1. Правова система ipLex360
  2. Законодавство
  3. Наказ


МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ
Н А К А З
N 64 від 14.04.95
м.Київ

Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
10 серпня 1995 р.
за N 291/827
Про затвердження Інструкції про порядок накладення і стягнення штрафів за порушення санітарного законодавства
( Із змінами, внесеними згідно з Наказами Міністерства охорони здоров'я N 316 від 11.10.96 N 543 від 30.08.2011 )
З метою забезпечення реалізації положень Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення"
НАКАЗУЮ:
1. Затвердити Інструкцію про порядок накладення і стягнення штрафів за порушення санітарного законодавства, що додається.
2. Голові Державної санітарно-епідеміологічної служби України, головному державному санітарному лікарю України прийняти зазначену Інструкцію до керівництва та застосування під час здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду.
( Пункт 2 в редакції Наказу Міністерства охорони здоров'я N 543 від 30.08.2011 )
3. Вважати такою, що не застосовується на території України, Інструкцію про порядок накладення і стягнення штрафів за порушення санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил", затверджену наказом Міністерства охорони здоров'я СРСР від 03.03.77 N 1606-77.
4. Контроль за виконанням наказу залишаю за собою.
Заступник Міністра
Головний державний
санітарний лікар України

В.Ф.Марієвський
Затверджено
наказом Міністерства охорони
здоров'я України
від 14 квітня 1995 року N 64
Інструкція про порядок накладення і стягнення штрафів за порушення санітарного законодавства
( У тексті Інструкції слова "Державний комітет у справах охорони державного кордону України, Національна гвардія України" в усіх відмінках замінено словами "Адміністрація Державної прикордонної служби України, Державна пенітенціарна служба України, Державне управління справами" у відповідних відмінках згідно з Наказом Міністерства охорони здоров'я N 543 від 30.08.2011 )
1. Загальні положення
1.1. Ця Інструкція встановлює порядок накладення і стягнення штрафів за порушення санітарного законодавства або невиконання постанов, розпоряджень, приписів, висновків посадових осіб органів, установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби України (надалі - посадових осіб держсанепідслужби).
1.2. Порушення санітарного законодавства може проявлятися в порушенні Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" (надалі - Закон), інших актах законодавства, що стосуються забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, а також державних санітарних норм, правил і гігієнічних нормативів (надалі - санітарні норми), які затверджує Головний державний санітарний лікар України.
1.3. Невиконанням постанов, розпоряджень, приписів, висновків посадових осіб держсанепідслужби вважається винна діяльність (дія або бездіяльність) особи (посадової особи чи громадянина), що призвела до невиконання вимог, які містяться у зазначених документах, і на яку посадовою особою держсанепідслужби, що винесла зазначені документи, покладено відповідальність за їх виконання (дотримання).
1.4. Порушення санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм тягне накладення на осіб, винних у вчиненні таких правопорушень, штрафу у розмірах, визначених статтею 42 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме:
на громадян - від одного до дванадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
на посадових осіб - від шести до двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
( Пункт 1.4 глави 1 в редакції Наказу Міністерства охорони здоров'я N 543 від 30.08.2011 )
1.5. До осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили порушення санітарного законодавства, застосовуються заходи впливу, передбачені чинним законодавством.
( Пункт 1.5 в редакції Наказу МОЗ N 316 від 11.10.96 )
1.6. У випадку порушення санітарного законодавства особою віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років справа посадовою особою держсанепідслужби не розглядається, а передається до суду.
1.7. Штраф на посадову особу за порушення санітарного законодавства накладається тоді, коли дотримання санітарного законодавства або виконання постанов, розпоряджень, приписів, висновків посадових осіб держсанепідслужби входить до її службових обов'язків.
1.8. Посадова особа може бути притягнута за порушення санітарного законодавства до штрафу незалежно від того, чи застосовано до її підприємства (установи, організації) фінансову санкцію, чи ні.
1.9. На іноземців штраф за порушення санітарного законодавства накладається на загальних підставах.
1.10. Розмір штрафу залежить від характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеня його вини, майнового стану, обставин, що пом'якшують або обтяжують відповідальність.
