У зв'язку з прийняттям Верховною Радою України Закону України від 23 грудня 1993 р. "Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху"

1. Затвердити Інструкцію по організації провадження у справах про адміністративні порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху (додається).

2. Міністру внутрішніх справ Республіки Крим, начальникам ГУВС м.Києва, Київської області, УВС областей і міста Севастополя:

2.1. Організувати вивчення Закону України "Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху" та Інструкції, затвердженої цим наказом, усіма працівниками Державтоінспекції, інших служб органів внутрішніх справ, які здійснюють нагляд за дорожнім рухом, і до 1 травня 1994 р. прийняти від них заліки.

2.2. Забезпечити провадження у справах про адміністративні правопорушення в сфері дорожнього руху у відповідності з чинним законодавством і положеннями затвердженої Інструкції, а також суворе дотримання законності при розгляді таких справ.

2.3. Провести роз'яснювальну роботу щодо змін у законодавстві в трудових колективах та навчальних закладах. Видати брошури, плакати, наочну агітацію з викладенням тексту зазначеного Закону України. Використати для цього можливості радіо, телебачення, преси. До 1 квітня 1994 р. обладнати відповідні стенди в приміщеннях підрозділів ДАі, автогосподарствах, а також на організованих стоянках транспорту індивідуальних власників.

2.4. Забезпечити підрозділи Державтоінспекції бланками та журналами, передбаченими Інструкцією, затвердженою цим наказом, за винятком штрафних квитанцій, виготовлення яких здійснюється централізовано.

2.5. Організувати виступи особового складу ДАІ та громадськості в автотранспортних підприємствах, навчальних закладах, трудових колективах, засобах масової інформації з роз'ясненням змін, що сталися в законодавстві.

2.6. Зобов'язати керівників міськрайорганів внутрішніх справ щомісячно здійснювати аналіз законності та цілеспрямованості правозастосовної діяльності Державтоінспекції, оперативно вживати заходів щодо усунення виявлених недоліків і порушень. Покласти на них персональну відповідальність за додержання підлеглим особовим складом вимог чинного законодавства в адміністративній практиці.

3. У відповідності з вимогами ст. 255 Кодексу України про адміністративні правопорушення уповноважити всіх працівників міліції, які здійснюють нагляд за дорожнім рухом і мають спеціальні звання, складати протоколи про адміністративні правопорушення в частині порушень правил норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

4. ГУДАІ (Масловському Б.П.) МВС України в 1 кварталі 1994 р. провести заняття з керівниками (начальниками, командирами) підрозділів ДАІ та інспекторами адміністративної практики Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя з питань удосконалення правозастосовної діяльності, зміцнення законності, забезпечення охорони, прав і інтересів громадян.

5. ГУДАІ (Масловському Б.П.) МВС України в лютому поточного року, а надалі - в міру необхідності забезпечити виготовлення та одержання МВС Республіки Крим, ГУВС м. Києва, Київської області, УВС областей і м. Севастополя штрафних квитанцій встановленого зразка.

6. ГУДАІ (Масловському Б.П.), ГЦГЗ (Левченку І.В.) МВС України забезпечити висвітлення в засобах масовоі інформації положень Закону України "Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху".

7. Контроль за виконанням цього наказу покласти на першого заступника Міністра генерал-полковника міліції Недригайла В.М. та начальника ГУДАІ МВС України генерал-майора міліції Масловського Б.П.

8. Наказ оголосити всьому особовому складу органів внутрішніх справ.

1.1. Правозастосовна діяльність органів внутрішніх справ у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху спрямована на зміцнення дисципліни на транспорті, боротьбу з порушеннями правил, норм і стандартів щодо забезпечення безпеки дорожнього руху (надалі правил), запобігання дорожньо-транспортним пригодам, захист особистих прав громадян.

