Відповідно до статті 13 Закону України "Про ветеринарну медицину" та Положення про Головне управління ветеринарної медицини з державною ветеринарною інспекцією Міністерства сільського господарства і продовольства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 листопада 1992 року N 629, науковцями і спеціалістами ветеринарної медицини розроблена та схвалена на науково-технічній раді Міністерства сільського господарства і продовольства України Інструкція про заходи профілактики та боротьби з трихінельозом тварин.

З метою посилення заходів профілактики і боротьби з трихінельозом тварин, здійснення державного ветеринарного контролю на об'єктах ветсанекспертизи (ринках, скотозабійних пунктах, м'ясопереробних підприємствах тощо) та в діючих осередках цього захворювання,

1. Затвердити Інструкцію про заходи профілактики та боротьби з трихінельозом тварин, що додається.

2. Головним державним інспекторам ветеринарної медицини Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя довести зазначену Інструкцію до системи державної ветеринарної медицини, сільськогосподарських підприємств всіх міністерств і відомств України та контролювати їх виконання.

3. Вважати таким, що не застосовується в Україні, пункт 3.31 Інструкції про заходи по запобіганню і ліквідації захворювання тварин гельмінтозами, затвердженої Головним управлінням ветеринарії Міністерства сільського господарства СРСР 14 грудня 1988 року.

4. Контроль за виконанням наказу покласти на управління забезпечення протиепізоотичної роботи та управління державної ветеринарної інспекції (Горжеєв В.М., Момот Я.Ф.).

1.1. Трихінельоз - паразитарна хвороба тварин і людей, збудником якої є живородяча нематода Трихінела спіраліс. Статевозрілий гельмінт паразитує у кишечнику людей і тварин, а личинкова стадія - у поперечно-смугастих м'язах.

Сприйнятливі до трихінельозу домашні та дикі свині, собаки, коти, ведмеді, вовки, лисиці, їжаки, пацюки та інші всеїдні та м'ясоїдні ссавці, а також люди. Основними факторами передачі трихінельозу людині є уражена личинками трихінел свинина (м'ясо, сало та інші продукти забою).

Тварини заражаються при поїданні інвазованого личинками трихінел м'яса та незнезаражених продуктів забою свиней (обрізь, кухонні відходи, субпродукти), тушок хутрових звірів, а також інвазованих трупів собак, котів, пацюків. Поширенню інвазії сприяють не обладнані належним чином скотомогильники, звалища.

Через 2-7 діб після вживання інвазованого м'яса у шлунково-кишковому тракті тварин гельмінт стає статевозрілим і паразитує в середньому 28-45 діб. Кожна самка за цей період народжує в середньому до 1500 личинок, які мігрують з током крові і лімфи та локалізуються, в основному, у м'язах діафрагми, язика, гортані, міжреберних, грудних м'язах та м'язах кінцівок.

Личинки стають інвазійними через 16-17 днів і мають S-подібну форму. Через 30-35 днів навколо личинок формується сполучнотканинна капсула, яка через три місяці починає кальцинуватися.

1.2. Личинки трихінел не гинуть при звичайній термічній обробці та заморожуванні і зберігають інвазійність при посолі та звичайному коптінні м'яса, м'ясопродуктів.

2.1. Діагноз на трихінельоз встановлюється шляхом виявлення личинок трихінел у пробах поперечно-смугастих м'язів. Дослідження проводять методами: компресорної світлової трихінелоскопії за допомогою мікроскопу та перетравлення проб м'язів у штучному шлунковому сокові.

Прижиттєва діагностика може проводитись за допомогою серологічного методу - імуноферментної реакції (реакція Елайза).

2.2. Кожна туша свині та туші диких тварин, що сприйнятливі до трихінельозу, повинні підлягати ветеринарно-санітарній експертизі з обов'язковим проведенням трихінелоскопії в установленому порядку. Для проведення трихінелоскопії беруть дві проби м'язів по 80 г кожна із ніжок діафрагми на місці переходу їх у сухожилля. При відсутності ніжок діафрагми проби беруть із м'язевої реберної частини діафрагми, язика, м'язів стравоходу, міжреберних, шийних, жувальних м'язів в такій же кількості.

