Для поліпшення умов дорожнього руху та транспортного обслуговування населення в містах і селищах міського типу,

1. Затвердити правила розміщення та обладнання зупинок міського електро- та автомобільного транспорту, погоджені з Міністерством транспорту України та Головним управлінням Державтоінспекції МВС України, що додаються.

2. Управлінню інвестицій, ремонтно-будівельних та дорожніх робіт (Шелест) забезпечити розмноження і доведення Правил до підприємств та організацій, що входять до сфери функціонального управління Комітету.

1.1. Правила встановлюють порядок розміщення та обладнання зупинок на автобусних, трамвайних і тролейбусних маршрутах в містах і селищах міського типу України і є обов'язковими для виконання усіма організаціями, які займаються проектуванням, будівництвом та експлуатацією зупинок.

1.2. Правила розроблені з урахуванням вимог ДБН 360-92* "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень", БНіП 2.05.09-90 "Трамвайные и троллейбусные линии", ДСТУ 2586-94 "Знаки дорожні. Загальні технічні умови. Правила застосування", ДСТУ 2587-94 "Розмітка дорожня. Загальні технічні умови. Методи контролю. Правила застосування", ГОСТ 25869-90 "Отличительные знаки и информационное обеспечение подвижного состава пассажирского наземного транспорта, остановочных пунктов и пассажирских станций. Общие технические требования".

1.3. Вибір місця розташування зупинок покладається на підприємства міського електротранспорту і автомобільного транспорту, які здійснюють перевезення пасажирів в даному населеному пункті.

1.4. Питання суміщення автобусних і тролейбусних зупинок або розташування їх у безпосередній близькості одна від одної (в тому числі автобусних зупинок від трамвайних) вирішуються підприємствами міського електротранспорту спільно з підприємствами автомобільного транспорту за погодженням з відповідними місцевими органами Державтоінспекції.

1.5. Розміщення та обладнання зупинок повинно здійснюватись за проектом, узгодженим з Державтоінспекцією і затвердженим виконкомом місцевої Ради народних депутатів.

2.1. Зупинки міського транспорту класифікуються за ознаками:

виду маршрутного транспортного засобу, що користується зупинкою (автобусні, трамвайні, тролейбусні, суміщені);

типажу маршрутних транспортних засобів (для звичайних, зчленованих, здвоєних та трьохвагонних транспортних засобів);

кількості маршрутних транспортних засобів, що одночасно можуть здійснювати висадку і посадку пасажирів на зупинці (одиночні, подвійні);

характеру використання зупинки (постійні - на яких маршрутні транспортні засоби зупиняються протягом всього часу роботи на маршруті;

тимчасові - на яких маршрутні транспортні засоби зупиняються тільки в заздалегідь обумовлені періоди часу;

"на вимогу" - на яких маршрутні транспортні засоби зупиняються тільки тоді, коли на зупинці є пасажири, а у разі їх відсутності - коли пасажири, що перебувають у маршрутному транспортному засобі, бажають вийти на цій зупинці, завчасно сповістивши водія відповідним сигналом);

розташування зупинки на маршруті (кінцеві, проміжні).

2.2. Одиночні зупинки, в тому числі і суміщені (автобусно-тролейбусні), улаштовують за умови, якщо сумарна частота руху маршрутних транспортних засобів, які користуються однією зупинкою, не перевищує 30 одиниць за годину.

2.3. Подвійні зупинки улаштовують тільки тоді, коли вони обслуговують декілька маршрутів одного виду транспортних засобів з сумарною частотою руху більш як 30 одиниць за годину.

2.4. Зупинки з кількома маршрутами (в тому числі і суміщені), які для одних маршрутів є постійними, а для інших - тимчасовими, слід відносити до постійних.

2.5. Тимчасові зупинки та зупинки "на вимогу" улаштовуються, як правило, одиночними.

2.6. Кінцеві зупинки можуть улаштовуватись як окремо, так і суміщено для висадки та посадки пасажирів. Перевагу слід віддавати нарізній висадці та посадці пасажирів на кінцевих зупинках.

2.7. Територіально зупинка міського транспорту включає посадочну площадку для пасажирів і місце для зупинки маршрутних транспортних засобів. Вона починається від місця установки відповідного дорожнього знака (5.41, 5.42, 5.43 згідно з ДСТУ 2586-94) і розміщується від нього в напрямку, зворотному руху транспорту.

Межі зупинки (у поздовжньому напрямку), визначаються довжиною посадочної площадки для пасажирів.

2.8. Залежно від типажу маршрутних транспортних засобів і їх кількості, що одночасно можуть здійснювати висадку і посадку пасажирів на зупинці, довжина посадочної площадки повинна становити:

2.9. У разі, якщо на маршрутах використовуються транспортні засоби різного типажу, довжина посадочної площадки повинна визначатися, типажем, що має найбільшу довжину.

2.10. Ширина посадочної площадки визначається величиною пасажирообороту зупинки, часом чекання пасажирами маршрутних транспортних засобів і повинна становити не менше 1,5 м.

2.11. У разі, якщо посадочна площадка улаштовується за рахунок розподілювальної смуги між проїзною частиною і тротуаром, її ширина повинна дорівнювати ширині цієї смуги, але не менше 1,5 м.

Якщо зупинка характеризується незначним пасажирооборотом, а ширина розподілювальної смуги становить 5 м і більше, то посадочну площадку дозволяється улаштовувати шириною 3 м з обов'язковим сполученням її з тротуаром пішохідними доріжками.

