Відповідно до Закону України "Про охорону праці", Положення про Державний комітет України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2006 N 1640,

1. Затвердити Правила охорони праці під час виконання робіт на борту риболовних суден (далі - Правила).

2. Наказ набирає чинності з 01.04.2007 року.

3. З набранням чинності наказу вважати такими, що не застосовуються на території України, Правила з техніки безпеки на суднах флоту рибної промисловості СРСР, затверджені наказом Міністерства рибного господарства СРСР від 26.12.90 N 476.

4. Відділу організації державного нагляду в АПК та соціально-культурній сфері (Ткачов В.С.) у п'ятиденний термін забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

5. Управлінню нормативно-правового та юридичного забезпечення (Калиновська І.Г.) внести Правила до Державного реєстру нормативно-правових актів з охорони праці та розмістити їх на веб-сторінці Держгірпромнагляду.

6. Начальникам територіальних управлінь Держгірпромнагляду вжити заходів з вивчення вимог Правил державними інспекторами та забезпечити систематичний контроль за їх дотриманням.

7. Головному редактору журналу "Охорона праці" Яковенку М.Г. опублікувати наказ у журналі "Охорона праці".

8. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Голови Держгірпромнагляду Долматова О.І.

1.1. Ці Правила встановлюють вимоги щодо забезпечення необхідного рівня охорони праці працівників під час виконання ними робіт на борту риболовних суден.

Правила поширюються на всі риболовні судна довжиною більше 15 м, що плавають під Державним прапором України, та суб'єкти господарювання, що експлуатують і обслуговують зазначені судна.

Правила є обов'язковими для виконання всіма юридичними і фізичними особами, що експлуатують судна, підприємствами, організаціями і об'єднаннями, пов'язаними з експлуатацією і ремонтом суден, незалежно від форм власності.

1.2. Жодна з вимог цих Правил не перешкоджає адміністрації судна, що потрапило в аварійну ситуацію або веде рятівні роботи, використовувати будь-які засоби для рятування людей, не ставлячи під загрозу життя членів екіпажу свого судна.

1.3. Вимоги цих Правил повинні виконуватись з дотриманням вимог правил обслуговування відповідного обладнання, настанов заводів-виробників щодо експлуатації суднових механізмів і устаткування тощо.

2.1. Риболовне судно - будь-яке судно, що використовується з комерційною метою для рибного промислу або для промислу, переробки і транспортування водних живих ресурсів.

2.2. Працівник - будь-яка особа, що виконує роботу на борту судна, уключаючи учнів і юнг, за винятком портового персоналу, що виконує роботи на борту судна під час його стоянки біля причалу, і портових лоцманів.

2.3. Капітан - працівник, який відповідно до законодавства України командує судном і несе за нього відповідальність.

2.4. Судновласник (роботодавець) - юридична або фізична особа, яка експлуатує судно від свого імені, незалежно від того, чи є вона власником судна, чи використовує його на інших законних підставах.

3.1. Судновласник (роботодавець) зобов'язаний забезпечити використання суден без загрози для безпеки і здоров'я працівників за передбачуваних метеорологічних умов.

3.2. Будь-які події, що відбуваються на борту судна і можуть вплинути на безпеку і здоров'я працівників, повинні фіксуватись у Журналі контролю стану охорони праці, Акті передрейсової перевірки стану охорони праці на судні з поділом екіпажу на служби та Післярейсовому звіті про стан охорони праці на судні з поділом екіпажу на служби за встановленими формами.

3.3. Особою, відповідальною за стан охорони праці на судні, є капітан. Старший помічник капітана є відповідальним за стан охорони праці в загальносудновій службі. Начальники інших суднових служб відповідають за стан охорони праці у своїх службах.

Суднову документацію з охорони праці ведуть начальники суднових служб, кожний за своєю службою під керівництвом старшого помічника капітана. Загальна документація з охорони праці повинна зберігатись у старшого помічника капітана.

3.4. Капітальний ремонт суден, їх реконструкція чи зміни, що проводяться після дати введення в дію цих Правил, повинні проводитись таким чином, щоб після них судно відповідало вимогам, викладеним у розділах 4, 15, 16 цих Правил.

3.5. З метою забезпечення безпеки і захисту здоров'я працівників судновласник (роботодавець):

- забезпечує технічне обслуговування суден і їх обладнання відповідно до розділів 8, 12, 13 цих Правил, а також оперативне виправлення всіх виявлених несправностей, які можуть вплинути на безпеку і здоров'я працівників, з урахуванням вимог розділу 14;

- уживає заходів для підтримання судна, його обладнання і приміщень у стані, що відповідає гігієнічним нормам, викладеним у ДСН 3.3.6.042-99 "Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень", затверджені постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 N 42 (далі - Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень), ДСН 3.3.6.039-99 "Державні санітарні норми виробничої загальної та локальної вібрації", затверджені постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 N 39 (далі - Державні санітарні норми виробничої загальної та локальної вібрації), ДСН 3.3.6.037-99 "Санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку", затверджені постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 N 37 (далі - Санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку);

- забезпечує наявність на борту суден необхідної кількості і справний стан належного аварійного устаткування та засобів для рятування життя і виживання;

- забезпечує працівників засобами індивідуального захисту відповідно до НПАОП 05.0-3.01-06 "Норми безплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам рибного господарства", затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 11.04.2006 N 214, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 21.04.2006 за N 473/12347 (далі - Норми безплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам рибного господарства).

Перед входом до приміщення з високим рівнем шуму вивішується попереджувальний напис "Високий рівень шуму - використовуйте навушники".

3.6. Працівники повинні пройти навчання з питань охорони праці відповідно до НПАОП 0.00-4.12-05 "Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці", затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26.01.2005 N 15, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 15.02.2005 N 231/10511 (далі - Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці), і пройти сертифікацію відповідно до Положення про сертифікацію персоналу суден флоту рибної промисловості, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 12.01.2005 N 7, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.01.2005 за N 101/10381.

3.7. Особа, яка, можливо, командуватиме судном, повинна пройти ґрунтовну підготовку з питань, що стосуються:

- запобігання професійним захворюванням і нещасним випадкам на борту суден, а також заходів, що мають бути вжиті в разі нещасних випадків;

- забезпечення належної остійності і технічного обслуговування суден за всіх передбачуваних умов завантаження і в процесі риболовного промислу;

- радіонавігації і зв'язку.

3.8. Судновласник (роботодавець) інформує працівників щодо організації охорони праці на суднах. При цьому мають бути передбачені права працівників подавати пропозиції, висловлюючи свою думку щодо залучення сторонніх фахівців або служб, планування і організації навчання з питань охорони праці; звертатись до органів з нагляду за охороною праці, якщо вони вважають, що вжиті роботодавцем заходи не достатні для забезпечення належного рівня охорони праці.

3.9. На борту судна повинна бути інформація щодо його остійності за різних можливих умов його завантаження, вона має бути доступною для використання капітаном та його вахтовими працівниками.

Капітан повинен ужити запобіжних заходів для забезпечення остійності судна, при цьому він повинен додержуватись установлених вимог щодо остійності судна.

3.10. Суднова радіоустановка повинна забезпечувати постійний радіозв'язок з однією з прибережних або наземною станцією.

3.11. До зайняття штатних посад на риболовних суднах допускаються особи, що досягли встановленого законодавством віку, мають необхідні знання, пройшли сертифікацію відповідно до законодавства України та придатні за станом здоров'я для роботи на суднах.

3.12. Особа, що прийнята на судно, може бути допущена до роботи тільки після проходження первинного інструктажу на робочому місці.

3.13. Допуск до робіт з підвищеною небезпекою оформлюється нарядом-допуском. Капітан зобов'язаний своїм наказом визначити перелік робіт з підвищеною небезпекою та оформити наряд-допуск для певного судна.

3.14. Відповідальним керівником робіт з підвищеною небезпекою на судні є старший помічник капітана, а в разі наявності кількох суднових служб - начальник відповідної суднової служби.

Відповідальний керівник робіт визначає технологію і обсяг робіт з підвищеною небезпекою, засоби захисту, необхідні для їх виконання, несе відповідальність за безпечне проведення цих робіт, проведення інструктажу виконавців, відповідність їх кваліфікації дорученій роботі, а також оформлює наряд-допуск.

3.15. Безпосереднє керівництво роботами з підвищеною небезпекою здійснює відповідальний виконавець робіт, призначений з числа осіб командного складу судна.

Відповідальний виконавець робіт з підвищеною небезпекою повинен організувати підготовку робочих місць, забезпечити використання всіх належних засобів індивідуального захисту, запобіжних засобів і пристосувань, вимагати виконання працівниками відповідних заходів безпеки, негайно припиняти ведення робіт у разі виникнення небезпечних ситуацій, перевіряти місце виконання робіт після їх закінчення.

3.16. Кожний член екіпажу повинен:

а) знати і виконувати положення цих Правил та інструкцій з охорони праці під час виконання робіт на робочих місцях;

б) уміти правильно користуватись захисними і запобіжними засобами та пристосуваннями, необхідними під час виконання робіт;

в) уміти надавати першу медичну допомогу в разі нещасних випадків та інших обставин чи захворювань;

г) уміти плавати і надавати допомогу потопаючим;

ґ) уміти користуватись індивідуальними й колективними рятівними засобами.

3.17. Командний склад суден повинен щорічно проходити навчання і перевірку знань з питань охорони праці відповідно до Типового положення про порядок проведення навчання.

3.18. Судновласник (роботодавець) організовує періодичні навчання і перевірки знань суднових спеціалістів - не членів командного складу, які обслуговують суднові механізми й устатковання (мотористи, електрики, лебідчики, рефмашиністи, сигнальники, машиністи тощо).

3.19. Не слід допускати осіб, що проходять практику, до суднових робіт з підвищеною небезпекою, якщо ці роботи не передбачені програмою практики.

Курсанти, студенти, слухачі курсів підвищення кваліфікації, що проходять практику з призначенням на штатні суднові посади, допускаються до робіт з підвищеною небезпекою, пов'язаних з відповідною посадою, після інструктажу і під наглядом керівника практики.

3.20. Кожний член командного складу судна відповідає за безпечну експлуатацію і обслуговування машин, механізмів, пристроїв, апаратури та іншого устатковання, що перебуває у його підпорядкуванні.

3.21. Контроль за дотриманням правил охорони праці під час виконання всіх суднових робіт покладається на осіб командного складу, що безпосередньо керують роботами.

3.22. Особи в нетверезому стані, а також хворі не допускаються до обслуговування судна, знарядь лову, пристроїв, механізмів і технологічного обладнання і негайно видаляються з місця виконання робіт, про що робиться запис у вахтовому журналі і доповідається старшому помічникові капітана. Хворим особам надається кваліфікована медична допомога.

3.23. На всіх небезпечних місцях на судні і поблизу механізмів та пристроїв необхідно вивісити плакати й інструкції, вивісити попереджувальні написи і знаки безпеки. Якщо поблизу механізму або пристрою немає можливості вивісити інструкцію з їх безпечної експлуатації, ця інструкція має бути вивішена на стенді поблизу зазначеного устатковання.

3.24. Судновласник (роботодавець) забезпечує судно правилами, інструкціями та іншими нормативно-правовими актами з охорони праці на риболовних суднах.

У разі необхідності виконання на судні робіт, щодо яких відсутні інструкції з охорони праці, суднова адміністрація повинна розробити на ці види робіт тимчасові інструкції, затверджені капітаном судна.

3.25. Небезпечні місця на судні: біля швартових пристроїв (кнехтів, шпилів), аркові елементи буксирувальних пристроїв, місця ведення промислових робіт тощо мають бути визначені документом капітана судна і марковані шляхом нанесення на цих місцях обмежувальних ліній або знаків.

3.26. На кожному робочому місці має бути інструкція з безпечного виконання відповідного виду робіт.

4.1. Судна, а також механізми, обладнання, пристрої та їх розташування на судні повинні відповідати вимогам класифікаційного товариства, Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 04.02.70 N 2530 та Постанови Верховної Ради України від 14.07.93 N 3388-XII "Про ратифікацію Конвенції Міжнародної організації праці N 133 "Про приміщення для екіпажу на борту суден (додаткові положення)".

4.2. Не допускається експлуатація суден і суднових механізмів з несправними засобами захисту й аварійно-попереджувальною сигналізацією.

4.3. Усі рухомі частини механізмів повинні бути закриті міцно закріпленими зблокованими огородженнями, зручними для безпечного нагляду за механізмами і змащування їх.

Вантаж, устатковання, знаряддя лову та інші предмети на судні повинні мати штатні місця і бути закріплені таким чином, щоб унеможливити будь-яке розгойдування, пересування або зривання з місця.

4.4. На всіх механізмах повинні бути вивішені інструкції з їх безпечної експлуатації.

4.5. Усі відкриті отвори в обладнанні, через які під час експлуатації можуть вириватись полум'я, гарячі гази, пил, теплове випромінювання тощо, повинні бути огороджені.

4.6. Не допускається залишати неогородженими відкриті люки, горловини та інші отвори в палубі. Для огородження небезпечних місць, що виникають у процесі експлуатаційних і ремонтних робіт, слід застосовувати переносні огорожі жорсткої конструкції висотою не менше 1 м.

4.7. Перед початком робіт з будь-якими механізмами необхідно перевірити міцність і справність огороджень, кріплень та інших запобіжних пристроїв. Не допускається під час роботи механізмів перебувати за запобіжними поручнями або огородженнями з боку механізму.

4.8. Усі робочі місця (палуби, площадки на рострах і щоглах, містки тощо), які розташовані на висоті 0,75 м від палуби і вище і на яких виконуються роботи, повинні мати міцні огорожі.

4.9. У всіх місцях можливого перебування і переміщення людей (на відкритих палубах, у службових і санітарно-побутових приміщеннях, у коридорах тощо) мають бути передбачені штормові поручні й огорожі, які запобігають падінню або змиванню людини за борт. Штормові леєри для проходу на відкритих палубах слід установлювати на висоті 1,0-1,2 м, вони мають бути набиті талрепами й оснащені спеціальними рухомими ручками зі скобами для страхування під час руху.

4.10. Усі робочі місця і проходи на судні (на відкритих палубах, у машинному і котельному відділеннях, службових і житлових приміщеннях, на камбузі, у коридорах тощо) повинні бути вільні від сторонніх предметів, снігу, льоду, нафти, масла, рибних відходів тощо і не бути слизькими. За потреби проходи на палубі слід посипати піском. У міру зношення засоби боротьби з зісковзуванням мають поновлюватись.

4.11. Усі контрольно-вимірювальні прилади повинні бути справними і проходити щорічну перевірку.

4.12. Небезпечні місця під час проведення швартових, вантажних, промислових та інших робіт визначає для нових, модернізованих і реконструйованих суден проектувальник, а для суден, що перебувають в експлуатації, - судновласник (роботодавець). Небезпечні місця повинні маркуватись прийнятими знаками небезпечних зон біля місць швартових, вантажних, промислових та інших пристроїв і механізмів безпосередньо на палубі біля місця їх розташування, а там, де це неможливо, - на переборках, надбудовах тощо. Під час проведення тимчасових робіт у машинно-котельному відділенні або на палубах повинні використовуватись переносні знаки відповідно до ОСТ 15-259-81 ССБП "Кольори сигнальні і знаки безпеки на суднах флоту рибної промисловості".

4.13. На багатокнопковому пульті керування повинно бути чітко зазначено призначення кнопок символами або написами.

4.14. На всіх органах керування двигунами, машинами, устаткованням, пристроями, механізмами, системами, приладами мають бути нанесені відповідно до ГОСТ 12.2.003-91 ССБП "Обладнання виробниче. Загальні вимоги безпеки" чіткі і добре видні написи і знаки, що вказують на призначення цих органів, напрям вмикання і вимикання, пуску, зупинки, зміни руху або обертання. Зафарбовувати або закривати ці знаки і написи не допускається.

4.15. Плити настилів машинного відділення мають бути справними і закріпленими гвинтами, усі вирізи в них мають бути закриті. Пристосування для відкривання люків і підіймання плит не повинні виступати над поверхнею.

4.16. Усі деталі механізмів, які перевіряються людьми навпомацки, не повинні мати гострих кутів і шплінтів, що виступають за межі кріпильних гайок. Прокладки в підшипниках ковзання не повинні виступати з корпусу.

4.17. Усі опалювальні пристрої повинні мати міцні кожухи, що запобігали б опікам особового складу. Температура нагріву поверхонь цих кожухів у зонах постійного перебування людей не повинна перевищувати 40 град. С.

5.1. Особами, відповідальними за дотримання вимог, установлених цими Правилами, є капітани суден і керівники промислу.

5.2. Ведення промислових робіт обмежується в залежності від стану водної поверхні. У разі хвилювання (у балах), що перевищує наведені нижче значення, ведення промислу не допускається. На цей період знаряддя лову мають бути підняті на борт і закріплені.

Максимально допустимі рівні хвилювання моря в балах для різних типів суден різної водотоннажності (до вантажної марки, т):

Для суден, призначених до плавання в обмежених районах, стан поверхні моря, у разі погіршення якого ведення промислу не допускається, установлюється на 1 бал нижче.

5.3. Ведення швартовних і вантажних операцій у відкритому морі та відкритих рейдах обмежується таким чином.

Для суден водотоннажністю від 14 до 300 т, від 300 до 1400 т, від 1401 і більше т допустимий рівень хвилювання моря становить відповідно 3, 4 і 5 балів.

5.4. Ведення швартовних і вантажних операцій для несамохідних суден на відкритих рейдах обмежується таким чином.

Для суден водотоннажністю від 14 до 100 т, від 101 і більше т допустимий рівень хвилювання моря становить відповідно 3 і 4 бали.

5.5. Обмеження, зазначені в пунктах 5.3 і 5.4 цих Правил для швартування та ведення вантажних операцій, стосуються того із суден, що швартуються, водотоннажність якого менше.

5.6. Якщо судна пришвартовані одне до одного, а погода погіршується і хвилювання моря досягає граничних значень, зазначених у пунктах 5.3 і 5.4 цих Правил, вантажні та інші операції повинні бути припинені, а судна повинні відійти одне від одного за обопільним погодженням капітанів.

Рішення про припинення вантажних та інших операцій може приймати у морі самостійно капітан будь-якого з пришвартованих суден, а на рейді - адміністрація порту.

5.7. Умови передачі вантажу за схемою "бакштов" для самохідних суден у залежності від стану моря для суден водотоннажністю при осадці до вантажної марки від 14 до 300 т, від 301 до 1400, від 1401 і більше т обмежуються рівнем хвилювання моря відповідно 4, 5 і 6 балів.

Не допускається передавати вантаж і перебувати на бакштові під час хвилювання моря більшого, ніж зазначено вище.

5.8. Пересадка людей із судна на судно, якщо вони пришвартовані одне до одного, є роботою підвищеної небезпеки і допускається тільки за допомогою допущених засобів і пристосувань, що гарантують безпеку тих, хто пересаджується. Не допускається застосовувати з цією метою штормтрапи.

5.9. Судно повинно бути забезпечено пересадним засобом (кошиком). На кошику має бути бирка з зазначенням вантажопідйомності і датою останнього випробування. Суднова адміністрація в особі старшого помічника капітана в процесі експлуатації забезпечує систематичний контроль за технічним станом пересадного засобу і проводить його щорічні випробування під навантаженням на протязі часового відрізка, зазначеного в паспорті пересадного засобу.

5.10. Не допускається перебування у пересадному засобі (кошику) більше 3 осіб. Усі люкові отвори на палубі в місцях ведення пересадки повинні бути закриті або огороджені жорсткою огорожею.

5.11. Пересадний засіб слід проносити над надбудовами, механізмами, бортом на висоті не менше 1 м над ними.

5.12. Кут між шкентелями стріл, що проносять пересадний засіб (кошик), при цьому не повинен бути більше 120 град.

5.13. Не допускається виготовляти пересадні засоби в суднових умовах.

5.14. Пересадка людей допускається тільки з використанням вантажних пристроїв, піднаглядних класифікаційному товариству.

5.15. До керування вантажним пристроєм під час транспортування людей з одного судна на інше допускаються навчені лебідники і сигнальники, що володіють достатніми практичними навичками, пройшли відповідний інструктаж і допущені до транспортування наказом по судну.

5.16. Перед транспортуванням має бути перевірена робота вантажного пристрою шляхом підйому і спуску пересадного кошика без людей.

5.17. Транспортування людей з одного судна на інше проводиться тільки у разі крайньої виробничої необхідності, обумовленої адміністрацією суден, або для надання медичної допомоги.

5.18. Рішення про транспортування людей з одного судна на інше приймають, за узгодженням між собою, капітани суден, виходячи з можливостей безпечного проведення операції.

5.19. Загальне керівництво транспортуванням людей з одного судна на інше здійснює старший помічник капітана того судна, робоча кліть якого використовується.

5.20. Перед початком транспортування людей з одного судна на інше старший помічник повинен провести з особами, яких транспортують, і з особами, які забезпечують пересадку, цільовий інструктаж з дотримання вимог безпеки в процесі транспортування і оформити наряд-допуск на виконання цих робіт та зробити запис у журналі інструктажів.

5.21. Допускається пересадка людей з одного судна на інше, якщо вони не пришвартовані одне до одного, за допомогою рятувальних шлюпок при силі вітру не вище 3 балів, хвилюванні моря не вище 2 балів і за умови доброї видимості.

Судна, що беруть участь у пересадці, повинні перебувати в межах видимості один одного, між ними і шлюпкою має бути забезпечений постійний радіозв'язок, а за шлюпкою - безупинне спостереження з обох суден.

Операція з пересадки людей має проходити під безпосереднім наглядом і під відповідальність капітанів суден, що беруть участь у пересадці.

Екіпаж шлюпки і пасажири мають бути забезпечені індивідуальними рятувальними засобами.

У разі раптового погіршення погоди або видимості шлюпка повинна негайно підійти до найближчого судна і по радіо доповісти про своє місцеперебування.

5.22. Допускається для посадки людей у шлюпку і висадки їх зі шлюпки на борт судна використання штормтрапів (із застосуванням страхувального пояса і штерта), які встановлюються у спеціально обладнаних з цією метою місцях. Не допускається встановлювати штормтрапи в місцях знімного леєрного огородження.

5.23. Не допускається самовільно пересідати з судна на судно. Не допускається здійснювати пересадку людей, що перебувають у нетверезому стані.

6.1. У цьому розділі Правил установлюються обмеження для ведення промислу, швартовних і вантажних операцій у прибережних районах моря залежно від хвилювання водної поверхні.

Ці обмеження обов'язкові для виконання капітанами суден прибережного плавання під час роботи їх у прибережних районах моря.

6.2. Капітани суден мають право припиняти промисел, швартовні і вантажні операції, якщо це обумовлено технічним станом судна, даними остійності, наявністю великих кутів крену під час качки або низькою кваліфікацією екіпажу.

6.3. Якщо судна пришвартовані одне до одного, а погода погіршується і хвилювання водної поверхні досягає граничних значень, передбачених для цих суден, вантажні та інші операції мають бути припинені, а судна мають відійти одне від одного за обопільним погодженням капітанів.