1.2. Порядок провадження у справах про адміністративні порушення Правил визначається законодавством про дорожній рух, Кодексом України про адміністративні правопорушення (надалі КпАП України) та Інструкцією по організації провадження у справах про адміністративні порушення правил, норм і стандартів щодо забезпечення безпеки дорожнього руху (надалі Інструкцією).

1.3. Відповідно до ст. 6 КпАП України державні органи, громадські організації, трудові колективи розробляють і здійснюють заходи, спрямовані на запобігання адміністративним порушенням, виявлення й усунення причин та умов, які сприяють їх вчиненню, на виховання громадян у дусі високої свідомості й дисципліни, суворого додержання вимог чинного законодавства.

1.4. Відповідно до ст. 7 КпАП України провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на це посадовими особами Державтоінспекції (міліції) заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законодавством.

Додержання вимог законодавства посадовими особами Державтоінспекції при застосуванні засобів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і службових осіб, прокурорським наглядом, правом оскарження, іншими встановленими законодавством способами.

1.5. Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на державний або громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законодавством передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за порушення правил настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до чинного законодавства кримінальної відповідальності.

1.6. Особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі законодавства, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення (ст. 8 КпАП України).

Акти, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих актів. Акти, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають.

Провадження у справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі законодавства, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.

1.7. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст. 10 КпАП України).

1.8. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити (ст. 11 КпАП України).

1.9. Адміністративній відповідальності підлягають особи, які на момент вчинення адміністративного порушення Правил досягли шістнадцятирічного віку (ст. 12 КпАП України).

1.10. Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (службова особа) міліції встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність певної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, протоколом про вилучення речей та документів, а також іншими документами.

2.1. Про вчинення порушення правил працівник міліції, згідно із ст. 255 КпАП України, складає протокол, роз'яснює порушникові його права і обов'язки у відповідності з ст. 268 КпАП України і вручає йому відривну Пам'ятку. У випадках, прямо передбачених законодавством, протокол про адміністративне правопорушення можуть складати також службові особи інших державних органів, представники громадських організацій і органів громадської самодіяльності.

У разі відсутності встановленого бланка протоколу працівник міліції може користуватися бланком протоколу іншої форми, зазначивши в ньому у відповідності з ст. 256 КпАП України відомості, потрібні для правильного вирішення справи. В цьому випадку Пам'ятка не вручається.

Якщо порушення зафіксовано за допомогою показань технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху (далі - технічні прилади), з фото- або відеозображенням транспортного засобу, протокол про адміністративне правопорушення складається, після встановлення причетної особи, в підрозділі ДАІ за місцем її проживання.

2.2. Якщо порушення вчинено кількома особами, протокол складається на кожного порушника.

У протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я та по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу порушника; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення порушника; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка вчинила правопорушення; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписаний також і цими особами. З урахуванням потреби в більш повних доказах у справі про адміністративне правопорушення необхідно прагнути до залучення свідків будь-якого порушення правил. У разі відмови порушника від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це, що засвідчується свідками. Особа, яка вчинила правопорушення, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які додаються до протоколу.

2.3. Відповідно до ст. 258 КпАП України протокол не складається в разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених частинами першою, другою і третьою ст. 121, частинами першою, другою і третьою ст. 122, ст. 125, частиною третьою ст. 126, частинами першою і другою ст. 127 КпАП України, якщо особа не оспорює допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається. У цих випадках штраф накладається і стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення і порушникові видається квитанція або декілька квитанцій в залежності від суми штрафу, що накладається (додаток 2). Квитанції є документами суворої фінансової звітності. Приймати гроші дозволяється тільки в національній валюті України. Номінали квитанцій встановлюються управлінням ДАІ МВС України та виготовляються централізовано на замовлення МВС України. Бланки квитанцій виготовляються централізовано на замовлення МВС України.

Якщо порушник оспорює стягнення, що на нього накладається на місці вчинення правопорушення, вимагає залучення до розгляду справи адвоката, перекладача, так само як і в разі несплати ним штрафу на місці події, складається протокол, і провадження у справі здійснюється в порядку, передбаченому КпАП України.

