не мають щогл для підйому сигналів, установлюється тимчасова, добре видима щогла. Попереджувальні сигнали, що піднімаються на щоглах, мають бути видимими по горизонту на 360°.

Якщо розміри судна, що обслуговується та біля борту якого зашвартовано водолазний катер, набагато більші, ніж розміри катера, попереджувальні сигнали піднімаються на щоглі судна, що обслуговується, з дотриманням необхідних вимог. Прапори мають бути закріплені на твердій основі, щоб уникнути спадання в умовах штилю.

12. Якщо є перешкода для проходу інших суден, на судні, що виконує водолазні роботи, додатково виставляють:

два зелені кругові вогні або два ромби видимого кольору, розташовані по вертикалі, для позначення сторони, з якої може пройти інше судно;

два червоні кругові вогні або дві кулі видимого кольору, розташовані по вертикалі, для позначення сторони, з якої є перешкода.

13. Якщо розмір судна, що виконує водолазні роботи, не дає змоги виставити всі зазначені знаки, вдень виставляється прапор "Альфа",

виготовлений на жорсткому щиті заввишки не менше ніж 1 м, видимий по горизонту на 360°.

На судні завдовжки менше ніж 20 м дозволяється використання знаків менших розмірів.

14. До початку водолазних робіт керівник водолазних робіт зобов’язаний вивчити обстановку і залежно від гідрометеорологічних умов у цьому районі, характеру робіт, глибини та інших факторів визначити безпечне місце спуску.

15. Під час проведення водолазних спусків на глибини понад 12 м з подальшою декомпресією водолаза у воді поряд із водолазним трапом і опущеним спусковим кінцем має бути встановлена декомпресійна альтанка.

Під час спусків з використанням водолазної альтанки встановлення водолазного трапу і декомпресійної альтанки необов’язкове.

16. Під час проведення водолазних спусків водолазний підрозділ має бути укомплектований водолазами в кількості згідно з додатком 15 до цієї Інструкції.

До виконання водолазних робіт в ускладнених умовах допускається водолазний підрозділ, укомплектований додатковою чисельністю водолазів згідно з додатком 16 до цієї Інструкції.

17. Спуск одночасно двох водолазів під воду (парний спуск) виконується з одного водолазного поста під керівництвом одного керівника водолазного спуску, при цьому призначається один страхувальний водолаз.

18. Перед початком водолазних робіт до виконання першого спуску страхувальний водолаз робить робочу перевірку барокамери.

19. Для забезпечення можливості спуску страхувального водолаза на водолазному посту має бути комплект водолазного спорядження, що відповідає умовам водолазного спуску та готовий до використання.

20. Особи, які залучаються до обслуговування водолазних спусків і робіт, мають пройти відповідну підготовку, здати іспити ЦВКК (ВКК) і бути допущеними до таких робіт наказом.

Зазначені особи допускаються до обслуговування спуску після проведення з ними інструктажу на робочому місці.

21. У разі виявлення будь-яких несправностей водолазного спорядження під час робочої перевірки їх необхідно усунути до початку водолазних спусків. Про виявлені несправності водолазного спорядження і заходи, ужиті з метою їх усунення, має бути запис у формулярі водолазного підрозділу або формулярі конкретного обладнання.

У період робочої перевірки водолазного спорядження мають бути підготовлені та перевірені засоби забезпечення спусків, запас повітря в повітросховищах (балонах). Заряджання балонів спорядження з відкритою схемою дихання повітрям проводиться відповідно до інструкції з їх заряджання.

Балони мають бути пофарбовані емалевою фарбою встановленого для кожного газу кольору і мати напис відповідно до додатка 17 до цієї Інструкції.

22. Водолазні спуски із використанням балонів для дихання стисненим повітрям допускаються до глибин не більше ніж 45 м.

Спуски в барокамері із застосуванням для дихання стисненого повітря допускаються до глибин не більше ніж 100 м.

23. Подавати повітря водолазам необхідно від компресорів через систему повітропостачання або від балонів через редуктор, забезпечуючи дотримання таких вимог:

для спорядження з відкритою схемою дихання в шланговому варіанті тиск у водолазному шлангу має відповідати величині, зазначеній в експлуатаційній документації для цього спорядження;

для вентильованого спорядження тиск у водолазному шлангу має дорівнювати тиску на глибині занурення з урахуванням підпору і об’ємної витрати повітря в межах 80-120 л/хв на кожні 0,1 МПа (1 кгс/см-2) тиску повітря, що подається.

24. Під час подання повітря за допомогою ручної водолазної помпи для її обслуговування виділяються качальщики (заборонено залучати качальщиками водолазний склад водолазного підрозділу) під час спусків на глибини:

до 6 м - не менше ніж 3 особи;

від 6 до 12 м - не менше ніж 4 особи.

25. Під час спусків водолазів у спорядженні з відкритою схемою дихання у шланговому варіанті або у вентильованому спорядженні необхідно підтримувати запас повітря в балонах, який дасть змогу безпечно вийти водолазу з води в разі відмови компресора.

26. Водолазні роботи на глибинах понад 12 м, навчальні та експериментальні спуски незалежно від глибини мають проводитися тільки за можливості використання барокамери, розрахованої на робочий тиск не менше ніж 1 МПа (10 кгс/см-2), з доставкою до неї аварійного водолаза протягом не більше однієї години.

27. Керівник водолазного спуску зобов’язаний знати місцезнаходження, телефон і маршрути проходження до найближчої чергової барокамери, що знаходиться в готовності для проведення лікувальної рекомпресії аварійного водолаза.

28. СПП перед початком спусків оглядають та перевіряють у дії відповідно до інструкцій з експлуатації.

29. Перед зануренням водолаза необхідно визначити глибину та спустити на ґрунт баласт спускового кінця. Спусковий кінець, як правило, опускається у воду поблизу трапа. Глибина вимірюється за допомогою ехолота, лотліня або за марками спускового кінця. Під час опускання спускового кінця до ґрунту разом із закріпленим на ньому ходовим кінцем на петлю-огін ходового кінця закріплюють баласт у вигляді скоби для уникнення заплутування ходового кінця навколо спускового.

30. Керівник водолазного спуску повинен особисто оглянути робочого водолаза перед спуском, перевірити комплектність і правильність одягнутого спорядження. Спуск водолаза без сигнального або контрольного кінця, водолазного ножа заборонено.

31. Під час роботи водолаза під водою (за нормальних умов спуску в ластах) замість сигнального кінця, як виняток, дозволяється застосування контрольного кінця з буйком плавучістю не менше ніж 50 Н (5 кгс) для вказування на місцеперебування водолаза. Використовувати як буйок не призначені для цього засоби заборонено.

Довжина контрольного кінця має перевищувати глибину в районі плавання водолаза не менше ніж на 20 %. Плавання з контрольним кінцем дозволяється на глибинах до 15 м за умови забезпечення робіт плавзасобом.

32. Під час добового чергування робочу перевірку спорядження водолази проводять перед кожним чергуванням.

1. Інструктаж проводить керівник водолазного спуску перед початком водолазних спусків з усіма особами, які беруть участь у водолазних спусках та забезпечують їх.

За потреби до проведення інструктажу можуть бути залучені інші особи залежно від характеру виконуваної роботи.

Під час виконання водолазних спусків керівник водолазного спуску може проводити додатковий інструктаж, викликаний зміною обстановки.

2. Під час інструктажу оголошуються:

план водолазних спусків;

розподіл обов’язків між водолазами та особами, які забезпечують водолазні спуски;

черговість спуску водолазів;

завдання кожному водолазу, а також особам, які забезпечують водолазні спуски, і спосіб його виконання;

заходи безпеки праці під час водолазних спусків і робіт;

час готовності страхувального водолаза;

інші необхідні відомості.

3. Під час інструктажу слід використовувати креслення (схеми), макети та моделі пристроїв, з якими водолази працюватимуть під водою.

4. Інструктаж має включати контрольне опитування знань обов’язків, водолазного майна, способів і прийомів виконання робіт і заходів охорони праці кожного водолаза та осіб, які забезпечують водолазні спуски.

Особи, які не знають обов’язків, водолазного майна, заходів безпеки і дій в аварійних ситуаціях або не готові до виконання завдань, відсторонюються від водолазних спусків.

Про проведення інструктажу і виявлені при цьому зауваження керівник водолазного спуску доповідає керівнику водолазних робіт.

1. Одягатися у водолазне спорядження водолаз повинен тільки після отримання завдання, інструктажу, проведення робочої перевірки, дезінфекції водолазного спорядження і запису про це в журналі водолазних робіт.

Дозвіл на одягання водолаза надає керівник водолазного спуску після доповіді йому про результати робочої перевірки водолазного спорядження і засобів забезпечення водолазних спусків.

Одягати водолаза необхідно безпосередньо біля місця спуску на підготовленому для цього майданчику (у приміщенні) або, як виняток, під час прямування до місця надзвичайної ситуації для надання допомоги постраждалим особам на воді. У літню пору року водолазне спорядження слід одягати під тентом, у холодну пору року - зазвичай у приміщенні, що опалюється.

2. Порядок одягання водолаза залежить від виду спорядження, що використовується. У всіх випадках після надягання гідрокомбінезона (гідрокостюма) до надягання інших частин спорядження на талії водолаза має закріплюватися сигнальний кінець.

3. Водолазне спорядження з відкритою схемою дихання залежно від його комплектації може надягатися на водолаза в такій послідовності:

1) для виконання робіт під водою на ґрунті (твердій опорі):

комплект водолазної білизни;

гідрокомбінезон (гідрокостюм);

сигнальний кінець;

водолазні калоші або боти;

водолазний ніж;

нагрудний вантаж;

шолом-маска, маска або напівмаска (у разі використання гідрокомбінезона (гідрокостюма) з відкритою лицьовою частиною);

водолазний дихальний апарат;

вантажний ремінь;

рукавиці;

2) під час роботи за температури води нижче ніж +4 °C у плавальному комплекті спорядження:

комплект водолазної білизни;

гідрокомбінезон (гідрокостюм);

сигнальний кінець;

ласти;

водолазний ніж;

шолом-маска, маска або напівмаска (у разі використання гідрокомбінезона (гідрокостюма) з відкритою лицьовою частиною);

водолазний дихальний апарат;

вантажний ремінь;

рукавиці або п’ятипалі рукавички;

3) під час роботи за температури води понад +4 °C у плавальному комплекті спорядження:

гідрокомбінезон (гідрокостюм);

сигнальний кінець;

ласти;

водолазний ніж;

водолазний дихальний апарат;

водолазна напівмаска.

4. Рекомендації щодо порядку надягання вентильованого водолазного спорядження визначено в додатку 18 до цієї Інструкції.

5. Після закінчення одягання водолаза в будь-який тип водолазного спорядження забезпечувальний водолаз має доповісти керівнику спусків про готовність до спуску водолаза і отримати дозвіл на його занурення.

Отримавши дозвіл, забезпечувальний водолаз дає команду водолазу про початок спуску.

6. Водолазу у водолазному спорядженні перебувати безпосередньо біля води без одягненого сигнального кінця заборонено.

1. Сходити у воду водолази мають по водолазному трапу. За висоти борту 3 м і більше, а також під час роботи з пірсів, причалів, гребель, інших споруд, що височіють над водою на 3 м і більше, спуск водолазів до води проводиться, як правило, на альтанці. У місцях робіт для таких випадків має перебувати плавзасіб.

2. Спускати водолаза в будь-якому типі водолазного спорядження до поверхні води в підвішеному стані на шланг-кабелі, сигнальному кінці заборонено.

Водолаза слід міцно утримувати за сигнальний кінець без слабини, не обмежуючи його рухів.

3. Перед зануренням на глибину проводиться перевірка водолазного спорядження на герметичність. Кожний водолаз, який спускається під воду, одягає спорядження, не сходячи з трапа (альтанки), або на березі без трапа на невеликій відстані від води для надання можливості керівнику водолазного спуску оглянути водолазне спорядження.

Коли верхня частина шолома покриється водою, водолаз робить зупинку для перевірки герметичності всього спорядження. Для цього, тримаючись на трапі, водолаз на деякий час припиняє випускати повітря через головний клапан, що травить у вентильованому спорядженні, і затримує подих на кілька секунд у спорядженні з відкритою схемою дихання.

Керівник водолазного спуску і забезпечувальний водолаз уважно оглядають спорядження, переконуючись у його герметичності. Водолаз, не відходячи від трапа або альтанки, переконується у справності підводного зв’язку, перевіряє свою плавучість і герметичність у водолазному спорядженні, після чого з дозволу керівника водолазного спуску переходить на спусковий кінець, утримується за нього руками і пропускає між ногами.

У негерметичному спорядженні спуск водолаза під воду заборонено. Під час переходу на спусковий кінець забезпечувальний водолаз утримує водолаза, який спускається, на поверхні води і підтягує його до спускового кінця для запобігання провалюванню (падінню) на глибину.

4. Швидкість спуску по спусковому кінцю або на альтанці вибирається залежно від самопочуття водолаза та його натренованості. Швидкість занурення водолазів, які тільки починають навчання, та малодосвідчених водолазів не має перевищувати 5 м/хв. У всіх інших випадках швидкість спуску на глибинах до 10 м не має перевищувати 10 м/хв, на більших глибинах - 20 м/хв.

У разі відчуття тиску на вуха і на ділянки придаткових пазух носа під час занурення водолаз повинен призупинити спуск і зробити кілька ковтальних або позіхальних рухів, а також напружити передні м’язи шиї, щоб розкрити устя євстахієвих труб або продутися будь-яким доступним способом. Якщо при цьому почуття закладення не зникне, необхідно піднятися на 1 м і знову повторити ці дії. Якщо в такому разі відчуття тиску на вуха і на ділянку придаткових пазух носа не пройде, водолаз повинен припинити спуск, доповісти через забезпечувального водолаза керівнику водолазного спуску та з його дозволу вийти на поверхню.

5. З невідрегульованою плавучістю спуск водолаза під воду заборонено.

6. По мірі занурення водолаза і збільшення глибини спуску необхідно збільшувати подання повітря (газової суміші). Якщо під час занурення водолаз відчує обтиснення грудної клітки і труднощі під час подиху від нестачі повітря, він повинен затриматися на спусковому кінці (зупинити занурення альтанки) і збільшити (за можливості) подання повітря. Продовжувати занурення дозволяється тільки після відновлення вільного подиху.

7. Під час спуску по спусковому кінцю водолаз повинен увесь час стежити за чистотою сигнального кінця, щоб він не заплутався за спусковий кінець, для цього необхідно періодично дивитися вгору. Помітивши, що сигнальний кінець заплутався, водолаз доповідає на поверхню та намагається його розплутати на ходу. Якщо це не вдається, він зупиняє спуск для розплутування, за потреби - виходить для цього на поверхню. Не доходячи до дна на 1-2 м, водолаз, якщо є видимість, повинен оглянути поверхню дна, щоб не зачепитися за предмети на дні. Характеристику видимості під водою визначено в додатку 19 до цієї Інструкції.

Дійшовши до ґрунту, водолаз зобов’язаний подивитися навколо, переконатися в нормальній роботі водолазного спорядження, гарному самопочутті, чистоті сигнального кінця (шланг-кабелю) та доповісти про це на поверхню відповідним сигналом або розмовним зв’язком.

Забезпечувальний водолаз повинен стежити за спуском водолаза, вільно подавати (травити) сигнальний кінець (шланг-кабель) руками (у жодному разі не викидати його шлагами), тримати його з невеликою слабиною, що дасть змогу водолазу спускатися. Тримати сигнальний кінець (шланг-сигнал) треба так, щоб відчувати рух водолаза. На кожне прохання водолаза "Подай сигнальний кінець (шланг-кабель)" забезпечувальний водолаз видає сигнальний кінець (шланг-кабель) не більше ніж 1 м. Щоб уникнути заплутування зі спусковим кінцем забезпечувальний водолаз повинен перебувати не ближче ніж 2 м від спускового кінця.