1.11. Обставинами, що пом'якшують відповідальність за порушення санітарного законодавства, визначаються:
1.12.1. Щире розкаяння винного.
1.12.2. Відвернення винним шкідливих наслідків правопорушення, добровільне відшкодування збитків або усунення заподіяної шкоди.
1.12.3. Вчинення правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання або при збігу тяжких особистих чи сімейних обставин.
1.12.4. Вчинення правопорушення неповнолітнім.
1.12.5. Вчинення правопорушення вагітною жінкою або жінкою, яка має дитину віком до одного року.
1.13. Посадова особа державної санітарно-епідеміологічної служби, яка вирішує справу про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 46 Закону (надалі - справу), може визнати пом'якшуючими і інші обставини, які не зазначені у законодавстві.
1.14. Обставинами, що обтяжують відповідальність за порушення санітарного законодавства, визнаються:
1.14.1. Продовження протиправної поведінки, незважаючи на вимогу уповноважених на те осіб припинити її.
1.14.2. Повторне, протягом року, вчинення однорідного правопорушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, вчинення правопорушення особою, яка раніше вчинила злочин.
1.14.3. Втягнення неповнолітнього в правопорушення.
1.14.4. Вчинення правопорушення групою осіб.
1.14.5. Вчинення правопорушення в умовах стихійного лиха або за інших надзвичайних обставин.
1.14.6. Вчинення правопорушення в стані сп'яніння. Посадова особа держсанепідслужби, яка накладає штраф, залежно від характеру порушення санітарного законодавства може не визнати дану обставину обтяжуючою.
1.15. Штраф не накладається за порушення санітарного законодавства, якщо його вчинено за обставин, коли:
1.15.1. Особа при вчиненні порушення санітарного законодавства діяла в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожувала державному або громадському порядку, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунена іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
1.15.2. Особа при вчиненні порушення санітарного законодавства діяла в стані необхідної оборони, тобто порушення санітарного законодавства вчинено при захисті державного або громадського порядку, прав і свобод громадян, установленого порядку управління від протиправного посягання шляхом заподіяння посягаючому шкоди, і якщо при цьому не було допущено явної невідповідності захисту характерові і суспільній шкідливості посягання.
1.15.3. Особа, яка під час вчинення порушення санітарного законодавства шляхом протиправної дії чи бездіяльності була в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії або керувати ними внаслідок хронічної душевної хвороби, тимчасового розладу душевної діяльності, слабоумства чи іншого хворобливого стану.
1.16. Штраф може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - два місяці з дня його виявлення.
У разі відмови в порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи, але при наявності у діях порушника ознак адміністративного правопорушення накладення адміністративного стягнення може бути проведено не пізніш як через місяць з дня прийняття рішення про відмову в порушенні кримінальної справи або про її закриття.
Якщо штраф не накладено в указані терміни, то винна особа за дане правопорушення не підлягає адміністративній відповідальності.
1.17. Сплата штрафу не звільняє порушника від обов'язку відшкодування збитків підприємствам, установам, організаціям і громадянам, яких вони зазнали внаслідок порушення санітарного законодавства.
1.18. При вчиненні однією особою двох або більше порушень санітарного законодавства або невиконання декількох постанов, розпоряджень, приписів, висновків посадових осіб держсанепідслужби штраф накладається за кожне правопорушення окремо.
Якщо справи щодо особи, яка вчинила кілька порушень санітарного законодавства, одночасно розглядаються однією і тією ж посадовою особою держсанепідслужби, штраф за результатами розгляду справ не повинен перебільшувати максимальних розмірів санкцій, передбачених частиною першою статті 46 Закону.
1.19. Провадження в справах повинно бути своєчасним, всебічним, повним і об'єктивно з'ясовувати обставини кожної справи, вирішувати її в точній відповідності з законодавством, забезпечувати виконання винесеної постанови, а також виявляти причини та умови, що сприяють вчиненню порушень санітарного законодавства, запобігати ним, виховувати громадян у дусі додержання законів та зміцнення законності.
1.20. Провадження в справі складається з чотирьох стадій:
порушення справи;
розгляд справи і винесення постанови по справі;
оскарження постанови по справі;
виконання постанови про накладення штрафу.
