Відповідно до Законів України "Про Національний банк України", "Про банки і банківську діяльність", "Про заставу" та з метою реалізації заходів у сфері грошового обігу, спрямованих на економічне зростання, підтримання довгострокової ліквідності банків, Правління Національного банку України

1. Затвердити Тимчасове положення про порядок довгострокового рефінансування (підтримання ліквідності) банків Національним банком України (далі - Тимчасове положення), що додається.

2. Визнати таким, що втратило чинність, Тимчасове положення про порядок кредитування (рефінансування) Національним банком України банків, які здійснюють довгострокове кредитування, затверджене постановою Правління Національного банку України від 02.08.2002 N 283 і зареєстроване в Міністерстві юстиції України 09.08.2002 за N 643/6931.

3. Групі управління проектами міжнародних кредитних ліній (Н.М.Якубенко), департаментам інформатизації (А.С.Савченко), бухгалтерського обліку (В.І.Ричаківська), юридичному (В.В.Пасічник), монетарної політики (Н.І.Гребеник) у двотижневий термін забезпечити відкриття рахунку Національному банку України як зберігачеві в Укрексімбанку для роботи з ВАТ "Міжрегіональний фондовий союз" та опрацювати програмне забезпечення щодо блокування облігацій місцевих позик і суб'єктів господарської діяльності на користь Національного банку України.

4. Департаменту валютного регулювання (С.О.Яременко) забезпечити в місячний термін відкриття Національному банку України рахунку в цінних паперах у депозитаріях, які обслуговують зберігання та обіг облігацій зовнішньої державної позики України.

5. Департаменту бухгалтерського обліку (В.І.Ричаківська) забезпечити відкриття позабалансових рахунків для обліку цінних паперів, наданих під забезпечення довгострокових кредитів Національного банку України.

6. Довгострокове рефінансування банків під забезпечення облігацій зовнішньої державної позики України і облігацій місцевих позик та суб'єктів господарської діяльності здійснювати після врегулювання питань з їх обліку та обігу відповідними депозитарними системами.

7. Департаменту монетарної політики (Н.І.Гребеник) після державної реєстрації Тимчасового положення довести його зміст до відома територіальних управлінь Національного банку України та банків для використання в роботі.

8. Постанова набирає чинності через 10 днів після державної реєстрації в Міністерстві юстиції України.

9. Контроль за виконанням цієї постанови покласти на першого заступника Голови А.П.Яценюка.

Це Тимчасове положення розроблено відповідно до Законів України "Про Національний банк України", "Про банки і банківську діяльність", "Про заставу" та нормативно-правових актів Національного банку України з метою реалізації відповідних заходів у сфері грошового обігу, спрямованих на економічне зростання та забезпечення банків довгостроковою ліквідністю.

1.1. Терміни, що використовуються в цьому Тимчасовому положенні, уживаються в значеннях, визначених у Законах України "Про Національний банк України", "Про банки і банківську діяльність" та "Про заставу".

1.2. Національний банк України (далі - Національний банк) здійснює довгострокове рефінансування в національній валюті банків - юридичних осіб для підтримання їх довгострокової ліквідності у зв'язку з вкладенням банками коштів у проекти, що зорієнтовані на розвиток внутрішнього ринку продукції (товарів, робіт, послуг), виробництво конкурентоспроможної та імпортозамінної продукції, продукції, що зміцнить експортний потенціал економіки, та спрямовані на розширення суміжного виробництва або для купівлі облігацій суб'єктів підприємницької діяльності (за умови їх первинного розміщення).

1.3. Кредити рефінансування для підтримання довгострокової ліквідності можуть надаватися банкам, які мають регулятивний капітал не менше ніж 5 мільйонів євро і виконують економічні нормативи, установлені для банків України.

1.4. Кредити рефінансування можуть надаватися на термін до трьох років і пролонгації не підлягають.

1.5. Якщо кредит рефінансування може призвести до порушення банком будь-якого економічного нормативу, то такий проект може кредитуватися банківським консорціумом.

Банки, які мають регулятивний капітал менше ніж 5 мільйонів євро, можуть об'єднуватися в банківські консорціуми і за таких умов Національний банк ураховуватиме консолідовану суму регулятивного капіталу для всіх учасників консорціуму.

Консорціумне кредитування здійснюється банками згідно з вимогами Положення про порядок здійснення консорціумного кредитування, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 21.02.96 N 37, реєстраційний номер 351 від 14.03.96.

1.6. Національний банк надає банку кредит рефінансування за обліковою ставкою на дату його видачі, розмір якої не змінюватиметься протягом періоду кредитування, за умови, що банк, надавши довгостроковий кредит за відповідну плату, не збільшуватиме її протягом дії кредитного договору.