Рішення про припинення вантажних та інших операцій може приймати самостійно капітан будь-якого з пришвартованих суден.

6.4. Судновласник (роботодавець) забезпечує чітку організацію оповіщення суден прогнозами погоди та штормовими попередженнями.

6.5. Судновласник (роботодавець) розробляє промислові розписи на всі види промислових робіт (неводний лов, сітковий лов тощо) і забезпечує ними кожний екіпаж.

6.6. Судновласник (роботодавець) установлює граничні норми завантаження наявних на підприємстві суден, виходячи з технічних розрахунків, для забезпечення їх остійності, а також інші параметри безпечного плавання за наявності на судні граничнодопустимої кількості людей і вантажу (улов, знаряддя лову тощо).

7.1. Загальні вимоги

7.1.1. Особою, відповідальною за дотримання безпеки праці під час проведення всіх палубних робіт, є старший помічник капітана.

Під час проведення конкретних операцій (швартовних, вантажних операцій, роботи з якірним пристроєм, установлення трапів тощо) відповідальним за їх безпечне виконання може бути їх безпосередній керівник.

7.1.2. У місцях виконання палубних робіт повинні перебувати тільки працівники, безпосередньо зайняті в даних операціях. Не допускається перебувати в зазначених місцях стороннім особам і членам екіпажу, які не беруть участі в цих роботах.

7.1.3. Члени екіпажу, що виконують палубні роботи, повинні бути забезпечені касками, спецодягом і засобами індивідуального захисту відповідно до Норм безплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам рибного господарства. Під час виконання робіт, пов'язаних з можливістю падіння за борт, слід одягати жилет робочий страхувальний (далі - ЖРС).

7.1.4. Не допускається працювати зі сталевими канатами без захисних рукавиць (рукавиці повинні мати надолонники з міцного матеріалу).

Працювати у вологих і замаслених рукавицях не допускається.

7.1.5. Під час роботи зі сталевими і рослинними канатами не допускається перебувати і тримати руки ближче 1 м від барабанів, кнехтів, блоків і інших пристроїв, з яких вибирається чи стравлюється ходовий кінець каната, а також від місця накладення стопора.

У разі роботи з канатами із синтетичних матеріалів ця відстань повинна бути не менше 2 м.

7.1.6. Не допускається перебувати поблизу натягнутих канатів, ланцюгів, стопорів, а також на лініях натягу канатів і в зоні внутрішнього кута, утвореного канатом, поданим через кіп або відвідний роульс.

7.1.7. Під час роботи з канатами не допускається перебувати усередині бухт або шлагів канатів, рознесених по палубі.

7.1.8. Не допускається носити кільця, сережки та інші прикраси під час виконання будь-яких суднових робіт.

7.1.9. Пересуватись по всіх суднових приміщеннях і палубах (крім кают) допускається у закритому взутті з низькими каблуками. Судновому жіночому персоналу не допускається носити у суднових умовах взуття на високих підборах.

7.1.10. Не допускається виходити за леєрне огородження чи фальшборт, а також перегинатися через них, за винятком випадків спостереження за положенням якоря і якірного ланцюга (каната) під час підіймання якоря.

На працівнику, що виконує ці роботи, повинен бути запобіжний пояс зі страхувальним кінцем.

Не допускається здійснювати пуск або зупинку будь-яких суднових механізмів, пристроїв, обладнання (далі - суднові механізми) без розпорядження осіб командного складу.

У разі виникнення загрози аварії або нещасного випадку працівник може зупинити відповідний механізм, якщо від дії цього механізму не залежить безпека мореплавства судна.

Механізм, що забезпечує безпеку мореплавства судна, може бути зупинений тільки з дозволу вахтового помічника капітана або капітана.

7.1.11. Не допускається пускати в дію механізми, з яких зняті захисні кожухи або огорожі. Зняті під час ремонту і огляду обладнання захисні огорожі повинні бути поставлені на місце після закінчення цих робіт.

7.1.12. Не допускається працювати на несправному обладнанні, механізмах і пристроях. У разі виявлення будь-якої несправності, що становить небезпеку для людей, механізм має бути зупинений, а про подію необхідно доповісти безпосередньому керівникові (керівникові робіт).

7.1.13. Не допускається пуск механізму до того, як буде перевірена відсутність на ньому сторонніх предметів, а люди, що перебувають біля механізму, будуть попереджені про пуск, що має відбутись.

7.1.14. Для запобігання нещасним випадкам під час обслуговування механізмів, що працюють, не допускається торкатись деталей, що рухаються, одягом, руками або іншими частинами тіла.

7.1.15. Не допускається ставати або сідати на поручні огороджень і планшири.

7.1.16. Не допускається застосовувати брезентові шланги для подання гарячої води, для цього слід користуватись гумотканинними шлангами.

7.1.17. Не допускається використовувати гостру пару з котлів для господарських робіт.

7.1.18. У разі дистанційного пуску механізмів люди, що перебувають поблизу цих механізмів, повинні бути попереджені про пуск.

7.1.19. Не допускається на механізмі, що працює, вимірювати зазори, перевіряти слабину в системі руху, закріплювати гайки, чистити і обтирати частини, що рухаються, і проводити інші роботи.

7.1.20. Не допускається застосовувати ломи, труби, гайкові ключі та інші предмети з метою подовження плеча важеля (для відкривання і закривання клапанів, клінкетів і кранів, закручування і відкручування гайок тощо).

7.1.21. Роботи, які виконують одночасно кілька членів екіпажу, необхідно проводити узгоджено і за командою.

Не допускається одночасне виконання двох видів робіт на одному механізмі (наприклад, робота механіка й електромеханіка).

7.2. Швартовні операції

7.2.1. Під час проведення швартовних операцій командний склад, що керує роботами, і члени екіпажу займають місця відповідно до суднового розпису щодо швартовних операцій. При цьому не допускається залишати навіть на короткий час без нагляду механізми, що працюють, відволікатися сторонніми розмовами чи виконувати будь-які інші роботи, не пов'язані з проведенням швартовних операцій. Між містком і швартовними бригадами повинен бути радіозв'язок.

7.2.2. Швартування і проведення вантажних операцій у відкритому морі допускаються тільки за наявності надійного кранцевого захисту суден.

7.2.3. Перед швартуванням капітани суден, що будуть швартуватися одне до одного, мають завчасно дати вказівки своїм помічникам, а останні повинні проінструктувати підпорядкованих їм за швартовним розкладом осіб про порядок проведення швартування і перевірити справність і готовність до дії швартовних пристроїв.

7.2.4. Капітан судна, що швартується (відходить), має виконувати вказівки капітана судна, до якого здійснюється (здійснювалося) швартування при підході (відході) і під час спільної стоянки.

7.2.5. Під час проведення швартовних операцій особи, які не зайняті на цій операції, не повинні перебувати поблизу місця ведення швартовних робіт.

7.2.6. Під час виконання швартовних операцій застосовувати промислове обладнання (мальгогери, блоки, роли тощо) не допускається.

7.2.7. Не допускається перебувати в безпосередній близькості від задіяних у роботі кнехтів і швартовних тросів, якщо це не викликано виробничою потребою. Робота в цьому місці, обумовлена виробничою потребою, допускається за умови максимальної обережності і під наглядом другої особи, що страхує.

7.2.8. Особа командного складу судна, відповідальна за ведення швартовних робіт, після їх виконання повинна піти останньою з місця ведення робіт, попередньо переконавшись, що всі операції закінчені правильно і людей біля небезпечних місць немає.

7.2.9. Перед початком швартовних операцій усі вантажні стріли та інші предмети і пристрої , що виступають за борт, повинні бути завалені на палубу і розкріплені.

7.2.10. Під час швартовних операцій судна не допускаються:

а) наявність на палубі біля швартовних пристроїв рибальських снастей, вантажу, улову та інших сторонніх предметів;

б) стравлювання каната безпосередньо з бухт і в'юшок;

в) застосування кранців з коротким кінцем, що змушує витягувати руки за борт;

г) залишати незадраєними всі ілюмінатори і двері борта, яким чи до якого швартується судно.

7.2.11. Перед тим, як закидати кінець, необхідно подати попереджувальний вигук "Бережися!" ("Полундра!"). Тягар закидного кінця повинен бути обплетений м'яким матеріалом. Не допускається використовувати як тягар скоби, болти або інші предмети.

Закидний кінець повинен мати довжину 25-35 м.

Для подання попереджувального вигуку в разі використання линозакидного пристрою слід застосовувати суднові звукопідсилювальні засоби (електромегафон, суднова трансляція тощо).

7.2.12. Діаметр швартовного каната повинен відповідати діаметру тумби кнехта виходячи з розрахунку:

діаметр сталевого каната не більше 0,1 діаметра тумби кнехта, мм;

довжина обводу рослинного каната не більше 0,7 діаметра тумби кнехта, мм;

довжина обводу капронового каната не більше 0,5 діаметра тумби кнехта, мм.

7.2.13. Під час накладання швартовного каната на кнехти руки необхідно тримати із зовнішнього боку огона біля його основи.

7.2.14. Кут між віссю барабана чи турачки і лінією натягу швартовного каната повинен складати від 70 до 110 градусів.

7.2.15. Не допускається одночасно працювати на двох турачках, розміщених на одній приводній осі механізму.

7.2.16. Під час роботи з рослинними і капроновими канатами слід застосовувати стопори з рослинного каната з обводом не більше 90 мм. Руйнівне навантаження стопора повинно бути не менше 0,15 розривного зусилля швартова.

Не допускається застосовувати ланцюгові стопори для стопоріння рослинних і синтетичних канатів.

7.2.17. Не допускається утримувати руками швартовний стопор, що перебуває під навантаженням. Для його надійного закріплення на швартові і забезпечення відсутності людини у небезпечній зоні кожен стопор повинен мати закріплений на ньому шкімушгар довжиною не менше 1,5 м.

7.2.18. До початку швартовних операцій необхідно провести зовнішній огляд стопорів. У разі виявлення в результаті огляду дефектів, зазначених у підпунктах 8.10.10 і 8.10.11 цих Правил, такий стопор необхідно замінити.

7.2.19. Не допускається перебувати:

- перед стопором в напрямку його натягу і ближче 1,0 м від місця його накладення;

- з боку натягу швартовного каната до і після звільнення його від стопора.

Не допускається перекладати навантаження швартова або бакштова на швартовий стопор, оскільки це може призвести до руйнування швартового стопора і нещасного випадку.

Швартовний стопор (ланцюговий або рослинний) повинен мати на кінцевій частині шкімушгар для закріплення стопора на швартові.

7.2.20. Під час закріплення швартовного кінця на березі, причалі чи іншому судні силами екіпажу судна, що швартується, вахтовий начальник повинен зупинити судно біля об'єкта швартування й утримувати його впритул до цього об'єкта під час подачі трапа і висадження вахтового члена команди. Трап для висадження на берег, причал чи інше судно подається у всіх випадках, коли різниця за висотою між палубою судна, що швартується, і об'єктом швартування перевищує 0,5 м.

7.2.21. У разі швартування судна до швартовної тумби швартовний кінець заводиться шлюпкою чи моторним катером. На них повинна бути набрана достатня кількість шлагів каната для вільного стравлювання. Ходовий кінець каната, який заводять, повинен бути закріплений у шлюпці так, щоб забезпечити можливість його швидкої віддачі. Огон заведеного швартова пропускають через рим бочки і кріплять на кнехтах судна.

Якщо на бочці є швартовний кінець, його піднімають з води на палубу судна гаком або "кішкою".

Не допускається перебувати в кормовій частині шлюпки під час заведення швартовного каната.

7.2.22. Накидання швартовних канатів на причальні пристрої шлюзів слід виконувати багром чи опорними гаками. За наявності на причальних пристроях шлюзів закріплених швартовних кінців їх також виловлюють з палуби судна баграми, гаками чи "кішками", не виходячи при цьому за фальшборт чи леєрне огородження.

Під час шлюзування судна, якщо швартовні канати закріплені за причальні пристосування шлюзу, не можна допускати перенапруження швартовів під час спорожнювання камери чи шлюзу, а також ослаблення під час їх заповнення.

7.2.23. Тримати ходовий кінець каната, що вибирається або стравлюється, допускається тільки кистями рук на відстані не менше 1 м від барабана швартовного механізму або кнехта.

7.2.24. Для вибирання каната без просковзування його через барабан швартовного механізму слід накладати не менше 5 шлагів. При цьому допускається стояти не ближче 2-3 м від барабана. Не допускається працювати на барабанах, діаметр яких менше шестиразового діаметра застосовуваного каната. Вибирання канатів виконується рівномірно.

7.2.25. Під час проведення швартовних робіт не допускається:

а) використовувати як швартові рослинні і капронові канати, що мають розрізи, розпускання, розриви пасм, а також сталеві канати, що мають неприпустимі дефекти;

б) подавати, вибирати, витравлювати, закріплювати і віддавати швартовний канат, а також запускати швартовний механізм без команди особи, що керує швартовними операціями;

в) нахилятися над в'юшкою під час змотування або укладання на ній швартовного каната;

г) одному члену команди одночасно вибирати канат з турачки швартовного механізму і керувати ним;

ґ) накладати додаткові шлаги каната на барабан швартовного механізму під час його обертання;

д) затримувати руками чи ногами канат, що швидко витравлюється ;

е) стояти біля кіпових планок і роульсів;

є) подавати швартовні канати, що мають кілочки;

ж) вибирати на судні канат доти, доки зі шлюпки не будуть скинуті шлаги, що залишилися, і вона не відійде убік від скинутого каната;

з) вибирати заведений на швартовну бочку канат у той час, коли на бочці перебувають люди;

и) до закінчення швартування переходити людям із судна на причал чи назад, або з судна на судно, за винятком робіт, що виконуються відповідно до підпункту 7.2.20;

і) тримати руки на планширі фальшборта або опускати їх через фальшборт;

ї) протягувати швартовні кінці через клюзи без застосування спеціальних гаків;

й) накладати одночасно на кнехти огон і шлаги швартовного каната;

к) витравлювати швартовні канати безпосередньо з бухт і в'юшок;

л) працювати всередині шлагів канатів, рознесених по палубі, під час подачі швартовів на берег чи інше судно;

м) застосовувати сталеві канати для швартування танкерів, що перевозять паливо.

7.2.26. Після виконання всіх робіт зі швартування керівник робіт повинен переконатись, що операції закінчені, і тільки після цього може залишити робоче місце.

7.3. Робота з якірним пристроєм

7.3.1. Віддача якорів, зняття і накладення стопорів на якір-ланцюг, його витравлювання і вибирання допускаються виконувати тільки за командою керівника якірно-швартовної групи.

7.3.2. Під час роботи з якірним пристроєм всі члени екіпажу займають місця відповідно до суднового розпису щодо постановки на якір і знімання з якоря.

7.3.3. Перед віддачею (підійманням) якоря необхідно перевірити, чи немає під носовим підзором судна шлюпок, катерів, барж чи людей.

7.3.4. Під час віддачі якоря з буєм буйреп повинен бути рознесений шлагами по палубі чи витравлений за борт, буйреп повинен бути чистим, а сам буй повинен бути за бортом і закріплений рослинною пробкою на фальшборті або на кіповій планці.

7.3.5. Під час віддачі якорів у разі відсутності прозорого захисного екрана оператор повинен бути в захисних окулярах для захисту очей від попадання бруду і частинок іржі під час витравлювання ланцюга.

7.3.6. Усі роботи з якірним ланцюгом на палубі і в ланцюговому ящику допускається виконувати тільки з використанням спеціальних гаків.

7.3.7. Завезенням якорів і верпів на шлюпці і катерах повинен керувати старший помічник капітана. При цьому не допускається:

а) перебувати у кормовій частині шлюпки між транцем і штоком якоря, взятого на шлюпку;

б) перебувати між брусами, на які покладений шток якоря, підвішеного за кормою;

в) перебувати усередині шлагів набраного на шлюпку каната.

7.3.8. Під час віддачі (підіймання) якоря не допускається:

а) навалюватися на вимбовки ручного шпиля корпусом тіла під час підіймання якоря і користуватись замість вимбовок випадковими предметами;

б) звільняти якір від канатів, корчів, ланцюгів тощо з палуби судна або зі шлюпки без попереднього закріплення якоря додатковими канатами;

в) віддавати стопори якір-ланцюга до відходу на безпечну відстань шлюпки з людьми, що виконують роботу поблизу якір-ланцюга;

г) перебування людей у ланцюговому ящику під час віддачі якорів і підтягування якорів до клюзу, а також під час підриву якорів ходом судна;

ґ) перебувати поблизу і на лінії руху якір-ланцюга під час віддачі і підіймання якорів.

7.3.9. Роботи з очищення якоря і якір-ланцюга необхідно проводити під керівництвом старшого помічника капітана.

Під час очищення якоря і якір-ланцюга необхідно дотримуватись заходів безпеки під час робіт за бортом. Особа, що спостерігає за положенням якоря і якір-ланцюга, повинна перебувати в безпечному місці. Усі роботи необхідно вести з альтанки. Якір повинен бути додатково закріплений сталевим канатом. Ставати на якір не допускається.

7.3.10. Не допускається працювати брашпилем під час забортних робіт з очищення якоря. Якірний механізм запускають тільки після виходу на палубу людей, що працювали за бортом.

На пульті керування брашпилем необхідно вивісити табличку "Не включати! Працюють люди!".

7.4. Установлення трапів, сходень і штормтрапів

7.4.1. Забортні трапи, їх площадки, а також сходні усіх видів, у тому числі й тимчасові, повинні мати з обох боків стійки висотою 1,0 м з леєрами чи поручнями.

Забортні трапи повинні забезпечувати безпечне пересування людей під час зміни осадки судна і під час стоянки в портах із припливно-відпливними явищами.

Траверси забортних трапів повинні забезпечувати безпечний прохід під ними і бути розташованими на висоті не менше 2 м при будь-якому робочому положенні трапа.

Трап повинен мати верхню і нижню площадки розміром не менше 0,7 х 0,7 м.

7.4.2. Нерухомі стійки забортних трапів, сходень усіх видів (у тому числі й тимчасових) або стійки, що завалюються, повинні відстояти одна від одної не більше ніж на 1,5 м; леєри в робочому положенні повинні бути туго натягнуті, канати леєрів не повинні мати ушкоджених дротів, а сплетіння огонів леєрів повинні бути оклетньовані; поручні повинні бути міцними і гладенькими.

7.4.3. Ширина забортних трапів і сходень, призначених для переходу людей без вантажу із судна на берег, на причал або на інше судно, повинна бути не менше 0,6 м у разі однобічного руху. Для суден з чисельністю екіпажу понад 80 чол. ширина забортного трапа повинна бути не менше 0,8 м. Глибина сходинок трапа в усіх випадках повинна бути не менше 240 мм.

Довжину забортного трапа слід вибирати з розрахунку кута його нахилу 55 град., а за наявності нерухомих сходинок - 60 град. Довжина одномаршового забортного трапа не повинна бути понад 10,2 м. У разі більшої довжини слід використовувати двомаршові трапи з проміжною площадкою загальною довжиною не більше 18,6 м.

7.4.4. Місце встановлення забортних трапів і сходень не повинно перебувати в районі дії вантажних стріл і кранів, а також відливних забортних отворів.

Під час швартування судна до причалу забортний трап чи сходні повинні бути розташовані на частині причалу, вільній від швартовних канатів.

7.4.5. Верхній кінець забортного трапа має бути надійно закріплений на борті судна.

Сходні необхідно закріплювати на борті так, щоб вони не рухались по борту судна. Ставити сходні під кутом понад 45 град. не допускається.

7.4.6. У всіх випадках, у тому числі коли судна ошвартовані один до одного, після встановлення трапів чи сходень під ними має бути натягнута (від борта судна до стінки причалу чи між бортами суден) і надійно закріплена міцна запобіжна сітка шириною не менше 1,5 м у кожний бік від трапа для запобігання можливості падіння людей у воду.

7.4.7. У випадках, коли судно стоїть не впритул до причалу, з нижньої площадки забортного трапа на берег повинні бути покладені сходні, закріплені на нижній площадці трапа, що мають поперечні планки завширшки не менше 40 мм, завтовшки 20-30 мм на відстані одна від одної на 300-350 мм. Якщо нижня площадка трапа перебуває від причалу на відстані 1 м і більше, сходні повинні мати леєрне огородження.

7.4.8. Якщо сходні або помости, що подаються на берег, не мають на кінці спеціальних котків, під них на березі має бути підкладений металевий лист.

7.4.9. Підходи до трапів і сходень повинні бути вільними.

7.4.10. Якщо сходні чи штормтрап закріплені через фальшборт, з палуби судна до планшира повинен бути поставлений напівтрап під кутом не більше 55 град. з поручнями з двох боків.

7.4.11. Дерев'яні сходні для проходу вантажників на судно і назад з вантажем повинні бути виготовлені з дощок товщиною не менше 50 мм і мати поперечини для упору ніг.

Ширина сходень повинна бути не менше 1,0 м для однобічного руху і не менше 1,5 м для двостороннього руху. Для запобігання подовжнього прогинання під сходні слід підставити козли. Сходні повинні бути огороджені міцними поручнями заввишки не менше 1,0 м з проміжним леєром на висоті 0,4 м.

7.4.12. Сходні, призначені для перенесення вантажів під час стоянки судна в ремонті, повинні мати ширину не менше 2,0 м з бортовими дошками заввишки не менше 0,15 м. Одна половина ширини сходень повинна бути рівною, а інша мати поперечні планки.

Сходні повинні бути огороджені міцними поручнями заввишки 1,0 м.

7.4.13. Кожна сходня після її виготовлення чи ремонту, а також щорічно перед виходом судна в рейс повинна бути випробувана.

7.4.14. На обох кінцях переносної сходні повинні бути міцні темляки достатньої довжини для закріплення сходні під час її встановлення. Кінці сходень повинні прилягати до опорної поверхні за всією шириною сходень.

7.4.15. Використання сходень з будь-якими дефектами (тріщини, відколи, надломи тощо) не допускається. Перед використанням сходні мають бути випробувані.

7.4.16. На борту судна біля трапів і сходень завжди повинен бути рятувальний круг зі світним буєм і закріпленим на ньому закидним кінцем завдовжки не менше 30,0 м.

7.4.17. На зовнішньому боці забортних трапів і сходень повинен бути нанесений чіткий напис, що вказує на припустиме навантаження чи на кількість людей, що одночасно може перебувати на них.

Під час пересування по трапах і сходнях великої кількості людей вахтовий матрос повинен стежити за дотриманням черговості, за тим, щоб не було руху по трапу "у ногу". Вага людей, що одночасно перебувають на трапі, не повинна перевищувати припустимого значення навантаження на трап.

7.4.18. У зимовий час трапи і сходні повинні бути очищені від снігу і льоду та посипані піском.

7.4.19. Якщо сходні і трапи тимчасово зняті, на відкриті місця фальшборту повинні бути натягнуті леєри.

7.4.20. У разі переміщення судна під впливом хвиль, вітру, судна, що йде поблизу, тощо повинен бути припинений рух людей по трапах і сходнях до припинення переміщення судна або вжиті заходи для додаткового закріплення судна і трапа.