2. Порушення справи
2.1. Порушення справи починається зі складання протоколу про порушення санітарних норм (надалі - протокол) (додаток N 1 до цієї Інструкції).
Підставою для складання протоколу є факт порушення санітарного законодавства або невиконання постанов, розпоряджень, приписів, висновків посадових осіб держсанепідслужби, який фіксується в протоколі або попередньо може бути відмічений також в інших актах органів та установ державної санітарно-епідеміологічної служби України (акти перевірок дотримання санітарного законодавства, протоколи лабораторно-інструментальних досліджень, результати (висновки) державної санітарно-гігієнічної експертизи тощо), а також інших службових документах (наприклад, доповідних).
Ці документи, а також скарги та заяви, що надійшли від органів, установ та громадян можуть прилучатися до протоколу.
2.2. Акт перевірки дотримання санітарного законодавства (надалі - акт) (додаток N 2 до цієї Інструкції) може бути підставою для складання протоколу, якщо в ньому з дотриманням визначеної форми зафіксований факт порушення санітарного законодавства або невиконання постанов, розпоряджень, приписів, висновків посадових осіб держсанепідслужби.
( Абзац другий пункту 2.2 глави 2 викючено на підставі Наказу Міністерства охорони здоров'я N 543 від 30.08.2011 ) ( Абзац третій пункту 2.2 глави 2 викючено на підставі Наказу Міністерства охорони здоров'я N 543 від 30.08.2011 ) ( Абзац четвертий пункту 2.2 глави 2 викючено на підставі Наказу Міністерства охорони здоров'я N 543 від 30.08.2011 ) ( Абзац п'ятий пункту 2.2 глави 2 викючено на підставі Наказу Міністерства охорони здоров'я N 543 від 30.08.2011 ) ( Абзац шостий пункту 2.2 глави 2 викючено на підставі Наказу Міністерства охорони здоров'я N 543 від 30.08.2011 ) ( Абзац сьомий пункту 2.2 глави 2 викючено на підставі Наказу Міністерства охорони здоров'я N 543 від 30.08.2011 ) ( Абзац восьмий пункту 2.2 глави 2 викючено на підставі Наказу Міністерства охорони здоров'я N 543 від 30.08.2011 ) ( Абзац дев'ятий пункту 2.2 глави 2 викючено на підставі Наказу Міністерства охорони здоров'я N 543 від 30.08.2011 ) ( Абзац десятий пункту 2.2 глави 2 викючено на підставі Наказу Міністерства охорони здоров'я N 543 від 30.08.2011 )
Оцінка встановлених фактів щодо відповідності санітарному законодавству та пропозиції щодо усунення порушень санітарного законодавства не є обов'язковими елементами акта. В залежності від конкретних умов перевірки вони можуть і не включатися до нього.
2.3. Складати акт і протокол мають право посадові особи держсанепідслужби.
Головні державні санітарні лікарі, їх заступники та інші посадові особи державної санітарно-епідеміологічної служби адміністративних територій мають право відповідно до їх компетенції складати акти і протоколи щодо порушень санітарного законодавства, які вчинені в межах відповідних адміністративних територій.
Головні державні санітарні лікарі Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державного управління справами, Служби безпеки України, водного, залізничного, повітряного транспорту, об'єктів, що мають особливий режим роботи, їх заступники та інші посадові особи цих служб мають право складати акти і протоколи щодо порушень санітарного законодавства, вчинених у межах підпорядкованих територій, об'єктів, частин та підрозділів.
У випадках погіршення санітарної або епідемічної ситуації в місцях дислокації об'єктів Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державного управління справами, Служби безпеки України, та об'єктів, що мають особливий режим роботи, а також на водних басейнах і залізницях, право складати акти і протоколи з порушень санітарного законодавства, що вчинені в межах зазначених об'єктів та територій, надається також головному державному санітарному лікарю адміністративної території (його заступникам) та іншим посадовим особам (лікарям) державної санітарно-епідеміологічної служби відповідної адміністративної території.
2.4. Протокол складається у двох примірниках, один з яких у триденний термін передається посадовій особі, яка уповноважена розглядати справу, другий - порушнику.