1. Після досягнення заданої глибини, ґрунту або об’єкта роботи, переконавшись у нормальній роботі спорядження, чистоті сигнального кінця (шланг-кабеля), гарному самопочутті, водолаз доповідає керівнику водолазного спуску через забезпечувального водолаза про готовність виконати завдання і, одержавши дозвіл, береться до роботи. Для цього водолаз займає зручне для роботи положення, розташовує сигнальний кінець (шланг-кабель) так, щоб він не заважав роботі й не заплутувався. Під час роботи водолаза під водою весь необхідний для роботи інструмент подається на кінці або альтанках. Кидати водолазу інструмент або будь-які предмети заборонено.

2. Дії водолаза у воді мають бути повільними, послідовними і чіткими. Під час виконання завдання водолаз повинен постійно контролювати своє самопочуття, стежити за навколишнім середовищем і роботою спорядження. Дихання водолаза має бути вільним і неприскореним, не має бути відчуття жару.

3. У разі частого дихання і серцебиття, рясного потовиділення, нудоти або відчуття ускладнення дихання, у разі ознобу або головного болю під час спусків у водолазному спорядженні з відкритою схемою дихання водолаз повинен негайно вийти на поверхню.

З появою таких само симптомів водолаз у вентильованому спорядженні повинен негайно припинити роботу, дати сигнал "Більше повітря" і добре провентилювати об’єм підшоломного простору. При цьому має бути вжито всіх необхідних заходів для запобігання самовільному спливанню: витравити надлишок повітря і зменшити подання повітря шлангом. Якщо симптоми не зникнуть, водолаз повинен негайно вийти на поверхню.

Під час спусків у автономному водолазному спорядженні з відкритою схемою дихання перебування водолаза під водою допускається тільки до тиску повітря в балоні, що дозволяє безпечний вихід на поверхню, який визначається до початку спуску. Продовжувати роботи на резервному запасі повітря або в разі спрацювання покажчика мінімального тиску заборонено.

4. У разі збою в роботі спорядження або поганого самопочуття водолазу варто припинити роботу, доповісти про це керівнику спусків і діяти відповідно до його вказівок.

5. Під час пересування у воді для зменшення опору йти потрібно боком, нахиливши корпус уперед, робити допоміжні плавальні рухи руками, а у разі плавання з ластами слід займати майже горизонтальне положення. Періодично необхідно перевіряти напрямок переміщення, підтримувати зв’язок із забезпечувальним водолазом і виконувати команди, передані засобами зв’язку або за допомогою умовних водолазних сигналів сигнальним кінцем.

6. Забезпечувальний водолаз повинен уважно стежити за переміщенням робочого водолаза, вчасно травити (подавати) або підбирати його сигнальний кінець (шланг-кабель), не допускаючи великої слабини. У разі одержання сигналу тривоги забезпечувальний водолаз повинен негайно доповісти керівнику водолазного спуску та почати підйом на поверхню водолаза. Якщо водолаз, який перебуває під водою, не відповів на двічі поданий йому сигнал сигнальним кінцем (кабель-сигналом), забезпечувальний водолаз повинен ужити заходів із негайного підйому водолаза на поверхню, сповістивши керівника водолазного спуску. За потреби за командою керівника водолазного спуску для надання допомоги аварійному водолазу спускається страхувальний водолаз.

7. Будь-які зміни в обстановці (спуск або підйом вантажів, інструменту, зміна довжини швартових або якірних ланцюгів, включення окремих систем, зміна режиму подання повітря та інші дії, що впливають на безпеку праці водолаза) проводяться тільки з дозволу керівника водолазного спуску, у разі одержання згоди робочого водолаза і після його доповіді про готовність до зміни умов роботи.

8. Час перебування водолазів на ґрунті вибирають із урахуванням обсягу і складності робіт, гідрометеорологічних умов, самопочуття водолаза та інших умов. Час перебування водолазів на ґрунті не має відповідати обраному режиму декомпресії.

1. Зв’язок із водолазами під час водолазного спуску підтримується залежно від умов і типу водолазного спорядження за допомогою сигнального кінця, візуального та розмовного зв’язку або їх поєднанням.

2. Для передання умовних сигналів за допомогою сигнального кінця необхідно попередньо вибрати його слабину, а потім енергійними рухами чітко передати сигнали. При цьому треба пам’ятати, що умовні сигнали на течії помітно спотворюються від постійної вібрації сигнального кінця і його великого прогину.

3. Під час отримання від робочого водолаза сигналів "Більше повітря", "Менше повітря" вони спочатку виконуються, а потім повторюються обслуговувальним персоналом.

4. Під час підйому аварійного водолаза страхувальний і забезпечувальний водолази повинні намагатися відновити з ним зв’язок засобами розмовного зв’язку або за допомогою сигнального кінця (шланг-кабелю).

У разі одержання сигналів від робочого водолаза про його хороше самопочуття і після з’ясування та усунення причин порушення зв’язку за наказом керівника водолазного спуску робочого водолаза знову спускають для продовження робіт або піднімають на поверхню за обраним режимом декомпресії.

Якщо відновити зв’язок з аварійним водолазом під час підйому не можна, його піднімають без зупинок, незважаючи на глибину занурення, і одночасно готуються до надання йому допомоги.

Підйом аварійного водолаза здійснюється тільки у разі його вільного переміщення під водою, в інших випадках необхідно негайно спустити під воду страхувального водолаза для надання допомоги.

5. Під час підтримання постійного розмовного зв’язку з аварійним водолазом передавати йому вказівки і розпорядження необхідно короткими фразами, спокійним, рівним голосом, виразно.

6. Зв’язок з водолазами, що перебувають у барокамері, має підтримуватися телефоном і умовними сигналами для переговорів з особами, які перебувають у барокамері, визначеними в додатку 20 до цієї Інструкції.

У разі виходу з ладу телефону зв’язок з водолазами, які перебувають у барокамері, здійснюється перестукуванням дерев’яним молотком.

1. Підйом водолаза з глибини на поверхню може проводитися з різних причин, зокрема виконання завдання, закінчення допустимого часу перебування на глибині, витрачення робочого запасу повітря в автономному спорядженні, зміна зовнішньої обстановки, а також на вимогу водолаза в разі виявлення несправностей спорядження і погіршення самопочуття.

2. Про початок підйому залежно від обстановки на місці робіт керівник водолазного спуску попереджає робочого водолаза не менше ніж за 2 хв.

Відповівши на сигнал, робочий водолаз припиняє роботу, укладає на робочому місці або подає наверх інструмент, перевіряє чистоту свого сигнального кінця (шланг-кабелю), підходить до спускового кінця (альтанки), вентилюється (за потреби), дає сигнал про початок підйому і виходить по спусковому кінцю на поверхню (розміщується на альтанці для підйому). Підйом робочого водолаза на альтанці починається після його доповіді про готовність.

Забезпечувальний водолаз після одержання від робочого водолаза сигналу про підйом зобов’язаний вибрати слабину сигнального кінця (шланг-кабелю), з початком підйому відзначити час початку підйому, доповівши про це керівнику водолазного спуску.

3. Підйом водолаза на поверхню має відбуватися зі швидкістю не більше ніж 8 м/хв, при цьому забезпечувальний водолаз повинен вибирати сигнальний кінець (шланг-кабель) так, щоб він не мав слабини. Під час виходу на поверхню з глибин, де не передбачено декомпресійних зупинок, водолаз виконує "зупинку безпеки" на глибині 3 м протягом 3 хв.

4. Для проведення декомпресійних зупинок поруч зі спусковим кінцем, як правило, опускають декомпресійну альтанку з пронумерованими балясинами. Кількість балясин має відповідати кількості зупинок за режимом декомпресії. Піднявшись на глибину першої зупинки, водолаз переходить зі спускового кінця на декомпресійну альтанку і, переходячи за командою на наступні балясини, продовжує декомпресію. Керівник водолазного спуску стежить за глибиною занурення і часом витримок на зупинках.

5. Водолаз під час підйому повинен витравлювати надлишок повітря зі скафандра, а водолаз, який обслуговує щит (пульт) постачання повітря,- зменшувати подання повітря шлангом.

У процесі спливання робочий водолаз повинен затримувати дихання на видих. Після спливання на поверхню, вийшовши з води на трап або взявшись за борт шлюпки, водолаз за командою керівника водолазного спуску може дихати атмосферним повітрям.

6. Під час підйому водолаза спусковим кінцем забезпечувальний водолаз повинен вибирати сигнальний кінець і шланг без слабини, з легким натягом, допомагаючи цим водолазу вийти на поверхню. Під час виходу водолаза на поверхню забезпечувальний водолаз допомагає йому взятися за трап і піднятися по ньому. Відкривати ілюмінатор шолома і переводити дихання з апарату на атмосферу дозволяється на трапі лише після вживання заходів із запобігання падінню водолаза у воду. Після відкриття ілюмінатора припиняють подання повітря водолазу і зв’язок з ним телефоном.

7. Роздягання водолаза може починатися на трапі тільки за відсутності хвилювання водної поверхні після переходу на дихання атмосферним повітрям. Визначення сили хвилювання проводиться з урахуванням показників хвилювання на морях, озерах і великих водоймах, викладених у додатку 21 до цієї Інструкції. Як тільки з водолаза буде знято шолом і водолазні вантажі, він повинен повністю піднятися на палубу, де з нього знімають інші частини спорядження. Спорядження з водолаза дозволяють знімати без команд, у порядку, зворотному одяганню. У разі хвилювання водної поверхні водолаза повністю роздягають лише на палубі.

Таблицю умовних сигналів слід помістити на внутрішній і зовнішній поверхнях барокамери.

8. Сигнальний кінець знімається з водолаза в останню чергу, перед зняттям гідрокомбінезона (гідрокостюма).

9. У холодну і негожу погоду роздягання водолаза після підйому проводиться в обладнаному теплому місці.

1. До аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт належать роботи з надання допомоги суднам у разі втрати ходу, плавучості та остійності, посадки на мілину, суднових пожеж.

2. На аварійних суднах до визначення виду і кількості вантажу, ступеня його небезпеки виконувати водолазні роботи заборонено.

3. Під час роботи на борту аварійного судна, коли є загроза його затоплення або перекидання, судно, з якого проводяться водолазні спуски, необхідно ставити на якір, а з корми на аварійне судно заводити швартовий кінець так, щоб можна було, швидко піднявши водолаза, відійти від аварійного судна, передбачивши можливість негайної віддачі швартового кінця.

4. Під час огляду аварійного судна, що сидить на мілині, робочий водолаз повинен дотримуватися заходів безпеки праці, не заходити під корпус у тісних місцях, стежити, щоб сигнальний кінець (кабель-сигнал) не потрапив під корпус і не був затиснутий. Якщо судно під впливом хвилювання розгойдується або б’ється об ґрунт, його рекомендується притопити і лише після цього проводити водолазні роботи.

5. Під час роботи під корпусом судна мінімальна відстань між ґрунтом і днищем судна з урахуванням хвилювання має бути не менше ніж 2 м. При цьому необхідно вжити всіх заходів, що виключають розворот аварійного судна вітром або течією. Проходити з одного борту на інший під кілем судна заборонено.

6. Під час спусків у вентильованому водолазному спорядженні для обстеження судна, що сидить на мілині, водолазу заборонено віддалятися від спускового кінця більше ніж на 20 м. Для обстеження всього корпусу судна необхідно проводити перешвартування судна, з якого здійснюється водолазний спуск.

7. Водолаз, який працює біля пошкодженого місця корпусу судна, повинен стежити за тим, щоб не пошкодити водолазне спорядження гострими кромками пробоїни.

8. Перед виконанням робіт у затоплених відсіках судна водолази повинні ознайомитися з розташуванням приміщень і устаткуванням, що знаходиться в них. Спускатися в затоплений відсік необхідно по трапу або спусковому кінцю з урахуванням наявного крену або диферента судна.

Для запобігання заплутуванню сигнального кінця (кабель-сигналу) під час роботи в затопленому відсіку водолаз повинен уникати обходу навколо різних пристроїв або предметів більше ніж на 180°.

Водолазу заборонено торкатися механізмів і предметів у верхній частині відсіку, а в разі відчинення дверей і люків необхідно їх закріплювати для уникнення неконтрольованого зачинення з урахуванням наявного крену або диферента судна.

9. Під час спуску в затоплений відсік водолаз повинен брати із собою засоби підводного освітлення, а над місцем входу у відсік має бути встановлене джерело світла для орієнтування під час виходу із затопленого відсіку.

10. Водолазні роботи під час рятування людей у разі хвилювання води понад 3 бали виконуються із обов’язковим вжиттям заходів, що запобігають ударам хвилею водолазів об трап і корпус судна, облаштуванням захисту місця спуску від дії хвиль (наприклад, виконання робіт із підвітряного борту аварійного судна, розгортання і підтримка аварійного судна в такому положенні, щоб водолазні роботи проводилися із підвітряного боку, залучення інших суден для прикриття місця роботи від хвилювання тощо).

11. На судні, з якого проводяться водолазні роботи, крім штатного спорядження для водолазів, слід мати не менше ніж два комплекти готового до негайного використання водолазного спорядження з відкритою схемою дихання, призначеного для постраждалих. Використовувати ці комплекти спорядження для інших цілей заборонено.

12. Виведення людей з повітряних подушок затоплених і частково затоплених відсіків суден на поверхню водолази проводять з урахуванням рекомендацій медичного персоналу. Під час виведення постраждалого з глибини понад 10 м його необхідно помістити до барокамери для проведення декомпресії або лікувальної рекомпресії.

13. Виведення людей з повітряної подушки відсіків мають проводити не менше ніж 2 водолази. Один водолаз повинен перебувати біля входу в аварійному судні і страхувати іншого, який заходитиме до відсіку з людьми. Якщо прохід до відсіку з людьми складний, має велику довжину і повороти, рекомендовано в проході перебувати ще одному водолазу.

14. Від входу в аварійне судно до відсіку з людьми водолаз повинен завести і закріпити ходовий кінець.

У внутрішніх приміщеннях аварійного судна, а також у місцях повороту шляху, яким мають виводитися люди, необхідно встановити безкабельні світильники з автономним живленням. Якщо підводних світильників немає у достатній кількості, у внутрішніх приміщеннях установлюються покажчики, які покриті незмивною фарбою і світяться.

15. У відсік насамперед необхідно подати шлангом повітря від будь-якого джерела (помпи, компресора, балонів тощо), потім за потреби - пенал із гарячим бульйоном тощо і після цього піднімати (виводити) потерпілих на поверхню із застосуванням водолазного спорядження із відкритою схемою дихання.

16. Входити до відсіку з людьми водолаз повинен обережно, за можливості - осторонь від тих, кого рятує, щоб уникнути несподіваних агресивних дій з їх боку.

17. Під час перебування водолаза в повітряній подушці частково затопленого відсіку (приміщення) переходити на дихання газовим складом повітряної подушки заборонено.

18. Якщо проникнення водолазів до відсіку аварійного судна, де залишилися люди, неможливе через двері, люки, горловини і пробоїни в корпусі судна, необхідно прорізати отвір для виведення людей на поверхню. У такому разі слід вжити заходів із поліпшення (вентиляції) складу повітря в повітряній подушці, підтримки або збільшення її об’єму, за умови збереження наявного положення аварійного судна.

1. До водолазних робіт із рятування людей допускаються водолази всіх груп спеціалізації водолазних робіт, що володіють прийомами рятування і методами надання домедичної допомоги постраждалим.