7.4.21. Не допускається:

а) переходити із судна на берег, на причал чи на інше судно без трапів і сходень;

б) використовувати для переходу дошки, переносні драбини і несправні або неправильно подані і закріплені сходні і трапи;

в) скупчення людей на трапах, площадках трапів і сходнях;

г) створення зустрічних потоків на трапах і сходнях;

ґ) піднімання і спускання вантажів по трапах і сходнях, призначених для пересування людей;

д) користування жорсткими переносними трапами замість сходень.

7.4.22. Суднові штормтрапи повинні відповідати таким вимогам:

а) мати довжину, за якої вони, будучи закріплені на судні, досягатимуть рівня води за будь-яких осадок і диферентів судна, а також у разі крену до 15 град. на протилежний борт;

б) балясини повинні бути виготовлені з цільних брусків дерева твердих порід без сучків і мати довжину не менше 480 мм, ширину 115 мм і товщину 25 мм;

в) верхня і кожна п'ята балясини повинні мати довжину не менше 1100 мм. Ширина і товщина цих балясин повинні бути такі ж самі, як у інших балясин;

г) на кожній балясині на відстані 30-35 мм (на подовжених балясинах на відстані 340-345 мм) від її кінців повинні бути два отвори для пропуску тятив;

ґ) балясини повинні бути паралельними, відстань між ними має бути не менше 300 мм і не більше 380 мм;

д) тятиви повинні бути виготовлені з кожного боку з двох цільних (без з'єднань) сизальських (манільських) канатів з обводом не менше 65 мм, скріплених між собою під і над кожною балясиною.

7.4.23. Спускатись і підніматись по штормтрапу допускається тільки поодинці, тримаючись за тятиви.

7.4.24. У разі обледеніння штормтрапа користуватись ним не допускається.

7.4.25. Не допускається кріплення штормтрапа на борту за балясини.

7.4.26. Штормтрапи (лоцманські трапи) на судні необхідно випробовувати не рідше одного разу на рік шляхом підвішування вантажу масою 75 кг на кожну третю балясину. За результатами випробувань повинен бути складений судновий акт. Дату випробування зазначають олійною фарбою на верхній подовженій балясині.

На верхній подовженій балясині повинна бути позначена величина допустимого навантаження.

7.4.27. Не допускається користуватись штормтрапом, якщо:

а) на верхній подовженій балясині відсутні товарний знак виготовлювача, величина допустимого навантаження і дата випробування трапа;

б) відсутній акт про випробування або минув рік після попереднього випробування;

в) відсутні окремі балясини або наявні балясини з тріщинами;

г) зміщений бензель і балясини, не паралельні між собою;

ґ) обірвана хоча б одна з прядок каната;

д) канати тятив перепріли чи обгоріли на глибину близько 1/3 їх товщини;

е) штормтрап своєю нижньою балясиною не дістає до рівня води або причалу;

є) людина пересувається з вантажем.

7.4.28. Пристрій для кріплення штормтрапа чи лоцманського трапа в робочому положенні повинен мати таке саме допустиме навантаження і коефіцієнт запасу міцності, які має штормтрап, що закріплюється на ньому.

7.4.29. Якщо штормтрап чи лоцманський трап закріплений через фальшборт, то вхід зі штормтрапа на палубу і вихід з неї на штормтрап повинен бути забезпечений застосуванням похилого напівтрапа з поручнями і плоскими сходинками, який верхнім кінцем має бути надійно закріплений за планшир, а нижнім - на палубі.

7.4.30. У темний час доби місця кріплення штормтрапів повинні бути освітлені.

7.4.31. Не допускається застосовувати штормтрапи і лоцманські трапи, що складаються з кількох секцій. Якщо відстань від рівня води до місця входу на судно більше 9 м, доступ людей на судно повинен забезпечуватись забортним трапом.

7.5. Вантажно-розвантажувальні роботи

7.5.1. Перед проведенням вантажних операцій помічник капітана чи механік, у віданні якого перебувають палубні механізми, а також електромеханік (у разі його наявності на судні) повинні ретельно перевірити готовність вантажопідіймальних засобів до безпечного проведення робіт.

У відкритому морі виконання вантажних операцій допускається тільки після повного завершення швартовних операцій. Одночасне проведення вантажних операцій з одного борту і швартовних з іншого борту не допускається.

7.5.2. Під час підіймання вантажу гак не повинен доходити до верхнього блока ближче 0,5 м, а під час спускання на барабані має залишатись не менше 3 витків каната.

7.5.3. За несприятливих погодних умов (туман, імла, снігопад, злива тощо), що обмежують видимість на місці навантаження чи вивантаження, робота вантажних механізмів повинна бути припинена.

7.5.4. Під час виконання робіт у вантажному приміщенні повинні перебувати не менше трьох осіб і має бути забезпечена подача свіжого повітря.

7.5.5. На сітках, стампах, майданчиках та інших вантажних пристосуваннях мають бути спеціальні кінці для підтягування і розправлення їх на місці навантаження.

7.5.6. Вантаж, що розгойдується, допускається зупиняти тільки шляхом опускання його на палубу.

7.5.7. Під час виконання вантажних робіт у морі спуск (підйом) електронавантажувача у трюм здійснюється вантажними стрілами або кранами.

7.5.8. Під час спускання електронавантажувача в трюм має бути перевірена надійність застроплення шляхом піднімання електронавантажувача на 10-15 см.

7.5.9. Під час вантажних робіт трюми, з яких не проводиться вивантаження (завантаження), повинні бути закриті люковими кришками або огороджені. Знімати люкові кришки, леєрне огородження і поручні допускається тільки в тому місці, де ведуться вантажні роботи.

7.5.10. Відкривати і закривати люки трюмів необхідно під безпосереднім керівництвом помічника капітана.

Якщо на промислових палубах суден відсутні комінгси люків, перед відкриттям люка слід перевірити наявність захисної сітки, закріпленої під просвітом люка. Захисна сітка може бути знята тільки після встановлення знімного леєрного огородження люка на палубі.

7.5.11. На люкових кришках під час їх відкривання і пересування не повинні перебувати люди і будь-які предмети.

7.5.12. Працівники, що натягають брезенти на люки, не повинні рухатись спиною вперед.

7.5.13. Лючини вантажних люків слід знімати, починаючи з середини люка, і складати на палубі впритул до комінгса або фальшборту. Під час закривання вантажних люків лючини укладають на свої місця, починаючи від комінгса до середини люка.

7.5.14. Бімси, зняті з трюмів, укладають або ставлять на бічні грані, при цьому крайні бімси мають бути підклинені. Не допускається укладати бімси більше ніж у два ряди за висотою.

7.5.15. Люкові кришки, бімси і вантаж слід укладати таким чином, щоб забезпечити між ними або між ними і фальшбортом, леєрним огородженням або комінгсом люка безпечний прохід завширшки не менше 0,6 м.

Не допускається ходити по знятих лючинах і бімсах. У випадках, коли знімаються не всі бімси, ті бімси, що залишились, повинні бути надійно закріплені на своїх місцях.

7.5.16. Під час відкривання і закривання люків не допускається:

а) знімати і ставити знімні бімси за допомогою стропів, не призначених для цієї мети;

б) висмикувати бімси лебідкою у разі їх заїдання в гніздах або коли вони завалені вантажем;

в) у разі крена судна знімати чи ставити бімси, не заводячи відтяжок;

г) братись руками за кінці бімсів під час заведення їх у гнізда;

ґ) знімати або ставити лючини, бімси, люкові кришки, коли під просвітом люка трюму перебувають люди;

д) ходити по бімсах;

е) закривати люк брезентом, коли не всі лючини покладені на свої місця.

7.5.17. На суднах з малою висотою комінгсів люків (менше 0,75 м) відразу після відкривання люків необхідно встановити леєрне огородження жорсткої конструкції висотою не менше 1,0 м від рівня палуби.

7.5.18. Відкриті люки твіндеків необхідно огороджувати штатним леєрним огородженням висотою не менше 1,0 м.

7.5.19. У разі несправності трюмного трапа доступ до нього припиняється і біля трапа вивішується попереджувальний плакат "Користуватись трапом не можна".

7.5.20. Спускання людей у трюм допускається тільки з дозволу вахтового штурмана. Не допускається спускання людей по неосвітленому трапу і в неосвітлений трюм.

7.5.21. Не допускається підніматись з трюму або спускатись в нього через вантажні люки під час виконання вантажних операцій. На суднах повинні бути обладнані окремі входи у вантажні трюми.

7.5.22. Під час виконання вантажних робіт повинен бути виділений сигнальник для подання сигналів. Він повинен знати сигналізацію знаками, мати посвідчення на право ведення сигнальних робіт і мати на рукаві пов'язку білого кольору.

7.5.23. Сигнальник не повинен залишати своє робоче місце під час вантажних робіт і відволікатись на сторонні розмови і роботи.

7.5.24. Спускання вантажу в трюм і підіймання з нього повинні виконуватись тільки за командою сигнальника.

7.5.25. Сигнальник люка повинен попереджувати про рух вантажу людей, що перебувають в трюмі і на палубі, і стежити за їх безпекою.

7.5.26. До подання кранівнику або лебіднику відповідної команди сигнальник повинен переконатись у тому, що вантаж правильно застроплений, люди відійшли на безпечну відстань або перебувають в укритті і що маневрування вантажних засобів не становить загрози для людей.

7.5.27. Лебідник (кранівник) повинен виконувати сигнали сигнальника, за винятком сигналу аварійної зупинки, який може бути поданий будь-якою особою, що виявила небезпеку.

7.5.28. На робочому місці лебідника повинні бути встановлені щитки з зазначенням вантажопідйомності, кута розходження шкентелів під час спареної роботи стріл, а також відповідних схем роботи.

7.5.29. Не допускається скидати такелаж і пристосування в трюм.

7.5.30. Інтенсивність подавання вантажів у трюм під час завантаження повинна відповідати швидкості видалення їх у трюмі з-під просвіту люка, щоб уникнути захаращення робочої площадки.

7.5.31. Укладання вантажу на піддони, площадки або інші вантажозахоплювальні пристрої має виконуватись так, щоб вантаж не виступав за межі цих пристроїв, а під час підіймання вантажу сітками всі місця повинні бути обтягнуті.

7.5.32. Розкантовувати і направляти висячий вантаж допускається тільки за допомогою багрів і відтяжок.

7.5.33. Не допускається вивантажувати гірляндами мішки з вантажем із трюму з вузькою горловиною.

7.5.34. Під час спускання вантажу краном чи стрілою вантаж повинен спочатку бути поданий на середину люка, а потім плавно опущений в трюм.

Не допускається відтягати і розгойдувати вантаж, що висить на шкентелі, для спускання його під палубу.

7.5.35. Під час вантажних робіт на твіндечних палубах вантажні люки на цих палубах повинні бути закриті.

7.5.36. Під час розвантаження трюмів, заповнених рибою наливом, робочі місця повинні забезпечувати стійке положення і надійне укриття працівників.

7.5.37. Не допускається проведення вантажних робіт у шахтах трюмів, які не мають спеціально обладнаних надійних укриттів для працівників.

7.5.38. Під час вантажних робіт не допускається:

а) перебувати під вантажем, у зоні руху вантажу, по лінії напрямку його руху і під вантажною стрілою або стрілою крана, а також поблизу контрвідтяжок;

б) перебувати під просвітом люка трюму під час спускання чи підіймання вантажу;

в) подавати вантаж раніше, ніж буде прибраний з-під просвіту попередній вантаж;

г) палити і користуватись відкритим вогнем у трюмах та інших вантажних приміщеннях;

ґ) піднімати або спускати людей на площадках, скриньках, баддях, сітках, підвішених на шкентелі, за винятком потреби у швидкій евакуації людей у разі нещасних випадків;

д) спускати вантаж масою більше 30 кг у трюм вручну, спускати вантаж під дією власної маси, переміщувати вручну вантаж масою понад 80 кг, підтягувати вантаж шкентелем стріли, проносити вантаж на висоті менше 0,5 м від конструкцій судна або предметів, що зустрічаються на шляху;

е) залишати підіймальні крани, стріли або підйомники у непрацюючому стані з піднятим вантажем;

є) допускати сторонніх осіб до люків і місць ведення вантажних робіт;

ж) підіймати вантаж на зрощених стропах і ланцюгах або стропах, що мають вузли;

з) підійматись на вантаж для урівноважування його масою тіла;

и) працювати вантажним шкентелем, коли корінний кінець не закріплений на барабані вантажопідіймального механізму або на турачці у разі її тягового зусилля 10 кН і більше;

і) користуватись ланцюговими стропами під час сильних морозів;

ї) використовувати штаг-карнак для підіймання вантажу, за винятком випадків, коли штаг-карнак конструктивно призначений для вантажних робіт (у будь-якому випадку вага вантажу, який піднімають через штаг-карнак, не повинна перевищувати 0,5 т);

й) ходити біля борту палуби, поблизу якого виконуються вантажні роботи. Цей борт повинен бути огороджений і на огородженні мають бути вивішені попереджувальні плакати "Прохід заборонений!".

7.5.39. Під час розвантаження трюмів судна грейфером не допускається:

а) під час захоплення вантажу перебувати ближче 8 м від грейфера або на вантажі, що обсипається;

б) ставати на грейфер або направляти і розвертати грейфер руками;

в) перебувати між грейфером і бортами чи переборками або надбудовами судна;

г) закидати грейфер на палубу;

ґ) піднімати й опускати людей на палубу.

7.5.40. Робота електронавантажувача в трюмі допускається тільки на вільних від вантажу ділянках палуби за умови укриття його в підпалубному просторі.

Електронавантажувачі повинні бути обладнані дошками для захисту водія.

7.5.41. Вантаж у трюмі слід укладати або вибирати з нього таким чином, щоб було унеможливлено сповзання вантажу або падіння його окремих частин.

7.5.42. Під час захоплення вантажу електронавантажувачем необхідно дотримуватись таких вимог безпеки:

а) вантаж повинен бути захоплений так, щоб перекидаючий момент, що виникає, був мінімальним, для цього вантаж має бути притиснутий до вертикальної частини захоплювальних вил або огородження;

б) не допускається відривати примерзлий або затиснутий вантаж;

в) вили повинні вільно проходити під вантажем;

г) не слід укладати вантаж, що опускається, безпосередньо на вили електронавантажувача;

ґ) не допускається ставати на вили електронавантажувача до повного їх опускання.

7.5.43. Під час транспортування вантажу електронавантажувачем рама має бути відхилена у граничне заднє положення.

7.5.44. Не допускається піднімати і переміщувати вантаж електронавантажувачем, якщо маса вантажу перевищує номінальну вантажопідйомність електронавантажувача.

7.5.45. Палубні вантажі слід кріпити тільки сталевими канатами, пропущеними крізь спеціально призначені для цього рими та обухи, вони повинні бути обтягнутими талрепами або спеціальними захоплювальними важелями. Для запобігання зсуву палубного вантажу необхідно встановлювати упори.

7.5.46. У разі укладання палубного вантажу по всій площі палуби для екіпажу мають бути створені безпечні огороджені проходи і переходи.

7.5.47. Під час облаштування проходів і лазів між вантажем пиломатеріалів останні вкладаються торцем до ходів.

7.5.48. Палубні вантажі слід укладати так, щоб забезпечити:

а) вільне стікання води до бортів;

б) безпечний доступ до лебідок, трапів, шлюпкового і кермового пристроїв, до засобів пожежогасіння, мірильних трубок тощо.

7.5.49. Усі роботи з вивантаження і завантаження судновими засобами великих вантажів (масою більше 5 т), вантажів великих габаритів, а також вантажів, маса яких наближається до максимальної вантажопідйомності стріли або дорівнює їй, повинні виконуватись під безпосереднім керівництвом старшого помічника капітана.

7.5.50. До роботи на великовагових вантажних стрілах допускаються тільки спеціально підготовлені члени екіпажу.

7.5.51. Не допускається виконувати підіймання або спускання великовагових вантажів на гінях з одночасним потравлюванням чи вибиранням топенант-талів.

Під час підіймання великовагового вантажу слід стежити за правильним намотуванням лопарів талей, гінів і топенанта на барабани лебідок без заклинювання троса між шлагами нижнього ряду, оскільки це може призвести до небезпечних ривків під час опускання великовагового вантажу.

7.5.52. Перед підійманням великовагових вантажів старший помічник капітана повинен особисто переконатись:

а) у тому, що ванти і штаги рівномірно і достатньо туго обтягнуті;

б) у правильності проведення снастей топенант-талів, підіймальних гінів і відтяжок;

в) у відсутності будь-яких дефектів у всіх деталях вантажного великовагового пристрою;

г) у надійності застосованих стропів і їх відповідності вазі вантажу;

ґ) у наявності римів, уток, обухів та інших пристроїв для кріплення вантажу.

7.5.53. Не допускається виконувати штивку великовагових вантажів і підтягування їх шкентелем, пропущеним через верхній блок стріли.

7.5.54. Не допускається кріпити великовагові вантажі рослинними канатами, а також застосовувати гаки і ланцюги під час робіт з великоваговими вантажами.

7.5.55. Розкантування великовагових вантажів у висячому положенні допускається тільки за допомогою канатів-відтяжок, закріплених за великоваговий вантаж.

7.5.56. Усі рухи стріли і вантажу, а також гальмування повинні бути плавними, без ривків і виконуватись з максимальною обережністю.

7.5.57. Перевантаження балонів зі стиснутим і зрідженим газом слід виконувати за допомогою спеціально виготовленого металевого контейнера (клітки).

Контейнер повинен мати окремі відсіки для кожного балона (не більше восьми), забезпечувати стійке положення балонів усередині відсіків, унеможливлювати зіткнення їх один з одним і забезпечувати надійність закріплення кожного балона хомутом. Контейнер повинен бути обладнаний відтяжками (на відтягування яких ставляться досвідчені фахівці).

7.5.58. Під час перевантаження балонів слід дотримуватись таких вимог:

а) запобіжні ковпаки мають бути навернуті на балони до упору;

б) не допускається кидати балони, ударяти їх один об одного, транспортувати вентилями вниз;

в) необхідно оберігати балони від попадання на них технічних мастил;

г) навантаження і вивантаження балонів мають виконуватись тільки працівниками, що пройшли спеціальний інструктаж з безпечних методів роботи;

ґ) для перевантаження балонів не допускається використовувати вантажні сітки, піддони, площадки, стропи тощо.

7.5.59. У літню пору балони, що розташовані на відкритому місці, слід захищати від сонячних променів брезентом чи іншим покриттям.

7.5.60. Під час навантаження на судно легкозаймистих вантажів у металевих бочках не допускається:

а) користуватися храпцями і сталевими сітками;

б) ставити бочки пробками вниз ;

в) працювати у взутті, підбитому залізними цвяхами чи підковами;

г) палити і запалювати вогонь на палубі.

7.5.61. У разі застосування транспортерів подавання і знімання вантажів з транспортерів допускається тільки за допомогою спеціальних пристроїв (столів, бункерів тощо), штучні вантажі слід подавати з пристроїв на стрічку без ударів і укладати вантаж у стійке положення.

7.5.62. Не допускається очищати стрічку вручну під час роботи транспортера.

7.5.63. Відповідальність за організацію вантажно-розвантажувальних операцій на ошвартованих суднах у морі покладається на капітанів.

7.5.64. Під час проведення вантажно-розвантажувальних робіт у порту слід дотримуватись вимог безпеки праці відповідно до НПАОП 05.1-1.03-68 "Правила техніки безпеки в рибних портах".

7.5.65. Не допускається залишати незавантажену вантажну площадку або строп на гаку над вантажним люком (у просвіті трюму), особливо якщо в трюмі працюють люди.

7.5.66. Під час виконання вантажних операцій на судні в порту не допускається виконувати роботи за допомогою стрілових вантажних пристроїв у разі швидкості вітру понад 22 м/с, крену судна понад 5 град., диференту судна понад 3 град.

7.5.67. Під час спареної роботи суднових стріл кут між вантажними шкентелями не повинен перевищувати 120 град., а допустиме навантаження не повинно бути більше вказаної в інструкції щодо спареної роботи стріл і не більше робочого навантаження стріли з меншою вантажопідіймальністю.

7.5.68. Вантажні сітки, стропи та інші вантажозаколювальні пристрої у разі виготовлення їх на судні повинні бути випробувані протягом 10 хвилин навантаженням, що в 2 рази перевищує їх номінальну вантажність.

7.6. Робота з рятувальними засобами

7.6.1. Рятувальні засоби на суднах повинні відповідати вимогам класифікаційного товариства.

7.6.2. Контроль за дотриманням безпеки під час спускання або підіймання шлюпок покладається на старшого помічника капітана, а керування рятувальним засобом - на командира рятувального засобу (шлюпки).

7.6.3. Не допускається спускання шлюпки на воду з незакритими отворами у дні.

7.6.4. Спускання і підіймання шлюпки не допускаються без перевірки справності роботи шлюпкового пристрою і забезпечення відключення ручного приводу до включення механічного за наявності ручного і механічного приводів.

7.6.5. Особи, що перебувають у рятувальній шлюпці чи на плоту, повинні бути в рятувальних жилетах або в нагрудниках.

Рятувальні жилети і нагрудники допускається знімати тільки після виходу зі шлюпки на палубу судна чи на причал.

7.6.6. Під час спускання шлюпки :

а) фаліні шлюпки мають бути рознесені і закріплені;

б) лопарі шлюп-талів повинні стравлюватись рівномірно.

Як тільки шлюпка торкнеться води, шлюп-талі повинні бути розгорнуті і викладені.

Перед підійманням шлюпок лопарі талів повинні мати достатню слабину в залежності від висоти хвилі.

7.6.7. Під час спускання або підіймання шлюпки під час ходу судна слід дотримуватись таких заходів безпеки:

а) під час спускання шлюпки на воду в разі переднього ходу судна першими слід викладати кормові талі, а потім носові, у разі заднього ходу робиться навпаки;

б) під час підіймання шлюпки в разі переднього ходу судна розноситься і кріпиться носовий фалінь, першими закладаються носові талі, а потім кормові; у разі заднього ходу судна робиться навпаки;

в) не допускається здійснювати спускання і підіймання шлюпок на суднах, що йдуть із тралом, через наявність великої небезпеки попадання під ваєр.

7.6.8. Спускання у шлюпку допускається тільки по трапу, штормтрапу або рятувальними шкентелями, що мають мусинги.

Підніматись зі шлюпки допускається тільки по трапах і штормтрапах.

Не допускається спускатись у шлюпку по лопарях чи по інших кінцях.

7.6.9. Особи, що викладають чи закладають шлюпкові талі, повинні стояти біля талей з боку мідель-шпангоута шлюпки. Блоки слід брати двома руками тільки за щоки.

Не допускається перебувати між шлюпковими талями і штевнями шлюпки під час її спускання чи підіймання.

7.6.10. Нижні блоки шлюпкових талей, щойно вони будуть викладені у шлюпці, повинні бути прибрані наверх.

Блоки слід підбирати спеціально заведеними відтяжками.

7.6.11. Не допускається брати в шлюпку пасажирів більше встановленої для даної шлюпки норми.

Вантажність шлюпки повинна бути зазначена на борту в носовій частині.