( Абзац другий пункту 2.4 глави 2 виключено на підставі Наказу Міністерства охорони здоров'я N 543 від 30.08.2011 ) ( Пункт 2.4 глави 2 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства охорони здоров'я N 543 від 30.08.2011 )
2.5. Протокол складається за встановленою формою (додаток 1 до Інструкції).
( Абзац перший пункту 2.5 глави 2 в редакції Наказу Міністерства охорони здоров'я N 543 від 30.08.2011 )( Абзац другий пункту 2.5 глави 2 виключено на підставі Наказу Міністерства охорони здоров'я N 543 від 30.08.2011 )( Абзац третій пункту 2.5 глави 2 виключено на підставі Наказу Міністерства охорони здоров'я N 543 від 30.08.2011 )( Абзац четвертий пункту 2.5 глави 2 виключено на підставі Наказу Міністерства охорони здоров'я N 543 від 30.08.2011 )( Абзац п'ятий пункту 2.5 глави 2 виключено на підставі Наказу Міністерства охорони здоров'я N 543 від 30.08.2011 )( Абзац шостий пункту 2.5 глави 2 виключено на підставі Наказу Міністерства охорони здоров'я N 543 від 30.08.2011 )( Абзац сьомий пункту 2.5 глави 2 виключено на підставі Наказу Міністерства охорони здоров'я N 543 від 30.08.2011 )( Абзац восьмий пункту 2.5 глави 2 виключено на підставі Наказу Міністерства охорони здоров'я N 543 від 30.08.2011 )( Абзац дев'ятий пункту 2.5 глави 2 виключено на підставі Наказу Міністерства охорони здоров'я N 543 від 30.08.2011 )( Абзац десятий пункту 2.5 глави 2 виключено на підставі Наказу Міністерства охорони здоров'я N 543 від 30.08.2011 )
Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка вчинила адміністративне правопорушення. При наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписаний також і цими особами.
У разі відмови особи, яка вчинила правопорушення, від підписання протоколу, у ньому робиться запис про це, проте фіксація цього факту з вказівкою свідків не вимагається. Особа, яка вчинила правопорушення, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання. Пояснення, зауваження, а також мотиви відмови від підписання протоколу власноручно викладені особою додаються до протоколу.
2.6. Протокол складається за місцем виявлення порушення, але може бути складений і в іншому місці (наприклад, на робочому місці посадової особи держсанепідслужби на підставі акта, протоколу лабораторно-інструментальних досліджень, висновку державної санітарно-гігієнічної експертизи та інших службових документів, або у міліції, куди порушник може бути доставлений за допомогою працівників органів внутрішніх справ тощо).
2.7. Дані про особу правопорушника повинні містити відомості, передбачені формою протоколу (додаток 1 до Інструкції).
( Пункт 2.7 глави 2 в редакції Наказу Міністерства охорони здоров'я N 543 від 30.08.2011 )
2.8. Суть правопорушення повинна бути описана таким чином, щоб було зрозуміло:
де вчинено порушення;
коли вчинено порушення;
в якій саме дії (бездіяльності) та за яких умов це порушення відбулося з вказівкою на конкретні статті Закону, пункти санітарних норм, що порушуються, або на конкретні постанови, розпорядження, приписи, висновки посадових осіб держсанепідслужби, які не виконуються.
2.9. При складанні протоколу і констатації факту порушення санітарного законодавства в актах вживається термінологія з Закону, інших актів законодавства, що стосуються забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, санітарних норм.
2.10. Посадова особа держсанепідслужби, що складає протокол, зобов'язана пояснити порушнику права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (знайомитися з матеріалами справи; давати пояснення; подавати докази; заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката; іншого фахівця у галузі права, який має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи; виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову за справою та ознайомити зі змістом частини першої статті 63 Конституції України) про що робиться відмітка у протоколі.
( Пункт 2.10 глави 2 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства охорони здоров'я N 543 від 30.08.2011 )
2.11. До протоколу можуть бути занесені й інші відомості, які на думку особи, що його складає, підтверджують факт порушення санітарного законодавства і характеризують особу порушника, майновий стан, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність.
2.12. У разі опору (активного чи пасивного) при перевірці або при складанні протоколу посадова особа, що здійснює державний санітарно-епідеміологічний нагляд, має право звернутися по допомогу до працівників органів внутрішніх справ.