2. Водолазні пошуково-рятувальні роботи виконуються у водолазному спорядженні, що відповідає умовам проведення водолазних спусків, з урахуванням характеру рятувальних робіт і гідрометеорологічних умов. Під час виконання водолазних пошуково-рятувальних робіт на місці спуску водолаза має бути плавзасіб.

3. Комплект спорядження, призначений для спуску робочого водолаза, розміщується у місці спуску на березі або плавзасобі і підготовлений так, щоб водолаз міг швидко надягти його і здійснити спуск протягом 5 хв.

4. Рятування постраждалих на воді здійснюється в такій послідовності:

1) постраждалі, які плавають без будь-яких рятувальних засобів;

2) постраждалі, які утримуються за предмети з позитивною плавучістю;

3) постраждалі, одягнені в рятувальні засоби.

5. Прямувати до постраждалого, який утримується на поверхні води, необхідно найкоротшою відстанню, ураховуючи напрямок та швидкість течії.

Під час здійснення пошуково-рятувальних робіт у водолазному спорядженні включення в апарат здійснюється до моменту підходу до постраждалого.

6. Якщо постраждалий зник під водою, необхідно швидко організувати його пошук на ґрунті. Місце пошуку постраждалого визначають за останнім місцем його появи на поверхні з урахуванням течії.

Виявивши постраждалого, водолаз повинен якнайшвидше підняти його на поверхню води. Якщо постраждалий лежить обличчям донизу, підпливати до нього треба з боку ніг, а якщо обличчям догори,- із боку голови.

Постраждалого необхідно брати попід пахви з боку спини, утримуючи над собою. Робочий водолаз повинен швидко спливти на поверхню і утримувати потерпілого так, щоб його голова була на повітрі.

Якщо постраждалий схопив робочого водолаза спереду, потерпілого необхідно відштовхувати руками в підборіддя або ногами в груди. Від захоплень за тулуб або ноги, що можуть позбавити робочого водолаза свободи руху, звільняються поворотом голови постраждалого.

7. Для доставки постраждалого до місця виходу з води робочий водолаз дає сигнал, за яким забезпечувальний водолаз швидко вибирає сигнальний кінець, а робочий водолаз, утримуючи постраждалого за плечі, пливе на спині, трохи рухаючи ногами.

8. Буксирувати постраждалого до берега за наявності прибійної хвилі робочому водолазу заборонено.

1. До водолазних робіт із обстеження і очищення дна акваторій допускаються водолази всіх груп спеціалізації водолазних робіт, що володіють прийомами стропування і підйому затонулих предметів, користування СПП.

2. Пошук затоплених предметів або обстеження акваторій водолази здійснюють тільки в тих випадках, коли це не можна виконати іншими засобами

виявлення предметів (тралення, підводний відеозапис, акустичні засоби, гідролокатори тощо).

3. Пошук затонулих предметів та обстеження акваторій здійснюється такими способами:

1) рух по колу водолазного пошуку.

Під час проведення пошуку способом руху по колу використовується спусковий кінець із баластом, до якого кріпиться ходовий кінець, на якому зав’язано вузли через рівні проміжки. Відстань між вузлами вибирається така, щоб водолаз добре бачив ґрунт не менше ніж на 2/3 цієї відстані.

Опустившись на ґрунт і тримаючись за ходовий кінець першого вузла, робочий водолаз рухається навколо баласта та оглядає грунт. Завершивши коло, робочий водолаз переходить до другого вузла і повторює круговий рух у зворотному напрямку. Отже, змінюючи на кожному вузлі напрямок руху, робочий водолаз оглядає ґрунт колами до краю ходового кінця. Якщо предмет не виявлено, спусковий кінець переставляють на нове місце і ведуть пошук у тому самому порядку;

2) пошук по ходовому кінцю.

Застосовується під час ретельного обстеження ґрунту, в умовах низької видимості, в’язкого дна, а також у разі течії. За такого способу пошуку водолаз рухається по заздалегідь прокладеному канату і в межах видимості (або на дотик) проводить пошук. Якщо ведеться пошук замулених предметів, водолаз під час проходів обстежує ґрунт щупом або використовує інші прилади пошуку і виявлення;

3) галсовий спосіб.

Застосовується під час обстеження та пошуку на великих площах дна акваторії як з використанням ПЗР, так і без їх використання. При цьому водолаз переміщується у квадраті пошуку галсами за надводними і підводними орієнтирами. Ширина обстежуваної смуги одного галса залежить від видимості та, як правило, не перевищує 15 м.

В умовах низької видимості під водою і застосування ПЗР застосовувати галсовий спосіб заборонено.

4. До невідомих предметів водолаз повинен підходити обережно, уважно вивчити їх особливості, написи на них і повідомити керівнику водолазних спусків форму, розміри і зовнішні характерні ознаки.

У разі виникнення підозри, що виявлений невідомий предмет становить небезпеку, керівник водолазного спуску зобов’язаний негайно припинити водолазні роботи і повідомити про це керівника водолазних робіт для вжиття необхідних заходів. Місцезнаходження предмета позначається буями.

Вести водолазні роботи з остроплення та підйому предмета до його розпізнання та обстеження заборонено.

5. До плавання на ПЗР допускаються водолази, які вивчили їх будову, правила експлуатації, техніку безпеки, здали залік ВКК і допущені наказом керівника органу та підрозділу.

6. Плавання на ПЗР заборонене:

1) за швидкості течії понад 1 м/с;

2) у разі хвилювання поверхні води понад 2 бали;

3) за видимості під водою менше ніж 3 м;

4) за атмосферної видимості менше ніж 500 м;

5) під час сили вітру понад 3 бали;

6) за наявності в районі обстеження льоду, в тому числі битого;

7) у судноплавних місцях;

8) у місцях, затісних для маневрування плавзасобу забезпечення;

9) якщо немає плавзасобу забезпечення.

7. Під час плавання на ПЗР швидкість руху обирається з урахуванням видимості під водою, швидкості течії, рельєфу дна та має забезпечувати огляд усієї поверхні дна району обстеження.

8. ПЗР обслуговується плавзасобом, швидкість якого удвічі перевищує їх швидкість руху.

9. Водолазні спуски з використанням ПЗР проводяться із сигнальним або контрольним кінцем із буєм. Сигнальний і контрольний кінці мають кріпитися безпосередньо на водолазі.

10. Під час плавання на ПЗР позитивна плавучість буя має бути не менше ніж 5 кгс, довжина контрольного кінця має перевищувати глибину району водолазних спусків на 50 %. Контрольний кінець на відстані 1,5 м від водолаза має бути в гумовій оболонці для виключення намотування його на гвинт ПЗР.

11. Для забезпечення нічних спусків або в умовах низької видимості буї мають бути світлими. У разі якщо видимість на поверхні води менше ніж 50 м, спуски дозволяються тільки з використанням сигнальних кінців.

12. Під час початкової підготовки водолазів плавання на індивідуальному ПЗР дозволяється із сигнальним кінцем, закріпленим на плавзасобі забезпечення.

13. Плавання водолазів на ПЗР може проводитися як поодинці, так і у складі групи у зв’язці. Кількість водолазів у зв’язці залежить від виду завдання, що виконується, індивідуальних якостей водолазів і характеристик плавзасобу забезпечення.

Під час групового плавання на індивідуальних ПЗР у зв’язці кількість контрольних кінців на групу визначається в кожному конкретному випадку і має бути не менше ніж:

один контрольний кінець із закріпленням його на водолазі, що веде,- у разі парного плавання;

два контрольні кінці із закріпленням їх на першому та останньому водолазах - у разі більшої кількості водолазів у зв’язці.

14. Під час плавання водолазів на ПЗР на плавзасобі забезпечення повинен бути в постійній готовності страхувальний водолаз, одягнений у спорядження з відкритою схемою дихання.

У разі втрати зв’язку із робочим водолазом страхувальний водолаз повинен негайно спуститися під воду по контрольному (сигнальному) кінцю і за потреби надати допомогу робочому водолазу.

15. Для обстеження поверхні дна акваторії з використанням ПЗР одночасно спускати під воду понад 3 водолази заборонено.

Парне (групове) плавання з використанням ПЗР в одному районі дозволяється тільки на паралельних курсах в одному напрямку з відповідним забезпеченням надводними плавзасобами кожного ПЗР.

16. Покладення ПЗР на ґрунт і сходження з нього водолаза здійснюються тільки з дозволу керівника водолазного спуску за наявності надійного зв’язку з водолазом і буя контрольного кінця на поверхні. У такому разі допускається використання контрольного кінця як сигнального. Місце покладення ПЗР на ґрунт попередньо слід оглянути, щоб не було каменів та інших предметів, що можуть заважати.

Термінове (аварійне) покидання ПЗР водолазом дозволяється тільки після вимкнення двигуна.

17. У надводному положенні водолазу заборонено виходити з кабіни та залишати ПЗР до приходу плавзасобу, що забезпечує, а також подавати йому в руки кидальний кінець з обплетенням, що має плавучість.

Обплетення кидального кінця має бути закріплене на водолазі до його виходу з кабіни.

18. Підходити на ПЗР до берега, судна, причалу дозволяється тільки в надводному положенні з дотриманням заходів охорони праці, щоб уникнути зіткнень, ударів і намотування на гвинти швартовних кінців.

1. Підводно-технічні роботи проводяться за нормальних умов, у світлу пору доби.

2. Водолазові заборонено виконувати підводно-технічні роботи без рукавиць.

3. Водолазне обстеження дна акваторії порту, фарватера, каналу, русла річки та інших водойм проводиться з метою визначення типу ґрунту, що необхідне для виконання подальших будівельних робіт, для виявлення предметів і кам’яних брил, що перешкоджають нормальній експлуатації цієї акваторії, для усунення інших перешкод.

4. Великі площі дна акваторії обстежують за допомогою придонних тралів. Водолазні роботи при цьому зводяться до визначення місця, де зачепився на ґрунті трал, його огляду та звільнення частини, яка тралить.

5. Малі площі дна акваторії обстежують з водолазного бота. Попередньо віхами позначаються межі району проведення робіт, які потім розбивають на менші ділянки завширшки 3, 5, 10 метрів (залежно від прозорості води). Водолазний бот пересувається по лінії встановлених віх. Водолаз услід за водолазним ботом зигзагоподібно в напрямку шланга-сигналу оглядає поверхню ґрунту і доповідає про те, що помічено засобами підводного зв’язку. Особливо ретельно водолази мають обстежити ґрунт акваторії безпосередньо біля причалів, набережних, хвилеломів, елінгів та інших гідротехнічних споруд. При цьому слід звертати увагу на підмив кам’яної кладки або випинання ґрунту. У разі зсувів або підмивань необхідно заміряти навислу над ґрунтом частину кам’яної кладки (по ширині і довжині). Крім того, потрібно оглядати ґрунт на всій довжині споруди і повідомляти засобами підводного зв’язку про його тип, рельєф і захаращеність. Смуга ретельного обстеження встановлюється завширшки 30-50 м.

Обстежуючи дно акваторії батопорту, елінгу і плавучого доку, водолаз повинен звертати увагу на предмети, що виступають з ґрунту і можуть завдати пошкодження судам. Виявлені предмети водолаз остроплює для підйому або закріпляє на них буйреп.

6. Розроблення котлованів, траншей, розмивання ґрунту й інші роботи, пов’язані з порушенням поверхневого шару ґрунту, допускається проводити за вказівкою керівника водолазних робіт після отримання ним відомостей про відсутність на місці проведення робіт електросилових, телефонних кабелів або трубопроводів. У разі їх наявності він зобов’язаний мати план траси кабелів і трубопроводів, прокладених у місці проведення робіт.

Заборонено виконання водолазних робіт в охоронній зоні підводних кабельних ліній електропередач під напругою. Охоронна зона визначається у вигляді ділянки водного простору від водної поверхні до дна, розташованого між вертикальними площинами, віддаленими від крайніх кабелів на 100 м з кожного боку.

7. Під час розроблення ґрунту в котлованах та обробки глибоких траншей їх стінки необхідно робити пологими (у межах кута природного укосу ґрунту).

Під час роботи в котловані двох або більше робочих водолазів одночасно відстань між ними має бути не менше ніж 10 м. Дії робочих водолазів мають постійно узгоджуватися. Робочий водолаз не повинен випускати з рук гідравлічний ствол, що знаходиться під тиском.

8. Перед спуском у траншею або котлован водолаз повинен переконатися в тому, що укоси траншеї або котловану сформувалися і не загрожують обвалом.

Для розмиву можливого завалу водолаза біля місця роботи мають бути засоби для ліквідації такого завалу. Ці засоби вносять до наряду-завдання і підтримують у постійній готовності до застосування.

9. Проводити водолазний огляд траншей і котлованів під час роботи скреперів, земснарядів та інших ґрунтозбиральних засобів заборонено.

10. Починати водолазні роботи в районі знаходження ґрунтозбиральних засобів дозволяється після отримання письмового дозволу керівника підрозділу, якому належать ці засоби.

11. Спуск водолаза і огляд укладеного трубопроводу здійснюються тільки після того, як трубопровід буде укладено на ґрунт, а натягнення канатів, що підтримують його, послаблено.

12. Під час вирівнювання водолазами кам’яного насипу додатково підсипати камінь без попередження про це водолаза заборонено.

13. На час підсипання каменю без напрямних пристроїв (лотків, труб тощо) водолази повинні підніматися на поверхню. Допускається перебування водолаза в безпечній зоні, яку визначає керівник водолазного спуску.

14. Спуск напрямної металевої рами або інших пристроїв для вирівнювання кам’яного накиду виконується за відсутності водолаза під водою. Місце встановлення заздалегідь позначається віхами або буями.

15. Під час підсипання каменю під воду шаландами, грейферами або в інший спосіб проводити водолазні роботи у зоні підсипання заборонено.

16. Під час установки агрегату для віброущільнення кам’яного насипу водолаз може спуститися під воду для огляду і установки робочого органу тільки після опускання цього пристрою на насип.

17. Під час віброущільнення кам’яного насипу спускатися водолазу під воду заборонено. Роботи з огляду і вимірювання насипу можна виконувати тільки після зупинення робочого органу віброущільнення.

18. Дрібні камені, деталі та інші предмети слід піднімати в баддях, кошиках (кошах).

19. Під час використання водолазом гідравлічного ствола зі звичайною насадкою ствол необхідно кріпити кінцем до якоря або баласту.

20. Під час роботи із розмиву ґрунту від високонапірного насоса до напірного шланга гідромонітора має кріпитися вантаж на відстані не більше ніж 3 м від ствола.

21. Під час огляду водолазом місця на ґрунті, що розмивається, тиск води в шлангу гідромонітора має бути повністю знятий.

22. Після опускання пневматичного землесоса на дно для уникнення його можливого викиду на поверхню і подальшого падіння на ґрунт (у разі засмічення приймального отвору) водолаз повинен його закріпити.

Шланг відводу і скоби землесоса необхідно кріпити за допомогою канатів. Канати шлангу відводу і скоби мають мати слабину, необхідну для подальшого поглиблення землесоса і вільного переміщення його під водою.

23. У разі засмічення усмоктувального патрубка землесоса і загрози його спливання водолаз повинен, утримуючи його в руках, дати команду про припинення подання повітря до землесоса. Тільки після припинення подання повітря дозволяється проводити його очищення.

Очищати руками приймальні отвори пристроїв будь-яких типів для відсмоктування ґрунту заборонено.

Під час розмивання ґрунту високонапірними насосами направляти струмінь на іншого водолаза заборонено.

24. Під час роботи із землесосом водолаз повинен стежити, щоб його сигнальний кінець (кабель-сигнал) не переплутався зі шлангами землесоса. У разі засмічення і спливання землесоса разом із водолазом забезпечувальний водолаз і обслуговувальний персонал повинні швидко підібрати сигнальний кінець (кабель-сигнал), а також канат і шланги землесоса, щоб запобігти падінню водолаза із землесосом на ґрунт.