7.6.12. Людям, що перебувають у шлюпці, не допускається:

а) стояти;

б) сидіти на борту і транцевій дошці;

в) ходити по банках і ставати коліньми на них;

г) тримати руки на планширі під час підходу до борта судна або причалу під час відходу шлюпки;

ґ) навалюватись корпусом на румпель руля;

д) переміщуватись без дозволу командира шлюпки;

е) відштовхувати шлюпку від борта руками.

7.6.13. Не допускається перебування людей у шлюпці під час підіймання-спускання її стрілою.

7.6.14. Під час буксирування шлюпки за судном люди повинні бути висаджені зі шлюпки, а вантаж перевантажений на борт судна, до якого підчалена шлюпка.

7.6.15. Не допускається підіймати на борт судна плавзасоби (мотоботи, катери, кунгаси, шлюпки тощо) з вантажем і людьми, якщо це не передбачено технічною документацією.

7.6.16. При користуванні шлюпками не допускається:

а) зачохлювати шлюпки до того, як будуть набиті і закріплені лопарі шлюп-талей і закріплені всі стопорні пристрої, що утримують шлюпку в похідному положенні;

б) залазити на шлюпки, коли вони закриті чохлами.

7.6.17. У разі падіння людини за борт негайно слід кинути їй рятувальне коло, обладнане лином і світним буєм, або нагрудник. Подальші дії рятувальників повинні відповідати розпису дій за тривогою "Людина за бортом".

7.6.18. Під час надання допомоги потопаючому з борта шлюпки рятувальник повинен дотримуватись обережності, щоб самому не впасти у воду.

7.6.19. Потерпілого допускається витягати з води в шлюпку з боку корми. При цьому стояти в шлюпці можуть не більше двох чоловік, інші повинні сидіти. Стояти на настилі в кормовій частині краще на колінах.

7.6.20. Скидання рятувальних засобів у воду допускається тільки за відсутності в районі їхнього падіння сторонніх предметів і таким чином, щоб не травмувати людей, що перебувають у воді.

7.6.21. Стан індивідуальних рятувальних засобів повинен перевірятись старшим помічником капітана кожні 3 місяці. Несправні індивідуальні рятувальні засоби повинні бути відремонтовані чи замінені новими.

7.6.22. У разі використання забортних трапів для посадки і висадки людей під час хвилювання моря трапи повинні бути підняті так, щоб була виключена можливість перекидання шлюпок, а також можливість ударів по трапу або його пошкодження і травмування людей, що перебувають в шлюпці або на трапі.

7.6.23. Під час підготовки шлюпки до відходу необхідно перевірити вкомплектованість шлюпки, а також наявність сигнальних засобів.

7.7. Робота у важких метеорологічних умовах

7.7.1. У разі одержання штормового попередження або появи ознак погіршення погоди мають бути вжиті такі заходи безпеки:

а) попереджено про це весь екіпаж;

б) припинені палубні роботи і промисел;

в) перевірена надійність закриття вантажних люків;

г) прибрані і надійно закріплені знаряддя лову;

ґ) перевірені і додатково закріплені вантаж, вантажні стріли, аварійні пристрої, рятувальні шлюпки, шкіперське й інше майно;

д) якорі в клюзах узяті на додаткові стопори;

е) задраєні палубні люки, двері, ілюмінатори та інші отвори, через які можливе попадання води всередину приміщень;

є) перевірена справність шпігатів та інших отворів для стікання води;

ж) усі канати, що не перебувають на в'юшках, прибрані з палуби, а канати, що перебувають на в'юшках, закріплені;

з) перевірена надійність кріплення чохлів;

и) на палубі натягнуті штормові леєри для безпечного пересування людей;

і) перевірена готовність аварійно-рятувальних засобів, засобів зв'язку і сигналізації.

7.7.2. Перехід людей по відкритих палубах у штормову погоду здійснюється тільки з дозволу вахтового помічника капітана і в зазначеному ним порядку. Вахтовий помічник капітана повинен створити безпечні умови для переходу й особисто спостерігати за людьми, що проходять палубою.

7.7.3. У темний час доби в штормову погоду не допускається перебувати на відкритій палубі і ходити по ній без особливої потреби.

7.7.4. Металеві водонепроникні двері під час шторму повинні відкриватись двома руками. Переступаючи через комінгс, потрібно застерігатись ударів дверима під дією вітру.

Не допускається залишати двері відкритими без узяття на стопор.

7.7.5. Під час буксирування маломірних суден у штормову погоду капітан судна, що буксирує, повинен прийняти на борт людей з суден, які буксирують, з усіма наявними на них індивідуальними рятувальними засобами.

7.7.6. Авральні роботи в штормову погоду повинні виконуватись під безпосереднім керівництвом старшого помічника капітана.

Дозвіл на виконання цих робіт дає капітан, який доводить прийняте ним рішення до відома вахтового помічника капітана.

7.7.7. Під час авральних робіт у штормову погоду ті, хто працює на відкритих палубах, повинні бути в жилеті робочому страхувальному (ЖРС) і запобіжних поясах зі страховими кінцями. За людьми, що працюють, необхідно вести безперервне спостереження. У темний час доби місце роботи повинно бути освітлене.

7.7.8. Під час авральних робіт на палубі судна, що заливається хвилею, судно повинно бути розташоване щодо хвилі таким чином, щоб заливання було найменшим.

7.7.9. До роботи на палубі за штормових умов слід залучати осіб, які мають відповідну кваліфікацію (боцман, старший матрос, матроси 1 класу).

7.8. Такелажні роботи

7.8.1. Такелажні роботи повинні виконуватись у захищених від негоди місцях з використанням справного устаткування, спеціального інструменту і пристосувань.

Усі промислові судна і буксири повинні бути обладнані верстатами для різання сталевих канатів.

7.8.2. Рослинні і синтетичні канати слід розрізати спеціальними ножами, канат повинен перебувати у висячому положенні або на спеціальній дерев'яній підставці.

Не допускається розрубувати рослинні і синтетичні канати сокирою, зубилом тощо, а також перепалювати їх.

7.8.3. Для з'єднання рослинних і синтетичних канатів, штертів, шнурів і линей застосовуються вузли і сплесні, випробувані морською чи рибальською практикою.

7.8.4. Перед розрубуванням сталевих канатів і канатів "Геркулес" з обох боків від місця розрубування на відстані, що дорівнює 2-3 діаметрам каната, повинні бути накладені дві марки з м'якого сталевого дроту або каболки прядив'яного каната.

7.8.5. Розрубування сталевих канатів і канатів "Геркулес" повинно виконуватись на спеціальних верстатах або за допомогою ковальського зубила і кувалди на спеціальній чавунній або сталевій закріпленій плиті.

Не допускається розрубувати канати на предметах суднового устаткування (кнехтах, стійках, механізмах тощо) чи деталях судна (планширі, палубі тощо).

7.8.6. Не допускається розрубувати сталеві канати і обрубувати їх кінці, ударяючи ковальським зубилом безпосередньо по канату.

7.8.7. Під час проведення такелажних робіт зі сталевими канатами і канатами "Геркулес" слід користуватись спеціальними захисними рукавицями, а під час розрубування канатів і виготовлення огонів також захисними окулярами з небиткого скла або захисними масками.

Спецодяг повинен бути з довгими рукавами і довгими штанами, взуття зашнуроване, одяг повинен бути застебнутий на всі ґудзики, а зверху має бути надітий прогумований фартух.

7.8.8. Кувалда і ковальське зубило, що застосовуються для розрубування сталевих канатів і канатів "Геркулес", повинні бути надійно насаджені на дерев'яні рукоятки довжиною не менше 1,0 м, при цьому зубило повинно бути загострено належним чином.

7.8.9. Обрубуючи кінці, що залишились після зрощування сталевих канатів і канатів "Геркулес", їх необхідно тримати так, щоб вони не відскакували вбік.

7.8.10. Не допускається використання вузлів для з'єднання сталевих канатів і канатів "Геркулес".

7.8.11. Кінці сталевих канатів і канатів "Геркулес", що використовуються у роботі, повинні бути забиті марками шириною не менше двох діаметрів каната, виготовленими з каболок прядив'яного каната. Кінці сталевих канатів можуть бути забиті заливанням легкоплавким металом.

Забивання кінців сталевих канатів і канатів "Геркулес" повинно бути таким, щоб кінці дротів каната щільно прилягали один до одного.

7.8.12. Сталеві канати і канати "Геркулес" довжиною понад 100 м, а рослинні і синтетичні канати довжиною понад 200 м у неробочому положенні повинні бути намотані на спеціальні барабани і в'юшки або прибрані в трюм. Канати меншої довжини допускається укладати на палубі в бухти, закріпивши їх обтяжками.

7.8.13. Заправлення свайки між пасмами каната слід виконувати зусиллям рук. Не допускається заправляти свайку між пасмами каната, натискаючи на неї частинами тіла.

7.8.14. Під час виготовлення огонів і сплеснів на кінці прядок, а також у місці, до якого розпускається канат, повинні бути накладені тимчасові марки.

7.8.15. Сплесні й огони в місцях з'єднання на сталевих канатах і канатах "Геркулес" повинні бути обклетньовані.

7.8.16. Під час виготовлення огонів і сплеснів не допускається просовувати пальці між пасмами каната.

7.9. Робота на висоті і за бортом

7.9.1. Роботи на висоті і за бортом допускається вести тільки з дозволу старшого помічника капітана.

7.9.2. До робіт на висоті і за бортом допускаються матроси не нижче першого класу, що мають відповідну підготовку, з обов'язковим проведенням цільового інструктажу з безпеки праці. Старший помічник повинен особисто перевірити справність і надійність застосовуваних з цією метою засобів і оформити наряд-допуск на проведення робіт.

7.9.3. Робота на висоті понад 1,5 м і за бортом має проводитись під постійним наглядом спеціально призначеного члена екіпажу.

7.9.4. Під час роботи на висоті і за бортом необхідно застосовувати запобіжні пояси з рослинними страхувальними кінцями.

Під час виконання будь-якої роботи за бортом на працівникові повинен бути одягнений жилет робочий страхувальний (ЖРС).

7.9.5. Підіймання людини для виконання робіт на висоті має здійснюватись за допомогою спеціально заведених горденів на альтанці або люльці, які повинні мати огородження для запобігання падінню людини.

Для виконання короткочасних робіт на висоті допускається підіймання по скоб-трапах і вибленках вантів.

7.9.6. Канати і гордені, призначені для підіймання людей, повинні мати не менше ніж двадцятиразовий запас міцності.

7.9.7. Усі інструменти, які повинен мати з собою працівник, що працює на висоті, повинні бути закріплені штертами за його пояс або міститися в сумці.

7.9.8. Під час ходу судна не допускається виконувати всі види забортних робіт і робіт на висоті, крім аварійних.

7.9.9. Під час робіт на висоті не допускається:

а) працювати під час швидкості вітру понад 10 м/с і хвилюванні моря понад 5 балів, а також у разі зледеніння щогл, за винятком аварійних випадків;

б) застосовувати для підіймання людей зрощені гордені;

в) підіймати людей, якщо блок горденя заїдає або гордень зіскакує з блока;

г) перебувати на щоглах під час спускання і підіймання антен;

ґ) підніматись на щоглу під час роботи радіопередавального пристрою (РПП). На РПП вивісити табличку "Не включати! Працюють люди!";

д) підніматись на щогли і працювати на них під час експлуатації вантажного пристрою;

е) виконувати одночасно роботи двома і більше особами, що перебувають одна над одною, якщо між ними немає суцільного настилу;

є) виконувати аварійні висотні роботи на штирьових радіоантенах під час хвилювання моря понад 3 бали.

7.9.10. Під час забортних робіт необхідно дотримуватись таких заходів безпеки:

а) альтанка має бути підвішена на рослинних канатах, надійно закріплених на палубі. Поруч з альтанкою повинен бути опущений штормтрап;

б) особа, що працює на альтанці, повинна бути у захисній касці, страхувальному жилеті і запобіжному поясі зі страхувальним кінцем, закріпленим на палубі. Страхувальний кінець повинен мати слабину, достатню для вільного переміщення альтанкою;

в) на одній альтанці одночасно допускається працювати не більше ніж двом особам;

г) біля місця виконання забортних робіт повинно бути рятувальне коло з линем довжиною не менше 27 м;

ґ) плоти або понтони, з яких виконується очищення або фарбування корпусу судна, повинні бути стійкими, мати достатню вантажопідйомність, бути обладнані трьохрядними леєрами висотою 1,0 м і внизу - бортовими дошками заввишки не менше 150 мм, обладнані багром, рятувальним колом з кінцем і швартовними канатами. Не допускається виготовлення саморобних плавзасобів для проведення цих робіт;

д) усі інструменти і посудини з фарбою, необхідні для роботи за бортом, повинні мати штерти, за допомогою яких вони кріпляться на борту судна.

7.9.11. Під час виконання забортних робіт не допускається:

а) працювати між бортами двох суден, що стоять лагом, або між бортом судна і причалом;

б) працювати за бортом судна на альтанках під час стоянки судна в доку;

в) опускати, піднімати або переносити забортну альтанку, коли на ній перебувають люди.

7.9.12. Гордені й альтанки, що використовуються для підіймання і опускання людей, не рідше одного разу на місяць повинні випробовуватись статичним навантаженням, що перевищує розрахункове в 2 рази, і динамічно-рівномірним підійманням й опусканням з вантажем, що перевищує на 10% розрахункове робоче навантаження. Про результати випробування робиться запис у Судновому журналі і Журналі технічного стану.

7.9.13. Запобіжні пояси необхідно випробувати на міцність не рідше одного разу на 6 місяців. Пояс навішують на брусок діаметром 30 мм застебнутим на обидві пряжки; до його карабіна, а потім до страхувального кільця на поясі для застібки карабіна підвішують вантаж масою 300 кг і витримують протягом 5 хвилин. Якщо після випробування виявлені дефекти, пояс повинен бути вилучений з уживання. Візуальний огляд повинен проводитись через кожні 2 місяці і перед кожним використанням.

7.9.14. Під час робіт поблизу гребних гвинтів повинні бути попереджені старший і вахтовий механіки, щоб уникнути провертання гребних гвинтів.

7.10. Буксирувальні роботи

7.10.1. Не допускається починати буксирування до одержання підтвердження з судна, яке буксирують, про повну готовність до буксирування, а саме про закінчення швартування суден між собою, закріплення буксирувального каната, вибирання швартовів, підіймання і закріплення якорів.

7.10.2. Кріпити буксирувальний канат на буксирувальнику і судні, яке буксирують, слід таким чином, щоб була виключена можливість його мимовільної віддачі.

7.10.3. Не допускається перебування сторонніх осіб біля борта, з якого подається буксирувальний канат. Буксирувальний канат подають, як правило, з провідником.

7.10.4. Під час буксирування не допускається перебувати поблизу буксирувального гака, у районі дії буксирувального каната, між буксирними арками, а також перед буксирною лебідкою або гаком по ходу каната.

7.10.5. На самохідному судні, яке буксирують, допускається запускати головні двигуни тільки за командою вахтового помічника капітана судна-буксирувальника, при цьому повинен бути погоджений режим роботи двигунів.

7.10.6. Під час віддавання буксирувального каната з гака буксирувальника або з кнехта на судні, яке буксирують, не допускається стояти поблизу і перед ним по ходу каната.

7.10.7. Під час віддавання буксирувального каната з гака допускається стояти ззаду точки кріплення гака на відстані не менше 1,5 м.

7.10.8. Віддавання буксирувального каната вручну (не на відкидних гаках) виконується тільки вдвох. Знімаючи буксирувальний канат з гака, слід братись за огон з бічної його частини.

7.10.9. Накладати (знімати) бурундук на буксирувальний канат допускається тільки на ослабленому канаті. Ослаблення бурундука повинно бути без ривків.

7.10.10. Під час накладення бурундука на буксирувальний канат допускається перебувати тільки нижче горизонтальної площини переміщення буксирувального каната.

7.10.11. На всіх буксирувальних арках з обох боків на видних місцях повинні бути нанесені чіткі написи "Бережись буксира".

7.10.12. Не допускається залишати буксирувальний гак незакріпленим у неробочому положенні.

7.10.13. Не допускається використовувати буксирувальний гак не за призначенням.

7.10.14. Не допускається стравлювати буксирувальний канат із судна, яке буксирують, на ходу в процесі буксирування.

7.10.15. Під час буксирувальних робіт не допускається висуватись за борт у місцях можливого перебування буксирувального каната.

7.10.16. Вибирати або стравлювати буксирувальний канат за допомогою буксирувальної лебідки допускається тільки після того, як усі люди будуть видалені з небезпечної зони.

7.10.17. Не допускається кріпити буксирувальний канат на кнехтах огоном.

Буксирувальний канат слід кріпити шлагами із застосуванням рослинної обтяжки.

7.10.18. Подавання буксирувального каната на ходу допускається тільки в аварійних випадках.

7.11. Робота з лотом

7.11.1. Під час роботи з ручним лотом і диплотом лотовому не дозволяється:

а) кидати лот з неогородженого леєром майданчика;

б) намотувати лотлінь на руку.

7.11.2. Під час роботи з ручним лотом не допускається перебування людей біля фальшборту спереду і ззаду лотового майданчика.

7.11.3. Під час роботи з лотом не допускається користуватись рукавицями або рукавичками.

7.12. Робота з піротехнічними засобами

7.12.1. Усі піротехнічні засоби на суднах повинні зберігатись за переліком з зазначенням дати терміну придатності в спеціальних герметичних шафах або скриньках, маркованих знаком безпеки і замкнених на ключ. Ключі повинні зберігатися: один - у вахтового помічника капітана, другий (дублікат) - у старшого помічника капітана.

7.12.2. Піротехнічні засоби на рятувальних шлюпках і плотах повинні зберігатись у водонепроникних контейнерах, прикріплених у передбачених для зберігання місцях. Піротехнічні засоби повинні мати водонепроникне пакування і укладатись у контейнери таким чином, щоб виключити їх переміщення під час гойданки.

7.12.3. Оболонка і пакування піротехнічних засобів повинні бути вологонепроникними і стійкими щодо механічних впливів. Піротехнічні засоби, що мають картонну чи іншу подібну оболонку, повинні зберігатись у металевому футлярі, що відкривається без інструмента.

7.12.4. Усі піротехнічні засоби повинні супроводжуватись настановами щодо безпечного поводження з ними.

7.12.5. До роботи з піротехнічними засобами допускаються тільки ті члени екіпажу, які визначені наказом капітана судна і пройшли спеціальне навчання. Копія наказу повинна зберігатись в кермовій рубці та біля місця зберігання піротехніки.

7.12.6. Екіпаж судна повинен бути вчасно попереджений про майбутній обстріл судна лінеметальними ракетами.

7.12.7. Лінеметальну ракету допускається запускати тільки з приєднаним до неї лінем, при цьому не допускається торкатись ліня, що виходить з пакувальної скриньки.

7.12.8. Якщо лінеметальна ракета не спрацювала або відбулася осічка, через хвилину після цього лінеметальник повинен з максимальною обережністю розрядити ракетницю, а дефектні патрони і ракету негайно викинути за борт.

7.12.9. Звукові ракети і ракети сигналу "Лихо" необхідно запускати зі спеціальних пристроїв з підвітреного борту. Не допускається запускати їх з рук.

7.12.10. Під час використання фальшфейєра його необхідно тримати так, щоб іскри не попадали на того, хто виконує цю операцію, й оточення.

7.12.11. Під час перебування судна в порту ракетниці повинні зберігатись у сейфі капітана.

7.12.12. На період ремонту судна піротехнічні засоби необхідно здавати для зберігання на заводський склад.

7.12.13. Не допускається:

а) застосовувати піротехнічні засоби з простроченим часом зберігання;

б) використовувати піротехнічні засоби з деформованими поверхнями або з ознаками вологості;

в) користуватись піротехнічними засобами за відсутності настанови щодо безпечного поводження з ними;

г) використовувати піротехнічні засоби особам, не обізнаним з правилами поводження з ними;

ґ) користуватись сигнальним пістолетом, якщо бойок виступає з гнізда більше ніж на 0,5 мм або на металевій частині патрона залишається видимий слід;

д) палити і застосовувати вогонь під час користування піротехнічними засобами.

7.12.14. В усякому разі використання піротехнічних засобів повинен бути зроблений запис у Судновому журналі із зазначенням їх виду, кількості і прізвища, ім'я та по батькові посадової особи, за вказівкою якої використовувались ці засоби.

7.13. Роботи з кислотами і лугами

7.13.1. У разі зберігання на судні агресивних і шкідливих речовин посудини з ними повинні мати бирки або написи з зазначенням назви речовини. Наглядати за їх зберіганням повинен спеціально призначений член екіпажу.

7.13.2. Кислоти слід зберігати в щільно закупорених скляних посудинах у плетених кошиках з ручками або розміщених у сітці. Знизу і з боків посудини повинні бути обкладені соломою або спеціальною стружкою.

7.13.3. Посудини з кислотою повинні бути закриті притертими пробками зі скла або кераміки. Поверх пробки накладається замазка з розведеного водою гіпсу, а голівку пляшки обв'язують тканиною і шпагатом.

7.13.4. Кислоту зберігають у спеціальному приміщенні з доброю вентиляцією. Не допускається зберігання кислоти на сонці та у вологих місцях. Кошики з кислотою необхідно кріпити по штормовому. Разом з кислотою допускається зберігати тільки дистильовану воду.

7.13.5. Каустична сода повинна зберігатись у герметично закупорених металевих ємностях.

7.13.6. З господарською метою допускається користуватись тільки 1%-ним розчином каустичної соди.

7.13.7. Роботи з агресивними, шкідливими й отруйними речовинами належать до небезпечних робіт і повинні оформлятись нарядом-допуском. Працювати з такими речовинами допускається тільки в захисних окулярах, гумових рукавичках і захисному одязі. На місці проведення робіт повинен бути 5%-ний розчин соди для нейтралізації дії кислоти, що може випадково потрапити на тіло чи одяг, і 5%-ний розчин борної кислоти для нейтралізації дії лугу.

7.13.8. У разі попадання кислоти, лугу або електроліту на відкриті ділянки шкіри потрібно негайно промити ці ділянки спочатку нейтралізувальним розчином, а потім водою з милом.

Для промивання очей застосовують 2-3%-ні нейтралізувальні розчини.

Після надання першої медичної допомоги необхідно звернутись до медпункту.

7.13.9. Розчиняти тверді луги необхідно тільки в холодній воді, щоб уникнути закипання і розбризкування розчину. Їдкі луги слід розчиняти невеликими порціями з безперервним розмішуванням дерев'яною лопаткою.

7.13.10. Під час переливання кислоти слід застосовувати спеціальні пристосування для закріплення і нахилу пляшок, сифонів груші, спеціальні лійки з трубкою для відведення повітря і запобіжним щитком. У разі застосування груш і сифонів для запобігання розриву пляшки тиск не повинен перевищувати 0,2 атм.

7.13.11. Посудини з агресивними і шкідливими розчинами слід переносити в спеціальних ношах з гніздом, у якому посудина з кошиком повинна входити на дві третини своєї висоти, або перевозити на спеціальних візках.

