Відповідно до статті 101 глави 9 розділу ІІ Податкового кодексу України та підпункту 64 пункту 4 Положення про Міністерство фінансів України , затвердженого Указом Президента України від 08 квітня 2011 року № 446,

1. Затвердити Порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків, що додається.

2. Визнати таким, що втратив чинність, наказ Державної податкової адміністрації України від 24 грудня 2010 року № 1034 "Про затвердження Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 30 грудня 2010 року за № 1429/18724.

3. Департаменту податкової, митної політики та методології бухгалтерського обліку Міністерства фінансів України (Чмерук М.О.), Департаменту погашення податкового боргу Державної податкової служби України (Тарасенко В.О.) у встановленому порядку забезпечити:

подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України;

оприлюднення цього наказу.

4. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

5. Контроль за виконанням цього наказу покласти на першого заступника Міністра фінансів України Мярковського А.І., заступника Голови Державної податкової служби України Ігнатова А.П.

1.1. Цей Порядок, розроблений відповідно до статті 101 глави 9 розділу II Податкового кодексу України (далі - Кодекс), визначає механізм списання безнадійного податкового боргу.

1.2. Дія цього Порядку поширюється на фізичних осіб (резидентів і нерезидентів), юридичних осіб (резидентів і нерезидентів) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об’єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об’єктом оподаткування згідно з Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов’язок із сплати податків та зборів згідно з Кодексом.

Норми цього Порядку не поширюються на податковий борг, що залишився непогашеним після ліквідації платника податків, не пов’язаної з банкрутством.

1.3. У цьому Порядку терміни вживаються у значеннях, наведених у Кодексі .

2.1. Під терміном "безнадійний податковий борг" слід розуміти:

2.1.1. Податковий борг платника податків, визнаного в установленому порядку банкрутом, вимоги щодо якого не були задоволені у зв’язку з недостатністю майна банкрута.

2.1.2. Податковий борг фізичної особи, яка:

визнана у судовому порядку недієздатною, безвісно відсутньою або оголошена померлою, у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом;

померла, у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом;

понад 720 днів перебуває у розшуку.

2.1.3. Податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений статтею 102 глави 9 розділу ІІ Кодексу .

2.1.4. Податковий борг платника податків, що виник унаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Такий факт непереборної сили підтверджується:

Торгово-промисловою палатою України - про настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території України;

уповноваженими органами іншої держави, які легалізовані консульськими установами України, - у разі настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території такої держави;

рішеннями Президента України про запровадження надзвичайної екологічної ситуації в окремих місцевостях України, затвердженими Верховною Радою України, або рішеннями Кабінету Міністрів України про визнання окремих місцевостей України потерпілими від повені, посухи, пожежі та інших видів стихійного лиха, у тому числі рішеннями щодо визначення окремих місцевостей потерпілими від несприятливих погодних умов, які потягли за собою втрату врожаю сільськогосподарських культур в обсягах, що перевищують 30 відсотків середнього врожаю за попередні п’ять календарних років;

рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних рад - у випадках, встановлених Кодексом ;

висновками інших органів, уповноважених згідно із законодавством засвідчувати обставини форс-мажору.

2.1.5. Податковий борг платника податків, щодо якого до Державного реєстру внесено запис про його припинення на підставі рішення суду, а для банків - на підставі рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про затвердження звіту про завершення ліквідації банку або рішення Національного банку України про затвердження ліквідаційного балансу, ухвалення остаточного звіту ліквідатора і завершення ліквідаційної процедури.