Відповідно до пункту 37-5 частини першої статті 7, пунктів 2, 13 частини першої статті 8 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" та у зв’язку з прийняттям Закону України від 04 липня 2012 року № 5042-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства про цінні папери" Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку

1. Затвердити Положення щодо пруденційних нормативів професійної діяльності на фондовому ринку - депозитарної діяльності та клірингової діяльності та вимог до системи управління ризиками (далі - Положення), що додається.

2. Департаменту регулювання депозитарної та розрахунково-клірингової діяльності (І. Курочкіна) забезпечити подання цього рішення на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

3. Управлінню інформаційних технологій, зовнішніх та внутрішніх комунікацій (А. Заїка) забезпечити опублікування цього рішення відповідно до законодавства.

4. Це рішення набирає чинності з дня його офіційного опублікування, крім глави 3 розділу ІІІ та підпункту 1.2 пункту 1 розділу V Положення, які набирають чинності з 01.01.2014.

5. Професійним учасникам фондового ринку привести свою діяльність у відповідність до вимог розділу IV Положення у термін до 01.01.2014.

6. Контроль за виконанням цього рішення покласти на члена Комісії К.Кривенка.

1. Це Положення встановлює порядок здійснення Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку (далі - Комісія) пруденційного нагляду за депозитарною та кліринговою діяльністю, визначає основні ризики зазначених видів діяльності, показники, що застосовуються для їх вимірювання, встановлює їх нормативні значення, а також визначає вимоги до професійних учасників фондового ринку, що здійснюють депозитарну та клірингову діяльність, щодо запобігання та мінімізації впливу ризиків на їх діяльність.

2. Дія цього Положення поширюється на Центральний депозитарій цінних паперів (далі - Центральний депозитарій), на професійних учасників фондового ринку, що провадять такі види діяльності:

депозитарну діяльність депозитарної установи;

клірингову діяльність.

Дія цього Положення не поширюється на банки, які провадять професійну діяльність на фондовому ринку, крім Розрахункового центру з обслуговування договорів на фінансових ринках (далі - Розрахунковий центр) у частині дотримання вимог розділу III стосовно коефіцієнта покриття зобов’язань учасників клірингу, а також розділів V та VI цього Положення.

3. Терміни, які використані в цьому Положенні, вживаються у таких значеннях:

профіль ризиків - сукупність властивих певній установі видів ризиків;

система управління ризиками - сукупність визначених установою правил та процедур, спрямованих на виявлення, оцінку та управління ризиками діяльності установи із урахуванням її профілю ризиків;

установа - Центральний депозитарій, професійний учасник фондового ринку, що провадить депозитарну діяльність за окремими її видами, клірингову діяльність або суміщує її з іншими видами діяльності відповідно до законодавства про цінні папери та фондовий ринок.

Поняття "пруденційний нагляд", "пруденційний норматив" та інші терміни у цьому Положенні вживаються у значеннях, визначених Законом України "Про цінні папери та фондовий ринок", Законом України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні", Законом України "Про депозитарну систему України" та Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

1. До ризиків, які можуть виникати при провадженні депозитарної діяльності Центральним депозитарієм, депозитарною установою та при провадженні клірингової діяльності, належать такі їх види:

ризик настання неплатоспроможності та банкрутства підприємства (фінансовий ризик);

технічний ризик;

операційний ризик;

правовий ризик;

ризик втрати ділової репутації;

ризик настання форс-мажорних обставин.

1.1. Ризик настання неплатоспроможності та банкрутства підприємства (фінансовий ризик) може виникнути при погіршенні фінансового стану підприємства, якості його активів, структури капіталу, при виникненні збитків від його діяльності. Для вимірювання та оцінки фінансового ризику застосовується метод коефіцієнтного аналізу.

1.2. Технічний ризик - це ризик виникнення збитків, пов'язаний з недосконалою роботою процесів та систем установи або їх недостатнім захистом, який включає ризик збою у роботі програмного та технічного забезпечення, обладнання, інформаційних систем, засобів комунікації та зв’язку, ризик, пов’язаний з цілісністю даних та носіїв інформації, ризик несанкціонованого доступу до інформації сторонніх осіб та інші ризики.

1.3. Операційний ризик - це ризик виникнення збитків, пов'язаний з діями або бездіяльністю персоналу установи (людським фактором), що випливає з її операцій та обумовлений недоліками у внутрішніх системах та процедурах управління, організації та контролю в установі, який включає ризик допущення помилки при проведенні операції, здійснення неправомірних операцій, пов’язане з недостатньою кваліфікацією або із зловживанням персоналу, ризик розголошення інсайдерської інформації та інші ризики.