Перенесення посудин у кошику за ручки допускається тільки після попередньої перевірки міцності ручок і дна кошика.

7.13.12. Не допускається переносити посудини з кислотами, лугами й електролітом на спині, на плечі або перед собою.

7.13.13. Готуючи розчин кислоти, необхідно дотримуватись обережності. Кислоту слід вливати тонким струменем з невеликої посудини в посудину з водою. Не допускається додавати кислоту у воду з температурою понад 20 град. С.

Не допускається приготування розчинів шляхом вливання води в кислоту.

7.13.14. Флакони з лугом повинні відкриватись без прикладення значних зусиль. У разі, коли корок залитий парафіном, допускається прогрівати горловину флакона ганчіркою, змоченою в гарячій воді.

7.13.15. Кислота або електроліт, розлиті на стелажі акумуляторної або на палубі, повинні бути негайно прибрані чистою ганчіркою, потім це місце змочують нейтралізуючим розчином і протирають сухою ганчіркою.

7.13.16. Розчини кислот і їдких лугів, що залишились після роботи, необхідно прибрати у спеціально призначене для їх збереження приміщення.

7.13.17. Не допускається видавати для роботи каустичну соду у вигляді шматків.

7.13.18. Гумові чоботи, фартухи і рукавички після роботи з каустичною содою необхідно промити водою.

7.14. Робота з приладами, що містять ртуть

7.14.1. Роботи з приладами, що містять ртуть, на судні слід проводити відповідно до вимог ГОСТ 12.3.031-83 "Роботи зі ртуттю. Вимоги безпеки", а також до вимог цього підрозділу.

7.14.2. Усі особи, які обслуговують ртутні прилади і працюють зі ртуттю, повинні бути проінструктовані щодо токсичних властивостей ртуті, ознайомлені з правилами поводження з ртутними приладами і профілактичними заходами.

Роботи з ртуттю є небезпечними і повинні оформлятися нарядом-допуском.

7.14.3. Особи, які працюють зі ртуттю, повинні бути забезпечені шапочками і халатами без кишень із застібкою на спині. Спецодяг і особистий одяг повинні зберігатись окремо один від одного.

7.14.4. Зберігати запаси ртуті на суднах необхідно в спеціально виділеному приміщенні в залізному герметично закритому посуді, установленому в амортизаційному футлярі на металевому піддоні.

7.14.5. Не допускається зберігання ртуті у всіх приміщеннях, де можуть працювати люди, що обслуговують механізми й устатковання.

7.14.6. У приміщеннях, де є апарати чи прилади, що містять ртуть, у кожному рейсі, але не рідше двох разів на рік (у тому числі обов'язково один раз у літню пору), необхідно виконувати аналіз повітря на вміст випарів ртуті.

7.14.7. Зливати ртуть з апаратів чи приладів допускається тільки у спеціальний небиткий закритий посуд з притертою пробкою.

7.14.8. Під час наповнення ртуттю апаратів чи приладів необхідно користуватись піддонами, щоб уникнути проливання ртуті на палубу. Після наповнення пролиті крапельки ртуті слід ретельно зібрати.

7.14.9. Щоб уникнути поширення випадково пролитої ртуті в приміщенні, краплі ртуті необхідно збирати, починаючи з периферії забрудненої ділянки підлоги.

7.14.10. Для видалення крапель ртуті можуть бути використані такі способи:

а) за допомогою амальгамованих пластинок чи пензликів з білої жерсті (амальгамування здійснюється натиранням ртуті). Краплі ртуті, що пристали до амальгамованих поверхонь, слід скинути в посудину з водою, що закривається гумовою пробкою.

Амальгамовані пластинки і пензлики зберігають у закритій гумовою пробкою посудині;

б) усмоктування за допомогою гумової груші чи піпетки;

в) усмоктування за допомогою пилососа, обладнаного вузьким наконечником і водяною пасткою з усмоктувального боку.

7.14.11. Після видалення з палуби видимої ртуті механічним шляхом необхідно провести знешкодження палуби 20% розчином хлорного заліза.

7.14.12. Після закінчення роботи зі ртуттю слід ретельно вимити руки з милом, двічі намилюючи. У приміщеннях, де виконується робота з ртуттю, не допускається палити, зберігати й вживати їжу.

7.14.13. Якщо на судні відбулося розбризкування ртуті, після прибуття судна в порт необхідно провести лабораторний аналіз повітря у приміщенні на наявність випарів ртуті.

7.15. Робота з капроновими канатами

7.15.1. Під час роботи з капроновими канатами необхідно враховувати їх еластичність, оскільки під впливом робочих навантажень вони розтягуються до 25% від первинної довжини.

Унаслідок тривалого впливу навантаження (протягом 3-4 діб) величиною до 50% від розривного навантаження спостерігається явище "крипу" (канат повзе). Використання такого канату надалі не допускається.

7.15.2. Капронові канати повинні зберігатись на катушках або в бухтах у зачохленому вигляді, оскільки під впливом сонячної радіації вони старіють і їх міцність зменшується.

Не допускається зберігання канатів у місцях з високою температурою (поблизу парових котлів, паропроводів тощо).

Капронові канати слід оберігати від впливу кам'яновугільного дьогтю, оліфи чи фенолу, а також від попадання на них піску.

7.15.3. З метою відновлення антистатичних властивостей каната його не рідше одного разу на два місяці обмивають морською солоною водою, про що повинен бути зроблений запис у Судновому журналі.

7.15.4. Під час закладення огона необхідно зробити п'ять пробивань повними прядками і одне половинною прядкою.

7.15.5. Для запобігання випаданню коуша в разі розтягування під дією навантаження місце каната, що закладається в коуш, слід обшити парусиною, а коуш має бути заклетньований на канаті.

7.15.6. Під час зрощування каната необхідно зробити не менше чотирьох пробивань з обох кінців каната.

7.15.7. Для зменшення стирання капронових канатів у місцях їх контактів з киповими планками, швартовними клюзами та іншими поверхнями необхідно підкладати або обгортати канат парусиною.

7.15.8. Робочі поверхні пристроїв і механізмів, що стикаються з канатами, повинні бути гладенькими, без ушкоджень, задирок та іржі.

7.15.9. Не допускається використання синтетичних канатів:

а) якщо є ознаки стирання з розривом волокон, розрізами, зсувами прядок та іншими явними дефектами;

б) якщо діаметр тягових барабанів менше шестиразового діаметра каната і менше восьмиразового діаметра шківів, кнехтів, роульсів;

в) якщо температура навколишнього середовища нижче мінус 20 град. С і вище плюс 40 град. С.

7.16. Суднові водолазні роботи

7.16.1. Суднові водолазні роботи слід виконувати відповідно до вимог НПАОП 45.24-1.07-90 "Єдині правила безпеки на водолазних роботах", затверджених Міністерством охорони здоров'я СРСР у 1990 році (далі - Єдині правила безпеки на водолазних роботах), Норм безплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам рибного господарства, а також до вимог цього підрозділу.

7.16.2. Для керівництва водолазними роботами на судні капітан своїм наказом призначає відповідальну особу з командного складу, яка несе відповідальність за безпеку суднових водолазів під час виконання ними водолазних робіт.

7.16.3. Перед початком водолазних робіт під час стоянки судна в порту капітан повинен сповістити про початок цих робіт у Портовий нагляд, одержати дозвіл у капітана порту, сповістити диспетчера порту і судна, що стоять поруч.

7.16.4. Перед проведенням водолазних робіт необхідно провести таку підготовку судна і суднового екіпажу для забезпечення безпеки цих робіт:

а) на ноку реї того борта, з якого виконуються водолазні роботи, має бути піднятий прапоровий сигнал А (альфа) Міжнародного зводу сигналів;

б) по судновій трансляції має бути оголошено про виконання водолазних робіт;

в) у районі роботи водолазів мають бути закриті кінгстони, відключені зливальні патрубки і водозабірні отвори;

г) з борта, де ведуться водолазні роботи, мають бути припинені вантажні операції;

ґ) має бути виділена необхідна кількість людей для виконання підсобних операцій щодо забезпечення водолазних робіт;

д) у темний час доби має бути забезпечене освітлення місця спускання водолаза;

е) щоб уникнути повороту судна під час водолазного огляду стерно має бути закріплене;

є) на пультах керування головними двигунами мають бути вивішені попереджувальні плакати: "Двигуни не запускати!", "Не провертати валоповоротні і підрулювальні пристрої!", "Ведуться водолазні роботи!";

ж) мають бути зроблені відповідні записи в Судновому і Машинному журналах.

7.16.5. Під час проведення водолазних робіт не допускається:

а) користуватись устаткованням, що висувається за межі корпуса судна;

б) виконувати швартування плавзасобів до борта судна.

7.16.6. Огляд підводної частини судна допускається тільки тоді, коли судно стоїть на якорі або пришвартоване до причалу.

7.16.7. Спускання водолаза під воду виконується по спусковому канату. Не допускається спускати водолаза в підвішеному стані на шлангу, сигнальному чи будь-якому іншому кінці.

7.16.8. Виконувати водолазні роботи під корпусом судна у відкритому морі, де постановка на якір неможлива, допускається в тиху погоду за умови, що судно ляже в дрейф чи буде утримуватись від переміщення будь-яким іншим способом.

7.16.9. Роботи з ґрунту під корпусом судна допускається вести за умови, що відстань між кілем і ґрунтом не менше 1,0 м з урахуванням гойданки судна під впливом хвилювання. Під час виконання таких робіт, щоб уникнути заплутування сигнального кінця і шланга з якірним ланцюгом, слід ужити заходів проти розгортання судна вітром чи течією.

7.16.10. Роботи з очищення кінгстонів або корпуса судна, а також ремонт забортних пристроїв слід виконувати на альтанках або підкільних трапах.

Допускається користуватись підкільними кінцями тільки під час нетривалих оглядів підводних пристроїв або короткочасних робіт під корпусом судна.

7.16.11. Для перенесення трапів, альтанок чи підкільних кінців, а також для спостереження за ними повинні бути виставлені вахтові матроси з обох бортів судна.

7.16.12. Під час роботи під корпусом судна, щоб уникнути нещасного випадку, водолаз, що веде роботи, повинен стежити за сигнальним кінцем, не допускаючи його ривків, зайвої слабини чи натягу.

7.16.13. За наявності в корпусі судна пробоїни, через яку у великій кількості надходить вода, не допускається спускати до неї водолазів, щоб уникнути їх затягування. Якщо немає загрози затоплення судна, слід затопити відсік повністю або завести пластир на пробоїну і тільки після цього спускати водолазів за борт для огляду і подальшого закладення пробоїни.

7.16.14. Під час знімання гвинтів, щоб уникнути нещасних випадків і ушкодження різьби вала, гвинт, який знімають, має бути остроплений, а натяжна гайка послаблена на валу до зрушення гвинта з конуса вала. Під час постановки гвинта особливо уважно слід стежити за чистотою шланга і сигнального кінця. Ключі великої маси, що використовуються для роботи, повинні бути підвішені на кінцях.

7.17. Роботи зі зняття судна з мілини

7.17.1. Роботи зі зняття судна з мілини необхідно виконувати під керівництвом капітана.

7.17.2. Під час зняття судна з мілини за допомогою іншого судна необхідно враховувати вимоги пункту 7.10.

7.17.3. Під час зняття судна з застосуванням паль не допускається:

а) перебувати під палею і в безпосередній близькості від неї під час набивання каната, закріпленого за верхній кінець палі;

б) перебувати під палею і в безпосередній близькості від неї під час набивання п'ятних канатів, закріплених за нижній кінець палі, під час витягування палі з ґрунту;

в) працювати з палею до ослаблення набитих канатів.

7.17.4. Під час підіймання кінця палі для встановлення її за бортом необхідно користуватись розвилками або хрестоподібно зв'язаними жердинами, при цьому необхідно остерігатись переміщення палі вздовж борта.

8.1. Загальні вимоги безпеки під час обслуговування головних машин, парових котлів і допоміжних механізмів

8.1.1. Експлуатацію головних машин, парових котлів та допоміжних механізмів і пристроїв слід проводити відповідно до вимог нормативної документації з експлуатації технічних засобів, настанов, складених заводами-виробниками, нормативно-правових актів з охорони праці. Не допускається експлуатація суднових енергетичних установок з порушеннями зазначених вимог, за винятком випадків, пов'язаних з запобіганням загрозі людському життю, забезпеченням безпеки судна або щоб уникнути можливості аварій.

8.1.2. На кожному робочому місці має бути вивішена інструкція з безпечного виконання відповідного виду робіт.

8.1.3. У машинно-котельному відділенні мають бути розміщені схеми трубопроводів суднових систем із зазначенням клапанів, вентилів, засувок та їх призначення.

8.1.4. Світлові люки машинно-котельного відділення, коли вони відкриті, повинні бути огороджені надійно закріпленими ґратами чи леєрами, а також освітлюватися у темний час доби.

8.1.5. Система вентиляції машинно-котельного відділення має утримуватися у справному стані, що допускає регулювати повітрообмін під час руху і стоянки судна в різних кліматичних умовах і за різних режимів роботи головної силової установки.

8.1.6. Поблизу трапів мають бути встановлені світильники з плафонами з матового скла.

8.1.7. Плити настилів машинного відділення мають закріплятися гвинтами, усі вирізи в них мають бути закриті. Пристосування для відкривання люків і підйому плит мають бути нарівні з поверхнею.

8.1.8. Установлені огородження й кожухи мають бути закріплені.

8.1.9. Грати, плити і трапи в машинному відділенні утримуються чистими і сухими. Пролиті на них мазут, мастило, воду тощо слід одразу прибирати.

8.1.10. Настил має виготовлятися з листів рифленого металу.

8.1.11. Деталі механізмів, що рухаються і не потребують постійного нагляду, мають бути огороджені надійними кожухами чи щитами, пофарбованими в інший колір, ніж навколишні об'єкти, їх не допускається знімати під час роботи механізму.

8.1.12. Поручні, установлені для забезпечення безпечного обслуговування проміжних і гребних валів у тунелях валопроводів, а також знімні кожухи, що огороджують фланцеві з'єднання валів, мають перебувати на штатному місці й бути закріпленими.

8.1.13. Усі трубопроводи, парові котли, а також поверхні агрегатів, що виділяють надлишкову теплоту, повинні мати теплоізоляцію. Ізоляція має утримуватися справною і періодично поновлюватись. Температура на поверхні ізоляції не повинна перевищувати 40 град. С.

8.1.14. Теплоізоляція маховиків, держаків та інших пристосувань, що мають температуру поверхні понад 40 град. С, має бути справною і періодично поновлюватись.

8.1.15. На основних маховиках, вентилях, держаках тощо мають бути бирки, що вказують їх призначення й напрямок повороту "відкрито - закрито".

8.1.16. Не допускається розкривати горловини, роз'єднувати й обтискати з'єднання трубопроводів, проводити розбирання форсунок, клапанів та інших пристроїв і систем, що перебувають під тиском.

8.1.17. Перед розбиранням трубопроводів, клапанів, розкриттям горловин і проведенням інших робіт на устаткуванні, що перебувало під тиском, мають бути вжиті заходи, що виключають надходження до місця виконання робіт робочого агента (палива, пари, води тощо).

На запірних пристроях мають бути вивішені попереджувальні плакати "Не відкривати! Працюють люди!".

8.1.18. Паливні, повітряні, парові, аміачні, хладонові та інші шланги і переносні трубопроводи перед застосуванням повинні бути оглянуті, крім того повинні проводитися щоквартальні перевірки їхнього технічного стану із записом у формулярах (паспортах) і випробування пробним тиском у встановлені терміни (але не рідше одного разу на рік).

8.1.19. Деталі та вузли енергетичного обладнання, що мають масу понад 14 кг, слід піднімати й переміщувати відповідними вантажопідйомними пристроями.

8.1.20. Не допускається підвішувати вантажопідйомні пристрої до трубопроводів та інших суднових конструкцій, за винятком спеціально передбачених для цього римів або інших елементів корпуса судна.

8.1.21. Не допускається проводити роботи, що супроводжуються ударами (рубання, карбування тощо), на трубопроводах, котлах, балонах стисненого повітря та інших посудинах, що перебувають під тиском, а також поблизу таких посудин і систем.

8.1.22. Не допускається оглядати паливні та мастильні цистерни, кофердами, насосні відділення та інші приміщення, де можуть накопичитися шкідливі гази та утворитись вибухонебезпечні концентрації газів, а також виконувати в них ремонтні роботи без попередньої дегазації цих приміщень і аналізу відібраних з них проб повітря.

8.1.23. В аварійних ситуаціях допускається вхід до таких приміщень до проведення дегазації тільки з використанням шлангових протигазів, захисного одягу й взуття.

8.1.24. Не допускається задраювати горловини танків подвійного дна, парових котлів та інших ємностей без попереднього їх огляду і не переконавшись у відсутності в них людей. Про огляд робиться відповідний запис у Машинному та Судновому журналах, де відзначається також, ким проведено огляд і задраювання горловин.

8.1.25. Один раз на місяць під час технічного обслуговування стаціонарних систем пожежогасіння вони мають бути перевірені на відсутність витікань вогнегасної речовини з балонів (резервуарів).

8.1.26. У разі розміщення в машинному відділенні холодильної установки не допускається проводити поблизу неї роботи з використанням відкритого вогню.

8.1.27. Біля кожного виходу з місць розташування холодильних машин повинні перебувати два дихальних апарати у вертикальному положенні, дві пари гумових чобіт і рукавичок. Дихальні апарати мають бути індивідуально розписані з урахуванням розміру маски. Прізвище члена екіпажу, допущеного до роботи в таких апаратах, указується табличкою (биркою) біля місця зберігання кожного апарата.

8.1.28. Обтиральний матеріал повинен прийматися на судно тільки в сухому вигляді й зберігатися в сухих приміщеннях.

8.1.29. Ящики з промащеним відпрацьованим ганчір'ям потрібно розташовувати від трубопроводів і частин машин, що нагріваються, на відстані не ближче 1 м. Промащене ганчір'я повинно видалятись з машинного приміщення не рідше одного разу на добу.

8.1.30. Не допускається зберігати легкозаймисті й горючі речовини в приміщенні машинно-котельного відділення.

8.1.31. Не допускається застосовувати обтиральний матеріал, у якому присутні колючі та гострі предмети.

8.1.32. У разі перевищення припустимих норм шуму в машинно-котельному відділенні обслуговувальний персонал забезпечується індивідуальними засобами захисту (протишумовими навушниками чи пробками).

8.1.33. На дверях та люках аварійних виходів має бути попереджувальний напис "Аварійний вихід. Не захаращувати!".

8.1.34. Не допускається доступ до машинно-котельного відділення сторонніх осіб без дозволу головного (старшого) або вахтового механіка.

8.1.35. За справністю газовитяжної системи з цистерн рідкого палива, чистотою полум'япереривальних сіток газовитяжних труб і самозапірними кранами міряльних труб має бути встановлений постійний нагляд.

8.1.36. У машинному відділенні мають бути акумуляторні ліхтарі напругою не вище 12 В.

8.2. Вимоги безпеки під час експлуатації суднових двигунів внутрішнього згоряння

8.2.1. Під час підготовки двигуна до пуску для запобігання нещасних випадків слід:

а) переконатись у відсутності сторонніх предметів на кришках циліндрів;

б) перевірити наявність огороджень рухомих частин, поручнів, кожухів, ґрат біля двигуна та їх справність.

8.2.2. Під час пуску двигуна не допускається перебувати на верхніх гратах на рівні циліндрових кришок двигуна.

8.2.3. Під час пуску двигуна зі спеціальним запальним пристроєм запальні патрони слід ставити так, щоб унеможливити їх викидання тиском газів.

8.2.4. Для проведення огляду і робіт у картері після зупинки двигуна необхідно:

а) застопорити валопровід, увівши в зачеплення валоповоротний пристрій;

б) вивісити на пульті управління попереджувальні таблички "Пуск заборонений! Працюють люди!";

в) застосовувати під час роботи в картері тільки вибухозахищені ліхтарі напругою не більше 12 В.

8.2.5. Відкривати люки картера допускається не раніше ніж через 10-20 хвилин після зупинки двигуна, за винятком аварійних ситуацій, при цьому не допускається спрямовувати в картер вентиляційний струмінь повітря, оскільки це може викликати вибух парів масла.

Кожний люк картера повинен мати напис: "Відкривати через 10-20 хвилин після зупинки двигуна".

8.2.6. До роботи в картері допускається не менше двох осіб.

8.2.7. Не допускається виконувати роботи з вогнем поблизу двигуна з відкритим картером.

8.2.8. Переносні пульти валоповоротної машини і її аварійні вимикачі повинні бути перевірені на справність і вимкнені на час виконання робіт у картері. На пульті аварійного вимикача валоповоротної машини має бути вивішений плакат "Не вмикати! Працюють люди!", який не допускається знімати протягом усього часу перебування людей у картері.

8.2.9. У разі зупинки двигуна для огляду і ремонту необхідно:

а) закрити запірний клапан пускового повітря і випускати повітря з пускової магістралі;

б) закрити клапан на паливному трубопроводі, що веде до паливних насосів;

в) відкрити індикаторні (декомпресійні) крани на кришках робочих циліндрів;

г) увести в зачеплення валоповоротний пристрій або застопорити валопровід.

8.2.10. Після кожного поповнення повітрям пускові балони необхідно продувати, щоб уникнути скупчення в них масла і води.

8.2.11. Для запобігання вибуху парів масла в картері двигуна необхідно забезпечити справність запобіжних пристроїв, що фіксують концентрацію масляних парів.

8.2.12. Трубки для відсмоктування парів масла з картера необхідно періодично прочищати.

8.2.13. У разі розриву форсункових трубок не допускається закривати рукою місце розриву.

8.2.14. Під час регулювання і перевірки якості розпилювання палива форсунками не допускається підставляти руки до отворів розпилювачів.

8.2.15. Установки для опресування форсунок повинні бути оснащені захисними щитками, ковпаками і екранами.

8.2.16. Під час зупинки одного з головних двигунів, що працюють через підсумовувальний редуктор і роз'єднувальні муфти на один валопровід, роботи в картері допускається починати тільки після вимикання роз'єднувальної муфти цього двигуна і виконання вимог щодо зупинки двигуна для ремонту.

8.2.17. Під час зупинки одного з двигунів судна з двоваловою установкою роботи в картері двигуна допускається починати тільки після затискання стопора на валопроводі зупиненого двигуна з перевіркою надійності кріплення стопора й виконання вимог щодо зупинки двигуна для ремонту.

8.2.18. Не допускається у разі ручного пуску двигуна збільшувати довжину пускового держака.

8.2.19. Для запобігання вибуху не допускається виконувати пуск двигуна киснем чи будь-яким стисненим газом.

8.2.20. Під час експлуатації карбюраторних двигунів:

а) не допускається проводити розбирання вузлів і деталей карбюраторного двигуна до його зупинки й охолодження;

б) горловина паливного бака має бути завжди закрита пробкою для запобігання займання бензину;

в) не допускається користуватися відкритим вогнем під час обслуговування карбюраторних двигунів та їх агрегатів, уключаючи перевірку якості змащення, наявності палива в баках;

г) не допускається заправляти видатковий бачок карбюраторного двигуна бензином під час роботи двигуна, а також до його охолодження після зупинки;

ґ) не допускається протирати двигун ганчір'ям, змоченим бензином, та залишати на двигуні використані обтиральні матеріали;

д) не допускається вручну пускати перегрітий двигун.