25. Під час прокладання трубопроводу за допомогою розвантажувальних понтонів водолаз може оглядати трубопроводи тільки у разі повністю опущених на ґрунт понтонів. Оглядати понтони в процесі занурення трубопроводів заборонено.

26. Перед від’єднанням (відстроплюванням) понтона від трубопроводу вручну водолаз повинен переконатися в тому, що понтони лежать на ґрунті, а стропи, що підтримують його, ослаблено. Відстроплювати вручну понтони, що мають позитивну плавучість під водою, заборонено.

27. Водолазу заборонено спускатися і підніматися по пристроях, що підтримують трубопровід.

28. Перед з’єднанням секцій трубопроводу або окремих труб за допомогою фланців водолаз повинен переконатися в надійності остроплювання секцій і труб.

Для з’єднання отворів нерухомого і поворотного фланців, а також для визначення зазорів між трубами, що з’єднуються, необхідно користуватися спеціальними пристроями.

29. Водолазні спуски для огляду підводного трубопроводу будь-якого діаметра під час гідравлічного або пневматичного випробування здійснюються з дозволу керівника водолазних робіт тільки після зняття тиску в трубопроводі, що випробовується.

30. Під час демонтажу підводного трубопроводу водолазу заборонено перебувати поблизу троса, що перетинає трубопровід.

31. Під час укладання кабелів водолазу заборонено перебувати спереду кабелю, що укладається.

32. Під час укладання кабелю машинним способом водолазу заборонено перебувати під водою. Водолазу дозволено спуски тільки після укладення кабелю і припинення роботи машини або її робочого органу.

33. Під час укладання, огляду або ремонтних робіт, що виконуються водолазами, слід виключити випадкове подання напруги в кабель, що укладається, оглядається або ремонтується. Для цього керівник водолазних робіт повинен погоджувати наряд-завдання і режим роботи з відповідним представником замовника.

34. Під час протягування кабелю через захисні труби берегового колодязя водолаз повинен стежити, щоб його рука, сигнальний кінець (кабель-сигнал) разом із кабелем не було втягнуто до захисної труби.

35. Для виявлення електросилових кабелів користуватися металевими щупами та іншими предметами заборонено.

36. Перед виконанням водолазних робіт на естакадах, МСП і ПБУ обслуговувальний персонал слід попереджати про початок водолазних робіт, охорону праці під час їх виконання.

37. Під час огляду опор, споруд естакадного типу водолаз не повинен обходити перешкоди більш ніж на 180о, при цьому він повинен стежити, щоб його сигнальний кінець (кабель-сигнал) не чіплявся за деталі споруд, що виступають наперед.

38. Огляд підстав і опор заввишки понад 12 м водолаз повинен починати з нижньої частини, піднімаючись по мірі обслуговування конструкції і не порушуючи при цьому режиму декомпресії.

39. Перед початком робіт із будівництва або ремонту гідротехнічних споруд водолази повинні ознайомитися із будовою споруди (за кресленнями або проектом робіт), умовами виконання робіт, заходами охорони праці, а також отримати наряд-завдання.

Керівник водолазних робіт повинен переконатися в достатній стійкості споруди і окремих елементів. Якщо споруда або її елементи нестійкі і можуть загрожувати безпеці водолазів, спуски водолазів заборонено.

40. Роботи із установлення залізобетонних конструкцій (кутових блоків, оболонок, масивів, плит тощо) у гідротехнічну споруду мають виконуватися за швидкості течії не більше ніж 1 м/с. Під час робіт в умовах низької видимості необхідно застосовувати підводне і надводне освітлення.

41. Спуск водолаза під воду для встановлення залізобетонної конструкції в гідротехнічну споруду або її огляду дозволяється тільки після того, як нижня частина конструкції буде повністю знаходитися на ґрунті, не нижче встановленої конструкції або у висячому положенні над місцем її установки на висоті не більше ніж 0,1 м від місця установки.

42. Під час встановлення залізобетонної конструкції в гідротехнічну споруду водолаз повинен перебувати на безпечній відстані від опущеної конструкції з таким розрахунком, щоб унеможливити притиснення його самого, а також сигнального кінця (кабель-сигналу) до сусідніх елементів. Безпечна відстань визначається проектом виконання робіт і радіусом дії стріли крана з урахуванням габаритів вантажу.

43. Важкі елементи гідротехнічних споруд необхідно піднімати з ґрунту з урахуванням сил присосу, застосовуючи стропи, траверси та інші пристрої. Після стропування і обтягувань стропів водолаз повинен виходити на поверхню.

44. Просовувати руки або ноги в щілини між конструкціями гідротехнічних споруд для визначення зазорів між ними водолазові заборонено.

45. Під час обстеження або ремонту гідротехнічної споруди забивати палі, піднімати або спускати вантажі, переміщати плавзасоби та здійснювати інші роботи в радіусі менше ніж 50 м від місця роботи водолаза заборонено.

46. Проводити водолазні роботи з огляду і очищення водозабірних споруд без припинення роботи цих споруд заборонено.

47. Робота у водозабірній споруді проводиться за узгодженим погодинно графіком і додатковим оповіщенням адміністрації цієї споруди про місце і час роботи водолаза.

48. Проведення водолазних робіт на діючих водоперепускних спорудах і пристроях гідровузлів здійснюється із дотриманням таких заходів безпеки:

1) зупиняється або закривається така кількість агрегатів або затворів, щоб у радіусі не менше ніж 50 м від місця роботи водолаза швидкість течії води не перевищувала 0,5 м/с;

2) напрямні апарати і спускові пристрої регулювання турбін закриваються;

3) механізми пуску агрегатів, підйому затворів і відкриття воріт вимикаються (знімається напруга, вимикаються гідравлічні пристрої тощо), на вимкнутих пристроях вивішують таблички з написом: "Не вмикати, працюють люди".

49. Виконувати будь-які роботи під водою в зонах шлюзів, гідроелектростанцій, насосних станцій, дамб та інших споруд без отримання відповідного письмового дозволу (допуску) адміністрації споруди або гідровузла заборонено.

Дозвіл (допуск) на проведення водолазних робіт адміністрація гідротехнічної споруди видає у 2 примірниках. Один передається керівнику водолазних робіт, інший (копія) - начальнику вахти на гідроспоруді.

У дозволі (допуску) зазначаються вид роботи, місце установки водолазної станції, умови виконання водолазних робіт і вжиті заходи безпеки.

Дозвіл (допуск) видається за одну добу до початку проведення водолазних робіт із зазначенням точного часу їх початку і закінчення.

Адміністрація споруди до видачі дозволу (допуску) має погодити з енергодиспетчером усі роботи в районі гідроелектростанції, дамби і насосних станцій, а з диспетчером руху флоту - усі роботи в районі шлюзів та інших споруд для судноплавства.

50. Під час проведення водолазних робіт у районі гідротехнічних споруд спуск гідротурбін, насосів, маневрування затворами або шлюзування суден заборонено.

51. Допуск до водолазних спусків дозволяється тільки після відключення силових електричних ланцюгів і ланцюгів управління механізмами.

52. У разі глибини початку пошкодження гідротехнічних споруд понад 10 м незалежно від розмірів пошкодження, а також у разі глибини пошкодження менше ніж 10 м робота водолаза проводиться із спеціальної захисної альтанки. Межі роботи водолаза без захисної альтанки і спеціальної огорожі для захисту його від присосу визначено у додатку 22 до цієї Інструкції.

У разі небезпеки, коли тиск води може притиснути водолаза до пошкодженого місця, опускати водолаза до місця проведення робіт під водою

необхідно тільки після підведення до пошкодженої ділянки споруди дерев’яного щита.

53. Під час обстеження гідротехнічних споруд водолаз повинен суворо дотримуватися таких заходів безпеки:

1) не підходити під навислі над ґрунтом частини споруди;

2) тримати сигнальний кінець (кабель-сигнал) чистим, не даючи йому великої слабини;

3) оберігати маску від пошкодження;

4) визначити, чи міцно утримуються в кладці масиви, що зсунулися. Якщо є загроза падіння масиву, обстеження припинити;

5) під час пошуку діючих електросилових кабелів заборонено користуватися металевим щупом та іншими гострими предметами;

6) піднятися на поверхню у разі занурення масиву під воду.

1. Роботи з підводного розмінування та підводні підривні роботи здійснює особовий склад відділень підводного розмінування.

Роботи з підводного розмінування та підводні підривні роботи виконуються за нормальних умов водолазного спуску, у світлий час доби і тільки в тих випадках, коли інші способи пошуку вибухонебезпечних предметів застосувати не можна.

2. Керівником робіт з підводного розмінування та підводних підривних робіт може бути призначено особу із числа середнього та старшого начальницького складу, що має спеціалізацію відповідного напряму і допущена ЦВКК (ВКК) до керівництва цими роботами.

3. До робіт з підводного розмінування допускаються водолази I-II групи спеціалізації робіт, що мають робітничу професію "сапер (розмінування)" та склали іспити ЦВКК (ВКК).

4. Проводити роботи з підводного розмінування та підводні підривні роботи без двостороннього розмовного зв’язку з робочим водолазом заборонено.

5. Порядок та організація проведення робіт з підводного розмінування, підводних підривних робіт водолазними підрозділами здійснюються відповідно до вимог чинного законодавства.

1. До виконання робіт з електрозварювання під водою допускаються водолази, які пройшли відповідне навчання, мають підтвердні документи і допущені до цих робіт наказом керівника органу чи підрозділу.

2. Для виконання робіт зі зварювання і різання металу під водою електродуговим способом водолазний підрозділ повинен мати у своєму складі не менше ніж 4 водолази.

Один із водолазів призначається із завданням стежити за показаннями приладів електровимірювання і за командою робочого водолаза проводити включення і відключення підводного зварювального ланцюга, а також стежити за показаннями манометрів кисневого редуктора, проводити регулювання подання кисню та готувати електроди.

Під час виконання робіт з електрозварювання напівавтоматами або розрізання металу електрокисневим способом необхідно додатково призначати водолаза, який регулюватиме силу струму, подання зварювального дроту, а також стежити за показаннями манометрів кисневих балонів і регулювати тиск кисню.

Для виконання плазмового різання залучається фахівець із електроустаткування.

3. Перед початком водолазних робіт із підводного зварювання і розрізання металу водолази під керівництвом керівника водолазного підрозділу повинні перевірити устаткування, що залучається до таких робіт.

Перевірку справності джерела зварювального струму і його ремонт проводять відповідні фахівці.

4. Підводне зварювання і розрізування металу необхідно проводити тільки у спорядженні, що повністю ізолює водолаза від води.

Для захисту очей водолаза від шкідливої дії електричної дуги передній ілюмінатор або оглядове скло мають бути закритими на 2/3 темним захисним склом (світлофільтрами).

5. Установки електрозварювання, призначені для підводного зварювання, мають оснащуватися комутаційним (для відключення) і захисним електричними апаратами.

Зміну електродів під водою проводить робочий водолаз тільки після запиту дозволу в керівника водолазного спуску, відключення підводного зварювального ланцюга і отримання підтвердження про це розмовним зв’язком від водолаза, який забезпечує зв’язок.

Безпечна зміна електродів під водою, включення і відключення ланцюга живлення підводного зварювального апарата виконується за командами робочого водолаза.

6. Комутаційний апарат (рубильник закритого типу, контактор, автомат тощо), що забезпечує включення і відключення зварювального ланцюга, має розташовуватися в безпосередній близькості від пульта зв’язку з робочим водолазом.

7. Для виконання підводних робіт з електрозварювання застосовується постійний або випрямлений струм.

Як джерела зварювального струму мають використовуватися спеціально призначені для цього джерела живлення.

Застосування змінного струму частотою 50 Гц для зварювання і розрізування металу під водою допускається тільки у виняткових випадках за письмовою вказівкою керівника водолазних робіт (під час рятування людей та запобігання виникненню аварії).

Напруга холостого ходу джерела зварювального струму має не перевищувати 110 В.

В установках для підводного плазмового розрізування допускається застосування джерел живлення з напругою холостого ходу до 180 В.

8. Перед початком робіт необхідно перевірити надійність заземлення зварювальної установки і джерел зварювального струму (зварювального трансформатора, генератора тощо).

9. Утримувач електродів та всі частини, що проводять електрострум, мають бути надійно ізольовані, кабель - гнучким, еластичним, без пошкоджень, опір ізоляції - не менше ніж 0,5 МОм.

Усі зовнішні металеві поверхні водолазного шолома, манишки і клапана витравлювання-запобігання повинні мати електроізоляційне покриття.

10. Під час електричного зварювання і розрізування металу під водою зворотний дріт (заземлення) має бути надійно і якнайближче до місця зварювання закріплено за допомогою механічного затискача або струбцини до металу, який очищено від корозії.

11. Для уникнення пропалювання водолазного спорядження, особливо шолома, водолаз повинен тримати утримувач електрода електродом від себе.

Братися руками за електрод, що знаходиться під напругою, укладати утримувач електрода на ґрунт, альтанку або об’єкт зварювання (розрізування) водолазу заборонено.

Укладати утримувач електрода можна тільки після відключення струму.

12. У разі потрапляння води у водолазну сорочку (гідрокомбінезон) водолаз повинен подати команду про відключення струму і вийти на поверхню.

13. Проводити підводні роботи електрозварювання без прямого двостороннього розмовного зв’язку з водолазом-зварювальником заборонено.

У разі відмови розмовного зв’язку необхідно негайно відключити електрострум і запитати умовним сигналом про самопочуття водолаза.

14. Перед початком розрізування металу під водою необхідно обстежити об’єкт і на підставі встановлених даних скласти план розрізування, який затверджує керівник водолазних робіт. У плані передбачається розташування, послідовність розрізування і необхідні заходи безпеки під час виконання робіт.

15. У разі якщо частина конструкції, яку відрізатимуть, після закінчення різання може впасти або зрушитися з місця, її необхідно прикріпити стропами до основної конструкції.

16. Розрізування металу під водою, якщо це не загрожує водолазу обвалом ґрунту або вантажу, проводиться спочатку у важкодоступних місцях, у легкодоступних і вільних місцях - в останню чергу.

17. Проводити зварювання або розрізування металу під корпусом судна із застосуванням підкільного кінця заборонено. Ці роботи проводяться із водолазних альтанок або підкільного трапа.

18. Перед виконанням підводних робіт із електрозварювання або газорізання у відсіках затонулих суден необхідно перевірити склад повітря на небезпеку вибуху, а також відсутність у відсіках вибухонебезпечних рідин або займистих матеріалів.

Для перевірки складу повітря водолаз заводить у відсік кінець шланга, через який із поверхні береться повітря для аналізу ступеня небезпеки вибуху і пожежі.

Небезпека вибуху у відсіку збільшується під час застосування електрокисневого способу різання за рахунок накопичення кисню і водню. Для запобігання скупченню небезпечних газів необхідно передбачити заходи із відведення їх із відсіку назовні.

19. Проводити розрізування або зварювання посудин, ємностей і трубопроводів, що знаходяться під тиском, заборонено.

Нафтові, газові та бензинові трубопроводи до початку зварювання або розрізування необхідно промити не менше ніж двічі водою під тиском. Після промивання тиск води знімається, а трубопроводи або ємності повністю заповнюються водою.

20. Розрізувати і зварювати метал під водою, а також використовувати інструменти, що можуть дати іскру, у районі танків і відсіків наливних суден, цистерн та інших ємностей, що містять займисті й вибухонебезпечні речовини, заборонено.

До початку робіт такі ємності мають бути зачищені, пропарені та провентильовані до повного видалення з них залишків займистих рідин і пари.