2.4. При оформленні квитанції або квитанцій на корінцях записуються відомості про дату порушення, номерний знак транспортного засобу, прізвище, ініціали порушника, який пункт Правил дорожнього руху порушено і посилання на статтю КУпАП, відповідно до якої накладено стягнення. Корінець квитанції (корінці квитанцій) обов'язково підписується порушником, що засвідчує його згоду з фактом вчинення порушення і стягненням, яке накладається, а також отримання ним квитанції (квитанцій) на конкретну суму. На квитанції (квитанціях) проставляються дата порушення, номер нагрудного знака й прізвище працівника ДАІ, який наклав штраф, а також його підпис.

від 12.01.98 )

2.5. Якщо особа послідовно (одночасно) здійснила кілька адміністративних правопорушень, які у відповідності з чинним законодавством розглядаються одним і тим же органом (службовою особою), то на порушника складається один протокол. У ньому зазначаються всі порушення і статті КпАП України, які передбачають відповідальність. У разі розгляду справ різними органами (службовими особами) на кожне таке порушення складається окремий протокол.

При вчиненні особою будь-якого з порушень, передбачених частинами четвертою і п'ятою ст. 121 та частинами першою і другою ст. 130 КпАП України, на кожне порушення складається окремий протокол. З метою встановлення повторності вчинення зазначених правопорушень у відділеннях (відділах) ДАІ за місцем проживання порушника ведеться Алфавітна книга (додаток N 3).

2.6. У разі вчинення особою порушення правил, яке у встановленому порядку оформлюється протоколом, у водія вилучається посвідчення водія на строк до винесення постанови по справі та сплати порушником штрафу, що фіксується в талоні до посвідчення водія, який останньому повертається.

Якщо посвідчення водія вже було вилучено при оформленні попереднього правопорушення, до винесення постанови у справі та сплати порушником штрафу, вилучається талон до посвідчення водія. Порушнику видається тимчасовий дозвіл (на 30 діб) на право керування, куди переносяться відмітки про всі вчинені правопорушення.

Відповідно до частини п'ятої ст. 265 КпАП України в разі відсутності у порушника посвідчення водія або талону до нього (після його запровадження) транспортний засіб порушника може бути затриманий до сплати ним штрафу.

Про вилучені речі й документи робиться запис у протоколі про адміністративне правопорушення.

2.7. У тимчасовому дозволі на право керування транспортним засобом з лицьового боку "гасяться" (перекреслюються) категорії транспортних засобів, право на керування якими у водія відсутнє, проставляються дата затримання посвідчення водія, посада, прізвище працівника ДАІ. На зворотньому боці тимчасового дозволу робляться такі записи:

2.7.1. У графі "Дата порушення" вказуються день, місяць та рік вчинення правопорушення (наприклад: 12.12.94 р.).

2.7.2. У графі "Стаття КпАП" вказуються стаття Кодексу України про адміністративні правопорушення та частина цієї статті, якою передбачена відповідальність за порушення (ч.1 ст. 122).

2.7.3. У графі "Серія, номер нагрудного знака" проставляються серія та номер нагрудного знака працівника ДАІ, який склав протокол (виявив порушення).

2.7.4. У графі "Вжиті заходи" зазначаються: вид стягнення, накладеного на порушника (штр. - штраф, позб. - позбавлення права керування), або заходи, пов'язані з звільненням особи від адміністративної відповідальності (гром. - передача матеріалів на розгляд громадськості, товариських судів, інших громадських організацій, усно - усне зауваження).

При вчиненні адміністративного правопорушення і накладенні адміністративного стягнення на водіїв транспорту організацій, установ, підприємств незалежно від форми власності, про це робиться відповідний запис у шляховому маршрутному листі.