8.3. Вимоги безпеки під час експлуатації суднових парових котлів

8.3.1. Перед розпалюванням топки котла необхідно виконувати такі заходи безпеки:

а) прибирати всі сторонні предмети і паливно-мастильні матеріали з котельного відділення;

б) перевіряти наявність і готовність до дії протипожежних засобів, що перебувають у котельному відділенні;

в) перевіряти засоби зв'язку і сигналізації;

г) проводити вентиляцію котельного відділення;

ґ) перевіряти запасні виходи;

д) перевіряти справність контрольно-вимірювальних приладів;

е) перевіряти справність ізоляції паропроводів, котла і газоходів;

є) перевіряти наявність води в котлі, користуючись водомірними скельцями і пробними кранами;

ж) перевіряти справність швидкозапірних паливних клапанів та інших пристроїв, що забезпечують виведення котла з дії у разі аварійних ситуацій.

8.3.2. До запалювання форсунок належить оглянути топку котла, переконатися у відсутності в ній скупчення мазуту та провентилювати її понад 3 хв.

На видному місці біля котла вивісити табличку "Не провентилювавши топку котла, запалювати форсунку не допускається!".

8.3.3. Запалювання форсунки повинно здійснюватися спеціальним електрозапальником або смолоскипом, закріпленим на металевому стрижні довжиною не менше 1 м.

При запалюванні форсунки необхідно одягнути захисні окуляри й рукавиці і перебувати осторонь від вікна, у яке вставляється смолоскип.

8.3.4. Не допускається запалювати форсунку від розжареного обмурування топки.

8.3.5. Якщо після двох спроб форсунка не запалилася, подальші спроби необхідно припинити, з'ясувати й усунути причини несправності, знов провентилювати топку протягом 3 хв і після цього повторити запалювання.

8.3.6. Спостерігати за станом факела допускається тільки крізь оглядове вікно (вічко).

8.3.7. Водовказівні скельця (прилади) повинні бути освітленими й регулярно очищуватися від пилу та кіптяви.

8.3.8. Не допускається включати котел в дію у разі несправності хоча б одного запобіжного клапана чи його ручного приводу.

8.3.9. Відкривати й закривати пробні крани, коли котел перебуває під парами, необхідно плавно, без ривків, знаходячись збоку, щоб цівка пари чи води, що виходить з крану, не могла викликати опіків.

8.3.10. Працювати на котлі з пропусками вихлопних газів не допускається. Належить вживати своєчасних заходів для усунення пропуску газів через обшивку котла.

8.3.11. Не допускається під час роботи котла чи у випадках, коли котел утримується під парами "на підтримці", виконувати на ньому будь-які ремонтні роботи, пов'язані з ударами, свердлінням отворів та зварюванням.

8.3.12. Не допускається виконання будь-яких робіт на котлоагрегаті в період його автоматичних зупинок.

8.3.13. Відкривання горловин і лазів на виведеному з дії котлі допускається за відсутності в ньому пари та гарячої води. У першу чергу має відкриватися верхній лаз.

8.3.14. Перед допуском людей для роботи всередині котла мають бути виконані такі заходи безпеки:

а) котел має бути провентильований і в ньому не повинно бути шкідливих газів, парів, скупчення палива;

б) на час проведення робіт у котлі мають бути призначені і проінструктовані спеціальні вахтові, що повинні перебувати поза котлом біля відкритих горловин з метою спостереження і надання необхідної допомоги працівникам у разі потреби;

в) для освітлення всередині котла слід використовувати справні електричні переносні світильники вибухозахищеного виконання, підключені до мережі електроживлення напругою не вище 12 В, або акумуляторні ліхтарі.

8.3.15. Виконання робіт у котлах без теплоізолювального спецодягу допускається, якщо температура всередині котла не перевищує 35 град. С. Якщо температура більше цієї величини, але не перевищує 50 град. С, допускається тільки огляд котла протягом не більше 15 хв з використанням теплоізолювального спецодягу під наглядом другої особи (спостерігача).

8.3.16. Під час приготування хімікатів для введення у котел особи, що виконують цю роботу, повинні бути забезпечені засобами захисту органів дихання, користуватись захисними окулярами, прогумованим фартухом і діелектричними рукавичками.

8.3.17. Під час спостереження за процесом горіння у топці котла необхідно користуватись захисними окулярами з синіми скельцями.

8.3.18. У разі випускання води з котла необхідно негайно:

а) припинити горіння;

б) припинити живлення (вимкнути систему автоматичного регулювання живлення) і не допускати його вмикання, поки є випускання води;

в) закрити стопорний клапан;

г) припинити подачу повітря;

ґ) повідомити про випускання води старшому механіку і вахтовому штурману;

д) відкрити вручну запобіжні клапани, клапани пароперегрівача і випускати пару;

е) закрити заслонки пристрою, що спрямовує подачу повітря;

є) ужити заходів для недопущення місцевого і загального різкого охолодження котла.

8.3.19. Для запобігання розриву водомірних скелець, що може призвести до опіків персоналу, їх треба систематично продувати через кожні 20 хв, починаючи з моменту запалювання форсунки до досягнення робочого тиску.

8.3.20. Після того, як тиск пари досягне робочого значення, необхідно оглянути котел і впевнитись у його нормальній дії:

- водовказівних приладів;

- запобіжних клапанів;

- клапанів верхнього і нижнього продування;

- засобів живлення котла.

8.3.21. Перевірка належної дії манометра за допомогою триходових кранів або запірних клапанів повинна проводитись не рідше 1 разу на добу.

8.3.22. Необхідно слідкувати за тим, щоб факел форсунки не торкався обмурування точки котла, оскільки це може призвести до пошкодження обмурування і створення небезпечної ситуації для персоналу.

8.3.23. Перевіряти дію водовказівного приладу шляхом продування слід не рідше 1 разу за вахту.

8.3.24. Огляди котла повинні проводитись не рідше одного разу за вахту під керівництвом вахтового механіка.

8.3.25. Не допускається вводити котел у дію за несправності хоча б одного запобіжного клапана і його ручного приводу.

8.4. Вимоги безпеки під час експлуатації суднових допоміжних механізмів і пристроїв

8.4.1. Перед пуском допоміжних механізмів мають бути виконані такі вимоги безпеки:

а) огородження, захисні кожухи, щити мають перебувати на своїх штатних місцях і бути закріпленими;

б) слід забезпечити відсутність сторонніх предметів на корпусі механізму, його частинах, що рухаються, і дотичних з ними деталях;

в) пуску механізму ніщо не повинно заважати;

г) усі запобіжні пристрої і контрольно-вимірювальні пристрої мають перебувати на штатних місцях і у справному стані;

ґ) усі з'єднання рухомих частин, опорні пристосування і пристрої, трубопроводи мають бути надійно закріплені і можливість послаблення кріплень під час роботи виключена.

8.4.2. Щоб уникнути нещасних випадків і поломок деталей і вузлів, не допускається виконувати на ходу обтискання і перебирання сальникових ущільнень та арматури, що перебувають під тиском, протирання частин, що рухаються, вибирання слабини і вимірювання зазорів у вузлах, що перебувають у русі, змащування деталей і вузлів у важкодоступних місцях.

8.4.3. Не допускається перебувати напроти відкритих продувних кранів під час продування циліндрів, золотникових коробок, паропроводів, конденсаційних горщиків тощо.

8.4.4. Перебирання й регулювання всіх типів насосів допускається тільки після відключення їх живлення на щиті, закриття стопорного клапана і відключення від робочих середовищ. На системи при цьому ставляться заглушки.

8.4.5. Не допускається утворення заломів на всмоктувальних та нагнітальних шлангах під час використання переносних ежекторів.

8.4.6. Відкривати кришку барабана сепаратора допускається тільки після повної зупинки барабана, щоб уникнути сходу тарілок і нанесення ними травм.

Для запобігання падінню під час качки кришка барабана сепаратора після відкривання має бути застопорена.

8.4.7. Не допускається проводити ремонт балонів, що перебувають під тиском.

8.4.8. Не допускається експлуатація повітряних та газових балонів з такими дефектами і несправностями:

а) пропускання повітря (газу) у корпусі й з'єднаннях;

б) видимі деформації корпуса;

в) несправності запобіжних і продувальних пристроїв;

г) несправності манометрів, відсутність на них пломб і неможливість визначення тиску в них іншими приладами;

ґ) закінчення терміну чергового технічного огляду органами нагляду.

8.4.9. Під час зупинки будь-якого допоміжного механізму для ремонту або огляду мають бути вжиті заходи, що виключають його самовільне прокручування.

8.4.10. Щоб уникнути можливості гідравлічних ударів, перед пуском поршневих насосів слід поставити відливні і приймальні клапани у відкрите положення.

8.4.11. Не допускається різко відкривати клапани і крани на парових магістралях без попереднього прогрівання і продування паропроводів.

8.4.12. Щоб уникнути можливості різкого підвищення тиску в трубопроводі стисненого повітря, перед пуском повітряного компресора слід закрити всмоктувальний трубопровід і відкрити клапани продування.

8.4.13. Компресори слід негайно зупинити, якщо:

а) манометри на циліндрі високого або низького тиску, а також на нагнітальному трубопроводі показують тиск вище допустимого;

б) припинилось або зменшилось надходження охолоджувальної води;

в) вийшов з ладу хоча б один контрольно-вимірювальний прилад.

8.4.14. Для забезпечення безпечної роботи теплообмінних апаратів запобіжні клапани, дренажні пристрої і контрольно-вимірювальні прилади, установлені на них, повинні постійно бути у справному стані.

8.4.15. Не допускається здійснювати кислотне очищення теплообмінних апаратів за наявності в них дефектів у вигляді нещільних з'єднань (вальцювальних, клепаних, зварних) або тріщин у металі.

8.4.16. У разі потреби зупинки стернової машини в морі для огляду і ремонту її слід роз'єднати, сектор стерна взяти на стопор, клапани на гідроциліндрах машини перекрити, щоб машина не могла зрушити під ударами хвиль об перо стерна.

8.4.17. У разі відкривання фекальних непромитих цистерн слід користуватись шланговим протигазом або ізолювальним дихальним апаратом.

8.4.18. Не допускається експлуатація гідравлічних механізмів у разі спрацювання аварійної сигналізації або виникнення хоча б однієї з наведених нижче несправностей системи:

а) відмова вимірювальних приладів;

б) збільшення тиску більше допустимого значення;

в) припинення надходження робочої рідини;

г) руйнування одного з елементів системи;

ґ) поява зовнішніх ознак витікання робочої рідини, що перевищує норми, визначені технічною документацією;

д) поява підвищеного шуму і вібрації.

Уключення систем допускається тільки після усунення несправності.

8.4.19. Не допускається підтягування болтів, гайок чи інших з'єднань на системі, що перебуває під тиском і під час її роботи.

8.4.20. Видалення повітря з системи слід проводити через повітроспускальні пристрої. Видалення повітря через інші пристрої може бути допущене за мінімального тиску, що забезпечує холостий хід гідродвигунів.

8.4.21. Системи повинні бути оснащені манометрами або іншими пристроями для контролю або реєстрації тиску.

8.4.22. На шкалі або корпусі манометра, що постійно показує тиск в одній точці системи, має бути нанесена червона риска, що відповідає максимальному або мінімальному тиску в цій точці.

8.5. Вимоги безпеки під час ремонтних робіт з судновим трубопроводом

8.5.1. Монтаж труб та арматури, розміщених на висоті більше 1,5 м, має проводитися з риштувань і помостів.

8.5.2. Під час демонтажу й монтажу труб та арматури не допускається застосовувати для їх підвішування синтетичні та рослинні канати. З цією метою застосовуються сталеві стропи відповідної вантажопідйомності.

8.5.3. Не допускається застосовувати для розклинювання фланців трубопроводів випадкові предмети (ломи, зубила). З цією метою застосовуються спеціальні гвинтові розклинювальні пристрої.

8.5.4. Не допускається залишати зняті труби й арматуру в підвішеному стані на риштуваннях, перехідних майданчиках. Труби й арматуру необхідно складати у спеціально відведених для цього місцях.

8.5.5. Не допускається виконувати демонтажні й монтажні роботи в зоні обслуговування механізмів, що працюють, та безпосередньо біля трубопроводів, що перебувають під тиском, проводів, електричних кабелів, устаткування, що перебуває під напругою.

8.5.6. Не допускається перевіряти суміщення отворів фланцевих сполучень пальцями рук. З цією метою мають застосовуватися оправки.

8.5.7. Не допускається здійснювати підтягування болтів, гайок та інших з'єднань на системі, що перебуває під тиском та під час її роботи.

8.6. Вимоги безпеки під час обслуговування рушіїв і валопроводів

8.6.1. Під час підготовки до огляду або ремонту рушіїв мають бути виконані такі вимоги безпеки:

а) закріплені стерна, щоб уникнути їх повороту під час огляду або ремонту рушіїв;

б) повністю відкриті і закріплені в цьому положенні стернові заслони водометного рушія;

в) вахтовий моторист має бути попереджений про роботи в районі гвинта;

г) мають бути вжиті заходи для запобігання пуску головного двигуна, а на пусковому пристрої вивішена табличка: "Двигун не запускати! Біля гребного гвинта працюють люди!";

ґ) уведений у дію валоповоротний пристрій, попередньо перевірений на справність його дії, і застопорений валопровід.

8.6.2. Огляд і ремонт рушіїв допускається проводити після того, як будуть вжиті заходи для запобігання випадковому провертанню валопровода.

8.6.3. Не допускається огляд або ремонт рушіїв суден, коли їх кормова частина піднята за допомогою будь-якого вантажопідіймального пристрою, коли вони стоять біля берега або на рейді і не захищені з боку суднового ходу від морських хвиль.

8.6.4. Не допускається ведення ремонту гребних гвинтів зі шлюпок, човнів та інших маломірних безпалубних суден.

8.6.5. Не допускається провертати вал за маховик двигуна, користуючись випадковими предметами.

8.6.6. У разі потреби зміни положення гребного гвинта поворот його може бути здійснений лише після того, як буде перевірено, що в безпосередній близькості біля гребного гвинта нема людей. Поворот гребного гвинта має здійснюватись повільно за допомогою валоповоротного пристрою.

8.7. Вимоги безпеки під час приймання на судно палива й мастила

8.7.1. Роботи з приймання палива мають проводитися відповідно до вимог НАПБ В.01.041-2000/180 "Правила пожежної безпеки на суднах флоту рибного господарства України", затверджених наказом Державного комітету рибного господарства України від 14.03.2000 N 24, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 29.05.2000 за N 309/4530 (далі - Правила пожежної безпеки на суднах флоту рибного господарства України), і вимог цього розділу.

8.7.2. Перед прийманням на борт судна палива про це слід сповістити особовий склад.

8.7.3. Під час приймання палива не допускається:

а) паління й будь-які роботи з відкритим вогнем на судні та на бункерувальній базі, а також застосування вогню на камбузі;

б) застосування несправних шлангів та з'єднань, що призводять до витікань;

в) приймати паливо, що не відповідає вимогам пункту 4.2.11 Правил пожежної безпеки на суднах флоту рибного господарства України.

8.7.4 Шланг для приймання палива чи мастила з причалу на судно повинен прокладатися окремим трапом, закритим для проходу людей.

8.7.5. Не допускається для відкриття й закриття приймального вентиля застосовувати предмети, що можуть викликати іскроутворення при ударах об маховик вентиля, трубопровід тощо.

8.7.6. При появі течі в шлангах має бути припинена заправка, замінений шланг або усунена несправність.

8.7.7. Під час приймання нафтопродуктів повинні бути вжиті заходи, що запобігають їх попаданню на палубу, трапи тощо.

8.7.8. При з'єднанні шлангів для запобігання іскроутворенню гайки, ключі, струбцини та інший інструмент мають укладатись на мати, що тимчасово розстилаються біля місця роботи.

Допускається користуватися тільки таким інструментом, який не дає іскор.

8.7.9. Хомути обтискання з'єднань стиків паливних шлангів не повинні мати гострих виступних боків. Не допускається перебувати напроти або в безпосередній близькості від стику шланга.

8.7.10. Під час приймання палива не допускається виконувати на палубі будь-які інші роботи.

8.7.11. Під час зливання паливно-мастильних матеріалів з бочок не допускається застосовувати стиснене повітря для прискорення процесу.

8.7.12. Судна під час перекачування палива мають бути пришвартовані рослинними чи синтетичними кінцями. Застосування металевих канатів у цих умовах не допускається.

Капронові та нейлонові канати з метою запобігання іскроутворенню під час тертя слід попередньо обробити 2% розчином солі або змочити морською водою.

8.8. Вимоги безпеки під час обслуговування технічних засобів судноводіння, радіозв'язку і пошукової апаратури

8.8.1. Роботи з обслуговування технічних засобів судноводіння, радіозв'язку і пошукової апаратури мають проводитися відповідно до вимог ДСанПіН 3.3.6-096-2002 "Державні санітарні норми і правила при роботі з джерелами електромагнітних полів", затверджені наказом Міністерства охорони здоров'я України від 18.12.2002 N 476, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 13.03.2003 за N 203/7524 (далі - Державні санітарні норми і правила при роботі з джерелами електромагнітних полів), ГОСТ 12.1.006-84 ССБТ "Електромагнітні поля радіочастот. Допустимі рівні на робочих місцях і вимоги до проведення контролю", зі змінами, а також вимог цього розділу.

8.8.2. До обслуговування радіотехнічних пристроїв, електро- і радіонавігаційних приладів, приладів керування судном і пошукової апаратури допускаються особи, що мають належний сертифікат, виданий на підставі положень Регламенту радіозв'язку .

8.8.3. У радіорубці, радіолокаційній, гірокомпасній, акумуляторній, агрегатній та інших приміщеннях мають бути вивішені інструкції з безпеки праці під час роботи з обладнанням, розміщеним у даному приміщенні, схеми блокування та сигналізації, попереджувальні написи і знаки. У зимовий період у радіорубці необхідно підтримувати температуру в межах 18 град. С - 23 град. С.

8.8.4. Корпуси технічних засобів судноводіння, радіозв'язку та пошукової апаратури мають бути надійно заземлені. Надійність заземлення повинна перевірятися не рідше одного разу на місяць.

Перевірка герметичності ущільнень донної та забортної апаратури проводиться щодня.

8.8.5. Усі відкриті неізольовані струмовідні частини приладів та апаратури мають бути огороджені заземленими кожухами, що внеможливлюють випадковий контакт обслуговувального персоналу з струмовідними частинами.

8.8.6. Опір ізоляції кабельної мережі має систематично перевірятися і відповідати вимогам кваліфікаційного товариства.

8.8.7. Не допускається встановлювати на щитах відкриті клеми високої напруги.

8.8.8. Щитові й переносні прилади технічних засобів судноводіння, радіозв'язку і пошукової апаратури мають бути опломбовані відповідними контрольними організаціями і перевірятися періодично відповідно до чинних вимог один раз на два роки.

8.8.9. Не допускається розкривати й ремонтувати штатні вимірювальні прилади в суднових умовах. Контрольно-вимірювальні прилади, що вийшли з ладу, мають бути негайно зняті й замінені справними.

8.8.10. Реостати й запобіжники електроживильних пристроїв мають бути закриті спеціальними заземленими кожухами.

8.8.11. У приміщеннях гірокомпаса, лага та пошукової апаратури за відсутності ізолювального палубного покриття перед приладами й апаратурою мають бути покладені діелектричні килимки.

8.8.12. Ділянки зниження антен мають бути огороджені металевими сітками (екранами) і мати позначені зони безпечного випромінювання. Окремі ділянки проводів антен і їх знижень не повинні перебувати ближче 1 м від труб, щогл або інших металевих частин судна. Відстань між штаг-карнаком і горизонтальною частиною має бути не менше 3 м. Антени не повинні торкатись металевих конструкцій судна за будь-яких умов його експлуатації.

8.8.13. Не допускається робота суднової радіостанції під час проведення екіпажем ремонтних робіт на щоглах, колонах та інших місцях розміщення антен.

8.8.14. Для ізолювання антен необхідно застосовувати високоякісні ізолятори, розраховані на відповідну робочу напругу і механічне навантаження.

Опір ізоляції антен щодо корпусу судна в оптимальних кліматичних умовах має бути не менше 10 МОм,а за підвищеної вологості - не менше 1 МОм.

8.8.15. Опір ізоляції кіл живлення радіообладнання має бути не менше 20 МОм за нормальних кліматичних умов.

8.8.16. Загальний опір усіх електричних з'єднань будь-якого заземлення не повинен перевищувати 0,02 Ом. Захисне заземлення нижніх кінців стоячого такелажу має бути виконано основним тросом або гнучким металевим провідником. Місця з'єднання з корпусом мають бути пофарбовані.

8.8.17. Не допускається використовувати заземлювальні пристрої апаратури як блискавковідводи. Під час грози радіооператор має припинити радіовахту й заземлити антену. Загальний опір усіх компонентів блискавкозахисного пристрою не повинен перевищувати 0,02 Ом.

8.8.18. Усі фланці хвилеводів мають бути щільно з'єднані, а блоки передавачів повинні мати надійне екранування.

8.8.19. Не допускається підводити живлення до високовольтних блоків апаратури, минаючи блокувальні контакти.

8.8.20. Усі ключі радіопередавачів мають бути закриті заземленими кожухами. Не допускається знімати кожух з ключа й регулювати ключ при включеному передавачі. Напруга між контактами мікрофонів і навушників (між проводами), а також відносно землі не повинна перевищувати 50 В.

8.8.21. Рівень акустичних шумів, створюваних радіоапаратурою під час її роботи, не повинен перевищувати 60 дБ.

8.8.22. Екрани (зовнішні металеві оболонки) високочастотних кабелів мають бути з'єднані з корпусами приладів на обох кінцях кабелів та спільною шиною заземлення.

8.8.23. На ввідних колонках, у приміщеннях високовольтних агрегатів та в інших місцях, де є висока напруга, повинні бути вивішені попереджувальні плакати з відповідними умовними знаками й написом "Не торкатись! Небезпечно для життя!".

Якщо ввід антени встановлений у легкодоступному для доторкання людей місці, він має бути огороджений у межах 1,8 м за висотою над палубою (трапом тощо).

8.8.24. У приміщеннях, де встановлені агрегати живлення, вільна частина палуби має бути вкрита ізолювальним матеріалом, а під пускорегулювальною апаратурою мають бути покладені діелектричні килимки. Якщо антена радіолокаційної станції (далі - РЛС) розміщена в легкодоступному місці, вона мусить бути встановлена на висоті не менше 1,8 м над відповідною палубою містка або іншою частиною судна, де можуть перебувати люди.

8.8.25. Рамка радіопеленгатора має бути встановлена на якомога більшій висоті над головним (верхнім) містком. Не допускається встановлення рамки на висоті менше 2 м над містком.

