1.1. Цей Стандарт визначає загальні відомості про адміністративну послугу з оформлення та видачі дозволу на імміграцію в Україну іноземцям або особам без громадянства, встановлює строки, порядок та послідовність виконання процедурних дій щодо надання територіальними органами та підрозділами Державної міграційної служби України цієї адміністративної послуги.

1.2. Терміни та скорочення, які використовуються в тексті цього Стандарту:

ДМС - Державна міграційна служба України;

дозвіл на імміграцію, імміграція, іммігрант, імміграційна віза, квота імміграції, паспортний документ - вживаються у значеннях, наведених у Законі України "Про імміграцію" ;

МВС - Міністерство внутрішніх справ України;

посвідка на постійне проживання - вживається у значенні, наведеному у наказі Міністерства внутрішніх справ України від 23.08.2011 № 602 "Про затвердження Порядку оформлення і видачі посвідки на тимчасове проживання" ,зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 20.09.2011 за № 1110/19848;

територіальні органи ДМС - головні управління (управління) міграційної служби України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі;

територіальні підрозділи ДМС - управління, відділи (сектори) міграційної служби в районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення.

1.3. Надання адміністративної послуги здійснюється відповідно до таких нормативно-правових актів:

Конституції України (із змінами);

Закону України "Про імміграцію" (із змінами);

Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" ;

Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 № 7-93 "Про державне мито" (із змінами);

Указу Президента України від 06.04.2011 № 405 "Питання Державної міграційної служби України" ;

постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.1995 № 1074 "Про Правила в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію" (із змінами);

постанови Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 № 1983 "Про затвердження Порядку формування квоти імміграції, Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, Порядку оформлення і видачі посвідки на постійне проживання" (із змінами);

постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2007 № 795 "Про затвердження переліку платних послуг, які надаються підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби, і розміру плати за їх надання" (із змінами);

постанови Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1098 "Деякі питання надання підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби платних послуг" ;

постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2009 № 737 "Про заходи щодо упорядкування адміністративних послуг" (із змінами).

1.4. Адміністративна послуга надається відповідним територіальним органом ДМС або територіальним підрозділом ДМС (далі - територіальний орган або підрозділ ДМС) за місцем проживання особи, яка перебуває в Україні на законних підставах і клопоче про одержання дозволу на імміграцію в Україну.

Одержувачами адміністративної послуги є іноземці та особи без громадянства, які тимчасово перебувають в Україні на законних підставах та звернулися до відповідного територіального органу або підрозділу ДМС із письмовою заявою про надання адміністративної послуги.

3.1. Для одержання адміністративної послуги з оформлення та видачі дозволу на імміграцію в Україну іноземцям або особам без громадянства одержувач подає до відповідного територіального органу або підрозділу ДМС заяву, в якій зазначаються відомості про заявника: прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання, телефон.

До заяви додаються такі документи:

платіжний документ (квитанція) з відміткою банку, відділення поштового зв'язку або коду проведеної операції про оплату вартості адміністративної послуги;

платіжний документ (квитанція) з відміткою банку, відділення поштового зв'язку або коду проведеної операції про сплату державного мита або консульського збору, якщо за дії, пов’язані з наданням дозволу на імміграцію, законодавством передбачена їх сплата, або документ, який підтверджує наявність пільг щодо сплати;

копія документа, що посвідчує особу одержувача послуги (підтверджує громадянство (підданство) чи статус особи без громадянства);

три фотокартки розміром 35 х 45мм;

документ про місце проживання особи (в Україні та за кордоном);

відомості про склад сім'ї, копія свідоцтва про шлюб (якщо особа, яка подає заяву, перебуває у шлюбі);

документ про те, що особа не є хворою на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я (крім осіб, зазначених у пунктах 1, 3 частини третьої статті 4 Закону України "Про імміграцію" . Особи, які постійно проживають за межами України, подають документ, який підлягає легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами;

документи, визначені пунктами 1 - 10 частини сьомої статті 9 Закону України "Про імміграцію" (подаються додатково відповідно до категорії іммігрантів).

Особи, які постійно проживають за межами України, за винятком осіб, зазначених у пунктах 1, 3 частини третьої статті 4 Закону України "Про імміграцію" , разом із заявою про надання дозволу на імміграцію подають також довідку про відсутність судимості.

3.2. Заяву про надання дозволу на імміграцію заявник подає особисто до відповідного органу державної влади. За наявності поважних причин (хвороба заявника, стихійне лихо тощо) заява може надсилатися поштою або за дорученням заявника, посвідченим нотаріально, подаватися іншою особою.

За неповнолітніх осіб, а також осіб, яких у встановленому порядку визнано недієздатними, заяву про надання дозволу на імміграцію подають їх законні представники.

3.3. Якщо іммігрує один з батьків, якого (яку) супроводжують неповнолітні діти, він (вона) повинен подати заяву чоловіка (дружини), посвідчену нотаріально, про те, що він (вона) не заперечує проти імміграції дітей разом з батьком (матір’ю). У випадку відсутності такої згоди батько (мати) повинен подати рішення відповідного державного органу про залишення дітей при батькові (матері). Зазначене рішення має бути легалізоване консульською установою України, якщо інше не передбачено міжнародним договором України.

3.4. У разі необхідності відповідні територіальні органи або підрозділи ДМС, які забезпечують провадження у справах з питань імміграції, можуть затребувати інші документи, що уточнюють наявність підстав для надання дозволу на імміграцію, якщо це не суперечить Закону України "Про імміграцію" , а також запросити для бесіди заявників чи інших осіб.

3.5. Документи, видані компетентними органами іноземних держав, підлягають легалізації в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України. Копії цих документів, а також письмове підтвердження згоди на імміграцію та гарантії приймаючих осіб, передбачені пунктом 6 частини сьомої статті 9 Закону України "Про імміграцію" , подаються нотаріально засвідченими.