З метою виконання доручення Кабінету Міністрів України від 21.11.97 до N 18993/48 та надання методичної допомоги фахівцям центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств у проведенні роботи щодо реструктуризації державних підприємств

1. Затвердити Методичні вказівки щодо проведення реструктуризації державних підприємств (додаються).

2. Управлінню розвитку державного сектора економіки провести реєстрацію зазначених Методичних вказівок у Міністерстві юстиції у встановленому порядку.

3. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра Мініна Л.В.

1.1. Ці вказівки розроблено для надання методичної допомоги фахівцям центральних та місцевих органів виконавчої влади, підприємств у проведенні роботи щодо реструктуризації державних підприємств. Вказівки визначають загальний підхід і потребують, у кожному конкретному випадку, пошуку індивідуальних шляхів вирішення завдань реструктуризації.

1.2. Метою проведення реструктуризації є створення суб'єктів підприємницької діяльності, здатних ефективно функціонувати в умовах становлення ринкової економіки та виробляти конкурентноспроможну продукцію, яка відповідала б вимогам товарних ринків.

1.3. Реструктуризація підприємства - це здійснення організаційно-економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на зміну структури підприємства, його управління, форм власності, організаційно-правових форм, здатних привести підприємство до фінансового оздоровлення, збільшення обсягів випуску конкурентноспроможної продукції, підвищення ефективності виробництва.

2.1. Робота щодо реструктуризації підприємств проводиться фахівцями підприємств, центральних та місцевих органів виконавчої влади, банків.

2.2. Для проведення реструктуризації центральні органи виконавчої влади створюють галузеві комісії з питань реструктуризації підприємств галузі. Склад галузевих комісій затверджується наказом центрального органу виконавчої влади. Очолювати галузеву комісію повинен керівник центрального органу виконавчої влади.

2.3. Галузеві комісії визначають перелік підприємств, які підлягають реструктуризації та визначають черговість її проведення.

2.4. Для проведення аналізу економічного стану підприємств та підготовки проекту реструктуризації на кожному з визначених підприємств галузевою комісією створюється робоча група з питань реструктуризації, яку очолює представник центрального органу виконавчої влади. До складу робочої групи входять за згодою представники підприємства, яке підлягає реструктуризації, відповідного регіонального відділення Фонду державного майна України, місцевого органу виконавчої влади, банку, що обслуговує підприємство, Антимонопольного комітету України, якщо підприємство є монополістом, інших заінтересованих організацій.

2.5. Для залучення зазначених представників до складу робочих груп центральний орган виконавчої влади розсилає повідомлення про реструктуризацію підприємства з пропозицією направити представників до складу робочої групи. Після надходження пропозицій щодо кандидатур наказом затверджується склад робочої групи з встановленням тримісячного терміну проведення аналізу економічного стану підприємства та розробки проекту реструктуризації.

2.6. Для забезпечення своєчасної розробки проекту реструктуризації розробляється план-графік проведення робіт щодо реструктуризації підприємства за формою згідно з додатком, у якому визначаються терміни виконання та відповідальні виконавці. План-графік затверджується головою робочої групи.

2.7. Розроблений проект реструктуризації, в якому повинні бути відображені конкретні заходи щодо його реалізації, керівник робочої групи подає галузевій комісії з питань реструктуризації, яка в місячний термін розглядає його та робить відповідні висновки.

Залежно від визначених шляхів реорганізації підприємства, впливу передбачуваних результатів реструктуризації на розвиток пріоритетних напрямів та економіки в цілому, а також необхідних розмірів фінансування галузева комісія:

готує наказ по центральному органу виконавчої влади про проведення реструктуризації підприємства;

в разі необхідності готує проект рішення Кабінету Міністрів України про проведення відповідних заходів.

3.1. Економічний стан підприємства повинен визначатись на підставі аналізу фінансово-господарських показників діяльності підприємства, зроблених оцінок потенціальних можливостей виробництва та становища на товарних ринках за попередній рік. Для цього використовуються такі матеріали (за звітний період):

аналіз фінансового стану підприємства;

показники оцінки конкурентоспроможності видів продукції, що виробляється (робіт, послуг);

рівень виробничого та науково-технічного потенціалу, а також прогресивності технологічних процесів;

стан коопераційних зв'язків та збуту продукції;

наявність кадрового складу підприємства;

структура заробітної плати;

належність соціальної інфраструктури підприємства;

наявність незавершеного будівництва;

оцінка впливу виробничої діяльності підприємства на екологічну ситуацію та зайнятість у регіоні;

інша інформація щодо виробничої діяльності підприємства.