8.8.26. Усі приміщення, у яких перебуває діюча суднова радіоелектронна апаратура без постійного нагляду, мають бути замкненими на замки. Ключі від замків повинні зберігатися у осіб, відповідальних за апаратуру, дублікати ключів - у вахтового помічника капітана.

8.8.27. Передавачі, високочастотні та фідерні лінії мають бути віддалені від радіооператора не менше ніж на 1 м.

8.8.28. На судні для обслуговування технічних засобів судноводіння, радіозв'язку й пошукової апаратури має бути комплект випробуваних захисних засобів, що складається з діелектричних килимків, рукавичок, калош та інструменту з ізольованими ручками.

8.8.29. Під час експлуатації технічних засобів судноводіння, радіозв'язку й пошукової апаратури не допускається замикати накоротко ланцюги блокування перемичками.

8.8.30. Не допускається проводити профілактичні огляди та ремонт технічних засобів судноводіння, радіозв'язку й пошукової апаратури, що перебувають під напругою.

8.8.31. Перед початком робіт зі струмовідними частинами приладів і апаратури необхідно переконатися у відсутності на них напруги.

8.8.32. Під час вимірювання високої напруги слід застосовувати засоби індивідуального захисту.

8.8.33. Після зняття напруги з приладів і апаратури для наступного проведення робіт необхідно:

а) розрядити конденсатори за допомогою спеціального пристосування;

б) замкнути накоротко або заземлити відключені від електроживлення проводи;

в) зняти всі запобіжники, через які може бути подане живлення;

г) вивісити на пристрої, що вимикає струм, попереджувальний плакат "Не вмикати! Працюють люди!".

8.8.34. У разі аварійної потреби виконання будь-яких робіт на приладах і апаратурі, що перебувають під напругою, роботи мають проводитися з дозволу й під наглядом начальника радіостанції та електромеханіка судна з дотриманням таких заходів обережності:

а) застосування ножівок, напилків та металевих лінійок не допускається;

б) не допускається працювати в одязі без рукавів чи з засуканими рукавами.

8.8.35. Не допускається торкатись високовольтних конденсаторів, не розрядивши їх заздалегідь.

8.8.36. Не допускається експлуатація високовольтної апаратури з несправним блокуванням кришок.

8.8.37. Приміщення шахти лага та інші подібні приміщення повинні закриватись так, щоб унеможливити доступ до них сторонніх осіб. Шахти мають бути встатковані постійним освітленням. Роботи в приміщенні шахти лага, ехолота і висувних пристроїв рибопошукової апаратури, вібраторів гідроакустичної апаратури мають виконуватися за нарядом-допуском. До виконання цих робіт допускається особа електротехнічного персоналу під наглядом іншої особи, що забезпечує безпеку. Під час роботи допускається користуватися тільки переносними вибухозахищеними ліхтарями з напругою до 12 В.

8.8.38. Не допускається замінювати запобіжники в електромережі живильних агрегатів під час їх роботи, установлювати некалібровані плавкі вставки. Під час заміни запобіжників на вмикальному пристрої слід вивісити попереджувальний плакат "Не вмикати! Працюють люди!".

8.8.39. Не допускається виконувати заміну щіток під час роботи електричної машини. Чистку колекторів під час роботи електромашини допускається проводити тільки за допомогою пристосованих для цього колодок з діелектричного матеріалу.

8.8.40. Не допускається перебування людей поблизу радіолокаційних антен під час роботи радіолокаційної станції (далі - РЛС). Мінімальна відстань перебування людей обумовлюється в настанові з експлуатації РЛС.

8.8.41. Усі огляди надвисокочастотних (НВЧ) блоків радіолокаційних станцій повинні проводитися тільки з застосуванням засобів індивідуального захисту (спеціальних захисних окулярів з відбиваними НВЧ-випромінювання скельцями та захисних комбінезонів чи халатів з капюшонами зі спеціальної тканини, що не пропускає НВЧ-випромінювання).

8.8.42. Під час перевірки або заміни магнетрона в передавальному пристрої РЛС необхідно перевірити, чи спрацювало механічне блокування. Для цього з використанням захисних засобів слід замкнути розрядником виводи накопичувальних конденсаторів.

8.8.43. Під час оглядів внутрішнього монтажу електронних відмітників і роботи з ними має бути знятий високовольтний розряд з трубок, що мають незаземлене графітове покриття.

8.8.44. Електронно-променеву трубку слід виймати вдвох: один повинен тримати за цоколь, інший - за конічну частину. Працівники повинні бути в захисних окулярах.

8.8.45. Щоб уникнути вибуху електронно-променевої трубки під час її заміни, колбу слід оберігати від ударів і подряпин.

8.8.46. Заміна електровакуумних приладів повинна виконуватися тільки при знятій напрузі.

8.8.47. Перевірка натягу антен має проводитися один раз на сім днів.

8.8.48. До роботи з антенами допускається приступати, попередньо переконавшись, що:

а) антени заземлені;

б) радіопередавачі вимкнені й на них вивішені попереджувальні плакати "Не вмикати! Працюють люди!";

в) механізм обертання антени відключений від живлення і застопорений.

8.8.49. Перебувати на щоглах під час спуску і підіймання антен не допускається.

8.8.50. Під час заміни підтримувальної рідини в гірокомпасах слід дотримуватися вимог безпеки при поводженні зі ртуттю.

8.8.51. Підтримувальну рідину з резервуара гірокомпаса необхідно відсмоктувати тільки гумовою грушею.

8.8.52. До розвантаження чутливого елемента гірокомпаса необхідно братися не раніше ніж через 1,5 години після вимкнення системи. Розвантаження й завантаження чутливого елемента здійснюється тільки вдвох.

8.9. Вимоги безпеки під час обслуговування електрообладнання

Загальні вимоги

8.9.1. Електричне обладнання судна повинно забезпечити належне функціонування всіх установок і обладнання, необхідних для підтримання нормальних умов роботи і життя людей на судні без застосування аварійного джерела, а також роботу електричних пристроїв, необхідних для безпеки в разі будь-яких аварійних ситуацій:

- аварійне джерело живлення повинно бути розташоване поза межами машинного відділення таким чином, щоб у разі пошкодження основного електрообладнання автоматично підключатись до електричного розподільного щита і забезпечувати одночасне функціонування протягом щонайменше трьох годин наступних систем і установок:

- системи внутрішнього зв'язку, детекторів вогню і аварійної сигналізації;

- навігаційних вогнів і аварійного освітлення;

- радіоустановки;

- аварійної пожежної помпи за наявності;

- розподільні щити основного й аварійного електроживлення повинні бути розміщені таким чином, щоб вони не могли одночасно підпадати під дію води або вогню.

8.9.2. Роботи з обслуговування електрообладнання суден мають виконуватися відповідно до вимог правил класифікаційного товариства, ГОСТ 12.1.019-79 "ССБП Електробезпека. Загальні вимоги і номенклатура видів захисту", правил технічної експлуатації суднового електрообладнання, настанов заводу-виробника електрообладнання, технічної документації суднобудівельного заводу, а також вимог цього розділу.

8.9.3. Практиканти училищ і морехідних шкіл, що не досягли 18-річного віку, допускаються до виконання робіт на електрообладнанні з дозволу і під постійним наглядом електромеханіка та керівника практики тільки при знятій напрузі .

8.9.4. У разі несправностей електрообладнання, що створюють небезпеку для життя людей, їх негайно усувають або небезпечні місця обгороджують з вивішуванням попереджувального плаката "Стій! Небезпечно для життя!".

8.9.5. У безпосередній близькості від головного розподільного щита (далі - ГРЩ) мають бути вивішені правила першої допомоги потерпілим від електричного струму, правила гасіння пожежі електрообладнання і принципова схема розподілу електроенергії на судні.

8.9.6. Електротехнічний персонал має контролювати справність захисних заземлень під час огляду і технічного обслуговування електрообладнання. Перевірка захисних заземлень повинна проводитися вимірюванням не рідше 1 разу на місяць із записом у Журналі джерел та споживачів струму. Заземленню підлягають усі металеві корпуси електрообладнання.

Справність захисних заземлень переносного електрообладнання необхідно перевіряти кожен раз перед його видачею для роботи. Усе переносне електрообладнання має бути зареєстроване в Журналі обліку переносних споживачів струму, у якому робиться відмітка про їх справність і видачу під розпис.

8.9.7. Не допускається встановлення будь-яких запобіжників чи вимикачів у розрив кола заземлювальних проводів чи шин.

8.9.8. Опір ізоляції суднової мережі, окремих ділянок мережі й електрообладнання має систематично перевірятись і підтримуватись у межах нормативних вимог. Загальний опір суднових кіл суден, що не мають у символі класу знаку автоматизації, необхідно вимірювати щитовим мегаомметром з такою періодичністю:

а) силових мереж - не рідше ніж кожні 2 години;

б) освітлювальних мереж - не рідше 1 разу за вахту;

в) аварійних генераторів - не рідше 1 разу за добу;

г) головних і допоміжних генераторів, що вмикаються в міру потреби (резервних, стоянкових), - не рідше 1 разу за добу.

Вимірювання опору ізоляції електрообладнання повинні проводитись переносними мегаомметрами за знятої напруги не рідше одного разу на місяць з занесенням результатів у Журнал технічного стану.

Вимірювання опору ізоляції необхідно проводити також у таких випадках:

а) у разі підготовки електрообладнання до роботи після виведення його з дії;

б) у разі введення електрообладнання в дію після ремонту або тривалої перерви в роботі (понад 1 місяць);

в) перед наданням для використання пересувного або переносного електрообладнання і ручного електроінструменту.

8.9.9. Усі електровимірювальні прилади суднової електроенергетичної системи мають бути перевірені й опломбовані контрольними організаціями.

8.9.10. Щитові та переносні електровимірювальні прилади постійного та змінного струму повинні проходити перевірку один раз на два роки відповідно до строків, передбачених правилами технічної експлуатації суднового електрообладнання.

8.9.11. Не допускається залишати неізольованими кінці проводів після зняття з місця електричних машин чи електричної апаратури для ремонту.

8.9.12. Під час ремонту механізму з електроприводом його електродвигун має бути знеструмлений і на пусковому пристрої вивішений попереджувальний плакат "Не вмикати! Працюють люди!" з обов'язковим записом у вахтовому журналі про факт відключення механізму для ремонту.

8.9.13. Під час робіт з електрообладнанням у сирих приміщеннях (відносна вологість понад 75%), на металевих палубах, у приміщеннях з малим об'ємом та інших місцях, небезпечних щодо ураження струмом, повинні застосовуватись електрозахисні засоби.

8.9.14. Приміщення й палуби на суднах за рівнем небезпеки ураження електричним струмом визначаються двома категоріями:

- приміщення й палуби з підвищеною небезпекою;

- особливо небезпечні приміщення й відкриті палуби.

До приміщень і палуб з підвищеною небезпекою належать: спеціальні електричні приміщення, приміщення аварійних дизель-генераторів, закриті стернові і штурманські приміщення, приміщення корабельних автоматичних телефонних станцій; комори: шкіперські, запасних частин, майстерень, ліхтарні, мулярські, а також тамбури і коридори, що безпосередньо ведуть до цих приміщень; медичні, житлові, загальні і службові приміщення, а також з'єднані з ними коридори, вестибюлі, трапи і тамбури.

До особливо небезпечних приміщень і палуб належать: приміщення і місця, де електрообладнання має працювати під водою; відкриті палуби, які може заливати вода; рефрижераторні трюми, склади і комори; машинні і котельні приміщення; приміщення холодильних машин; агрегатні приміщення для палубних механізмів і підрулювальних пристроїв; насосні відділення; акумуляторні приміщення; морозильні відділення; приміщення рибоборошняних установок; румпельне відділення; приміщення установок електролову; шахти гідроакустичної апаратури; лазні, душові, пральні, приміщення для миття посуду, заготівельне приміщення для обробки продуктів промислу; умивальні, туалети, сушильні, камбузи і комори для провізії.

Виконання робіт судновим електротехнічним персоналом

8.9.15. Роботи з електроустаткуванням напругою понад 42 В допускається проводити особі електротехнічного персоналу під наглядом іншої особи, що забезпечує безпеку.

Виконання будь-яких електроремонтних робіт (навіть заміна електроламп) має здійснюватись судновим електротехнічним персоналом.

8.9.16. Роботи в суднових електроустановках поділяються на такі, що виконуються:

зі зняттям напруги;

без зняття напруги на струмовідних частинах;

без зняття напруги на відстані від струмовідних деталей, що перебувають під напругою.

8.9.17. Під час виконання робіт без зняття напруги має бути виключено випадкове наближення працівників і використовуваного ними інструменту до струмовідних частин.

8.9.18. Чищення і ремонт суднового електрообладнання необхідно проводити зі зняттям напруги.

В аварійних ситуаціях допускається виконання цих робіт зі зняттям напруги тільки на тих дільницях, на яких виконуються роботи.

Аварійні роботи під напругою проводяться не менше ніж двома особами електротехнічного персоналу під спостереженням та за вказівкою електромеханіка чи особи, що виконує його обов'язки, яка може входити до складу виконавців робіт. За неможливості зняття напруги, як виняток, може бути допущене ведення аварійних робіт під напругою не вище 380 В з дотриманням заходів безпеки і тільки з дозволу старшого (головного) механіка судна.

До закінчення робіт не допускається знімати і переставляти тимчасові огородження.

8.9.19. Перед виконанням робіт зі зняттям напруги на робочому місці необхідно:

виконати необхідні відключення і вжити заходів для запобігання подачі напруги до місця роботи в разі помилкового включення комутаційної апаратури;

на приводах ручного і на ключах дистанційного керування комутаційною апаратурою вивісити попереджувальні плакати;

перевірити відсутність напруги на струмовідних частинах, які повинні бути заземлені (уключені заземлювальні ножі або, за їх відсутності, установлено переносне заземлення);

установити огородження робочих місць і струмовідних частин, що залишились під напругою;

розрядити конденсатори, що входять до схеми обладнання, яке ремонтують.

8.9.20. Перед виконанням робіт з частковим зняттям напруги струмовідні частини, що залишаються під напругою і до яких може випадково доторкнутись працівник, мають бути огороджені тимчасовою огорожею з ізолювальних матеріалів.

На тимчасовій огорожі необхідно вивісити попереджувальні плакати "Стій! Небезпечно для життя!" (для установок напругою до 1000 В) і "Стій! Висока напруга!" (для установок напругою 1000 В і вище).

Установлення огорожі слід проводити в діелектричних рукавичках, стоячи на ізолювальній підставці.

8.9.21. Робота на струмовідних частинах електрообладнання, розміщеного в сирих, пожежонебезпечних та вибухонебезпечних приміщеннях, допускається тільки після зняття напруги на цих частинах.

8.9.22. Не допускається торкатися, обтирати та чистити неізольовані струмовідні частини електрообладнання, що перебувають під напругою, без відповідних засобів захисту.

8.9.23. Огляд електрообладнання, пускових і розподільних пристроїв, пультів керування тощо допускається виконувати тільки електротехнічному персоналу.

8.9.24. Заміна перегорілих запобіжників має проводитися після зняття напруги. Виняток складають пробкові й трубчасті запобіжники на силу струму до 15 А, при цьому необхідно користуватися діелектричними рукавичками, ізолювальними кліщами та захисними окулярами.

Заміну перегорілих запобіжників допускається проводити тільки після виявлення та усунення причини перегоряння.

8.9.25. У разі самовільного вимикання споживача електроенергії, що має вимикач закритого виконання чи вимикач з дистанційним приводом, допускається повторне одноразове ввімкнення його без перевірки.

8.9.26. На держаках рубильників, приводів вимикачів та роз'єднувачів, а також на пускових кнопках апаратури, якими може бути подана напруга на обладнання, яке ремонтують, особою, що вимикає напругу, вивішуються плакати "Не вмикати! Працюють люди!".

8.9.27. Під час аварійних робіт на невідключених струмовідних частинах необхідно:

а) працювати в діелектричних калошах або стоячи на діелектричному килимку і в захисних окулярах;

б) користуватись діелектричними рукавичками;

в) обгородити сусідні струмовідні частини, що перебувають під напругою, а також заземлені конструкції діелектричними матеріалами;

г) працювати в комбінезоні зі спущеними і застебнутими біля кистей рук рукавами і в головному уборі.

8.9.28. Не допускається під час робіт під напругою користуватись ножовками, напилками, металевими метрами та іншими металевими інструментами.

8.9.29. Електророботи на щоглах мають виконуватись після зняття напруги і зняття запобіжників на щитках.

Біля основи щогли або на містку має бути спостережник за працівниками на щоглі.

8.9.30. Для унеможливлення зворотного трансформування напруги через трансформатори (силові, освітлювальні), пов'язані з вимкненим обладнанням, мають бути вимкнені трансформатори з боку як первинної, так і вторинної напруги.

Виконання ремонтних робіт несудновим електротехнічним персоналом

8.9.31. Усі особи несуднового складу, направлені на судно для огляду та ремонту електрообладнання, допускаються до виконання робіт тільки з дозволу головного (старшого) механіка судна чи особи, що його замінює, у супроводі та під наглядом електромеханіка чи особи, що його замінює.

8.9.32. До робіт з ремонту суднового електрообладнання допускаються працівники судноремонтних підприємств, які мають відповідну кваліфікацію та з ними проведено інструктаж щодо знання додержання правил охорони праці.

8.9.33. Перед тим, як допустити бригаду сторонніх працівників (далі - бригада) до роботи з ремонту суднового електроустаткування під напругою або за частково знятої напруги, мають бути:

а) проведені технічні заходи, що забезпечують безпеку виконання робіт (вимкнення живлення, вивішування плакатів, установка огороджень тощо);

б) підготовлене робоче місце;

в) у разі виконання вогненебезпечних робіт перевірена наявність дозволу пожежної охорони;

г) вказані місця розташування протипожежного інвентарю і виставлений пожежний вахтовий зі складу суднового екіпажу;

ґ) вказані розташовані поблизу частини устаткування, що перебувають під напругою;

д) проведений інструктаж про особливості будови електроустаткування, що ремонтується.

8.9.34. У Машинному електротехнічному журналі під час запису про допуск бригади до роботи треба перелічити: вимикачі, роз'єднувачі, рубильники та інші пристрої, вимкнені на час проведення даної роботи (у тому числі й ті, що в момент підготовки місця роботи вже перебувають у вимкненому стані), установлені огородження й вивішені попереджувальні плакати.

8.9.35. Умикання електрообладнання здійснює електромеханік судна після одержання усного повідомлення від керівника ремонтної бригади про завершення робіт.

Електромеханік у присутності керівника ремонтної бригади ретельно оглядає і приймає відремонтоване електрообладнання, виконує перевірку опору ізоляції, справність заземлень, знімає тимчасові плакати і огорожі, установлює на місце постійні огорожі, робить запис у Машинному електротехнічному журналі про закінчення робіт, після чого вмикає електрообладнання.

8.9.36. З моменту допуску бригади до робіт нагляд за безпекою й запобіганням неправильним діям ремонтного персоналу покладається на керівника заводської бригади (майстра, бригадира), який повинен весь час перебувати на місці виконання робіт.

Обслуговування установок напругою понад 1000 В

8.9.37. За наявності напруги, а також збудження на генераторах напругою 1000 В і вище перебування людей у розподільному пристрої установки не допускається.

8.9.38. Усі струмовідні частини суднового електрообладнання, що перебувають під напругою, мають бути огороджені для запобігання випадкового торкання до них обслуговувального персоналу.

На огородженнях повинні бути застережні знаки та написи.

8.9.39. Усі металеві частини, що можуть потрапити під високу напругу, мають бути надійно заземлені. Справність захисного заземлення повинна регулярно перевірятись, помічені несправності мають бути усунені.

8.9.40. Двері, що ведуть до розподільних щитів та до приміщень, де встановлені трансформатори, комутаційна та захисна апаратура, мають бути завжди замкнуті. Ключі від них мають зберігатись у вахтового електромеханіка.

8.9.41. Двері розподільних пристроїв повинні мати електроблокування, що допускає відчиняти їх тільки після зняття напруги. Блокування має бути завжди справним.

8.9.42. Не допускається виводити з дії блокування дверей, щитів та пультів управління гребної установки.

8.9.43. Поблизу розподільних пристроїв високої напруги мають бути розміщені чіткі принципові електричні схеми.

8.9.44. Не допускається проходити за розподільний щит для огляду й ремонту за наявності напруги.

8.9.45. Під час обслуговування електрообладнання нагляд за станом колекторів (кілець), щіток, щіткотримачів та інших внутрішніх струмовідних частин електричних машин під час їх роботи слід вести через оглядові віконця.

Не допускається відчиняти оглядові віконця під час роботи електричних машин.

8.9.46. Ремонт електрообладнання високої напруги має проводитись тільки після зняття напруги з записом факту вимкнення у вахтовому журналі.

8.9.47. Під час ремонту електроустаткування високої напруги мають бути вжиті такі заходи безпеки:

а) знята напруга і встановлене переносне заземлення на ділянці, що ремонтується;

б) виключена можливість випадкового вмикання;

в) персонал забезпечений засобами електрозахисту, захисту й інструментом;

г) роботи проводяться під наглядом електромеханіка.

8.9.48. Перед початком робіт струмовідні частини електрообладнання, що ремонтується, мають бути замкнуті накоротко й заземлені штатними переносними заземленнями на корпус судна.

8.9.49. Щоб уникнути випадкових увімкнень, на держаках вимикачів вимкненої лінії вивішується попереджувальний плакат "Не вмикати! Працюють люди!", а плавкі запобіжники знімаються.

8.9.50. Перед дотиканням до знеструмлених струмовідних частин електрообладнання має бути проведена перевірка розрядником на корпус судна на відсутність у цих частинах статичної електрики.

Обслуговування електричних машин

8.9.51. Електродвигуни з реостатним пуском повинні мати справний нульовий захист та схему захисту, що унеможливлює повторне ввімкнення електродвигунів не з пускового (нульового) положення.

8.9.52. Не допускається під час роботи електромашин обтирати торцеві частини та корпуси підшипників.

8.9.53. Профілактичний огляд і очищення електричної машини без розбирання допускається за умови виконання таких заходів безпеки:

а) машина відключена від електричного живлення;

б) на відповідний автомат (вимикач) вивішений попереджувальний плакат "Не вмикати! Працюють люди!";

в) захисні конденсатори розряджені на корпус;

г) робота проводиться в спецодязі, передбаченому розділами 2.1 і 2.2 Норм безплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам рибного господарства.

8.9.54. Внутрішній огляд або ремонт генератора має проводитись після зупинки первинного двигуна.

8.9.55. Шліфування контактних кілець (колектора) має проводитись на холостому ходу електричної машини за допомогою колодки з ізолювального матеріалу, у діелектричних рукавичках, стоячи на діелектричному килимку. Під час шліфування слід дотримуватись таких заходів обережності: не торкатись щіткотримачів, не зачіпати руками й одягом обертових частин, користуватись захисними окулярами.

8.9.56. Не допускається чищення контактних кілець (колектора) й заміна щіток під час роботи електричних машин.

8.9.57. Огляд і ремонт електромагнітного гальма електроприводу має проводитись при знятій напрузі на живильних проводах котушок електромагніту.