1.7. Загальна сума довгострокових кредитів Національного банку, одержаних банком для всіх позичальників під проекти та для купівлі облігацій суб'єктів підприємницької діяльності (з урахуванням кредитів рефінансування, одержаних банками на строк до 365 днів), має бути в межах регулятивного капіталу банку як на час одержання кредиту, так і на наступні звітні дати протягом усього періоду користування кредитами Національного банку.

1.8. Забезпечення виконання кредитних договорів між банками і Національним банком за кредитами рефінансування здійснюється у формі застави, а також гарантій і порук.

1.9. До предмета застави, що може бути прийнята Національним банком під забезпечення довгострокового кредиту рефінансування, належать:

а) облігації внутрішньої державної позики України (далі - державні цінні папери);

б) майнові права на кошти в національній валюті, які обліковуються на кореспондентському рахунку в Національному банку;

в) майнові права на кошти в національній валюті, що розміщені на депозитних рахунках у Національному банку або в банках-резидентах;

г) змішана застава (один з перелічених у підпунктах "а", "б", "в" предметів застави), облігації зовнішньої державної позики України, облігації місцевих позик і суб'єктів підприємницької діяльності та майнові права за договорами про раніше надані банками кредитами.

Під забезпечення кредиту рефінансування Національного банку приймаються лише ті облігації місцевих позик та суб'єктів підприємницької діяльності, які відповідають вимогам законодавства України, мають вільний обіг на фондовому ринку, обліковуються в Національній депозитарній системі України і мають незалежну оцінку, що проведена суб'єктом оціночної діяльності відповідно до законодавства України.

1.10. Національний банк сплачує процентну плату за коштами, що розміщені на депозитних рахунках у Національному банку, у розмірі до 25 процентів облікової ставки.

1.11. Національний банк як забезпечення кредиту рефінансування та процентів за його користування може приймати від банків гарантії та поруки інших банків, що мають регулятивний капітал не менше ніж 10 мільйонів євро, та банків-нерезидентів з рейтинговою оцінкою не нижче ніж "інвестиційний клас".

1.12. У разі знецінення предмета забезпечення кредиту рефінансування, у тому числі зниження рейтингової оцінки банків - емітентів гарантій та порук Національний банк має право вимагати, а банк зобов'язаний замінити предмет забезпечення чи гарантію (поруку) або здійснити його поповнення до розміру наданого кредиту рефінансування та процентів за користування кредитом.

1.13. Заявки банків на одержання довгострокового кредиту рефінансування, що дотримуються вимог, викладених у пунктах 1.2, 1.3, 1.7 цього Тимчасового положення, та прийнятність запропонованого банками забезпечення з висновками відповідних структурних підрозділів Національного банку розглядаються Правлінням Національного банку в межах монетарних параметрів.

У разі прийняття Правлінням Національного банку позитивного рішення про надання довгострокового кредиту рефінансування з банком укладається кредитний договір та договір застави (гарантії, поруки).

1.14. Довгостроковий кредит рефінансування може надаватися банку відповідно до його заявки одноразово як у повній сумі, так і у формі відкриття Національним банком кредитної лінії на суму та на строк, що передбачені кредитним договором.

1.15. Строк користування довгостроковим кредитом рефінансування починається з дати зарахування коштів на кореспондентський рахунок банку-позичальника. Зарахування коштів на кореспондентський рахунок банку здійснюється після набрання чинності кредитним договором та відповідними договорами застави (гарантії, поруки).

1.16. Перевірку виконання умов кредитного договору і договору застави забезпечують Група управління проектами та територіальні управління Національного банку до повного погашення кредиту рефінансування.

1.17. Операції, пов'язані з наданням банкам Національним банком довгострокових кредитів рефінансування, обліковуються на балансі Операційного управління Національного банку, а територіальні управління Національного банку обліковують надані кредити рефінансування на рахунках класу 8 розділу 88.

1.18. Нарахування процентів за користування довгостроковим кредитом рефінансування Національного банку здійснює Операційне управління Національного банку відповідно до нормативно-правових актів Національного банку. Банк сплачує проценти щомісяця.

1.19. Банк повертає довгострокові кредити рефінансування, одержані від Національного банку, та плату за їх користування в строки відповідно до укладеного кредитного договору.

1.20. Банк має право повернути кредит рефінансування Національному банку достроково.

1.21. Якщо банк не повертає кошти в строк, що передбачений кредитним договором, то Національний банк застосовує до банку-боржника заходи впливу відповідно до укладених кредитного договору та договору застави (гарантії, поруки).