3.2. Аналіз фінансового стану підприємства проводиться на основі даних бухгалтерського звіту (в обсязі форм річного та квартального), статистичних та аналітичних даних. Він повинен містити оцінку загальної вартості майна, активів і пасивів балансу, аналіз структури коштів підприємств (активів) і структури джерел коштів (пасивів), аналіз нематеріальних активів та аналіз кредиторської і дебіторської заборгованості, аналіз собівартості та рентабельності продукції. При цьому важливими показниками є абсолютна ліквідність на початок і кінець звітного періоду та платоспроможність. Розрахунки коефіцієнтів ліквідності та платоспроможності викладено в Положенні про порядок проведення санації державних підприємств, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.94 р. N 67 "Про затвердження Положення про порядок проведення санації державних підприємств".

3.3. Важливе значення має оцінка технічного рівня і якості продукції, яка виробляється на підприємстві, та відповідність її вимогам товарного ринку. При цьому аналізуються стан реалізації продукції, ціни, основні споживачі та конкуренти. У результаті аналізу необхідно зробити висновки щодо конкурентоспроможності продукції.

3.4. Оцінюючи виробничий потенціал, потрібно визначити ступінь завантаженості і зносу основних фондів. Аналізуються також обсяги і номенклатура продукції та ступінь монополізму підприємства, оцінюються питома матеріалоємність, енергоємність продукції і прогресивність технологічних процесів у порівнянні з показниками роботи підприємств передових країн світу. Аналіз наявності та стану науково-технічного потенціалу виробництва дає змогу визначити його вплив на перспективи розвитку підприємства.

3.5. Значна залежність виробників від наявності сировини, матеріалів, їх якості та кооперованих поставок може призводити до перебоїв у функціонуванні, тому при аналізі доцільно визначитись щодо географії поставок взагалі та імпортних, зокрема, і шляхів їх скорочення.

3.6. При аналізі показників праці використовуються показники динаміки чисельності працюючих та рівня заробітної плати, рівень зайнятості працівників, втрати робочого часу, приховане безробіття, плинність кваліфікованих робітників та інженерно-технічних кадрів, віковий склад керівництва, робітників, інженерно-технічних працівників та службовців.

3.7. Важливою причиною важкого фінансового становища може бути утримання на балансі підприємства соціальної інфраструктури, тому необхідно проаналізувати наявність об'єктів соцкультпобуту, витрати, пов'язані з ними, розмір державних асигнувань, якщо такі мали місце.

3.8. Невід'ємною частиною аналізу є оцінка об'єктів незавершеного будівництва та можливість їх реалізації шляхом приватизації. Це дасть змогу одержати кошти на поповнення нормованих обігових коштів, технічне переобладнання виробництва, освоєння нових технологій та здійснення природоохоронних заходів.

3.9. Необхідно визначити вплив виробничої діяльності підприємства на екологічну ситуацію, наявність робочих місць та соціальну напруженість у регіоні. Аналізуючи вплив на екологію, доцільно використати також інформацію про штрафні санкції щодо забруднення навколишнього середовища.

3.10. За результатами аналізу робоча група робить висновки стосовно ліквідації підприємства через здійснення процедури банкрутства або здійснення його реструктуризації.

4.1. Проект реструктуризації має визначати:

економічне обгрунтування необхідності проведення реструктуризації;

форми і методи реструктуризації;

шляхи вирішення фінансових, соціальних та інших питань, пов'язаних із реструктуризацією;

затрати на проведення реструктуризації і джерела їх фінансування;

конкретні заходи, спрямовані на реалізацію проекту.

4.2. Реструктуризацію підприємств можуть забезпечити оптимально підібрані організаційно-економічні заходи:

заміна керівництва підприємства;

часткова або повна приватизація;

часткове закриття;

проведення процедури банкрутства;

поділ великих підприємств на частини;

відокремлення від підприємств непрофільних структурних підрозділів;

перетворення державного підприємства в казенне підприємство або спецвиробництво;

звільнення підприємств від об'єктів соцкультпобуту;

продаж (або надання в оренду) частини основних фондів підприємства;

конверсія, диверсифікація;

поліпшення якості товарів (робіт, послуг), що випускаються;

підвищення ефективності маркетингу;

зменшення витрат на виробництво;

впровадження нових прогресивних форм і методів управління;

скорочення чисельності зайнятих на підприємстві із забезпеченням соціальних пільг при звільненні;

тимчасове призупинення капітального будівництва та продаж об'єктів незавершеного будівництва;

продаж зайвого устаткування, матеріалів і складованих готових виробів тощо;

відстрочка або списання боргів;

пошук інвестицій та інвесторів;