2.8. У разі втрати тимчасового дозволу його не поновлюють, а у випадку втрати талона до посвідчення водія новий талон видають після перевірки знань водієм Правил дорожнього руху в Державтоінспекції. У разі потреби строк дії тимчасового дозволу може бути подовжений посадовими особами Державтоінспекції, але не більше ніж на два місяці з моменту вчинення правопорушення.

2.9. Військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані, а також особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ несуть відповідальність за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, на загальних підставах.

2.10. Водії та інші особи, які керують транспортними засобами, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан сп'яніння (ст. 266 КпАП України) .

Підстави для проведення огляду з метою встановлення стану сп'яніння, порядок його проведення та одержання висновків щодо стану особи, яка підлягає перевірці, визначені в Інструкції про порядок направлення громадян для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів, затвердженій спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України та Міністерства юстиції України від 24 лютого 1995 року N 114/38/15-36-18 і зареєстрованій у Міністерстві юстиції України 7 березня 1995 року за N 55/591. Підставами для притягнення особи до адміністративної відповідальності за керування транспортом у стані сп'яніння однозначно слід вважати необхідні висновки, зроблені з додержанням вимог зазначеної Інструкції.

За результатами перевірки з додержанням вимог зазначеної Інструкції з використанням трубок "Контроль тверезості" або інших приладів заповнюється відповідний розділ адміністративного протоколу чи складається окремий протокол. Всі матеріали додаються до адміністративного протоколу про правопорушення, про що в ньому робиться відповідний запис.

У містах огляд правопорушників на стан сп'яніння проводиться, як правило, в медичних закладах.

При оформленні відповідних документів про правопорушення (керування транспортними засобами у стані сп'яніння або ухилення осіб, які керують транспортними засобами, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння) водій попереджається, що в разі повторного протягом року вчинення аналогічного правопорушення до нього відповідно з частиною другою ст. 130 КпАП України за рішенням суду може бути застосовано стягнення у вигляді оплатного вилучення транспортного засобу, про що видається попередження (додаток N 7).

2.11. Якщо водій ухиляється від огляду з метою встановлення стану сп'яніння відповідно до встановленого порядку, то в присутності двох свідків у протоколі про зазначене адміністративне правопорушення вказуються ознаки сп'яніння і дії порушника щодо ухилення від огляду.

Забороняється кваліфікувати як ухилення від огляду вислови особи (хоч і закріплені письмово) про згоду з фактом вживання алкоголю і у зв'язку з цим відсутністю необхідності в проведенні огляду.

2.12. У разі порушень правил, що призвело до пошкодження транспортних засобів, вантажів, шляхів, шляхових та інших споруд або іншого майна, до адміністративного протоколу додаються: протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди (додаток N 12 до Настанови з дорожньо-патрульної служби ДАІ, затвердженої наказом МВС України від 03.02.1992 р. N 45), який заповнюється у відповідності з вимогами зазначеного наказу (розділи, що стосуються ознак злочину, передбаченого ст. 215 Кримінального кодексу України, не заповнюються); схема пригоди (додаток N 8); пояснення учасників пригоди та свідків, інші матеріали, які необхідні для правильного вирішення справи. Одночасно на місці оформлення відповідних документів про правопорушення водіям видаються довідки про пошкодження транспортних засобів (додаток N 9). У разі потреби на письмові запити підприємств, установ, організацій Державтоінспекцією за місцем розгляду матеріалів надаються відомості про винних водіїв.

Оформлення і розгляд таких справ здійснюється в адміністративному порядку без винесення постанови про відмову у порушенні кримінальної справи.

