1. Це Національне положення (стандарт) визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про інвестиційну нерухомість та її розкриття у фінансовій звітності.

2. Норми цього Національного положення (стандарту) застосовуються суб'єктами бухгалтерського обліку в державному секторі (далі - суб'єкти державного сектору).

3. Це Національне положення (стандарт) не застосовується до питань, урегульованих Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку в державному секторі 126 "Оренда", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.12.2010 № 1629, та іншими національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі, а саме до:

класифікації оренди на операційну та фінансову;

визнання доходу від оренди об'єктів інвестиційної нерухомості;

обліку продажу та операцій з продажу активів з їх подальшою орендою;

розкриття інформації про операційну оренду у фінансовій звітності;

обліку біологічних активів, пов'язаних із сільськогосподарською діяльністю;

обліку прав на розвідування та видобуток корисних копалин та невідтворюваних ресурсів;

оцінки орендодавцем нерухомості, наданої в оренду за договором фінансової оренди;

розкриття інформації про фінансову оренду та операційну оренду.

4. Терміни, що використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку в державному секторі, мають таке значення:

балансова вартість активу - вартість активу, за якою він включається до підсумку балансу;

інвестиційна нерухомість - це нерухомість (земельна ділянка, споруда, будівля (частина будівлі) або їх поєднання), утримувана власником або орендарем відповідно до договору фінансової оренди з метою отримання орендних платежів та/або збільшення власного капіталу, а не для використання у виробництві та/або постачанні товарів, при наданні послуг та/або для адміністративних цілей, продажу в процесі звичайної діяльності;

операційна нерухомість - нерухомість (земельна ділянка, споруда, будівля (частина будівлі) або їх поєднання), утримувана власником або орендарем відповідно до договору фінансової оренди з метою використання у виробництві та/або постачанні товарів, при наданні послуг та/або для адміністративних цілей.

5. З метою бухгалтерського обліку не вважається інвестиційною нерухомістю:

5.1. Операційна нерухомість, а також нерухомість, що утримується для використання в майбутньому як операційна нерухомість або для майбутньої забудови та подальшого використання як операційна нерухомість.

5.2. Нерухомість, що утримується з метою продажу за умов звичайної діяльності.

5.3. Нерухомість, що перебуває в процесі будівництва або поліпшення з метою продажу за умов звичайної діяльності.

5.4. Нерухомість, що утримується для надання соціальних послуг, яка також забезпечує надходження грошових коштів.

5.5. Нерухомість, що утримується у спеціальних цілях.

5.6. Нерухомість, надана в оренду іншому суб’єкту господарювання за угодою про фінансову оренду.

5.7. Операційна нерухомість, стосовно якої очікується вибуття.

Приклади інвестиційної нерухомості:

земельна ділянка, утримувана довгостроково для збільшення власного капіталу, а не короткостроково для продажу у процесі звичайної діяльності;

земельна ділянка, утримувана для використання в майбутньому, мету використання якої ще не визначено. Якщо суб’єкт державного сектору ще не визначив, чи буде земельна ділянка використовуватися як операційна нерухомість, чи для продажу у короткостроковій перспективі у процесі звичайної діяльності, тоді така земельна ділянка вважається утримуваною для збільшення власного капіталу;

будівля, яка є власністю суб’єкта державного сектору (або як право користування будівлею, утримуваною суб’єктом державного сектору) та надана в оренду за одним або кількома договорами про операційну оренду;

будівля, яка не зайнята, але утримується для надання в оренду за одним або кількома договорами про операційну оренду.

6. Якщо певна нерухомість уключає частину, яка утримується з метою отримання орендної плати та/або для збільшення власного капіталу, та іншу частину, що є операційною нерухомістю, і ці частини можуть бути відчужені окремо (або окремо надані в оренду згідно з договором про фінансову оренду), ці частини відображаються як окремі інвентарні об’єкти. Якщо ці частини не можуть бути відчужені окремо, нерухомість визнається інвестиційною нерухомістю за умови її використання переважно з метою отримання орендної плати та/або для збільшення власного капіталу.

За наявності ознак, за яких нерухомість може бути віднесена і до операційної нерухомості, і до інвестиційної нерухомості, суб’єкт державного сектору розробляє критерії щодо їх розмежування.

