1. Правова система ipLex360
  2. Законодавство
  3. Інструкція


МІНІСТЕРСТВО АГРОПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ
ДЕРЖАВНИЙ ДЕПАРТАМЕНТ ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ
N 4 від 25.01.2000
м.Київ

Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
7 березня 2000 р.
за N 137/4358
Затверджено
Наказ Державного департаменту
ветеринарної медицини
Мінагропрому України
25 січня 2000 р. N 4 ( z0135-00 )
Інструкція про заходи з профілактики та боротьби з ензоотичним енцефаломієлітом (хворобою Тешена) свиней
1. Загальні положення
1.1. Ензоотичний енцефаломієліт (хвороба Тешена) свиней - інфекційна хвороба, збудником якої є ентеровірус. Хвороба характеризується гострим перебігом з ураженням центральної нервової системи і супроводжується розладом координації руху, судомним скороченням різних груп м'язів тулуба, гіперестезією (підвищеною больовою чутливістю) шкіри, прогресувальними парезами та паралічами кінцівок.
До вірусу ензоотичного енцефаломієліту свиней сприйнятливі тільки домашні та дикі свині, переважно віком від 2 до 10 місяців.
Вірус стійкий до дії дезінфікувальних речовин і тривалий час зберігається у зовнішньому середовищі. В замороженому стані він може зберігатись роками, а в засоленому м'ясі, гної та інфікованому приміщенні - 6-8 тижнів.
Джерелом інфекції є клінічно і латентно хворі, а також перехворілі ензоотичним енцефаломієлітом свині (вірусоносії). Вірусоносійство зберігається до одного року. Із організму хворих та перехворілих тварин вірус виділяється із секретами і екскретами (в основному - з калом, сечею, слиною та носовими виділеннями).
Вірус переноситься, в основному, із незнезараженим м'ясом неконтрольованого подвірного забою вірусоносіїв та хворих ензоотичним енцефаломієлітом свиней, відходами боєнь та столових, механічно - людьми, тваринами, зокрема - гризунами. Зараження здорових тварин проходить як при сумісному утриманні з хворими свинями та вірусоносіями, так і при ізольованому (подвірному) утриманні через інфіковані корм, воду, предмети догляду та обслугою.
1.2. Діагноз на ензоотичний енцефаломієліт свиней установлюється на підставі епізоотологічних, клінічних та патологоанатомічних даних з урахуванням результатів лабораторних досліджень (виявлення та ідентифікація вірусу в реакціях нейтралізації та імунофлуоресценції, дослідження сироватки крові хворих та перехворілих тварин з метою виявлення специфічних антитіл, при потребі проводиться біологічна проба з дозволу Державного департаменту ветеринарної медицини).
При встановленні діагнозу слід виключити хворобу Ауески, сказ, класичну чуму свиней, лістеріоз, а також отруєння, в тому числі кухонною сіллю і соланіном.
1.3. Для лабораторної діагностики у державну лабораторію ветеринарної медицини направляють матеріал від загиблих та вимушено забитих тварин з клінічними ознаками парезів і паралічу (шматочки мозочку, довгастого мозку та поперекової частини спинного мозку розміром 1-2 см). Матеріал поміщають у пробірки з 30%-м гліцерином на буферному розчині або в порожні пробірки і в термосі з льодом надсилають для дослідження у лабораторію.
Для ретроспективної діагностики направляють сироватки крові свиней: хворих, перехворілих та тих, які контактували з ними.
2. Заходи щодо профілактики ензоотичного енцефаломієліту свиней
2.1. З метою попередження занесення до господарства вірусу ензоотичного енцефаломієліту свиней рекомендується дотримуватись на фермах, комплексах, у господарствах приватної власності режиму закритих підприємств, які передбачають обмеження допуску на їх територію сторонніх осіб, а також ретельний ветеринарний нагляд за станом тварин, які утримуються, а також за тими, що ввозяться в господарство.
При цьому необхідно:
а) комплектувати свиноферми тваринами тільки із благополучних за інфекційними хворобами господарств;
б) всі свині, які надходять у господарство, підлягають карантинуванню протягом 30 діб. Тварин, що пройшли карантин, переводять в основне стадо тільки з дозволу і під наглядом головного лікаря ветеринарної медицини господарства;
в) обгородити свиноферми, вхід на їх територію обслуги дозволяти тільки через санпропускники (профілактичний режим дії);
г) не дозволяти:
- господарських зв'язків із неблагополучними за ензоотичним енцефаломієлітом свиней господарствами та населеними пунктами;
- вводу на територію свиноферм колективних господарств тих свиней, які належать населенню, а в господарства приватної власності - тварин невідомого походження;
- заїзд на територію свиноферм транспорту, що не пов'язаний з їх обслуговуванням;
- використання в корм свиням незнезаражених відходів - харчових, кухонних та з бойні.
2.2. Громадяни, які мають в особистому користуванні свиней, зобов'язані закуповувати їх тільки в благополучних за заразними хворобами свиней господарствах чи населених пунктах.