2.13. З метою складання протоколу, у разі неможливості скласти його посадовою особою держсанепідслужби на місці вчинення правопорушення, працівником органів внутрішніх справ може бути доставлено порушника в міліцію.
При вчиненні порушень на транспорті порушника може бути доставлено уповноваженою на те особою в міліцію, також якщо в нього немає документів, що посвідчують особу, і немає свідків, які могли б повідомити необхідні дані про нього.
3. Розгляд справи
3.1. Посадові особи, які уповноважені розглядати справи від імені органів, установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби, визначені статтею 236 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Справа про адміністративне правопорушення розглядається в строки, визначені статтею 277 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
( Пункт 3.1 глави 3 в редакції Наказу Міністерства охорони здоров'я N 543 від 30.08.2011 )
3.2.
( Абзац перший пункту 3.2 глави 3 виключено на підставі Наказу Міністерства охорони здоров'я N 543 від 30.08.2011 )( Абзац другий пункту 3.2 глави 3 виключено на підставі Наказу Міністерства охорони здоров'я N 543 від 30.08.2011 )
Протоколи, складені посадовими особами вищестоящих органів державної санітарно-епідеміологічної служби, на їх розсуд можуть бути передані на розгляд до нижчестоящих посадових осіб.
Вищестоящий головний державний санітарний лікар або його заступники можуть за своєю ініціативою взяти у провадження від нижчестоящого головного державного санітарного лікаря або іншої посадової особи держсанепідслужби справу для розгляду, виходячи з її громадського значення, розміру заподіяного збитку та інших обставин і виносити по ній постанову.
Головний державний санітарний лікар України та його заступники мають право складати протоколи та розглядати справи незалежно від місця вчинення порушення санітарного законодавства та підлеглості об'єктів.
3.3. При підготовці до розгляду справи уповноважена на те посадова особа держсанепідслужби зобов'язана вирішити такі питання:
чи належить до її компетенції розгляд даної справи;
чи правильно складено протокол та інші матеріали справи;
чи повідомлено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду;
чи витребувано необхідні додаткові матеріали;
чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
3.4. Справи, які не належать до компетенції даної посадової особи держсанепідслужби, розгляду не підлягають, а матеріали цих справ передаються на розгляд по суті до відповідних органів:
3.4.1. Протоколи, складені головним державним санітарним лікарем адміністративної території, його заступниками, іншими посадовими особами (лікарями) державної санітарно-епідеміологічної служби відповідної адміністративної території, у випадках погіршення санітарної або епідемічної ситуації в місцях дислокації об'єктів Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державного управління справами, Служби безпеки України, та об'єктів, що мають особливий режим роботи, а також на водних басейнах і залізницях, про порушення санітарного законодавства або невиконання постанов, розпоряджень, приписів, висновків посадових осіб держсанепідслужби, що вчинені в зазначених місцях дислокації, передаються на розгляд уповноважених посадових осіб державних санітарно-епідеміологічних служб відповідних міністерств та відомств.
3.4.2. Матеріали про порушення санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил, що вчинені особами, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів або спеціальних положень про дисципліну, розглядаються в порядку, визначеному Кодексом України про адміністративні правопорушення.
( Підпункт 3.4.2 пункту 3.4 глави 3 в редакції Наказу Міністерства охорони здоров'я N 543 від 30.08.2011 )
3.4.3. Справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 42-1 - 42-3, 188-22 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а також справи про адміністративні правопорушення, вчинені особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, надсилаються на розгляд до районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів за місцем вчинення порушення санітарного законодавства.
( Підпункт 3.4.3 пункту 3.4 глави 3 в редакції Наказу Міністерства охорони здоров'я N 543 від 30.08.2011 )
3.4.4. Справи про адміністративні правопорушення, які передбачені статтями 42-2 і 46-1 КУпАП, та справи про адміністративні правопорушення, які вчинила особа віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, надсилаються на розгляд до судів за місцем вчинення порушення санітарного законодавства.