21. У закритих ємностях, якщо вони частково заповнені водою, за наявності плаваючого пального вести зварювання заборонено. Як виняток, допускаються зварювальні роботи в ємностях, розкритих зверху і на 50 % заповнених водою, якщо температура спалаху плаваючого на поверхні пального вище ніж 45 °C, при цьому шар води над місцем зварювання має бути не менше ніж 1 м.

Застосовувати електрокисневий спосіб різання в напівзатоплених ємностях і відсіках заборонено.

22. У разі повідомлення робочого водолаза про те, що він відчуває ознаки проходження електричного струму через його тіло, слід негайно відключити зварювальний струм, підняти водолаза на поверхню і замінити пошкоджену частину спорядження.

1. До роботи з механізованим інструментом допускаються водолази, які пройшли навчання і мають допуск на виконання робіт таким інструментом, отримали інструктаж із охорони праці та правил експлуатації такого інструменту.

2. Водолаз, призначений для роботи під водою, перед початком роботи зобов’язаний особисто оглянути механізований інструмент, з яким йому належить працювати, і переконатися в його справності пробним включенням.

3. Для виконання підводних робіт дозволяється застосовувати механізований інструмент, призначений згідно з експлуатаційною документацією для роботи під водою.

4. Під час роботи під водою механізованим інструментом необхідно суворо дотримуватися вимог інструкції з його експлуатації.

5. Включення приводу механізованого інструмента та зміна частоти його обертання (якщо вони виконуються з поверхні) проводяться за командою (сигналом) робочого водолаза або самим водолазом, якщо є місцевий пуск (вмикач).

6. Заборонено працювати механізованим інструментом з погано укріпленим робочим органом або обробляти деталі, тримаючи їх у руках. Роботу з механізованим інструментом необхідно виконувати в рукавицях. Видаляти стружку руками під час роботи різального інструмента заборонено.

7. Під час роботи механізованим інструментом змінювати робочий пристрій (свердло, зубило тощо) на ходу, до повного зупинення заборонено.

8. Під час перерв у роботі та переходів водолаз зобов’язаний вимкнути подання повітря, рідини або струму і тримати механізований інструмент робочим органом від себе.

9. Підводний пневматичний інструмент має оснащуватися шлангом для відведення відпрацьованого повітря із зони роботи водолаза під водою.

10. Подавати механізований інструмент, тримаючи його за шланг або електрокабель, заборонено.

11. Під час користування пневматичним інструментом припиняти подання повітря шляхом затискання (згинання) шланга заборонено.

12. Перед включенням ріжучого інструменту (пил, дискорізів, машинок свердлення тощо) водолаз повинен переконатися, що шланг, сигнальний кінець (кабель-сигнал) та інші частини спорядження віддалені від робочого органу на безпечну відстань.

13. Під час роботи інструменту водолаз повинен стежити, щоб сигнальний кінець (кабель-сигнал) знаходився позаду нього і не мав слабини.

14. Під час роботи водолаз повинен тримати пневматичний, гідравлічний або електричний інструмент за руків’я або ручки. Тримати інструмент за захисний кожух, шланг або електрокабель заборонено.

15. Пневматичний інструмент має бути відрегульовано. Під час роботи з відбійним та бурильним молотками пуск їх у роботу необхідно проводити тільки після встановлення відбійника (бура) в положення для оброблення об’єкта.

16. Вмикати пневматичні молотки без робочого органу або зі вставленим, але не притиснутим до місця виконання роботи робочим органом, заборонено.

17. У разі появи несправностей у механізованому інструменті водолаз повинен негайно дати команду щодо вимикання інструменту, припинити роботу, відключити інструмент і подати його на поверхню.

18. Під час припинення подання повітря, електроенергії або під час перерви в роботі водолаз також повинен відключити механізований інструмент.

1. Пошук затонулих суден виконується за допомогою спеціальних технічних засобів і водолазами для визначення точного місцезнаходження.

2. Залежно від умов визначення точного місцезнаходження затонулого судна здійснюється за допомогою зорового (за предметами, які спливають на поверхню води, масляними плямами, бульбашками повітря) та технічного спостереження (за допомогою тралів, гідроакустичних станцій, ехолотів, засобів підводного відеозапису і магнітометричних приладів).

3. Водолазне обстеження затонулого судна проводять почергово два водолази, причому результатів обстеження першого робочого водолаза не повинен знати другий робочий водолаз.

4. Водолазне обстеження проводиться:

перед складанням проекту підйому затонулого судна;

безпосередньо перед початком робіт із підйому затонулого судна.

5. Перед обстеженням затонулого судна необхідно проінструктувати водолазів про порядок ведення робіт, ознайомити зі схемами або наявними кресленнями з розташуванням його надбудов, внутрішніх приміщень, головних механізмів і суднових систем із типом і масою вантажу, підйом якого передбачається здійснити, можливі способи його стропування та заходи безпеки під час виконання таких робіт.

6. Спусковий кінець для спуску першого водолаза на затонуле судно опускається із судна, з якого проводяться водолазні роботи, за можливості - безпосередньо на місце майбутніх робіт. Для подальших спусків перший водолаз, який спустився по спусковому кінцю, повинен закріпити його безпосередньо в місці проведення робіт.

7. Під час обстеження затонулого судна ззовні водолаз повинен бути уважним, щоб не провалитися у відкритий люк або пробоїну, а також оберігати сигнальний кінець (кабель-сигнал) від заплутування за такелаж і палубні механізми.

8. Спуски водолазів усередину затонулого судна проводяться із використанням підводних світильників.

9. Для виконання роботи у внутрішніх приміщеннях (відсіках, трюмах) затонулого судна одночасно повинні спускатися 2 водолази. Один водолаз виконує роботу, інший, який страхує, стежить за його діями і зобов’язаний у разі потреби надавати допомогу.

Між робочим і страхувальним водолазами, які перебувають під водою, має бути постійний розмовний зв’язок.

10. Якщо водолазу треба потрапити у внутрішні приміщення затонулого судна, місця проходів заздалегідь розчищають від завалів.

Перед входом до внутрішньої частини затонулого судна водолаз повинен набрати собі на руку декілька витків сигнального кінця (кабель-сигналу) і, просуваючись уперед, поступово їх відпускати.

11. У разі зачеплення сигнального кінця (кабель-сигналу) водолаз повинен дійти до місця зачеплення, вибираючи на руку слабину сигнального кінця (кабель-сигналу), та відчепити його. Після відчеплення сигнального кінця (кабель-сигналу) його слабина вибирається на поверхню.

12. Перебуваючи у внутрішньому приміщенні затонулого судна, водолаз повинен остерігатися раптового падіння погано закріплених предметів і вантажів, що звисають, особливо в судні, що лежить вгору кілем або на борту, а також затиснутих предметів, що можуть спливти.

13. Відкривши двері або кришку люка, водолаз повинен їх зафіксувати від самовільного закриття (відкриття) за допомогою дроту, бруса тощо.

Водолаз перед спуском із палуби затонулого судна за борт або в трюм повинен опустити спусковий кінець і телефоном повідомити на поверхню про занурення за борт або в трюм.

14. Перед вивантаженням вантажів або розбиранням механізмів водолази повинні бути проінструктовані керівником водолазних робіт щодо способу і послідовності проведення вивантаження або розбирання, а також зняття механізмів.

15. Вести розвантажувальні роботи необхідно тільки справними вантажопідйомними пристроями і механізмами, а також надійними канатами, стропами і захватними пристосуваннями.

16. Стропуючи вантажі, водолаз повинен уважно стежити за тим, щоб підйомний канат не переплутався із сигнальним кінцем (кабель-сигналом), а сигнальний кінець (кабель-сигнал) не потрапив під стропи.

17. Водолаз повинен надійно стропувати вантаж так, щоб у підвішеному стані він був добре збалансований і не міг випасти зі стропи. За потреби для підйому вантажу застосовуються вантажо-підйомні пристосування (траверси, балансири).

Перед підйомом вантаж піднімається на невелику висоту і витримується не менше ніж 5 хв для перевірки надійності стропування. За відсутності видимості під водою вивантаження вантажів за участю водолазів не допускається.

18. Спускатися і підніматися на вантажному канаті водолазу заборонено.

19. Піднімаючи вантаж із трюму, після обтягування його стропом водолаз повинен вийти на палубу затонулого судна, дати команду про підйом вантажу і вести спостереження за виходом вантажу з просвіту люка.

Після початку підйому вантажу з трюму, переконавшись, що вантаж піднімається вільно, водолаз повинен відійти на безпечну відстань (під час роботи на глибинах до 30 м) або піднятися на першу зупинку чи на поверхню (під час роботи на глибинах понад 30 м, а також за низької видимості).

20. Водолазу заборонено перебувати в зоні радіусу дії стріли вантажопідйомного пристрою з урахуванням габаритів вантажу.

У разі захоплення сигнального кінця (кабель-сигналу) або в будь-якій іншій небезпечній ситуації підйом вантажу негайно припиняється на першу вимогу робочого водолаза, після чого робочий водолаз і керівник водолазного спуску повинні вжити заходів щодо звільнення сигнального кінця (кабель-сигналу).

21. Щоб уникнути небезпечного завалу під час розвантаження затонулих суден строплення і підйом вантажів необхідно починати зверху.

Для підйому сортового металу (прокату), бочок та іншого вантажу в штатній упаковці необхідно застосовувати спеціальні пристосування (бугелі, захвати тощо). Дрібні вантажі допускається піднімати в металевих сітках і кошиках.

Розвантажувальні роботи під водою із застосуванням незручних для використання одним водолазом захватних пристосувань виконують два водолази.

22. Піднімати або опускати вантажі треба плавно, без ривків і на малій швидкості.

Розвантажувальні роботи необхідно припиняти у разі хвилювання поверхні води в місці проведення робіт понад 2 бали, а вивантаження вибухонебезпечних вантажів - понад 1 бал.

23. Вивантаження вибухонебезпечних і хімічно небезпечних вантажів (бойові запаси, ВР, займисті рідини, гази, отруйні речовини) проводиться за спеціально розробленими інструкціями із залученням відповідних фахівців. Водолази, призначені для вивантаження небезпечного вантажу, повинні ознайомитися з правилами поводження з ним.

24. У разі підрізування (протягання) каната під корпус затонулого судна за допомогою надводних засобів водолаз повинен піднятися на поверхню.

Положення підрізувального каната необхідно оглядати тільки після припинення підрізування і вибору каната у вертикальне положення.

25. Розміри тунелів, що промиваються під корпусом судна, мають бути заввишки не менше ніж 1,5 м та забезпечувати вільне пересування водолаза в тунелі за наявності в ньому землесоса, водонапірного шланга та інших засобів, що використовуються для розмиву і видалення ґрунту.

26. Промивати тунелі під корпусом затонулого судна потрібно так, щоб ґрунт, що розмивається, не скупчувався позаду водолаза. Для цього водолаз повинен періодично вимивати його з тунелю.

27. Під час подання водолазу суднопідйомних стропів, підіймальних пристосувань та інших пристроїв водолаз повинен перебувати збоку від напрямного каната і підходити до нього тільки після припинення подання стропа і з дозволу керівника водолазного спуску.

28. Перед початком протягання суднопідйомних стропів у тунелі під корпус судна водолаз повинен перебувати на водолазному трапі. Під час огляду водолазом положення стропів усі роботи з їх протягання слід припинити.

29. Занурювати під воду суднопідйомні понтони напрямними канатами необхідно без участі водолазів.

Перед спуском водолаза для огляду положення суднопідйомного понтона слід зупинити подальше занурення понтона.

30. Спуск водолаза для строплення суднопідйомних понтонів має проводитися після закінчення опускання їх на місце. Остаточна установка понтонів у потрібне положення проводиться тільки за командою робочого водолаза. Наповнювати суднопідйомні понтони повітрям або видаляти з них повітря без попередження про це робочого водолаза заборонено.

31. Під час строплення, рівняння і найтовлення понтонів водолаз повинен стежити за тим, щоб він сам, його сигнальний кінець (кабель-сигнал) не потрапили між понтоном і корпусом судна, між стропами і найтовами.

32. Огляд положення понтонів перед повним продуванням водолаз повинен проводити, перебуваючи тільки на їх верхніх частинах, при цьому сигнальний кінець (кабель-сигнал) має відходити в безпечний бік від судна, що піднімається, щоб за потреби можна було відтягнути водолаза від судна, що піднімається, і понтонів.

Спускати водолаза на судно і понтони під час їх генерального продування заборонено.

33. Спуски водолаза на поверхню частково піднятого затонулого судна можуть бути дозволені керівником водолазних робіт тільки в разі надійного утримання судна підйомними засобами.

Спускати водолаза під корпус судна і під понтони заборонено.

34. Виконання водолазних робіт із закриття люків, горловин, трюмів і відсіків затонулих суден, що піднімаються за допомогою спеціальних хімічних сполук (спіненого полістиролу, поліуретану тощо), дозволяється після припинення подання зазначених матеріалів.

Приготування і зберігання плавучих хімічних сполук слід організувати так, щоб унеможливити всмоктування водолазним компресором токсичної пари і газів, які виділяють такі матеріали.

35. Під час водолазного забезпечення буксирування (проводки) піднятого судна спуски водолазів для його огляду або з іншою метою дозволяються тільки в тому разі, якщо підняте судно займає стійке положення, має необхідний запас плавучості, а також немає чинників, що перешкоджають безпечній роботі водолаза.

1. Під час поставлення судна в док або виведення з нього у разі відкритих клінкетів батопорту, або відкачування (зливання) води спуски водолазів заборонені.

2. Перед поставленням судна в док (до його затоплення) водолази повинні ознайомитись із розташуванням кільблоків, з місцями і характером пошкоджень корпусу судна.

3. Спуски водолазів для очищення ґрат огорожі осушної системи доку слід виконувати тільки після припинення відкачування або прийому води.

4. Під час огляду кліток і кільблоків водолазу заборонено переходити з одного боку доку на інший під кілем судна, установлюваного або такого, що стоїть.

5. Під час поставлення судна в док або виведення з нього, а також у разі зміни крену або диферента судна спуски водолазів заборонені.

На час перебування водолаза під водою спуск або підйом судна припиняється.

6. Після спуску судна зі стапелів на воду і під час звільнення корпусу від спускових блоків водолазам заборонено проходити між корпусом судна і спусковими блоками, а також між їх деталями.

1. Суднові водолазні роботи проводяться тільки в разі повної впевненості в безпеці стоянки судна, що обслуговується, і судна, з якого проводиться спуск.

2. Спуск водолаза із судна, що знаходиться у відкритому морі, дозволяється, коли судно не має ходу.

3. Під час перебування водолаза під водою заборонено проводити вантажні операції з того борту, де працює водолаз, змінювати крен або диферент судна, включати живлення гідроакустичних приладів, протекторного або катодного захисту корпусу судна.

Допускається під час навантажувально-розвантажувальних операцій проводити підводне технічне обслуговування гвинторульового комплексу.

4. Про початок водолазних спусків оголошується по судновій радіотрансляції і робиться відповідний запис у вахтовому журналі. На посту управління головними двигунами, на машинних телеграфах і на механізмах управління забортними пристроями мають вивішуватися попереджувальні таблички з написами "Головні двигуни не пускати!", "Рулі не перекладати!", "Підрулюючий пристрій не включати!" тощо.

5. Роботи з очищення кінгстона або корпусу судна від обростання, а також із ремонту забортних пристроїв, що виконуються у вентильованому спорядженні, проводяться з альтанок або підкільових трапів. Під час оглядів підводних пристроїв або у разі короткочасних робіт у підводній частині судна дозволяється користуватися підкільовими кінцями.

Якщо ці роботи виконує водолаз у плавальному спорядженні, допускається їх проведення без застосування альтанок, підкільових трапів і кінців.