8.9.58. Під час від'єднання від електродвигуна живильного кабеля кінці всіх трьох фаз кабеля мають бути замкнуті накоротко й заземлені.

8.9.59. Поблизу електричних машин, що працюють, не допускається проводити роботи, пов'язані з пилоутворенням, розбризкуванням рідини та утворенням металевих часток.

8.9.60. Кріплення кабелів, перевірка стану наконечників та оклітнювання біля генераторів і електродвигунів повинні виконуватись при знятій напрузі.

8.9.61. У разі виявлення несправностей заземлення генераторів та електродвигунів останні мають бути зупинені для усунення дефектів.

Обслуговування розподільних та комутаційних пристроїв і вимикачів

8.9.62. Під час підготовки розподільних пристроїв і пультів керування до дії після неробочого періоду необхідно:

а) переконатись у відсутності напруги на шинах;

б) провести зовнішній і внутрішній огляд, переконатись у відсутності на струмовідних частинах, приладах, апаратурі і кабелях сторонніх предметів, пилу, вологи, масла, палива;

в) переконатись у тому, що всі автоматичні повітряні вимикачі й інші комутаційні пристрої вимкнені;

г) переконатись у справності і перевірити правильність їх дії шляхом вмикання без подання струму;

ґ) перевірити наявність штатних плавких вставок у запобіжниках;

д) перевірити наявність і справність сигнальних ламп і належного встановлення їх у патронах (до упору);

е) перевірити наявність клейм щодо перевірки приладів, переконатись у тому, що строк їх чергової перевірки ще не закінчився;

є) перевірити справність захисних заземлень корпусів апаратів, приладів, оболонок кабелів;

ж) виміряти опір ізоляції за допомогою переносного мегаомметра;

з) переконатись у чистоті й неушкодженості діелектричних килимків біля розподілювальних щитів та пультів керування.

8.9.63. Експлуатація головних та аварійних розподільних щитів зі знятими поручнями на задньому та лицьовому боках не допускається.

8.9.64. У безпосередній близькості від головного розподільного щита мають зберігатись:

а) ізолювальні кліщі й пристосування для заміни запобіжників;

б) комплект засобів електрозахисту;

в) мегаомметр та інші переносні вимірювальні прилади.

8.9.65. Профілактичний огляд і чистка розподільного пристрою мають проводитися при повністю знятій напрузі.

8.9.66. Не допускається проводити огляд і ремонт автоматичних регуляторів напруги (АРН) під напругою. Конденсатори в складі блока АРН мають бути розряджені.

8.9.67. Двері головного та аварійного розподільних щитів під час їх роботи мають бути завжди закриті на замок. Ключі від замків мають перебувати у спеціально відведеному місці машинного відділення (центрального поста управління).

8.9.68. Вхід за головний та аварійний розподільні щити допускається тільки з дозволу електромеханіка чи вахтового механіка.

8.9.69. За головним (аварійним) розподільним щитом не допускається зберігати будь-яке стороннє майно та інвентар.

8.9.70. Дверцята групових та вторинних силових і освітлювальних щитів повинні мати справні замки й бути закритими на ключ. Не допускається залишати під час ремонту відкриті дверцята без нагляду.

8.9.71. Майданчики та проходи перед головними і аварійними розподільними щитами та за ними мають бути вкриті діелектричними килимками чи доріжками. Діелектричні килимки мають бути суцільнокроєними за розмірами майданчиків та проходів.

8.9.72. Розрив струмовідного кола вимірювальних приладів і реле допускається здійснювати тільки після замикання накоротко спеціальними перемичками кола вторинної обмотки трансформатора струму.

Ці роботи проводяться інструментом з ізольованими ручками, стоячи на діелектричному килимку чи взутим у діелектричні калоші.

8.9.73. Приєднувати чи від'єднувати переносні прилади (трансформатори струму, амперметри тощо), які вимагають розриву електричного кола, допускається лише при повному вимиканні напруги з ділянок електромережі, до яких ці прилади приєднуються або від'єднуються.

8.9.74. Приєднувати чи від'єднувати вольтметри, переносні трансформатори напруги та інші прилади, що не вимагають розриву кола, допускається під напругою до 380 В, але за умови застосування ізольованих проводів зі спеціальними ізолювальними наконечниками, а також з обов'язковим застосуванням засобів захисту.

8.9.75. Приступати до вимірювання опору ізоляції суднових мереж, окремих фідерів, схем і електроустановок переносним мегаомметром допускається за відсутності напруги на ділянці вимірювання, а за наявності в схемі конденсаторів - після їх розрядження.

8.9.76. Чищення пиловловлювальними засобами у закритих розподільних пристроях без зняття напруги допускається за наявності в них проходів достатньої ширини (не менше 600 мм) і проводиться тільки з підлоги чи з стійких помостів.

8.9.77. Чищення і прибирання в розподільних пристроях без зняття напруги може виконуватися за допомогою спеціальних щіток чи пилососів, забезпечених спеціальними ізолювальними штангами. Ці штанги для запобігання перекриття їх отворів повинні очищатись зсередини перед початком роботи та періодично в її процесі.

8.9.78. Головки, насаджені на порожнисті ізолювальні штанги, мають бути ізольовані таким чином, щоб унеможливити замикання між сусідніми фазами під час очищення ізоляції.

8.9.79. Чищення ізоляції без зняття напруги має проводитись не менше ніж двома особами електротехнічного персоналу в діелектричних рукавицях.

8.9.80. Не допускається заклинювати автоматичні повітряні вимикачі і виконувати інші дії, спрямовані на те, щоб заблокувати дію автоматів у разі виникнення несправностей у схемі чи внаслідок перевантаження.

8.9.81. Не допускається робота комутаційних апаратів з несправними дугогасильними камерами.

8.9.82. Аварійні вимикачі мають бути завжди справні й пофарбовані в червоний колір.

8.9.83. Заклинювання, а також робота автоматичних вимикачів зі знятими дугогасильними камерами не допускається.

8.9.84. Під час вмикання автоматичних вимикачів першими мають замикатись дугогасильні контакти, потім попередні контакти (за наявності) і останніми - головні контакти. Під час вимикання ці дії виконуються у зворотній послідовності.

8.9.85. Дугогасильні контакти необхідно замінювати, якщо їх товщина в місці дотикання зменшиться приблизно на третину початкової товщини.

Головні контакти необхідно замінювати в разі зношення або обгорання срібної накладки на мідній основі.

8.9.86. Необхідно систематично перевіряти правильність положення стрілок на шкалах щитових електровимірювальних приладів.

Стрілки вимкнених амперметрів, вольтметрів і ваттметрів повинні показувати "0", стрілки щитового мегаомметра показувати "нескінченність", стрілки фазометрів і частотомірів можуть перебувати в будь-якому положенні.

8.9.87. У разі потреби вимірювання опору ізоляції мережі допускається включати щитові мегаомметри і вольтметри тільки на час проведення вимірювання.

Обслуговування акумуляторних установок

8.9.88. Не рідше одного разу на тиждень необхідно проводити огляд акумуляторних установок. Під час огляду необхідно перевірити:

а) роботу систем вентиляції і опалення, а також справність вибухозахищених світильників в акумуляторному приміщенні;

б) чистоту акумуляторного приміщення (стелажів, поверхні акумуляторів, відсутність тріщин, витікань, окислень тощо);

в) надійність кріплення акумуляторних батарей і елементів;

г) відсутність коротких замикань в елементах і між елементами шляхом вимірювання напруги;

ґ) наявність засобів, що забезпечують безпечність робіт з кислотами і лугами;

д) справність заряджувальних пристроїв.

8.9.89. Усі елементи акумуляторних батарей повинні бути міцно закриті пробками з газовідвідними отворами і справними гумовими кільцями. Використання пробок з пошкодженими кільцями не допускається.

8.9.90. Під час експлуатації акумуляторів не допускається:

а) користуватись в акумуляторному приміщенні відкритим вогнем і інструментом, що здатний утворювати іскри;

б) перевіряти зарядженість акумуляторів "на іскру" шляхом замикання контактів;

в) застосовувати для очищення акумуляторів від іржі металеві інструменти і наждачний папір;

г) доливати в акумулятори кислоту або луг.

8.9.91. Під час заряджання акумуляторів необхідно не рідше ніж щогодини контролювати:

а) величину зарядного струму;

б) температуру і густину електроліту в елементах;

в) інтенсивність виділення газів;

г) ефективність дії системи вентиляції.

8.9.92. На суднах, де вхід до акумуляторного приміщення влаштований з житлового чи службового приміщення, двері повинні забезпечувати газонепроникність і бути завжди щільно зачинені.

8.9.93. Двері до акумуляторного приміщення мають бути постійно закритими на замок, а ключ перебувати у вахтового механіка (електромеханіка). На зовнішній стороні дверей акумуляторного приміщення мають бути написи: "Акумулятори! Вогненебезпечно! Вибухонебезпечно! З відкритим вогнем не входити!".

В акумуляторному приміщенні має бути вивішена інструкція з безпечного обслуговування акумуляторів.

8.9.94. Вхід до акумуляторних приміщень допускається тільки особам електротехнічного персоналу. Акумуляторні батареї мають обслуговуватись електриком чи особою, яка виконує його обов'язки.

8.9.95. В акумуляторному приміщенні не допускається:

- зберігати горючі речовини;

- входити з вогнем чи палити в ньому;

- виконувати будь-які монтажні чи ремонтні роботи, що не мають безпосереднього відношення до обслуговування акумуляторів;

- зберігати та вживати їжу.

8.9.96. В акумуляторних приміщеннях, шафах та ящиках не допускається встановлення електричних машин, щитів, опорів, перехідних клем, штепсельних розеток, вимикачів тощо, які можуть бути джерелом іскроутворення.

8.9.97. Зберігання, наповнення та експлуатація лужних та кислотних батарей в одному приміщенні не допускається. В акумуляторних приміщеннях з лужними акумуляторами не повинно бути приладдя кислотних акумуляторів і їх складових частин.

8.9.98. Приміщення, устаткування, шафи та ящики для кислотних акумуляторних батарей усередині мають бути пофарбовані кислотостійкою фарбою; вентиляційні канали мають бути пофарбовані як зовні, так і зсередини.

Фарбування кислотостійкою фарбою приміщень лужних акумуляторних батарей не потрібне.

8.9.99. Вентиляція акумуляторного приміщення має вмикатись за 15 хв до початку наповнення батареї та вимикатись не раніше ніж через 1,5 год після його закінчення.

8.9.100. На вентиляційних отворах мають бути встановлені полум'япереривальні запобіжні сітки.

8.9.101. Узимку повинна регулярно перевірятися відсутність зледеніння на вентиляційних каналах акумуляторного приміщення або шафи.

8.9.102. Для освітлення акумуляторних приміщень повинні застосовуватись світильники вибухозахищеного виконання й акумуляторні вибухозахищені переносні ліхтарі.

8.9.103. Не допускається виконання будь-яких робіт, що викликають іскроутворення в акумуляторному приміщенні під час наповнення акумуляторів. Для приготування електроліту мають застосовуватися спеціальні посудини (пластмасові, скляні тощо).

Обслуговування електроосвітлювального обладнання

8.9.104. У суднових світильниках мають установлюватись лампи, тип і потужність яких відповідають типу світильника.

Не допускається встановлення ламп більшої потужності, ніж це передбачено технічною документацією світильника.

Не допускається використання світильників зі знятими ковпаками і сітками.

8.9.105. Перевірку справності засобів дистанційного керування зовнішнім освітленням необхідно проводити не рідше ніж щотижня.

8.9.106. Заміна ламп, що вийшли з ладу, повинна проводитись негайно і тільки після зняття напруги.

Чищення і промивання ковпаків світильників має проводитись не рідше одного разу на 3 місяці.

8.9.107. Роботи з метою заміни або ремонту світильників, розміщених на висоті (на колонах, щоглах тощо), мають проводитись з дозволу старшого помічника капітана.

8.9.108. Щоб запобігти можливості вибуху в закритих суднових приміщеннях, де проводяться фарбувальні роботи вогненебезпечними матеріалами (фарби на ацетоновій або уайт-спіритовій основі тощо), освітлювальна мережа на час цих робіт має бути вимкнена, слід користуватись тільки світильниками у вибухозахищеному виконанні.

8.9.109. Кабелі та проводи, приєднані до світильників, повинні мати справну ізоляцію.

8.9.110. Не допускається застосовувати для освітлення лампи з напаяними цоколями. Проводи багатолампових світильників не повинні мати спаювань та скручувань.

8.9.111. У закритих суднових приміщеннях, де проводяться фарбувальні роботи, роботи з клеями чи епоксидними смолами, штатна освітлювальна арматура має бути вимкнена. Під час цих робіт слід користуватись світильниками у вибухозахищеному виконанні.

Обслуговування переносного електроустаткування

8.9.112. Від однієї штепсельної розетки допускається живлення не більше одного переносного електроприладу.

8.9.113. Напруга живлення переносних низьковольтних світильників не повинна перевищувати 12 В.

8.9.114. Переносні електросвітильники повинні забезпечувати повну безпеку користування ними.

Вони мають бути:

а) водозахищеними зі скляними ковпаками й сітками;

б) устатковані кабелями в шлангових оболонках;

в) устатковані вилками, що унеможливлюють їх увімкнення в розетку, приєднану до мережі іншої напруги;

г) мати пристрої, що захищають кабелі від стирання та залому в місцях введення їх в електросвітильники й штепсельні вилки;

ґ) мати корпус і патрон з ізоляційного матеріалу;

д) мати пристрій, що унеможливлює випадкове від'єднання живильного провода (оклітнювання, хомутики, затискачі, ущільнювальні сальники, страхувальні кінці).

8.9.115. Не допускається використовувати стаціонарні світильники як ручні переносні світильники.

8.9.116. Під час робіт в особливо сирих та тісних місцях треба застосовувати для освітлення тільки переносні низьковольтні світильники напругою не вище 12 В, що живляться через трансформатор, вторинна обмотка якого має бути заземленою.

8.9.117. Під час робіт у паливних танках і в приміщеннях, де зберігаються вибухові або легкозаймисті речовини, для освітлення треба використовувати тільки акумуляторні низьковольтні ліхтарі вибухозахищеного виконання напругою не вище 12 В.

8.9.118. Усі вибухонебезпечні переносні ліхтарі мають перевірятись кожні 10 діб, а справність вибухозахищеної апаратури під час її експлуатації - щодня.

8.9.119. Не допускається застосовувати для переносних світильників патрони з вимикачами, а також установлювати вимикачі на кабелі.

8.9.120. Приєднання низьковольтних переносних світильників до трансформатора повинно здійснюватися наглухо або за допомогою штепсельної розетки, що встановлюється на кожусі трансформатора з боку низької напруги.

8.9.121. Приєднувати переносні трансформатори до мережі слід за допомогою багатожильного кабеля в шланговій оболонці шляхом штепсельного з'єднання із заземленим контактом.

Довжина проводу для приєднання трансформатора до мережі має бути не більше 2 м.

8.9.122. Не допускається для зниження напруги застосовувати автотрансформатори та додаткові опори.

8.9.123. Під час будь-яких робіт з переносним освітленням світильник має бути підвішений та закріплений.

8.9.124. Не допускається прокладати кабель переносного світильника в місцях, де він може бути пошкоджений.

8.9.125. Контроль за зберіганням і справністю електроінструменту та переносних світильників має здійснюватись спеціально вповноваженим на це електриком або електромеханіком. Електроінструмент повинен бути на обліку, мати порядковий номер та зберігатись у сухому приміщенні.

8.9.126. Контрольна лампа повинна бути вкладена у футляр-арматуру з ізоляційного матеріалу з прорізом для світлового сигналу. Провідники повинні мати довжину не більше 0,5 м і виходити з арматури в різні отвори для того, щоб унеможливити замикання при проходженні їх у загальному вводі. Провідники мають бути ізольованими, гнучкими й мати на вільних кінцях жорсткі електроди, захищені ізольованими ручками. Довжина неізольованого кінця електрода не повинна перевищувати 1-2 см.

8.9.127. Підводні електросвітильники повинні забезпечувати повну безпеку користування ними. Вони мають бути:

а) герметичними, з прозорими ковпаками та запобіжними сітками;

б) устатковані суцільними, без з'єднань, кабелями в шланговій оболонці з герметичним штепсельним увімкненням до джерела електроживлення;

в) устатковані пристроями, що захищають кабель від стирання чи злому в місцях уведення їх у світильники та штепсельні вилки.

8.9.128. Спускання підводних електросвітильників за борт і підіймання їх на палубу має виконуватись тільки при знятій напрузі.

8.9.129. Перевірка опору ізоляції комплекту підводного світильника повинна проводитися не рідше одного разу на 10 днів і перед кожним використанням.

8.9.130. Увімкнення в електромережу пересувних машин внутрішньотрюмної механізації з електроприводом має проводитись після їх заземлення.

Зняття заземлення проводиться після відключення машин від електромережі.

8.9.131. Для заземлення пересувних машин треба використовувати додатковий провідник у кабелі. Одним кінцем провідник приєднується до найближчого контуру заземлення машини, а другим - до спеціального суднового контакту.

8.9.132. Електроживлення на пересувні машини має подаватись тільки по кабелю в шланговій оболонці. Кабель прокладається таким чином, щоб він не піддавався неприпустимому натягуванню і був захищений від механічних ушкоджень.

Верхнє покриття кабеля не повинно мати розривів і оголених проводів.

8.9.133. Приєднання кабеля пересувних машин до суднової електромережі повинно здійснюватися за допомогою закритих і заземлених з'єднувальних пристроїв.

8.9.134. Вилки та інші відповідні пристрої на кінцях кабелів, призначені для приєднання до суднової електромережі, повинні мати спеціальні контакти для з'єднання корпуса установки із землею.

8.9.135. Не допускається переміщення пересувних машин внутрішньотрюмної механізації під напругою і з кабелями, не відключеними від електричної мережі, крім спеціально передбачених для цього електронавантажувачів.

8.9.136. У разі перерви в подачі струму, а також значного падіння напруги пересувні машини відключаються від мережі.

8.9.137. Увімкнення в електричну мережу будь-якої пересувної машини, що була без роботи більше місяця, має проводитись після її огляду та вимірювання опору ізоляції.

Вимоги безпеки під час живлення електроенергією з берега

8.9.138. Під час живлення суден у портах від берегових мереж необхідно поряд з вимогами цих Правил керуватись нормативними актами, чинними у цих портах. Під час переходу судна на електропостачання з берега приймання електроенергії повинно здійснюватись через суднову станцію живлення з берега.

У разі подавання електроенергії безпосередньо на шини головного розподільного щита на судні перед щитом повинен установлюватись пристрій для вимикання живлення від берегової електромережі.

8.9.139. Під час живлення судна електроенергією з берега на головному розподільному щиті на кабелі берегового живлення в місцях виведення його на борт, на борту й на введенні в щит берегового живлення вивішуються попереджувальні плакати "Живлення з берега".

Кабелі мають прокладатись у місцях їх пошкодження, проникнення вологи, а також дотикання до них людей. Кабелі мають закріплюватись на підвісах.

8.9.140. Підключення кабеля берегового живлення на судні виконується електротехнічним персоналом судна. Підключення кабеля на березі здійснюється береговим електротехнічним персоналом.

8.9.141. Перед вмиканням кабеля берегового живлення мережі змінного струму в суднову мережу постійного струму все суднове електроустаткування, що працює на постійному струмі, повинно бути вимкнено.

8.9.142. Під час приєднання кабеля живлення з берега має бути збережений порядок чергування фаз і полярність.

Для забезпечення правильності підключення кабель для приймання електроенергії з берега повинен мати маркування фаз або полярності на обох кінцях.

Електропостачання судна однофазним змінним струмом або постійним струмом від берегової мережі має виконуватись за допомогою штатного суднового двожильного шлангового кабеля.

8.9.143. У разі електроживлення судна з берега корпус судна повинен бути приєднаний переносним заземлювальним провідником:

а) до берегового заземлювального пристрою у разі живлення від мережі з ізольованою нейтраллю;

б) до берегового нульового заземлювального провідника у разі живлення від мережі із заземленою нейтраллю.

8.9.144. У разі електроживлення з берега групи суден корпус кожного судна повинен бути приєднаний окремим заземлювальним провідником до берегового заземлювального пристрою або до берегового захисного нульового провідника.

8.9.145. Переносний заземлювальний провідник від берегової колонки до судна має бути гнучким, мідним і перебувати, як правило, у спільній оболонці з фазними провідниками.

У разі живлення судна від берегової мережі з заземленою нейтраллю її перетин повинен бути не менше перетину фазного провідника, а в разі живлення від берегової мережі з ізольованою нейтраллю - не менше 2,5 кв. мм.

У разі живлення одного судна від мережі з заземленою нейтраллю допускається не більше двох паралельних кабелів.

8.9.146. Контроль за кабелем живлення з берега має здійснюватись палубною вахтовою службою.

8.9.147. Під час операцій з приймання чи зливання нафтопродуктів I та II розрядів і приймання чи зливання аміаку постачання судна електроенергією здійснюється тільки від суднової електростанції.

8.9.148. Під час докування корпус судна має бути приєднаний до заземлювального пристрою доку не менше ніж у двох місцях. Перетин мідного неізольованого заземлювального провідника в мережах з ізольованою нейтраллю має бути не менше 25 кв. мм, сталевого - 100 кв. мм.

8.9.149. Заземлювальні провідники повинні з'єднуватись з корпусом судна зварюванням і, у виняткових випадках, болтами з шайбою та контргайкою. Інші з'єднання не допускаються.

8.9.150. Подача електроживлення з берега на судно повинна здійснюватись кабелем у шланговій оболонці на номінальну напругу 1000 В, за винятком мереж низьковольтного переносного освітлення, які допускається виконувати проводами й кабелями з ізоляцією на номінальну напругу не нижче 500 В.

8.9.151. Під час влаштування загального тимчасового освітлення на судні, що стоїть у ремонті, допускається застосування напруги не вище:

214 В постійного або 127 В змінного струму, якщо світильники підвішені на висоті 2,5 м над палубою;

36 В змінного струму, якщо світильники підвішені на висоті менше 2,5 м над палубою.

8.9.152. Суднові силові мережі постійного струму допускається підключати до берегових мереж змінного струму тільки через перетворювач електроенергії.

8.9.153. Суднові однофазні мережі змінного струму і освітлювальні мережі постійного струму допускається підключати до берегових мереж змінного струму тільки через трансформатори з живленням первинної обмотки лінійним або фазним струмом берегової мережі.

8.9.154. Приймання електроенергії від берегових мереж слід проводити тільки через судновий розподільний щит електроживлення з берега (ЩЕБ).

На суднах з електроенергетичними системами малої потужності або у випадках відсутності на судні ЩЕБ допускається приймати електроенергію від берегових мереж безпосередньо на шини головного розподільного щита (ГРЩ).

8.9.155. Приймання електроенергії від берегових мереж змінного струму повинно здійснюватись через встановлені на причалах спеціальні електроколонки, що мають відповідати вимогам до електроустановок.

8.9.156. Електроживлення судна трифазним струмом від берегової мережі має здійснюватись за допомогою чотирьохжилкового шлангового кабеля.