1.4. Правовий ризик - це ризик виникнення збитків, пов'язаний з недостатньою правовою захищеністю установи або з правовими помилками, яких припускається установа при провадженні діяльності (у тому числі пов’язаний з людським фактором).

1.5. Ризик втрати ділової репутації (репутаційний ризик) - це ризик виникнення збитків, пов'язаний зі зменшенням кількості клієнтів або контрагентів установи через виникнення у суспільстві несприятливого сприйняття установи, зокрема її фінансової стійкості, якості послуг, що надаються установою, або її діяльності в цілому, який є наслідком реалізації фінансового, операційного, технічного та правового ризиків.

1.6. Ризик настання форс-мажорних обставин - це ризик виникнення збитків від настання невідворотних обставин, у тому числі обставин непереборної сили, що неможливо передбачити, які призводять або створюють передумови для виникнення збоїв у роботі установи або безпосередньо перешкоджають її нормальному функціонуванню.

2. До ризиків, що можуть виникати при здійсненні установою клірингової діяльності, належать такі види ризиків:

ринковий ризик;

кредитний ризик;

ризик ліквідності;

системний ризик.

2.1. Ринковий ризик - це ризик виникнення збитків, пов’язаних з несприятливою зміною цін на фінансовому ринку, який виникає в установи, що є стороною договору щодо цінних паперів, внаслідок невиконання зобов’язань іншою стороною договору. Розмір збитків у цьому випадку пов’язаний із необхідністю придбання непоставленого активу за несприятливими цінами.

2.2. Кредитний ризик - це ризик виникнення збитків в установи, що є стороною договору щодо цінних паперів, унаслідок невиконання в повному обсязі або неповного виконання іншою стороною договору фінансових зобов’язань перед установою за договором. Розмір збитків у цьому випадку пов’язаний із сумою невиконаного зобов’язання.

2.3. Ризик ліквідності - це ризик виникнення збитків в установи, що є стороною договору щодо цінних паперів, унаслідок неможливості своєчасного виконання в повному обсязі (несвоєчасного виконання) своїх фінансових зобов’язань іншою стороною договору внаслідок відсутності достатнього обсягу високоліквідних активів. Розмір збитків у цьому випадку пов’язаний із необхідністю залучення установою грошових коштів або інших активів для виконання інших зобов’язань.

2.4. Системний ризик - це ризик виникнення збитків у інших учасників клірингу внаслідок неможливості виконання ними своїх зобов’язань у зв’язку з невиконанням (несвоєчасним виконанням) зобов’язань одним учасником унаслідок реалізації у нього кредитного ризику або ризику ліквідності, що може призвести до неможливості завершення усіх розрахунків. Розмір збитків у цьому випадку визначається сумою збитків усіх учасників, що задіяні у процесі неплатежів.

1. Для кількісного вимірювання та оцінки фінансових ризиків Центрального депозитарію використовуються такі показники:

1.1. Мінімальний розмір регулятивного капіталу, який розраховується відповідно до пункту 1 глави 2 цього розділу.

1.2. Норматив достатності (адекватності) регулятивного капіталу, який розраховується відповідно до пункту 2 глави 2 цього розділу.

2. Для кількісного вимірювання та оцінки фінансових ризиків депозитарної установи використовуються такі показники:

2.1. Для вимірювання та оцінки ризиків депозитарної установи, що провадить на фондовому ринку виключно депозитарну діяльність, використовуються такі показники:

2.1.1. Мінімальний розмір регулятивного капіталу, який розраховується відповідно до пункту 1 глави 2 цього розділу.

2.1.2. Показники для оцінки фінансового стану установи, які розраховуються відповідно до підпунктів 3.1 та 3.2 пункту 3 глави 2 цього розділу та включають:

коефіцієнт платоспроможності (фінансової стійкості);

коефіцієнт фінансування (заборгованості).

2.2. Для вимірювання та оцінки ризиків депозитарної установи, що поєднує діяльність з діяльністю з торгівлі цінними паперами, використовуються пруденційні нормативи, визначені Комісією для торговця цінними паперами.

3. Для кількісного вимірювання та оцінки фінансових ризиків особи, що провадить клірингову діяльність (крім Розрахункового центру), використовуються такі показники:

3.1. Мінімальний розмір регулятивного капіталу, який розраховується відповідно до пункту 1 глави 2 цього розділу.

3.2. Коефіцієнт покриття зобов’язань учасників клірингу, який розраховується відповідно до пункту 4 глави 2 цього розділу.