7. Якщо суб'єкт державного сектору контролює інвестиційну нерухомість, надану в оренду контролюючому суб'єкту державного сектору або контрольованому суб'єкту державного сектору для використання за призначенням у звичайній діяльності суб'єкта державного сектору, такий об'єкт основних засобів при складанні консолідованої фінансової звітності цієї економічної групи суб'єктів державного сектору вважається операційною нерухомістю.

1. Інвестиційна нерухомість визнається активом, якщо існує ймовірність того, що суб'єкт державного сектору отримає в майбутньому від її використання економічні вигоди або потенціал корисності, та її первісна вартість може бути достовірно визначена.

2. Придбана (створена) інвестиційна нерухомість зараховується на баланс суб'єкта державного сектору за первісною вартістю. Одиницею обліку інвестиційної нерухомості є земельна ділянка, будівля (частина будівлі) або їх поєднання, а також активи, які утворюють з інвестиційною нерухомістю цілісний комплекс і в сукупності забезпечують надходження грошових коштів.

3. Первісна вартість придбаної інвестиційної нерухомості складається з таких витрат:

суми, що сплачують постачальникам (продавцям) та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);

реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв'язку з придбанням (отриманням) прав на інвестиційну нерухомість;

суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) інвестиційної нерухомості (якщо вони не відшкодовуються суб'єкту державного сектору);

юридичні послуги, комісійні винагороди, пов'язані з придбанням інвестиційної нерухомості;

інші витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням та доведенням об'єктів інвестиційної нерухомості до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою.

4. Первісною вартістю інвестиційної нерухомості, створеної суб'єктом державного сектору, є її вартість, визначена на дату початку використання інвестиційної нерухомості виходячи із загальної суми витрат на її створення.

Первісна вартість інвестиційної нерухомості, одержаної у фінансову оренду, визначається відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку в державному секторі 126 "Оренда", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.12.2010 № 1629.

5. Якщо придбання інвестиційної нерухомості здійснюється на умовах відстрочки платежу, то її первісною вартістю визнається ціна відповідно до договору. Різниця між договірною ціною та загальною сумою платежів визнається фінансовими витратами за період надання кредиту.

6. Первісна вартість інвестиційної нерухомості збільшується на суму витрат, пов'язаних з її поліпшенням (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигід, первісно очікуваних від використання інвестиційної нерухомості.

7. Витрати, що здійснюються для підтримання інвестиційної нерухомості в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигід від її використання, включаються до складу витрат звітного періоду.

8. Первісною вартістю об’єкта інвестиційної нерухомості, отриманого в результаті обміну на інший актив згідно із законодавством, є його справедлива вартість на дату оприбуткування. Якщо справедливу вартість отриманого або переданого активу визначити неможливо, первісною вартістю отриманого об’єкта інвестиційної нерухомості є первісна (переоцінена) вартість переданого активу з урахуванням суми нарахованої амортизації.

9. Отримана безоплатно або за умовною вартістю інвестиційна нерухомість зараховується на баланс суб'єкта державного сектору за її справедливою вартістю на дату отримання.

10. Суб'єкт державного сектору на дату балансу відображає у фінансовій звітності інвестиційну нерухомість за справедливою вартістю, якщо її можна достовірно визначити, або за первісною вартістю, зменшеною на суму нарахованої амортизації з урахуванням втрат від зменшення корисності та вигід від її відновлення, що визнаються відповідними національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі.

Обраний підхід застосовується до оцінки всіх подібних об’єктів інвестиційної нерухомості.

11. Оцінка інвестиційної нерухомості за справедливою вартістю має застосовуватися до дати вибуття, переведення інвестиційної нерухомості до операційної нерухомості та такої, що утримується для продажу, навіть якщо стає не можливим достовірно визначити її справедливу вартість на дату балансу.

12. Інвестиційна нерухомість, що обліковується за первісною вартістю, зменшеною на суму нарахованої амортизації з урахуванням втрат від зменшення корисності та вигід від її відновлення, переоцінці не підлягає.

13. Оцінка інвестиційної нерухомості за справедливою вартістю ґрунтується на цінах активного ринку на подібну нерухомість і в подібному стані у тій самій місцевості за подібних умов договорів оренди без вирахування витрат, пов’язаних з продажем або іншим вибуттям, та не враховує майбутніх витрат на поліпшення або збільшення корисності нерухомості і відповідні майбутні вигоди від цих майбутніх витрат.