2.3. Із кожної проби м'язів роблять по 12 зрізів розміром з вівсяне зерно (всього 24 зрізи). Зрізи розкладають у вічка нижньої пластини компресорія і роздавлюють між пластинами так, щоб через них можна було читати газетний текст. Інкапсульовані личинки трихінел мають лимоноподібну або овальну форму. Довжина капсули - 0,5-0,7 мм, ширина - 0,2-0,3 мм. Всередині капсули знаходиться одна, рідше 2-3 спіраллю скручені личинки. При вапняному переродженні капсулу личинки бачити неможливо. В такому випадку зрізи виймають із компресорія, кладуть у 5-10-ти процентний розчин соляної кислоти на 1-2 години, а потім додають краплинами гліцерин чи молочну кислоту. Оболонка капсули просвітлюється і в них видно личинки трихінел.

2.4. Зрізи із мороженого, посоленого чи копченого м'яса перед мікроскопією фарбують протягом однієї хвилини 0,1-процентним розчином метиленової синьки.

2.5. Личинки трихінел слід відрізняти від саркоцист (мішерових мішечків), молодих цистицерків (фін). Саркоцисти на відміну від личинок трихінел не мають сполучнотканинної капсули, а покриті тонкою, прозорою оболонкою, яка проростає всередину мішечка і тому ділить його на вічка. Мішечки бувають різної форми: серповидні, круглі, веретеноподібні. Молоді цистицерки на відміну від личинок трихінел розміщені не всередині волокна м'язів, а між ними. Крім того, цистицерків найчастіше виявляють у м'язах серця. Трихінели в серці не паразитують.

2.6. Для проведення якісної трихінелоскопії необхідно дотримуватись норм навантаження спеціаліста-трихінелоскопіста. Норма навантаження складає дослідження проб м'язів від 10-12 туш за годину при використанні світлового мікроскопа.

2.7. Виділення трихінел методом перетравлення м'язів у штучному шлунковому сокові - найбільш точний метод діагностики трихінельозу. Він може застосовуватись при дослідженні напівфабрикатів із свинини, а також ковбас, котлет, шинки, солонини, копчення та іншої продукції. При цьому методі дослідження немає необхідності в диференціації личинок трихінел від подібних утворень (саркоцист, цистицерків).

Перетравлення кожної проби проводять окремо або групами.

Від туш 100 свиней відбирають 100 проб м'язів ніжок діафрагми, від кожної із проб беруть по 1 г м'язів, звільнених від жиру, фасцій, крові, роблять фарш, який поміщають у 2-х літровий хімічний стакан з плоским дном.

В стакан з фаршем вносять 10 г пепсину, активність якого становить 30000 ОД, вливають туди два літри теплої (46-48 градусів С) водопровідної води, додають 16 мл хімічночистої 25-ти процентної соляної кислоти. Стакан з вмістом ставлять на магнітну мішалку з підігрівом. Перетравлення проводиться при температурі +44 - +46 градусів С протягом 30 хвилин. Отриманий перевар через сито з діаметром отворів 200-300 мкм, яке фіксоване у лійці, фільтрують у колбу чи мірну лійку, що має краник у нижній звуженій частині. Фільтрат у колбі відстоюють 30 хвилин, відбирають 40 мл надосадної рідини обережно зливають або відбирають піпеткою, а решту фільтрату - 10 мл виливають в чашку Петрі і досліджують під малим збільшенням мікроскопа.

Якщо личинки трихінел знайдені в збірній пробі, то далі досліджують проби від 10 свиней, відбираючи проби по 10 г від кожної туші і так далі, методом виключення, поки не буде визначена інвазована туша.