Відповідно до частини другої статті 49 Кодексу цивільного захисту України, з метою забезпечення відшкодування шкоди, яку може бути заподіяно внаслідок надзвичайних ситуацій, у тому числі пожеж та аварій на об’єктах підвищеної небезпеки, НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Порядок та умови страхування відповідальності суб’єктів господарювання, інших юридичних осіб, у користуванні яких є об’єкти підвищеної небезпеки, за шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок надзвичайних ситуацій, що додаються.

2. Управлінню взаємодії з Державною службою України з надзвичайних ситуацій Міністерства внутрішніх справ України (Корева Ю.) забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України в установленому порядку.

3. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

1. Ці Порядок та умови визначають механізм укладання суб’єктами господарювання, іншими юридичними особами, у користуванні яких є об’єкти підвищеної небезпеки (далі - оператор), договорів страхування відповідальності за шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок надзвичайних ситуацій, у тому числі пожеж та аварій на об’єктах підвищеної небезпеки, екологічно небезпечних аварій та надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, аварій, що становлять загрозу санітарному чи епідемічному здоров’ю населення, за класом страхування 13, визначеним статтею 4 Закону України "Про страхування" (далі - договір страхування відповідальності), та встановлюють умови до них.

2. У цих Порядку та умовах терміни вживаються у значеннях, наведених у Кодексі цивільного захисту України, Законах України "Про об’єкти підвищеної небезпеки", "Про страхування".

1. Страхувальники, страховики та потерпілі треті особи є суб’єктами відносин у сфері страхування відповідальності за шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок надзвичайних ситуацій, у тому числі пожеж та аварій на об’єктах підвищеної небезпеки, екологічно небезпечних аварій та надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, аварій, що становлять загрозу санітарному чи епідемічному здоров’ю населення, за класом страхування 13, визначеним статтею 4 Закону України "Про страхування" (далі - шкода внаслідок надзвичайних ситуацій).

2. Страхувальником є оператор, який володіє або користується (експлуатує) хоча б одним (один) об’єктом підвищеної небезпеки та який уклав із страховиком договір страхування відповідальності.

3. Страховиком є фінансові установи або філії страховиків-нерезидентів, які мають право здійснювати діяльність із страхування за класом страхування 13, визначеним у статті 4 Закону України "Про страхування" (ризиками в межах цього класу страхування) з урахуванням вимог законодавства у сфері страхування.

4. Потерпіла третя особа - юридична особа, фізична особа - підприємець, фізична особа, яким оператором, відповідальність якого застрахована, завдано шкоди внаслідок надзвичайних ситуацій.

5. Об’єкт страхування - відповідальність страхувальника за шкоду, заподіяну потерпілій третій особі або її майну, навколишньому природному середовищу внаслідок надзвичайних ситуацій.

1. Страховим випадком є подія, передбачена договором страхування відповідальності або законодавством, ризик виникнення якої застрахований, з настанням якої виникає обов’язок страховика здійснити страхову виплату, а саме: заподіяння потерпілим третім особам, включаючи шкоду навколишньому природному середовищу, шкоди, відповідальність за відшкодування якої несе страхувальник, внаслідок надзвичайної ситуації.

2. Страховий випадок вважається таким, що настав, за умови, що надзвичайна ситуація, яка призвела до настання страхового випадку, виникла протягом строку дії договору страхування відповідальності.

3. Договір страхування відповідальності не має містити обмежувальних строків щодо подання вимог (претензій, позовів) потерпілими третіми особами (їх спадкоємцями, представниками, іншими особами, які мають право на отримання страхової виплати відповідно до законодавства) про відшкодування заподіяної їм шкоди (збитків), інших, ніж передбачені законодавством, як підстав (причин) для невизнання події страховим випадком та/або відмови у здійсненні страхової виплати.

1. Розмір страхової суми в договорі страхування відповідальності встановлюється за домовленістю сторін і не може становити для окремого об’єкта підвищеної небезпеки:

1 класу - менше ніж 5500 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановленому законом на 01 січня року укладання договору страхування відповідальності;

2 класу - менше ніж 4500 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановленому законом на 01 січня року укладання договору страхування відповідальності;

3 класу - менше ніж 3500 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановленому законом на 01 січня року укладання договору страхування відповідальності.

2. Розмір страхової виплати у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я потерпілої третьої особи, яке призвело до встановлення інвалідності, визначається в розмірі відшкодування, визначеному відповідно до Цивільного кодексу України, з урахуванням того, що: загальний мінімальний розмір страхової виплати одній потерпілій третій особі становить 10 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановленому законом на 01 січня року, в якому настав страховий випадок; загальний максимальний розмір страхової виплати одній потерпілій третій особі становить 150 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановленому законом на 01 січня року, в якому настав страховий випадок.

3. Страхове відшкодування у зв’язку зі смертю потерпілої третьої особи здійснюється у розмірі, що встановлені статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами.

4. Розмір страхової виплати утриманцям одного померлого за весь період їх отримання не може бути: меншим, ніж 15 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановленому законом на 01 січня року, у якому настав страховий випадок; більшим, ніж 150 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, установленому законом на 01 січня року, у якому настав страховий випадок.

5. Страхова виплата у зв’язку з лікуванням потерпілої третьої особи визначається у розмірі обґрунтованих витрат, пов’язаних із доправленням, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією такої особи у відповідному закладі охорони здоров’я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Зазначені витрати та необхідність їх здійснення підтверджуються документально відповідним закладом охорони здоров’я.

6. Якщо страхувальником (особою, яка відповідно до договору страхування або законодавства має право на отримання страхової виплати) не надано страховику документи, що підтверджують розмір витрат, зазначених у договорі страхування відповідальності, з урахуванням вимог пункту 5 цього розділу, або їх документально підтверджений розмір є меншим, ніж мінімальний розмір, визначений відповідно до пункту 7 цього розділу, страховик здійснює страхову виплату в розмірі, визначеному в пункті 7 цього розділу.