1.22. Якщо немає змоги списати заборгованість за наданим кредитом рефінансування і проценти за його користування з кореспондентського рахунку згідно зі статтею 73 Закону України "Про Національний банк України" і відповідним кредитним договором через відсутність коштів, то Національний банк відносить заборгованість за кредитом рефінансування і проценти за його користування на рахунок простроченої (сумнівної) заборгованості до часу надходження коштів на кореспондентський рахунок.

Одночасно Національний банк звертає стягнення та реалізовує заставлене майно, майнове право або звертається до гаранта (поручителя) з вимогою про погашення заборгованості банку відповідно до законодавства України.

За весь період наявності простроченої заборгованості банк має сплатити Національному банку пеню в розмірі 0,5 процента від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більшому, ніж подвійна облікова ставка Національного банку, що діяла в період, за який сплачується пеня.

1.23. Національний банк не втручається у взаємовідносини між банком та позичальником банку, що стосуються питань розгляду доцільності економічних проектів та прийняття банком рішення щодо їх кредитування, і не відповідає за виконання зобов'язань позичальника перед банком.

1.24. Національний банк формує резерв для відшкодування можливих втрат за операціями з довгострокового кредитування в розмірі відповідно до нормативно-правових актів Національного банку.

2.1. Для одержання довгострокового кредиту рефінансування банки подають заявки (додаток 1) до Групи управління проектами міжнародних кредитних ліній при Національному банку України (далі - Група управління проектами), яка протягом п'яти робочих днів здійснює попередній розгляд заявки банку, інших поданих документів, прийнятність запропонованого банком забезпечення. Участь у розгляді заявок також беруть Генеральний департамент банківського нагляду, Управління контролю ризиків та Департамент монетарної політики Національного банку України.

Генеральний департамент банківського нагляду Національного банку України (далі - Генеральний департамент банківського нагляду) здійснює перевірку виконання банком економічних нормативів та дотримання вимог щодо регулятивного капіталу.

Управління контролю ризиків Національного банку (далі - Управління контролю ризиків) розглядає подані банком документи з метою вивчення та подання інформації щодо адекватності запропонованого банком забезпечення з метою запобігання ризикам неповернення довгострокового кредиту рефінансування.

Департамент монетарної політики Національного банку України (далі - Департамент монетарної політики) надає інформацію про можливість довгострокового рефінансування згідно із затребуваною сумою кредиту, порядком надання та терміном користування ним.

2.2. Порядок подання заявки головним банком (у разі консорціумного кредитування), її розгляд та надання довгострокового кредиту рефінансування здійснюються в тому самому порядку, що і для банків, які подають заявки самостійно.

2.3. Група управління проектами щодо кожного банку, який дотримується вимог, що визначені в пунктах 1.2, 1.3, 1.7 Тимчасового положення про порядок довгострокового рефінансування (підтримання ліквідності) банків Національним банком України, готує узагальнену інформацію для подання на розгляд Правління Національного банку. Загальний термін розгляду заявки банку, підготовка вищезазначеної інформації для прийняття Національним банком відповідного рішення не може перевищувати 20 днів від дати подання банком заявки.

2.4. У разі прийняття Правлінням Національного банку позитивного рішення про надання довгострокового кредиту рефінансування Національний банк укладає з банком кредитний договір та договір застави (гарантії, поруки) (додатки 2, 3, 4), які візуються керівниками Групи управління проектами, Генерального департаменту банківського нагляду, Управління контролю ризиків та Юридичного департаменту і підписуються заступником Голови Національного банку, який має відповідні повноваження.

3.1. Договір застави між Національним банком і банком має укладатися одночасно з кредитним договором.

3.2. Один примірник кредитного договору та договору застави Група управління проектами передає до територіального управління Національного банку, у якому обслуговується банк, для перевірки цільового перерахування банком коштів кредиту рефінансування на користь визначеного позичальника та повернення банком таких кредитів.

3.3. Група управління проектами та територіальні управління Національного банку можуть здійснювати перевірки цільового використання банком кредиту рефінансування, стану збереження наданого банком забезпечення, а також стану впровадження підприємством-позичальником проекту, що кредитується.

3.4. У разі надання довгострокового кредиту рефінансування під забезпечення майнових прав на кошти, що розміщуються на депозитному рахунку в Національному банку, банк має перерахувати на зазначений у договорі рахунок суму застави. Якщо строк депозитного договору закінчується в період користування кредитом рефінансування, то банк-позичальник зобов'язаний за 10 робочих днів до закінчення періоду дії депозитного договору переукласти депозитний договір або здійснити заміну предмета застави за рішенням Правління Національного банку (невиконання цієї умови є підставою для розірвання кредитного договору та дострокового стягнення всієї суми заборгованості). За умови дострокового розірвання депозитного договору банк-позичальник зобов'язаний у день дострокового вилучення депозиту здійснити заміну предмета застави відповідно до пункту 1.9 цього Тимчасового положення (невиконання цієї умови є підставою для розірвання кредитного договору та дострокового стягнення всієї суми заборгованості).