6. Для перенесення трапів, альтанок або підкільових кінців, а також для спостереження за ними з обох бортів судна, що обслуговується, виставляють проінструктованих осіб, які забезпечують суднові водолазні роботи.

7. Під час роботи водолаза під корпусом судна забезпечувальний водолаз повинен стежити за сигнальним кінцем (кабель-сигналом), не допускаючи слабини або натягнення, щоб попередити падіння водолаза або раптовим ривком не зірвати його з підкільового кінця, альтанки або підкільового трапа.

8. Під час оглядів або виконання робіт під корпусом судна водолазу заборонено проходити під кілем судна від одного борту до іншого.

9. Роботи в приймальних отворах або шпигатах у підводній частині корпусу судна дозволяються тільки після припинення прийому чи стоку води через них.

10. Під час виконання робіт біля якірного ланцюга судна водолаз не повинен перебувати під цим ланцюгом.

Спуск водолаза до місця роботи під водою по якірному ланцюгу заборонено.

11. Під час стоянки судна в порту суднові водолазні роботи з ремонту підводної частини судна виконуються з дозволу адміністрації порту.

12. Огляд і ремонт гвинторульового комплексу і підрулюючого пристрою виконуються після вжиття заходів із запобігання випадковому провертанню валопроводу, повороту лопатей гребного гвинта, рулюючої або поворотної насадки.

13. Перед підготовкою до огляду або ремонту гвинторульового комплексу необхідно закріпити кермо, зафіксувати положення лопатей гребного гвинта регульованого кроку, ввести в зачеплення і застопорити валоповоротний пристрій, заздалегідь перевіривши справність його дії.

14. Положення гребного гвинта необхідно змінювати вручну за допомогою валоповоротного пристрою і лише за командою робочого водолаза.

Гребний гвинт, що знімається, має бути застопорений, а стопорна гайка ослаблена і залишена на валу до зрушення гвинта з конуса валу.

Використовуваний при цьому інструмент великої маси має бути підвішений на окремих канатах.

15. Роботи із підводного очищення корпусу судна ручним немеханізованим інструментом виконуються з альтанок або підкільових трапів вертикальними ходами від поверхні води до кіля і назад.

Після кожного подвійного ходу підкільовий трап або альтанку слід перенести на нове місце. Перенесення здійснюється тільки коли водолаз перебуває на поверхні води.

16. Очищення кінгстона або ґрат проводиться спеціальним інструментом.

17. Проведення водолазних робіт із підводного очищення корпусів суден допускається тільки на акваторії, не забрудненій стічними водами. Суднові системи, через які можливе скидання стічних вод за борт, мають бути закриті.

18. Під час поставлення судна на місце виконання робіт глибина під корпусом судна, що очищається, має бути не менше ніж 2 м по всій довжині з урахуванням амплітуди коливання судна під час хвилювання поверхні води.

19. Для забезпечення безпеки робіт із підводного очищення корпусів суден у місці проведення робіт має знаходитися робоча шлюпка.

1. Водолазні спуски в умовах забрудненого хімічними речовинами (стічними водами, нафтопродуктами та іншими агресивними рідинами) водного середовища допускається проводити виключно для ліквідації наслідків надзвичайної ситуації (небезпечної події) або запобігання її поширенню.

2. Під час проведення водолазних робіт в умовах забрудненого хімічними речовинами водного середовища залучаються найбільш досвідчені водолази.

3. Застосування підводного зв’язку під час проведення водолазних робіт в умовах забрудненого хімічними речовинами водного середовища обов’язкове.

4. Для спусків у воду, покриту шаром нафтопродуктів, застосовується спорядження, виготовлене з маслобензостійкої гуми. Спуски в гідрокомбінезонах (гідрокостюмах), виготовлених із пористого неопрену, у шар, покритий нафтопродуктами, заборонені.

Для захисту гідрокомбінезонів (гідрокостюмів) від дії нафтопродуктів слід перед кожним спуском змочувати їх прісною водою та наносити на них шар рідкого мила. Металеві частини гідрокомбінезона (гідрокостюма) змащуються тонким шаром вазеліну, а після кожного спуску очищаються від нафтопродуктів, протираються ганчіркою і дезінфікуються.

5. Тривалість безперервної роботи під водою не має перевищувати однієї години. Спуски в гідрокомбінезоні (гідрокостюмі) після роботи в ньому в таких умовах протягом 3 годин заборонені.

6. Спуски під воду, покриту шаром нафтопродуктів, з апаратами замкнутого і напівзамкнутого типу заборонені.

7. Занурення водолаза у воду, поверхня якої забруднена нафтою або нафтопродуктами, дозволяється робити тільки після очищення її поверхні струменем стисненого повітря або води.

8. Особовий склад, залучений до організації та проведення спусків, має забезпечуватися відповідними засобами індивідуального захисту.

9. Водолазні спуски в рідини, які інтенсивно руйнують матеріал спорядження, заборонені.

10. Під час забруднення води господарсько-побутовими стічними водами використовується спорядження, що повністю ізолює водолаза від впливу зовнішнього середовища.

Обробка спорядження після водолазного спуску здійснюється водою (мильною або чистою) і однопроцентним розчином хлорного вапна. Після роботи в таких умовах водолаз повинен пройти санітарну обробку, а спорядження має бути ретельно промите та продезінфіковане.

1. Під час спусків у замулену воду або глинистий розчин шахт, щільність яких значно вища, ніж щільність води, на робочого водолаза необхідно надягати додатковий вантаж.

Загальна вага вантажів відповідно до щільності середовища має збільшуватися удвічі-утричі. Спуски в таких умовах виконуються у вентильованому спорядженні в альтанці.

До водолазної альтанки, на якій спускається водолаз, закріплюється напірний рукав із гідравлічним стволом, яким подається вода під тиском. Об`єм повітря, яке подається водолазу в таких умовах, має збільшуватися.

2. Глибина спуску під час розрахунку витрати повітря визначається з урахуванням щільності розчину за такою формулою:

3. За основу вибору режиму декомпресії береться не фактична, а приведена (обчислена) глибина занурення водолаза, що визначається за манометром.

1. Під час виконання водолазних аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт необхідно вжити всіх заходів щодо захисту місця спуску від ударів хвиль.

2. До водолазних спусків у таких умовах допускаються водолази, організм яких не сприймає морської хвороби.

3. Плавзасіб, з якого проводяться водолазні спуски, слід надійно втримувати на місці за рахунок збільшення сили якорів і встановити постійне спостереження за їх положенням. У разі дрейфу плавзасобу спуски припиняються.

Плавзасіб необхідно встановлювати носом до хвилі або, використовуючи додаткові швартови і якорі, розвертаючи його так, щоб водолазний трап (альтанка) були з підвітряного боку.

4. Під час проведення водолазних спусків без водолазного трапа (альтанки) необхідно застосовувати два сигнальні кінці:

один - на кораблі, з якого спускають водолаза;

другий - на плавзасобі, який установлено на відстані від судна. У момент, коли водолаз спустився під воду, другим сигнальним кінцем його відтягують від судна на безпечну відстань.

5. Спусковий кінець пропускається через блок на тимчасово встановленій балці. Довжина балки має бути такою, щоб водолаз, перебуваючи на спусковому кінці, не міг ударитися об трап або корпус судна.

Декомпресію водолазів під час спусків на хвилюванні рекомендується проводити на поверхні в барокамері з обранням режиму, що відповідає умовам спуску.

1. До робіт у темну пору, в умовах низької або нульової видимості допускаються найбільш досвідчені водолази. Водолазам перед спусками у темну пору необхідно дати можливість відпочити вдень.

2. Під час виконання водолазних спусків у темну пору слід забезпечити освітлення місць підготовки і робочої перевірки водолазного спорядження, одягання водолаза, спуску під воду, поста керування та постів, що забезпечують спуск, а також поверхні над місцем проведення робіт.

3. Водолазні спуски у темну пору без підводного зв’язку та засобів освітлення заборонені.

4. Шкали приладів (манометрів, глибиномірів, годинників, компасів, лагів тощо), що використовуються водолазами, повинні мати люмінесцентне покриття або підсвічування.

5. Робочий і страхувальний водолази повинні мати ручні водолазні ліхтарі.

До місця проведення робіт за потреби заводяться підводні світильники, що закріплюються в найбільш зручному для проведення робіт положенні.

У разі виконання робіт у темну пору в умовах низької видимості спуск водолаза до місця проведення робіт проводиться по спусковому (ходовому, підкільовому) кінцю.

1. До водолазних робіт на течії зі швидкістю понад 1 м/с допускаються найбільш підготовлені водолази.

2. У разі великих перерв у роботі (в умовах швидкої течії) водолази повинні пройти відповідне тренування (2-3 спуски) під керівництвом керівника водолазного спуску, що володіє навичками водолазних робіт на течії.

3. Роботу водолазів заборонено:

на течії зі швидкістю понад 2 м/с;

без підводного зв’язку;

за наявності дрейфу судна (у разі здійснення спусків із судна).

4. За швидкості течії понад 1 м/с спуск водолаза і його робота мають проводитися із застосуванням засобів і пристроїв, що полегшують умови роботи та забезпечують його безпеку (щити, водолазні альтанки тощо).

5. Перед початком водолазних робіт на течії необхідно:

ознайомитися з гідротехнічним режимом на місці проведення робіт;

визначити швидкість і напрямок течії на поверхні та на глибині спуску;

виміряти глибину майбутніх спусків;

за наявності припливів і відпливів необхідно мати їх графік на весь період водолазних робіт і встановити постійний зв’язок із найближчими постами гідрометеорологічної служби.

6. Під час виконання водолазних спусків із плавзасобу на течії його необхідно встановити за течією вище від місця спуску так, щоб після протравлювання якірного ланцюга місце робіт водолаза на ґрунті було нижче за течією на відстані 5-10 м від місця спуску залежно від течії і глибини спуску. Спуск водолаза проводиться з корми.

7. У носовій частині плавзасобу керівник водолазного спуску виставляє вахтового з багром для спостереження за предметами, що плавають, затонулими колодами тощо, за потреби - для видалення їх або зміни напрямку руху від місця спуску водолаза.

8. У місцях спуску водолазів під час роботи на течії має бути додатковий плавзасіб.

9. Для запобігання дрейфу судна його необхідно ставити на 2 якорі. Надійність стоянки судна контролюється протягом усього часу перебування водолаза під водою.

10. У разі вітру або течії судно, з якого проводяться водолазні спуски, установлюється носом проти вітру або течії. Візуальна оцінка сили вітру проводиться за шкалою, наведеною в додатку 23 до цієї Інструкції.

11. За наявності в районі проведення робіт припливів і відпливів, течії перестановка судна проводиться до початку припливу або відпливу. У решті випадків перестановка судна має здійснюватися негайно зі зміною напрямку вітру або викликаної ним вітрової течії після підйому робочого водолаза на борт судна.

Під час припливно-відпливних течій судно, з якого ведуться водолазні роботи, має бути встановлене над місцем проведення робіт на кормових якорях або бочках. Спуск водолаза на течії проводиться у важкій водолазній альтанці або по спусковому кінцю.

12. Під час роботи на сильній течії водолаза споряджають додатковими вантажами.

Залежно від швидкості течії з корми водолазного бота опускають спусковий кінець із вантажем масою 70-140 кг, що має каніфас-блок (скобу), через який пропускають ходовий кінець завдовжки не менше ніж 3 глибини з карабіном на кінці.

На пояс водолаза одягається петлею конопляний кінець для страховки завдовжки 1-1,5 м з металевим кільцем на кінці. Карабін ходового кінця кріпиться до кільця конопляного кінця перед спуском водолаза. Водолаз занурюється по спусковому кінцю, одночасно вибирається слабина ходового кінця.

13. Під час виконання робіт на течії водолаз приймає положення, що забезпечує мінімальний опір потоку води і запобігає спрацюванню легеневого автомата дихального апарату.

Для полегшення пересування по ґрунту проти течії водолаз може використовувати металевий штир (щуп).

14. У разі викиду водолаза на поверхню течією його необхідно підтягти на сигнальному кінці до водолазного трапа, з’ясувати самопочуття, допомогти прийняти вертикальне положення.

Повторний спуск або підняття на борт судна проводиться за рішенням керівника водолазного спуску.

15. Якщо водолаз у разі викидання не досягне поверхні (зачепиться під водою), необхідно послабити сигнальний кінець. З появою водолаза на поверхні направити до нього плавзасіб, допомогти поставити водолаза у вертикальне положення, утримуючи його на поверхні, після чого протравлювати якірний ланцюг і спуститися на плавзасобі за течією до водолаза, підбираючи при цьому його сигнальний кінець.

16. Особи, які забезпечують спуск водолаза, повинні не допускати зайвої слабини сигнального кінця, а під час роботи водолаза в захаращених місцях стежити за тим, щоб течія не занесла сигнальний кінець на сторонні предмети.

17. У разі спусків з берега для обстеження дна ріки завширшки до 50 м попередньо необхідно прокласти з одного берега на інший тросовий провідник, що полегшить пересування водолаза.

1. Під час занурення водолазів у теплу воду необхідно дотримуватися таких заходів безпеки:

без гідрокомбінезонів (гідрокостюмів) допускаються занурення за температури води не більше ніж 37 °C і часу перебування під водою не більше ніж 25 хв;

у гідрокомбінезонах (гідрокостюмах) - за температури води не більше ніж 38 °C і часу перебування під водою не більше ніж 30 хв;

у вентильованому спорядженні - за температури води не більше ніж 40 °C і часу перебування під водою не більше ніж 20 хв.

2. Під час занурення водолазів у холодну воду необхідно дотримуватися таких заходів безпеки:

у вентильованому спорядженні занурення за температури води нижче ніж 5 °C допускається у разі одягання подвійного комплекту вовняної водолазної білизни, робочого костюма та хутряних довгих панчіх чи гідрозахисного одягу з електроводообігрівом;

під гідрокомбінезон (гідрокостюм) "сухого" типу одягають комплект водолазної білизни.

1. Спуски водолазів у холодну пору року проводяться:

у спорядженні з обігрівом - за температури навколишнього повітря не нижче ніж -30 °C, а за наявності вітру, швидкість якого понад 10-15 м/с,- не нижче ніж -20 °C;

у вентильованому або глибоководному спорядженні без обігріву - за температури навколишнього повітря не нижче ніж -20 °C, за наявності вітру, швидкість якого понад 10-15 м/с,- не нижче ніж -15 °C;

в автономному спорядженні без обігріву - за температури навколишнього повітря не нижче ніж -15 °C, за наявності вітру, швидкість якого понад 10-15 м/с,- не нижче ніж -10 °C.

2. Спуски водолазів у разі льодоходу заборонені.

3. Пересуватися по льоду і працювати на ньому без попереднього обстеження льодового покриву та визначення його несучої здатності заборонено.

Під час визначення несучої здатності льодового покриву в розрахунок береться тільки шар кристалічного льоду, при цьому враховується найменша його товщина з усіх вимірів.

Результати виміру товщини льоду заносяться до журналу водолазних робіт.

З появою ознак руйнування льоду водолазні спуски в цьому місці припиняються.

4. Для виконання водолазних спусків із льоду керівник водолазних робіт зобов’язаний безпечно розташовувати на льоду водолазну техніку та інші технічні засоби, розрахувавши час їх знаходження на одному місці за такою формулою:

5. Для встановлення виду транспорту для пересування по льоду необхідно використовувати припустиму товщину льоду за різних навантажень, наведену в додатку 24 до цієї Інструкції.

6. У місці проведення спусків водолазів під лід облаштовується ополонка розміром не менше ніж 2 х 2 м та очищається від льоду, який із неї вилучається. Верхні та нижні гострі крайки ополонки слід притупляти. По краях ополонки робиться настил із дощок.