3.5. При наявності у порушенні санітарного законодавства або в невиконанні постанов, розпоряджень, приписів, висновків посадових осіб держсанепідслужби ознак злочину повідомлення про це надсилається до органів прокуратури або за належністю до органів внутрішніх справ.
3.6. Матеріали, що надсилаються до органів прокуратури або до органів внутрішніх справ, повинні містити:
супровідний лист з повідомленням про дії, що мають ознаки злочину, та проханням порушити кримінальну справу за цими фактами;
протокол про порушення санітарного законодавства;
акти, доповідні, протоколи лабораторно-інструментальних досліджень, результати (висновки) державної санітарно-епідеміологічної експертизи, інші службові документи, де є відомості, що вказують на наявність ознак злочину;
( Абзац четвертий пункту 3.6 глави 3 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства охорони здоров'я N 543 від 30.08.2011 )
інформацію про застосовані попереджувальні заходи.
Усі документи повинні бути належно оформлені, а копії завірені.
3.7. При підготовці до розгляду справи потрібне своєчасне повідомлення осіб, які беруть учать у її розгляді, про час і місце її розгляду. Для особи, яка притягається до відповідальності, це є обов'язковим і може бути вказано у протоколі при його складанні або шляхом надсилання повідомлення про розгляд справи про санітарне правопорушення (додаток N 3 до цієї Інструкції).
3.8. Справа розглядається у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Під час відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи, і якщо від неі не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Привід порушника, як захід забезпечення його явки при розгляді справи, яку розглядає посадова особа держсанепідслужби, не передбачається.
3.9. У розгляді справи можуть брати участь:
потерпілий;
законні представники (опікуни, піклувальники);
адвокат;
( Абзац четвертий пункту 3.9 глави 3 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства охорони здоров'я N 543 від 30.08.2011 )
свідки;
експерти;
перекладачі.
3.10. Потерпілим є особа, якій порушенням санітарного законодавства або невиконанням постанов, розпоряджень, приписів, висновків посадових осіб держсанепідслужби заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду.
Потерпілого може бути опитано як свідка.
3.11. Свідком у справі може бути кожна особа, про яку є дані, що їй відомі які-небудь обставини, що підлягають установленню по даній справі.
3.12. Експерт до розгляду справи залучається посадовою особою, яка розглядає справу, у разі виникнення потреби у спеціальних знаннях.
3.13. Відшкодування витрат потерпілим, свідкам, експертам і перекладачам, яких вони зазнали у зв'язку з явкою на розгляд справи, здійснюється відповідно до вимог статті 275 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
( Пункт 3.13 глави 3 в редакції Наказу Міністерства охорони здоров'я N 543 від 30.08.2011 )
3.14. При розгляді справи посадова особа, яка її розглядає, зобов'язана з'ясувати наступне:
чи було вчинено порушення санітарного законодавства;
чи винна дана особа у його вчиненні;
чи підлягає вона адміністративній відповідальності;
чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність;
чи заподіяна майнова шкода, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
3.15. За результами розгляду справи посадова особа держсанепідслужби, яка уповноважена її розглядати, виносить одну з таких постанов:
постанову про накладення штрафу (додаток N 4 до цієї Інструкції);
постанову про закриття справи (додаток N 5 до цієї Інструкції).
3.16. Постанова про закриття справи виноситься якщо:
3.16.1. Оголошено усне зауваження.
3.16.2. Передано матеріали до прокурора, органів попереднього слідства або дізнання;
3.16.3. Відсутні подія та склад порушення санітарного законодавства.
3.16.4. Недосягнено особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку.
3.16.5. Особа, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність, є неосудною.
3.16.6. Дія вчинена особою у стані крайньої необхідності або необхідної оборони.
3.16.7. Видано акт амністії, який усуває застосування адміністративного стягнення.
3.16.8. Скасовано акт, який встановлює адміністративну відповідальність.
3.16.9. Закінчений на момент розгляду справи двомісячний термін з дня вчинення правопорушення (при триваючому правопорушенні - з дня його виявлення).
3.16.10. Наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення.
3.16.11. Порушено за даним фактом кримінальну справу.
3.16.12. Настала смерть особи, щодо якої було розпочато провадження у справі.
3.17. Постанова про накладення штрафу виноситься у двох примірниках.