3.5. Якщо банк надав під забезпечення довгострокового кредиту рефінансування державні цінні папери, то Департамент монетарної політики відповідно до законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку про депозитарну діяльність, блокує цінні папери на відповідних депозитарних рахунках у сумі та кількості, що визначені договором.

За умови надання довгострокового кредиту рефінансування під забезпечення облігацій зовнішньої державної позики України банк має заблокувати на рахунку в цінних паперах Національного банку у відповідній депозитарній системі облігації у визначеній кредитним договором сумі та кількості.

3.6. За умови надання кредиту рефінансування під забезпечення облігацій зовнішньої державної позики України, облігацій місцевих позик та суб'єктів підприємницької діяльності Група управління проектами має перевірити наявність запропонованих цінних паперів (у відповідній кількості й обсягах) у власності банку-позичальника на підставі балансу банку та виписок з рахунку в цінних паперах у депозитарних системах.

Банк має заблокувати облігації у відповідній кількості й обсягах на рахунку в цінних паперах у відповідній депозитарній системі.

3.7. Банк-позичальник має підтримувати обсяг та кількість цінних паперів у розмірі наданого кредиту рефінансування та процентів за його користування протягом усього терміну користування кредитом.

Якщо строк погашення державних цінних паперів, облігацій зовнішньої державної позики України або облігацій місцевих позик та суб'єктів підприємницької діяльності припадає на термін користування кредитом рефінансування, то банк-позичальник зобов'язаний за два робочих дні до строку погашення цих цінних паперів переукласти з Національним банком договір застави на інші державні цінні папери, облігації зовнішньої державної позики України або облігації місцевих позик та суб'єктів підприємницької діяльності в обсягах і кількості відповідно до кредитного договору або здійснити заміну предмета застави за рішенням Правління Національного банку (невиконання цієї умови є підставою для розірвання кредитного договору та дострокового стягнення всієї суми заборгованості).

3.8. Надання довгострокового кредиту рефінансування під забезпечення майнових прав на кошти банку, що обліковуються на кореспондентському рахунку в Національному банку, здійснюється лише за умови, що залишок коштів у розмірі суми застави постійно (на кінець операційного дня) перебуватиме на кореспондентському рахунку банку-позичальника, що має передбачатися в договорі застави.

Дотримання цієї умови забезпечується шляхом здійснення територіальним управлінням Національного банку контролю на підставі укладеного договору застави за залишками коштів на кореспондентському рахунку банку-позичальника згідно з нормативно-правовими актами Національного банку на початок кожного операційного дня.

Якщо протягом п'яти робочих днів поспіль банк не має на кореспондентському рахунку залишку коштів у розмірі застави, то територіальне управління Національного банку або Група управління проектами готує пропозиції на розгляд Правління Національного банку щодо розірвання кредитного договору і стягнення суми заборгованості з банку-позичальника.

3.9. У разі забезпечення довгострокового кредиту рефінансування майновими правами на кошти, що розміщені на депозитних рахунках в інших банках-резидентах, передбачається укладення тристоронньої угоди про потребу періодичного (щомісяця) отримання від банків інформації про стан депозитних рахунків.

3.10. За умови надання Національним банком довгострокового кредиту рефінансування під забезпечення майнових прав за договорами про надання банками кредитів банк-позичальник має замінити предмет забезпечення в разі закінчення строку дії цих договорів у період терміну користування кредитом рефінансування (невиконання цієї умови є підставою для розірвання кредитного договору та дострокового стягнення всієї суми заборгованості).

3.11. Національний банк укладає договори гарантії (поруки) лише з тими особами, які, ураховуючи їх фінансовий стан та рейтингову оцінку, можуть реально забезпечити погашення заборгованості банку-позичальника. Перевага надається договорам поруки.

(1) Зазначаються витрати, що фінансуватимуться за рахунок кредиту, такі, як придбання основних засобів (обладнання, устаткування), поповнення обігових коштів, фінансування лізингу, інші витрати, уключені до кошторису проекту.

Період здійснення підприємством витрат, які банк планує рефінансувати, з _______ до _______ р.

Загальна кошторисна вартість проекту ___________________ грн.

Джерела фінансування проекту та їх розмір, а саме:

власний внесок підприємства ___________________________ грн.;

кредит банку-заявника (з власних ресурсів), ___________ грн.;