Ополонка має огороджуватися по всьому периметру, висота огорожі - не менше ніж 110 см.

Для забезпечення безпечного спуску водолазів під лід в ополонках розміщають водолазний трап і заводять спусковий кінець.

7. Керівник водолазних робіт повинен:

стежити за льодовою обстановкою, за потреби - вчасно припинити водолазні роботи і зібрати водолазну техніку;

організувати своєчасний вимір товщини льоду в місцях водолазних робіт із записом цих вимірів у журналі водолазних робіт.

8. Керівник водолазного спуску повинен:

стежити за станом ополонки;

організувати своєчасне очищення ополонки від льодового покриву;

організувати безперервний контроль за поданням повітря водолазу і вчасно вживати заходів за перших ознак ненормальної роботи системи повітропостачання.

9. Під час проведення водолазних робіт із поверхні льоду слід:

установити в місця спуску опалювану будку (намет). Під час короткочасних робіт намет можна розміщати біля ополонки, під час тривалих - над нею;

проводити підготовку і робочу перевірку спорядження, а також одягання і роздягання водолаза в наметі;

забезпечити наявність гарячої води для відігрівання шлангових з’єднань, редукторів, клапанів дихальних автоматів і водолазних помп;

розміщувати засоби подання повітря і шланги в однакових температурних умовах.

10. Шлангові з’єднання для запобігання утворенню в них льодових пробок опускають у воду, а з’єднання, що не знаходяться у воді, обгортають сухим теплоізоляційним матеріалом.

11. Перед кожним спуском і після нього шланги ретельно продуваються стисненим повітрям.

Перед одяганням водолаза всі гумові частини водолазного спорядження попередньо відігріваються до плюсової температури. Після надягання водолазного спорядження водолаз повинен без затримки спуститися під воду.

12. Під час роботи у спорядженні з відкритою схемою дихання в шланговому варіанті у разі збільшення опору на вдиху (закупорки шлангів) водолаз повинен припинити роботу, доповісти керівнику водолазного спуску, перейти на дихання з аварійного запасу і вийти на поверхню. Роботи продовжуються після відновлення працездатності спорядження.

1. Водолазні спуски в умовах високогір’я (у гористій місцевості, на висотах понад 2000 м над рівнем моря) характеризуються такими особливостями:

знижений атмосферний тиск, що становить на висоті 1000 м 0,89 кгс/см-2, 2000 м - 0,78 кгс/см-2, 3000 м - 0,69 кгс/см-2, 4000 м - 0,6 кгс/см-2, 5000 м - 0,53 кгс/см-2;

круті обривисті береги річок та озер;

підводні холодні течії;

можливість каменепадів і зсувів.

2. Заборонено проводити водолазні спуски в місцях, де можливі каменепади, обвали, а також поблизу обмілілих русел річок.

3. На початку проведення водолазних спусків водолази повинні пройти протягом двох діб адаптацію до зниженого атмосферного тиску.

Ознаками адаптації є зменшення або зникнення симптомів гірської хвороби (шум у вухах, запаморочення, слабкість, кровотеча з носа і вух).

За наявності скарг на стан здоров’я водолаз до спуску не допускається.

4. Спуски проводяться у спорядженні з відкритою схемою дихання, гідрокомбінезоні (гідрокостюмі) та комплектом водолазної білизни.

5. Страхувальний водолаз повинен бути готовим до спуску для надання допомоги робочому водолазу і бути одягненим у гідрокомбінезон (гідрокостюм).

6. Проводити водолазні спуски без підводного зв’язку заборонено.

1. Вимоги цієї Інструкції обов’язкові для штатних лікарів (фельдшерів) та осіб, які здійснюють медичне забезпечення водолазних спусків відповідно до кваліфікаційних вимог і функціональних обов’язків.

2. Медичне забезпечення експериментальних і навчальних водолазних спусків покладається тільки на штатних лікарів (фельдшерів).

За відсутності штатного лікаря (фельдшера) водолазного підрозділу наказом керівника органу та підрозділу медичне забезпечення водолазних спусків і робіт покладається на лікаря (фельдшера) органу та підрозділу, який має спеціальну підготовку.

3. Лікарі забезпечують всі види водолазних спусків і робіт на будь-які глибини.

Фельдшери мають право забезпечувати водолазні спуски та роботи на глибини до 60 м (крім експериментальних і навчальних водолазних спусків).

4. Штатна посада лікаря (фельдшера) спеціальної підготовки передбачає щомісяця обов’язкову участь у тренувальних спусках у водолазних барокамерах.

Лікарі (фельдшери), а також особи, які залучаються до медичного забезпечення водолазних спусків і робіт, за висновком ВМК (ВЛК) щодо огляду водолазів, повинні бути придатними за станом здоров’я до перебування у водолазних барокамерах під тиском до 1 мПа (10 кгс/см-2 або 100 мм вод. ст.).

5. Штатні лікарі (фельдшери) повинні проходити ВМК (ВЛК) щодо огляду водолазів щороку, а інші особи, які залучаються до медичного забезпечення водолазних спусків і робіт,- безпосередньо перед здачею іспиту ВКК на допуск до медичного забезпечення водолазних спусків і робіт.

6. Щороку штатні лікарі (фельдшери) здають іспит ВКК на допуск до медичного забезпечення водолазних спусків і робіт, в якому зазначаються глибини занурення, типи водолазного спорядження, види спусків і робіт.

7. Для більш ретельного вивчення умов водолазної праці та подальшого вдосконалення питань медичного забезпечення водолазних спусків і робіт лікарі (фельдшери) проходять додаткове навчання та отримують водолазну кваліфікацію, періодично беручи участь у спусках під воду, перебуваючи у барокамерах.

8. Медичні заходи охоплюють:

медичне забезпечення водолазних спусків;

медичне забезпечення водолазів у період між водолазними спусками.

1. Медичне забезпечення водолазних спусків і робіт на малі та середні глибини охоплює:

медичний огляд та опитування водолазів щодо скарг на стан здоров’я перед спуском;

контроль за приготуванням дихальних газових сумішей;

проведення аналізів повітря, дихальних газових сумішей, регенеративних і поглинальних речовин;

санітарно-гігієнічний контроль за підготовкою і використанням водолазного спорядження, жорстких водолазних пристроїв і барокамер;

контроль за самопочуттям водолазів під час роботи під водою;

вибір режимів декомпресії та контроль за їх проведенням;

надання медичної допомоги водолазам та їх лікування в разі захворювань і травм;

контроль за встановленим режимом праці та відпочинку водолазів;

облік і звітність щодо професійних захворювань водолазів.

2. Результати медичного огляду та опитування водолазів заносяться до журналу медичного забезпечення водолазів, форму якого визначено в додатку 25 до цієї Інструкції.

Журнал зберігається у керівника водолазного підрозділу. Листи журналу мають бути пронумеровані, прошнуровані і скріплені печаткою.

Журнал після заповнення зберігається в підрозділі протягом 15 років.

3. Протипоказаннями до водолазних спусків є:

скарги на стан здоров’я;

відмова водолаза від спуску (з будь-яких причин);

незадовільний морально-психологічний стан, нервово-психічне збудження;

ознаки алкогольного сп’яніння, впливу наркотичних, психотропних речовин та їх наслідки.

4. За наявності скарг на стан здоров’я водолази направляються на огляд лікаря (фельдшера) для вирішення питання про допуск до подальших спусків або обстеження та лікування. Водолазів не допускають до спусків, якщо в особистій медичній книжці водолаза немає висновку ВМК (ВЛК) із огляду на поточний рік.

5. Надання домедичної та екстреної медичної допомоги у разі гострих професійних захворювань водолазів, підводних травм та їх попередження здійснюється згідно з додатком 26 до цієї Інструкції.

6. Після перенесених гострих професійних водолазних захворювань, що закінчилися повним одужанням, лікар (фельдшер) на підставі результатів спостережень і консультацій звільняє водолаза від спусків під воду (рахуючи з дня закінчення лікувальної рекомпресії або інших лікувальних заходів, що проводилися під час захворювання) на такі строки:

отруєння киснем, вуглекислим і вихлопними газами - 7 діб;

декомпресійна хвороба легкої форми - 10 діб;

декомпресійна хвороба середньої форми - 15 діб;

декомпресійна хвороба важкої форми - 20 діб.

Після баротравми легенів і декомпресійної хвороби із синдромом Меньєра період звільнення від спусків під воду або придатність до водолазних спусків визначає ВМК (ВЛК) із огляду водолазів.

Після інших захворювань строки звільнення водолаза від спусків під воду встановлює лікар (фельдшер) на підставі висновку закладу охорони здоров’я.

7. До санітарно-гігієнічного контролю за підготовкою і використанням водолазного спорядження і барокамер входить спостереження за своєчасністю і якістю їх дезінфекції. Контроль за самопочуттям водолазів під час роботи під водою здійснюється шляхом періодичних (не рідше ніж через 5 хв) запитів про самопочуття по сигнальному кінцю або засобами підводного зв’язку. У разі поганого самопочуття водолаза або за відсутності відповіді на черговий запит про самопочуття негайно вживається всіх необхідних заходів із надання допомоги водолазу.

8. Режим декомпресії обирають окремо для кожного спуску водолаза (водолазів). Під час процесу декомпресії точність утримання глибини (тиску) має бути не менше ніж ±0,5 м.

Якщо водолаз під час підйому згідно з режимом декомпресії пропустить першу зупинку, його необхідно щонайшвидше (протягом 3 хв) спустити на глибину на 4 м нижче першої зупинки, зазначеної в обраному режимі. На цій зупинці водолаза витримують 5 хв, а потім проводять декомпресію згідно з продовженим режимом (час підйому, зворотного занурення і перебування на ґрунті на 4 м нижче першої зупинки зараховується як час перебування на ґрунті: 10 м - 4 хвилини; 8 м - 5 хвилин тощо).

9. Якщо під час підйому за режимом декомпресії водолаз піднявся на поверхню, його необхідно знову спустити на ґрунт, протримати там 5 хв, а потім піднімати згідно з продовженим режимом декомпресії відповідно до загального часу перебування водолаза на ґрунті плюс час підйому, підняття на поверхню, зворотного занурення і повторного перебування на ґрунті.

10. Під час лікування гострих професійних водолазних захворювань використовується водолазна аптечка, комплектацію та порядок використання якої наведено в додатку 27 до цієї Інструкції.

Своєчасне поповнення аптечки забезпечує начальник органу чи підрозділу, а контроль за її станом - начальник медичного пункту органу та підрозділу.

1. Медичне забезпечення водолазів у період між водолазними спусками та роботами охоплює:

щорічний медичний огляд із записом результатів до особистої медичної книжки водолаза;

щомісячні медичні огляди водолазів;

надання медичної допомоги із записом діагнозу і проведеного лікування до особистої медичної книжки водолаза та амбулаторного журналу;

контроль за режимом праці та відпочинку;

контроль за харчуванням водолазів;

контроль за фізичною підготовкою.

2. Контроль за режимами праці та відпочинку водолазів, визначеними у додатку 28 до цієї Інструкції, здійснюється за участю лікаря (фельдшера). Лікар (фельдшер) бере участь у складанні планів водолазних спусків і щоквартальних перевірок фактичної участі водолазів у водолазних спусках.

Повним відпочинком водолазів до і після спусків вважається звільнення їх від усіх видів робіт. У цей період допускається тільки медичний огляд. Після добового чергування і нічної вахти водолази протягом 12 годин до спусків не допускаються.

3. Кількість робочих спусків водолаза в тому самому діапазоні глибин протягом робочої зміни не має перевищувати:

8 спусків - на глибини до 6 м;

6 спусків - на глибини від 7 м до 12 м;

4 спуски - на глибини від 13 м до 20 м;

2 спуски - на глибини від 21 м до 40 м;

1 спуск - на глибини від 41 до 60 м.

У разі повторних спусків на різні глибини загальна кількість спусків протягом робочої зміни не має перевищувати кількості спусків, дозволених для найбільшої глибини.

4. Після експериментальних водолазних спусків, пов’язаних із випробуваннями нового спорядження, техніки, режимів декомпресії, обов’язковий час перебування водолазів в органі чи підрозділі незалежно від глибини спуску має складати одну добу. Тривалість відпочинку водолазів може збільшуватись у разі спусків малотренованих водолазів, а також після виконання важких підводних робіт. Під час цілодобових водолазних робіт водолази кожної зміни повинні спати не менше ніж 8 годин на добу. Зменшувати тривалість відпочинку водолазів до 4-6 годин дозволяється у випадках, пов’язаних із проведенням водолазних аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт і наданням допомоги аварійному водолазу.

5. Харчування водолазів організовується так, щоб кожен водолаз мав можливість отримувати гарячу їжу за 2 години до початку спуску, а також відразу після підйому на поверхню. У разі тривалої декомпресії в барокамері (понад 5-6 годин) і лікувальної рекомпресії гаряча їжа передається в камеру. Їжа має бути висококалорійною і не надмірною за кількістю. До раціону харчування в день спусків не входять продукти, що викликають інтенсивне газоутворення в кишечнику.

1. Для вирішення питань, пов’язаних із кваліфікацією водолазів, допуску їх до роботи під водою, керівництва водолазними роботами та до забезпечення водолазних спусків і робіт утворюється:

ЦВКК - при апараті ДСНС;

ВКК - при органі та підрозділі.

2. ЦВКК (ВКК) формується на позаштатній основі.

До складу ЦВКК (ВКК) входять особа, яка має кваліфікацію "водолазний спеціаліст"; лікар; фахівець з охорони праці; фахівець за напрямом службової діяльності щодо організації робіт з розмінування.

Голова ЦВКК призначає керівника самостійного структурного підрозділу апарату ДСНС, до повноважень якого належить питання здійснення організації реагування на надзвичайні ситуації, а голова ВКК - заступника керівника органу та підрозділу, до повноважень якого належить питання здійснення організації реагування на надзвичайні ситуації.

Для забезпечення діяльності ЦВКК (ВКК) за рішенням голови із числа її членів призначається секретар.

Для участі в роботі ЦВКК (ВКК) можуть запрошуватися за згодою представники інших центральних органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій.

3. ЦВКК є вищим водолазним кваліфікаційним органом ДСНС, на який покладається завдання щодо:

присвоєння, підтвердження, зниження, позбавлення, поновлення водолазних кваліфікацій, групи спеціалізації водолазних робіт за результатами проведення перевірки рівня теоретичних знань та практичних навичок;

надання допуску до керівництва водолазними спусками та роботами;

надання допуску до медичного забезпечення водолазних спусків і робіт;

надання допуску до забезпечення водолазних спусків і робіт;

керівництва діяльністю ВКК;

погодження складу ВКК;

розгляду скарг на рішення, прийняті ВКК, та їх перегляду;

розгляду питань, пов’язаних із кваліфікацією водолазів, допуску їх до роботи під водою, керівництва водолазними роботами та забезпечення водолазних спусків і робіт.

4. На ВКК покладається завдання щодо:

присвоєння, підтвердження, зниження, позбавлення, поновлення водолазних кваліфікацій, групи спеціалізації водолазних робіт за результатами проведення перевірки рівня теоретичних знань та практичних навичок;

надання допуску до керівництва водолазними спусками та роботами;

надання допуску до медичного забезпечення водолазних спусків і робіт;

надання допуску до забезпечення водолазних спусків і робіт;

перевірки виконання обов’язкових норм годин роботи під водою для підтвердження присвоєних кваліфікацій;

розгляду скарг осіб водолазного складу;

видачі дубліката особистої книжки водолаза;

розгляду питань, пов’язаних із кваліфікацією водолазів, допуску їх до роботи під водою, керівництва водолазними роботами та забезпечення водолазних спусків і робіт.