4. Для кількісного вимірювання та оцінки ризиків особи, що провадить клірингову діяльність та здійснює функції центрального контрагента (крім Розрахункового центру), додатково до показників, визначених пунктом 3 цієї глави, використовуються показники для оцінки фінансового стану установи, які розраховуються відповідно до пункту 3 глави 2 цього розділу та включають:

коефіцієнт платоспроможності (фінансової стійкості);

коефіцієнт загальної ліквідності;

коефіцієнт абсолютної ліквідності.

5. Для кількісного вимірювання та оцінки ризиків Розрахункового центру як особи, що провадить клірингову діяльність (або особи, що провадить клірингову діяльність та здійснює функції центрального контрагента), використовується коефіцієнт покриття зобов’язань учасників клірингу, який розраховується відповідно до пункту 4 глави 2 цього розділу.

1. Регулятивний капітал складається з капіталу першого рівня та капіталу другого рівня.

1.1. Капітал першого рівня включає:

фактично сплачений зареєстрований статутний капітал (величина зареєстрованого статутного капіталу за відрахуванням вилученого та неоплаченого капіталу);

резервний капітал (сума резервів, створених відповідно до законодавства або установчих документів за рахунок нерозподіленого прибутку);

емісійний дохід;

нерозподілений прибуток.

Розмір капіталу першого рівня зменшується на суму:

простроченої понад 30 днів дебіторської заборгованості;

нематеріальних активів за залишковою вартістю;

капітальних вкладень у нематеріальні активи;

непокритих збитків;

інвестицій в асоційовані та дочірні компанії, якщо ці фінансові інвестиції обліковуються установою за методом участі в капіталі (крім акціонерних товариств);

вкладень у капітал акціонерних товариств у розмірі 25 і більше відсотків їх статутного капіталу, якщо такі вкладення представлені цінними паперами, які не перебувають у біржовому реєстрі принаймні однієї фондової біржі;

балансової вартості цінних паперів, що не перебувають в обігу принаймні на одній із фондових бірж (у тому числі торгівля якими на фондових біржах заборонена законодавством України), крім акцій приватних акціонерних товариств, цінних паперів, емітованих або виданих центральними органами виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, Національним банком України та Державною іпотечною установою, та цінних паперів інших фінансових установ;

гудвілу;

векселів придбаних та одержаних від векселедавця, цінні папери якого не перебувають у біржовому реєстрі принаймні однієї з фондових бірж;

відстрочених податкових активів.

1.2. Капітал другого рівня складається з таких елементів:

інший вкладений капітал;

дооцінка активів.

1.3. Для визначення розміру регулятивного капіталу загальний розмір капіталу першого та другого рівнів додатково зменшується на балансову вартість цінних паперів венчурних інвестиційних фондів.

2. Норматив достатності (адекватності) регулятивного капіталу - це відношення розміру регулятивного капіталу установи до суми активів, зважених за ступенем ризику.

Норматив достатності (адекватності) регулятивного капіталу відображає наявність у підприємства достатнього капіталу для негайного виконання своїх зобов’язань.

Норматив достатності (адекватності) регулятивного капіталу розраховується за формулою

де

An - вартість активів n-ї групи, розподілених за ступенем ризику;

Кn - коефіцієнти зваження, що відображають ступінь ризикованості відповідних груп активів.

Активи поділяються на 4 групи залежно від ступеня ризику (ліквідності):

а) І група активів (ступінь ризику 0%, К1=1):

грошові кошти та їх еквіваленти;

поточні фінансові інвестиції;

б) ІІ група активів (ступінь ризику 20%, К2=1,2):

оборотні активи без урахування грошових коштів та їх еквівалентів і поточних фінансових інвестицій;

в) ІІІ група активів (ступінь ризику 50%, К3=1,5):

необоротні активи без урахування нематеріальних активів за залишковою вартістю, незавершених капітальних інвестицій, довгострокової дебіторської заборгованості;

г) ІV група активів (ступінь ризику 100%, К4=2):

нематеріальні активи за залишковою вартістю;

незавершені капітальні інвестиції;

довгострокова дебіторська заборгованість;

витрати майбутніх періодів.

3. Показники для оцінки фінансового стану установи - це показники, що характеризують загальний фінансовий стан установи, якість її активів, структуру капіталу.

3.1. Коефіцієнт платоспроможності (фінансової стійкості) розраховується як відношення розміру власного капіталу установи до балансової вартості активів.

Коефіцієнт платоспроможності (фінансової стійкості) відображає питому вагу власних коштів у загальній вартості засобів, що використовуються установою у її діяльності (авансованих у діяльність установи), та характеризує фінансову стійкість установи, а також незалежність від зовнішніх джерел фінансування її діяльності.