( Пункт 3.17 глави 3 в редакції Наказу Міністерства охорони здоров'я N 543 від 30.08.2011 )
3.18. Постанова повинна бути оголошена негайно по закінченні розгляду справи.
Копія постанови у триденний термін вручається або надсилається особі, щодо якої її винесено, а також потерпілому на його прохання.
Копія постанови вручається під розписку або може бути направлена рекомендованим або цінним листом, передана по телеграфу, телетайпу, телефаксу, телексу або телефонограмою, а також іншими засобами зв'язку, що повинно бути засвідчено відповідними документами (поштова картка, опис цінного листа, випис з реєстра поштових відправлень, випис з журналу телефонограм тощо).
3.19. Посадова особа держсанепідслужби, що розглядає справу, має право внести у відповідний державний орган, громадську організацію або посадовій особі пропозиції про вжиття заходів щодо усунення причин та умов, які сприяють вчиненню порушення санітарного законодавства, та просити повідомити її про вжиті заходи протягом місяця з дня надходження пропозиції (додаток N 6 до цієї Інструкції).
4. Оскарження постанови про накладення штрафу
4.1. Постанова про накладення штрафу може бути оскаржена вищестоящому головному державному санітарному лікарю (його заступнику), або до районного (міського) суду, рішення якого є остаточним.
4.2. Скарга на постанову про накладення штрафу подається через посадову особу держсанепідслужби, яка винесла цю постанову.
Отримана посадовою особою держсанепідслужби скарга з додатком необхідних матеріалів (копій протоколу, постанови про накладення штрафу тощо) протягом трьох днів надсилається разом зі справою до суду або до вищестоящого головного державного санітарного лікаря (його заступника), що уповноважений розглядати справу.
4.3. Скарга на постанову про накладення штрафу може бути подана протягом десяти днів з дня винесення постанови.
У разі пропуску зазначеного терміну з поважних причин (хвороба, відрядження тощо), цей термін за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено вищестоящим головним державним санітарним лікарем або його заступником або судом, які правомочні розглядати скаргу.
Якщо скарга подана у встановлений термін, то виконання постанови про накладення штрафу зупиняється до її розгляду.
4.4. Скарга на постанову про накладення штрафу повинна бути розглянута вищестоящим головним державним санітарним лікарем або його заступником у десятиденний термін з дня її надходження.
Обчислення десятиденного терміну починається з дня реєстрації скарги, що надійшла до вищестоящого головного державного санітарного лікаря або його заступника, які уповноважені її розглядати.
4.5. При підготовці до розгляду справи про оскарження постанови про накладення штрафу (у разі відсутності) необхідно витребувати від посадової особи держсанепідслужби, яка винесла постанову:
протокол;
постанову про накладення штрафу;
інформацію, що підтверджує факт вручення/надсилання рекомендованим листом примірника постанови особі, на яку накладено стягнення.
( Абзац четвертий пункту 4.5 глави 4 в редакції Наказу Міністерства охорони здоров'я N 543 від 30.08.2011 )
4.6. При розгляді скарги на постанову про накладення штрафу вищестоящий головний державний санітарний лікар або його заступник вправі прийняти одне з наступних рішень:
залишити постанову про накладення штрафу без змін, а скаргу без задоволення;
скасувати постанову про накладення штрафу і направити справу на новий розгляд;
скасувати постанову про накладення штрафу і закрити справу;
зменшити розмір штрафу у межах, які передбачені частиною першою статті 46 Закону.
4.7. Якщо буде встановлено, що постанова про накладення штрафу винесена посадовою особою держсанепідслужби, яка неправомочна вирішувати цю справу, то постанова про накладення штрафу скасовується і справа надсилається на розгляд компетентного органу (посадової особи).
4.8. Про будь-яке прийняте рішення посадова особа, дії якої оскаржувалися письмово, повідомлюється особою, яка розглядала скаргу.
Копія рішення по скарзі на постанову про накладення штрафу протягом трьох днів надсилається особі, щодо якої її винесено, а також потерпілому - на його прохання.
4.9. Постанова про накладення штрафу, а також рішення по скарзі на постанову про накладення штрафу можуть бути опротестовані прокурором.

................
Перейти до повного тексту