2.3. Керівники господарств зобов'язані забезпечити високу ветеринарно-санітарну культуру на фермах, годівлю свиней доброякісними кормами за відповідними нормами.
2.4. Всіх свиней, які перебувають у неблагополучній або загрозливій за ензоотичним енцефаломієлітом свиней зоні незалежно від їх належності беруть на суворий облік і проводять їм профілактичне щеплення вакцинами проти цієї хвороби згідно з настановами з їх застосування.
3. Заходи з ліквідації ензоотичного екцефаломієліту свиней
3.1. При виникненні підозри на захворювання свиней ензоотичним енцефаломієлітом фахівець ветеринарної медицини, який обслуговує господарство, населений пункт, зобов'язаний терміново сповістити про це головного державного інспектора ветеринарної медицини району (міста) і до його прибуття разом з керівником господарства або власником тварини, де виявлено захворювання, організувати проведення таких заходів:
а) ізолювати хворих і підозрілих на захворювання свиней і забезпечити для них окремі приміщення, окремий догляд, окремий інвентар, узяти на облік усіх свиней, які перебувають на фермі і в населеному пункті;
б) заборонити доступ на територію свиноферм і в приміщення свинарників сторонніх осіб, перервати виробничий зв'язок між свинарниками, фермами та зв'язок між дворами;
в) припинити вивезення із господарства та ввезення в нього свиней, вивезення кормів, обладнання й інвентарю, м'яса, інших продуктів та сировини, одержаних від забою свиней, а також - переміщення свинопоголів'я усередині ферми, двору, свинарника, за винятком переведення хворих і підозрілих в захворюванні тварин в ізолятори;
г) не допускати виїзду за межі господарства (свиноферми) транспорту будь-якого виду без дезобробки та виходу людей і тварин.
3.2. Головний державний інспектор ветеринарної медицини району (міста) при одержанні повідомлення про підозру на захворювання свиней ензоотичним енцефаломієлітом зобов'язаний терміново прибути на місце, разом з фахівцем ветеринарної медицини господарства (дільниці) вжити заходів зі встановлення діагнозу і недопущення поширення хвороби.
З цією метою:
а) проводять у господарстві епізоотологічний аналіз;
б) уточнюють епізоотичний стан за ензоотичним енцефаломієлітом і іншими хворобами свиней у навколишніх господарствах і населених пунктах;
в) проводять клінічний огляд з термометрією свинопоголів'я, звертаючи особливу увагу на характер температурної реакції у тварин у різних стадіях захворювання;
г) терміново направляють відібраний, як указано у пункті 1.3, патологічний матеріал до державної лабораторії ветеринарної медицини для досліджень.
3.3. Після встановлення діагнозу на ензоотичний енцефаломієліт свиней головний державний інспектор ветеринарної медицини району (міста):
а) терміново надсилає повідомлення про це в районну адміністрацію, виконком міської ради, вищий орган ветеринарної медицини, головним державним інспекторам ветеринарної медицини сусідніх районів, а також керівникам і фахівцям ветеринарної медицини тих господарств (підприємств), яким продавали свиней із цього господарства (ферми, двору) в останні 40 діб до появи клінічних ознак хвороби, для вжиття відповідних заходів;
б) негайно представляє у районну адміністрацію, виконком міської ради відповідні матеріали для оголошення населеного пункту, господарства або окремого двору неблагополучним за ензоотичним енцефаломієлітом свиней і встановлення карантинних обмежень.
Одночасно головний державний інспектор ветеринарної медицини району (міста) разом з керівником і лікарем ветеринарної медицини, який обслуговує господарство (населений пункт), розробляє план заходів з ліквідації захворювання свиней ензоотичним енцефаломієлітом.
3.4. Районна адміністрація, виконком міської ради за поданням головного державного інспектора ветеринарної медицини району (міста) виносить рішення щодо встановлення карантинних обмежень у неблагополучному за ензоотичним енцефаломієлітом пункті (фермі, господарстві, окремих дворах громадян або населеному пункті).
У рішенні вказують межі неблагополучного пункту і загрозливої зони, визначають основні заходи з ліквідації хвороби у вогнищі та з профілактики її в загрозливій зоні.
3.5. Карантинними обмеженнями забороняють:
а) вивіз із неблагополучного пункту та ввезення в нього свиней, вивіз із господарства (населеного пункту) свинини сирою і інших продуктів та сировини, одержаних від забою свиней, а також кормів;
б) перегрупування свинопоголів'я у межах господарства (ферми) без погодження зі спеціалістами ветеринарної медицини господарства;
в) забій свиней без дозволу головного державного інспектора ветеринарної медицини району (міста);
г) відправлення посилок з карантинованих населених пунктів із м'ясними продуктами зі свинини;

................
Перейти до повного тексту