2.12. Посадочні площадки на трамвайних зупинках, які розміщуються на проїзній частині, слід улаштовувати підвищеними на 15-30 см над поверхнею проїзної частини.

2.13. На трамвайних маршрутах, колії яких розміщені на відокремленій від проїзної частини смузі, посадочні площадки слід улаштовувати підвищеними на 10-30 см над верхом головок рейок.

2.14. Посадочні площадки на автобусних і тролейбусних зупинках повинні улаштовуватись на рівні 20 см. вище поверхні проїзної частини.

2.15. Прийняті розміри посадочної площадки необхідно перевіряти на її перспективну місткість, яка визначається розрахунковою кількістю пасажирів, що чекають на транспортний засіб.

Розрахункова щільність пасажирів на посадочній площадці - дві людини на один квадратний метр території площадки.

2.16. На кінцевих зупинках з нарізною висадкою пасажирів посадочна площадка виконує функції висадки пасажирів, а її розміри приймаються згідно з п.п.2.8-2.14.

2.17. Місце зупинки автобуса чи тролейбуса може бути звичайним при незмінній ширині проїзної частини або улаштованим за допомогою розширення проїзної частини у вигляді відкритої "кишені".

Улаштування "кишень" закритого типу (відокремлених від проїзної частини бордюром чи іншою перешкодою для руху) забороняється.

2.18. "Кишені" на зупинках слід улаштовувати шириною 3,5-4,0 м за рахунок технічних та розподілювальних смуг між проїзною частиною і тротуаром, а також смуг зелених насаджень.

2.19. В обмежених умовах ширина "кишені" може бути зменшена до 3 м. У цьому разі улаштування "кишені" може бути здійсненим за рахунок частини тротуару за умови, якщо та його ширина, що залишається після розширення проїзної частини, забезпечить нормальне функціонування посадочної площадки і належні умови для руху пішоходів по тротуару.

2.20. Довжина перехідної ділянки розширення проїзної частини ("кишені") на вході до зупинки повинна становити 20 м, а на виході - 15 м.

В обмежених умовах довжина перехідних ділянок може бути зменшеною до 10 м.

2.21. У разі розміщення зупинки маршрутних транспортних засобів за перехрестям, якщо посадочну площадку необхідно розмістити у "кишені" на відстані 10 м від межі пішохідного переходу, розширення проїзної частини слід улаштовувати так, щоб воно розпочиналось на перехресті від його заокруглення (тобто без вхідної перехідної ділянки "кишені").

2.22. Довжина прямої ділянки "кишені" повинна бути більшою на 10 м за довжину посадочної площадки (по 5 м з кожного її кінця).

2.23. У разі влаштування "кишені" на зупинці радіуси заокруглень бордюру повинні бути не менше 10 м.

2.24. У разі, якщо місцеві умови не дають змоги влаштувати "кишеню" на зупинці міського транспорту, її слід розміщувати на відстані не менше 100 м. від перехрестя.

2.25. Поверхня посадочних площадок повинна мати поперечний ухил у межах 10-15 відсотків.

2.26. Поперечний ухил поверхні посадочних площадок, які прилягають до проїзної частини, повинен бути спрямований в бік її лотка.

На трамвайних зупинках, де посадочні площадки не межують з проїзною частиною, поперечний ухил її поверхні повинен бути спрямований у протилежний від трамвайної колії бік.

2.27. Дорожнє покриття "кишені" повинно мати поперечний ухил в межах 15-20 відсотків, спрямований у бік основної проїзної частини. При цьому поперечний ухил "кишені" повинен закінчуватись на одній лінії.

3.1. Під час розміщення зупинок на вулично-дорожній мережі повинно забезпечуватись виконання таких основних умов:

якнайзручнішого і безпечного підходу до основних об'єктів масового відвідування;

якнайменшого зниження пропускної здатності міської вулиці (дороги);

якнайменших взаємних перешкод між різними видами міського транспорту;

зручності пересадки з одного виду міського транспорту або маршруту на інший;

безпеки дорожнього руху.

3.2. Дальність пішохідних підходів до найближчої зупинки згідно з ДБН 360-92* не повинна перевищувати (в м):

3.3. В умовах складного рельєфу місцевості відстані, зазначені у п.3.2, слід зменшувати на 50 м на кожні 10 м подолання перепаду рельєфу.

3.4. У межах забудови відстань між зупинками на маршрутах, транспортні засоби яких працюють у звичайному режимі, повинна становити 400-600 м, в експресному режимі і на маршрутах швидкісного трамвая - 800-1200 м.

3.5. Зупинки, як правило, розміщують поблизу перехресть міських вулиць та доріг, а також посередині великих перегонів, якщо поряд знаходяться об'єкти масового відвідування.

3.6. Згідно з БНіП 2.95.09-90 зупинки слід розміщувати на прямих ділянках міських вулиць та доріг з поздовжнім ухилом проїзної частини не більше 30 відсотків.

В обмежених умовах допускається розміщення зупинок на криволінійних ділянках міських вулиць та доріг радіусом не менше 100 м, а також при поздовжньому ухилі проїзної частини не більше 40 відсотків на території складного рельєфу місцевості.

3.7. У кожному окремому випадку під час розміщення зупинок слід враховувати планування перехресть міських вулиць та доріг, ширину проїзної частини і тротуарів, умови руху пішоходів і транспортних засобів, частоту їх руху, інтенсивність руху транспортних потоків та інші фактори і вживати заходів щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.