5. Засідання ЦВКК (ВКК) проводять згідно з річними планами роботи, що затверджує її голова, або за потреби.

План роботи ВКК формується на підставі пропозицій органів та підрозділів, що подаються до ВКК до 01 грудня щороку, та подається на погодження до ЦВКК не пізніше ніж 10 грудня.

6. Рішення ЦВКК (ВКК) приймаються відкритим голосуванням, більшістю голосів членів ЦВКК (ВКК), присутніх на засіданні, та оформлюються протоколом, форму якого наведено в додатку 29 до цієї Інструкції. Протокол підписують голова та члени комісії, після чого протокол затверджується наказом органу та підрозділу.

Протоколи засідань ЦВКК складаються у двох примірниках, перший зберігається в ЦВКК, другий - не пізніше 5 робочих днів після засідання надсилається до органу та підрозділу, що направив особу на перевірку.

Протоколи засідання ВКК складаються в трьох примірниках, перший зберігається в органі та підрозділі, який утворив ВКК, другий і третій надсилаються не пізніше 5 робочих днів після засідання ВКК до органу та підрозділу, що направив особу на перевірку, та ЦВКК.

7. Під час прийняття рішення ЦВКК (ВКК) про присвоєння, підтвердження, зниження, позбавлення, поновлення водолазних кваліфікацій, групи спеціалізації водолазних робіт обов’язково розглядаються:

документ, що засвідчує закінчення навчального закладу (проходження навчання на спеціалізованих курсах);

висновок ВМК (ВЛК) про допуск до водолазних спусків і робіт із визначенням глибини занурення під воду за станом здоров’я;

особиста книжка водолаза;

журнал водолазних робіт.

8. Рішення про присвоєння, підтвердження, зниження, позбавлення, поновлення водолазних кваліфікацій, груп спеціалізації водолазних робіт може бути оскаржено органом та підрозділом, що направив особу на перевірку, або безпосередньо такою особою до ЦВКК у строк не пізніше ніж 10 робочих днів з дня його отримання або в судовому порядку.

9. Допуск до перевірки знань у ЦВКК (ВКК) здійснюється на підставі подання керівника відповідного органу та підрозділу, оформленого за формою згідно з додатком 30 до цієї Інструкції.

1. Водолази за основними кваліфікаціями поділяються на "водолазів", водолазів 3, 2 і 1 класів, "водолазних спеціалістів".

2. За характером водолазні роботи поділяються на три групи спеціалізації:

I група - будівництво і ремонт підводних частин гідротехнічних споруд, бурового і нафтогазопромислового устаткування; прокладка і ремонт трубопроводів і кабелів; підводні суднопідйомні та аварійно-рятувальні роботи; днопоглиблювальні та дноочисні роботи; судноремонтні, суднові, з очищення корпусів суден, монтажні та слюсарні роботи; технічне обслуговування підводних частин бурового і нафтопромислового устаткування на морських нафтових і газових родовищах, а також морських трубопроводів і кабелів; експериментальні водолазні спуски;

II група - експлуатаційне обслуговування підводних частин гідротехнічних споруд, водних шляхів і каналів, технічне обслуговування трубопроводів і кабелів (крім морських), обслуговування науково-дослідних робіт (крім експериментальних спусків); вирощування і вилов морепродуктів;

III група - рятувальні водолазні роботи на рятувальних станціях; обстеження і очищення дна водних об’єктів для масового відпочинку.

3. I та II групи спеціалізації робіт зазвичай не розподіляють і зазначають спільно.

4. Водолази вищої кваліфікації, крім робіт, визначених у кваліфікаційних вимогах згідно з присвоєним їм класом, повинні мати знання і навики виконання всіх робіт, передбачених кваліфікаційними вимогами для водолазів нижчої кваліфікації.

5. Кваліфікація "водолаз 3 класу" присвоюється водолазу за місцем первинного навчання в навчальному закладі (проходження навчання на спеціалізованих курсах).

6. Кваліфікація "водолаз 2 класу" присвоюється водолазу 3 класу, який пройшов перепідготовку в навчальному закладі за програмою підготовки водолаза 2 класу.

При цьому водолаз повинен відпрацювати під водою з початку водолазної практики у водолазному спорядженні будь-яких типів не менше:

1000 годин - для водолазів I та II груп спеціалізації робіт;

не менше 300 годин - для водолазів III групи спеціалізації робіт.

7. Кваліфікація "водолаз 1 класу" присвоюється водолазу 2 класу, що пройшов перепідготовку в навчальному закладі за програмою підготовки водолаза 1 класу.

При цьому водолаз повинен відпрацювати під водою з початку водолазної практики у водолазному спорядженні будь-яких типів не менше ніж:

2000 годин - для водолазів I та II груп спеціалізації робіт;

400 годин - для водолазів III групи спеціалізації робіт.

8. Водолази підтверджують свої кваліфікації тільки за умови виконання ними обов’язкових норм годин роботи під водою та спусків щодо основних і додаткових водолазних кваліфікацій, наведених у додатку 31 до цієї Інструкції.

9. Якщо обов’язкові щорічні норми годин роботи під водою (кількість спусків) не виконано з об’єктивних причин (тривале відрядження без виконання водолазних робіт, хвороба, навчання тощо), водолазна кваліфікація може бути збережена за умови виконання обов’язкової щорічної норми годин роботи під водою (кількість спусків) протягом наступного календарного року.

10. Глибини до водолазних спусків (надмірні тиски газового середовища під час перебування в барокамері), на які допускаються особи водолазного складу та медичний персонал, визначаються рішенням ВМК (ВЛК) відповідно до їх стану здоров’я, рівня фізичного розвитку та тренованості з урахуванням успішності професійної діяльності та профілю підготовки в навчальному закладі.

11. Водолазні спеціалісти, які відпрацювали під водою з початку водолазної практики 3000 годин і більше, зберігають присвоєну їм водолазну кваліфікацію незалежно від виконання щорічних норм годин перебування (роботи) під водою.

12. Тренувальні спуски зараховуються до обов’язкових річних норм перебування під водою.

13. Водолазам 2 і 1 класів може бути знижено клас кваліфікації, а водолази 3 класу і водолази можуть бути дискваліфіковані на строк до 3 місяців у випадках непідтвердження ВКК водолазної кваліфікації.

Проведення перевірки знань осіб водолазного складу і медичного персоналу, допуску їх до роботи під водою, керівництва водолазними роботами та забезпечення водолазних спусків і робіт здійснюється згідно з додатком 32 до цієї Інструкції.

14. Присвоєння, підтвердження, поновлення водолазних кваліфікацій, груп спеціалізації водолазних робіт, надання допусків до керівництва водолазними спусками та роботами, їх медичного забезпечення ЦВКК (ВКК) здійснює із урахуванням кваліфікаційних вимог до присвоєння водолазних кваліфікацій працівникам органів та підрозділів, визначених у додатку 33 до цієї Інструкції, за результатами перевірки теоретичних знань та практичних умінь.

15. Перевірка теоретичних знань проводиться за такими темами:

вимоги охорони праці під час виконання водолазних робіт;

водолазне майно та спорядження;

фізіологічні особливості водолазних спусків, захворювання і травмування водолазів, гігієна водолазної праці;

медичне забезпечення водолазів та водолазних спусків і робіт;

водолазні роботи (у нормальних та ускладнених умовах);

аварійно-рятувальні водолазні роботи;

рятувальні водолазні роботи;

підводно-технічні водолазні роботи;

спеціальні водолазні вибухові роботи;

підводне розмінування;

спеціальні водолазні зварювальні роботи.

16. Перевірка практичних умінь охоплює проведення:

підготовки та перевірки водолазного спорядження, засобів забезпечення водолазних спусків і робіт, їх обслуговування та зберігання;

водолазних спусків у нормальних та ускладнених умовах;

водолазних рятувальних, аварійно-рятувальних, підводно-технічних, вибухових (робіт із підводного розмінування), зварювальних робіт;

надання домедичної допомоги постраждалим на водних об’єктах.

17. Теми для іспитів ЦВКК (ВКК) визначає залежно від виду водолазної кваліфікації.

Оцінювання теоретичних знань і практичних навичок осіб, які складають іспити, проводиться за п’ятибальною системою.

18. Термін дії усіх водолазних кваліфікацій, допусків до керівництва водолазними спусками та роботами, їх медичного забезпечення складає один рік із часу їх присвоєння (надання), підтвердження або поновлення.

Візуальний зв’язок здійснюється за допомогою сигналів, що подаються, як правило, правою рукою.

Сигнал 1. Усе добре. Я виконаю (виконую) дію, як рекомендує керівник водолазного спуску або водолаз, що перебуває поруч.

Вказівний і великий пальці з’єднані, утворюючи кільце. Інші пальці з’єднані разом і підняті догори.

Сигнал 2. Щось не в порядку. Я не можу... (наприклад, не можу "продутися", не бачу, не виходить щось тощо).

Вказівний і великий пальці - під кутом 90о один до одного. Інші пальці стиснуто. Рукою у такому положенні погойдують вправо-вліво.

Сигнал 3. Лихо. Дуже погано (знак подається на поверхні води).

Розпластана долоня піднімається нагору та опускається через сторону вниз. Рух повторюється.

Сигнал 4. Відкриваю резерв (переходжу на дихання резервним запасом повітря).

Пальці стиснуто у кулак, зігнуту у лікті руку піднято нагору до рівня очей.

Сигнал 5. Не можу відкрити резерв. Допоможи мені відкрити резерв.

Пальці стиснуто в кулак. Кулак разом з передпліччям робить маятникові рухи догори-донизу у районі тяги резервного пристрою апарата.

Сигнал 6. Занурюйся. Я занурююсь (показує при цьому на вантаж, що означає "у мене негативна плавучість").

Великий палець - донизу, інші пальці стиснуто в кулак.

Сигнал 7. Спливай. Я спливаю (показує при цьому на вантаж, що означає "у мене позитивна плавучість").

Великий палець - догори, інші пальці стиснуто в кулак.

Сигнал 8. Небезпека! Прошу негайної допомоги! (Вказівним пальцем лівої руки вказує на причину поганого самопочуття або несправності спорядження).

Права долоня з піднятим пальцем кілька разів швидко притискається до шиї.

Сигнали, що означають, про кого або про що йтиметься далі.

Сигнал 8а. Я. У мене. Мій (показує на себе, що означає "наступний сигнал стосується мене").

Сигнал 8б. Ти. Він. У тебе. У нього. Його. Цей предмет (показує на водолаза, частину тіла, предмет навколишнього середовища, якого стосуватиметься наступний сигнал).

Сигнал 9. Вони. У них. Ці предмети (показує на групу водолазів або скупчення предметів, яких буде стосуватися наступний сигнал).

Вказівний палець витягнуто в певному напрямку, інші пальці стиснуто в кулак.

Сигнал 10. Зібратися тут. Необхідно зібратися разом.

Вказівні пальці обох рук витягнуті, інші пальці стиснуто в кулак. Руки кілька разів розводять у сторони і знову з’єднують разом.

Сигнал 11. Увага! Стоп! (За цим сигналом іде інший. Якщо водолази щось робили під водою, подання сигналу вимагає припинення дії. Якщо від водолазів щось вимагали, подання їм цього сигналу означає відмову).

Руку з розпластаною долонею (пальці разом) піднімають вертикально догори.

Сигнал 12. Сигнал, що вказує напрямок.

Руку з розпластаною долонею витягують горизонтально, потім згинають у лікті у вертикальній площині і знову випрямляють у потрібному напрямку.

Сигнал 13. Сигнал, що означає заперечення. Немає! Неправильно! (якщо палець показав перед цим на ноги, неправильно працюють ноги, якщо на роботу, що виконується під водою, неправильно виконується робота).

Праву руку з відкритою та повернутою до водолаза долонею згинають у лікті і роблять маятникові рухи у вертикальній площині перед грудьми.

Сигнал 14. Сигнал, що означає сповільнення. Роби повільніше. Спокійно (наприклад, повільно працюй ногами, дихай спокійно тощо).

Розпластаною у горизонтальній площині долонею (тильна сторона звернена догори) перед грудьми роблять повільні рухи догори-донизу.

Сигнал 15. Сигнал, що означає прискорення. Швидше. Поспішай.

Розпластаною в горизонтальній площині долонею (тильна сторона звернена донизу) перед грудьми швидко описують кола навколо горизонтальної осі.

Сигнал 16. Сигнал, що нагадує про вирівнювання тиску, компенсування тощо (наприклад, роби ковтальні рухи, зрівняй тиск у вухах, у масці).

Долоню обертають до водолаза, великий палець відставляють. Інші пальці разом стискають і розтискають.

Сигнал 17. Сигнал, що свідчить про незнання і про нерозуміння. Не розумію. Повтори, що ти хочеш. Як справи? (якщо перед цим показати на груди - "як подих?", якщо на серце - "який ритм серця?").

Долоню розпластують у горизонтальній площині тильною стороною донизу. Пальці стискають у щіпку та розтискають.

Сигнал 18. Запаморочилася голова.

Кистю руки з витягнутими догори і притиснутими один до одного вказівним і середнім пальцями (інші пальці притиснуті до долоні) роблять обертові рухи навколо вертикальної осі.

Сигнал 19. Зав’яжи. Зв’яжи. Стисни.

Кисті рук, стиснуті у кулаки перед грудьми, обертають одну навколо іншої (навколо горизонтальної осі) і потім розводять у сторони.

Сигнал 20. Усе в порядку. Усе добре.

Витягнутою рукою з увімкненим ліхтарем роблять кругові рухи у вертикальній площині.

Сигнал 21. Щось не в порядку. Ненормально. Увімкнений ліхтар на витягнутій руці піднімають і опускають догори, донизу суворо по вертикалі.

Вентильоване водолазне спорядження має надягатися на водолаза в такому порядку: водолазна білизна, водолазна сорочка, водолазний пояс (закріплюється сигнальний кінець або кабель-сигнал), водолазні калоші, за потреби підв’язують рукавиці, манишку, вантажі. Потім закріплюється нижній брас, прикріплюється водолазний ніж і надівається водолазний шолом.

Під час одягання водолаза для спусків у вентильованому водолазному спорядженні слід дотримуватися таких вимог:

під час надівання водолазної білизни необхідно уникати утворення складок;

під час надівання манишки не допускається нещільність прилягання до неї фланця сорочки;

під час закріплення водолазного шолома 3-болтового спорядження забезпечувальний водолаз повинен стежити за рівномірним затисканням фланця сорочки і гумової прокладки, а під час надівання шолома 12-болтового спорядження - за правильною його посадкою на манишку;

до кільця переднього вантажу необхідно підв’язати водолазний шланг і сигнальний кінець (кабель-сигнал).

Під час спусків у вентильованому спорядженні після закінчення одягання водолаза в 3-болтове спорядження забезпечувальний водолаз повинен подати команду "Дати повітря" і запитати водолаза "Як повітря?". За потреби за запитом робочого водолаза збільшується або зменшується подання повітря. Після відповіді "Повітря хороше" забезпечувальний водолаз командує: "Закрутити ілюмінатор". Після цього передній ілюмінатор, попередньо змочений чистою, за можливості прісною водою, вкрутити в шолом вручну. Застосовувати важелі з такою метою заборонено.

Загвинчування переднього ілюмінатора на шоломі водолаза, який перебуває безпосередньо на водолазному трапі, допускається лише за хвилювання водної поверхні не більше ніж 2 бали. Водолаза, який стоїть на трапі, слід утримувати сигнальним кінцем (кабель-сигналом).

Перед надіванням шолома 12-болтового спорядження за командою забезпечувального водолаза до шолома подають повітря, продувають систему, регулюють подання повітря. Шолом 12-болтового спорядження закріплюється на манишці поворотом за годинниковою стрілкою і стопориться.