Відповідно до пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 19 вересня 1993 р. N 764 "Про затвердження Основних положень про склад витрат виробництва (обігу) і формування фінансових результатів на підприємствах і в організаціях України" НАКАЗУЄМО:

1. Затвердити Норми коштів на представницькі цілі, рекламу та виплату компенсації за використання особистих легкових автомобілів для службових поїздок та порядок їх витрачання (додаються).

2. Вважати такими, що втратили чинність, нормативні акти згідно з переліком, що додається.

Норми коштів на представницькі цілі, рекламу та виплату компенсації за використання особистих легкових автомобілів для службових поїздок та порядок їх витрачання застосовуються на підприємствах, в установах і організаціях (надалі - підприємства, установи), незалежно від форм власності і підпорядкування.

Норми і порядок витрачання коштів на представницькі цілі застосовуються також міністерствами, відомствами, установами та організаціями, що утримуються за рахунок бюджетних асигнувань.

1. Представницькі витрати - це витрати міністерств, відомств, підприємств, установ на прийом і обслуговування іноземних представників і делегацій та представників інших підприємств, які прибули за запрошеннями для проведення переговорів з метою здійснення міжнародних зв'язків, установлення та підтримання взаємовигідного співробітництва та вирішення питань, пов'язаних з комерційною діяльністю.

До представницьких витрат відносяться витрати, пов'язані з проведенням офіційного прийому (сніданку, обіду, вечері) представників, їх транспортним забезпеченням, заходами культурної програми, буфетним обслуговуванням під час переговорів, оплатою послуг перекладача, який не перебуває у штаті підприємства, установи, оплатою номерів у готелях.

Витрати, пов'язані з бронюванням номерів в готелях, передбачаються в розмірі 50 відсотків вартості номера за добу.

Госпрозрахункові підприємства представницькі витрати, пов'язані з комерційною діяльністю, включають до собівартості продукції (робіт, послуг) у межах затвердженого радою (правлінням) кошторису підприємства на звітний період (рік).

Загальна сума фактичних витрат, що віднесені на витрати виробництва та обігу, не повинна перевищувати 0,5 відсотка фактичного обсягу виручки від реалізації продукції за рік (у торговельних, постачальницьких і збутових підприємствах - від валового доходу, який є різницею між продажною і покупною вартістю реалізованих товарів), виключаючи суму податку на добавлену вартість та акцизного збору.

В установах банків, страхових організаціях витрати на представницькі цілі не можуть перевищувати 0,25 відсотка від суми одержаного доходу за рік.

Віднесення представницьких витрат до собівартості продукції (робіт, послуг) дозволяється тільки при наявності первинних документів, у яких повинні бути вказані дата, місце і програма проведення ділової зустрічі (прийому), запрошені особи, представники підприємства, яке приймає делегацію, розмір витрат.

Розпорядчим документом підприємства, установи визначається коло осіб, які мають відношення до прийому представників інших підприємств з питань комерційної діяльності. При цьому кількість учасників від сторони, що проводить офіційний прийом, не повинна перевищувати кількості учасників, які прибули від запрошеної сторони.

Установи, що утримуються за рахунок бюджетних коштів, витрати на прийом і обслуговування іноземних представників і делегацій проводять у межах коштів, передбачених кошторисом.

Кошторис витрат на прийом і обслуговування іноземних представників і делегацій затверджується керівником установи з віднесенням витрат за рахунок загальної економії по кошторису на утримання відновідних установ. Вказані витрати не можуть перевищувати 0,25 відсотка від кошторису витрат, затверджених на утримання відповідних установ на рік.

Міністерство закордонних справ витрати по здійсненню міжнародних зв'язків провадить за рахунок асигнувань, передбачених кошторисом на вказані цілі.

2. Витрати на рекламу - це затрати підприємства, пов'язані з процесом поширення цілеспрямованої інформації про переваги конкретних товарів, робіт, послуг, з метою сповіщення споживачів, створення популярності товарам, роботам, послугам та попиту на них для більш оперативного просування товарів на ринках збуту.

До витрат підприємства на рекламу відносяться витрати на:

розробку і видання рекламних виробів (ілюстрованих прейскурантів, каталогів, брошур, альбомів, проспектів, плакатів, афіш, рекламних листів, листівок тощо);

розробку і виготовлення ескізів етикеток, зразків фірмових пакетів та упаковки;

рекламні заходи через засоби масової інформації (оголошення в пресі, передачі на радіо і телебаченні) витрати на світлову, щитову, комп'ютерну та іншу зовнішню рекламу;

придбання, виготовлення, копіювання, дублювання і демонстрацію рекламних кіно-, відео- і діафільмів;

виготовлення стендів муляжів, рекламних щитів, покажчиків тощо (в сумі амортизації, зносу щодо зазначеного інвентаря);

зберігання та експедирування рекламних матеріалів;

оформлення вітрин, кімнат-зразків, виставок-продажів, включаючи відрядження працівників підприємства на виставку продукції підприємства і вартість зразків товарів, що передані безпосередньо покупцям або посередницьким організаціям відповідно до контрактів, угод безплатно і які не підлягають поверненню;

уцінку товарів, що повністю або частково втратили первісну якість при експонуванні у вітринах;

проведення інших рекламних заходів, пов'язаних з комерційною діяльністю.

Загальна сума фактичних витрат на рекламу, віднесених на собівартість продукції (робіт, послуг), не повинна перевищувати 1,5 відстотка виручки від реалізації продукції за рік (у торговельних, постачальницьких і збутових підприємствах - від валового доходу), виключаючи суми податку на добавлену вартість та акцизного збору.

При цьому до величини витрат на рекламу, що обмежуються, не включаються суми збору за використання місцевої символіки та податку на рекламу, які сплачуються підприємствами відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 20 травня 1993 р. N 56-93 "Про місцеві податки і збори".