2.12.1. На схемі пригоди повинні бути графічно відображені та зафіксовані такі об'єкти:

- ділянка дороги, де сталася дорожньо-транспортна пригода;

- відносно сталі орієнтири, до яких на схемі здійснена прив'язка об'єктів та слідів;

- транспортні засоби, які брали участь у дорожньо-транспортних пригодах (надалі ДТП) - координати їх розміщення щодо елементів проїзної частини та сталих орієнтирів;

- сліди коліс транспортних засобів: їх розміщення щодо елементів проїзної частини; довжина від їх початку до кожного колеса транспортного засобу з показом розривів; довжина слідів на ділянках з різним покриттям або з різнорідним станом покриття;

- інші сліди та предмети, що стосуються пригоди: розміщення частин та об'єктів (уламки кузова, частинки фарби, уламки скла, осипання грунту, сліди рідини та ін.), що відокремились від транспортного засобу щодо елементів проїзної частини, транспортних засобів; площа розсіювання уламків скла, осипання грунту тощо;

- координати місця зіткнення, наїзду та інших відносно стійких орієнтирів;

- ширина проїзної частини разом з роздільними смугами;

- ширина тротуарів, узбіччя, профіль кювету;

- радіус кривої в плані (повороту);

- розміри ділянок з різнорідним покриттям;

- розміри ділянок з різнорідним станом дорожнього покриття;

- розміри та розміщення дефектів дорожнього покриття;

- розміщення дорожньої розмітки;

- розміщення світлофорів, дорожніх знаків та інших засобів технічного регулювання дорожнього руху;

- розміщення шлагбауму, засобів сигналізації, дорожніх знаків на підході до залізничного переїзду;

- повздовжній та поперечний ухил проїзної частини;

- коефіцієнт зчеплення коліс автомобіля з дорожнім покриттям, у т. ч. з різнорідним.

2.12.2. Якщо на місці пригоди була складена чорнова схема, то її чистовий варіант складається в черговій частині ДАІ (підрозділу ДАІ) або органу внутрішніх справ. Чорновий екземпляр схеми також залучається до протоколу огляду. Реквізити та зміст чорнового й чистового варіантів повинні бути однаковими. Обидві схеми повинні бути підписані понятими та особами, які брали участь в огляді, а також співробітником ДАІ.

2.12.3. При складанні схеми пригоди рекомендується:

- застосовувати спеціальні креслярські приладдя (лінійки, лекала і т. п.);

- користуватися загальноприйнятими графічними зображеннями об'єктів та умовними позначками;

- не порушувати масштабності зображення;

- якщо потрібно деталізувати ту чи іншу ділянку схеми пригоди;

- використовувати винесення фрагментів;

- застосовуючи кольорові барвники, уникати зайвої барвистості, якщо це створить труднощі в читанні схеми.

2.13. При складанні протоколу щодо правопорушень, передбачених ст. ст. 128-1, 139 та 140 КпАП України до нього необхідно додавати детальний акт довільної форми (з відповідними замірами та схемою) про:

- пошкодження шляхів, залізничних переїздів, інших шляхових споруд, трамвайних колій чи технічних засобів регулювання дорожнього руху;

- самовільне знімання, закриття чи встановлення технічних засобів регулювання дорожнього руху;

- перешкоду для дорожнього руху, в тому числі забруднення шляхового покриття;

- пошкодження удосконаленого покриття доріг внаслідок руху машин на гусеничному ходу;

- умови та стан шляху, які загрожують безпеці дорожнього руху;

- порушення нормативів щодо обладнання на дорогах місць: провадження робіт, залишення дорожніх машин, будівельних матеріалів, конструкцій тощо;

- порушення або невиконання правил на підприємствах, в установах та організаціях при розробці та виготовленні транспортних засобів і деталей до них або інших предметів їх додаткового обладнання, при проектуванні, реконструкції та ремонті шляхів, залізничних переїздів, інших шляхових споруд.

Згаданий акт складається працівником ДАІ за участю двох свідків, які його підписують. При цьому зазначаються прізвище, ім'я по батькові, адреса проживання свідків. У подальшому цей акт використовується як доказ у справі про адміністративне правопорушення (ст. 251 КпАП України ).

При складанні протоколу про правопорушення, передбачене ст. 128-1 щодо невиконання припису державної автоінспекції, додається копія раніше надісланого (врученого) припису.

2.14. До протоколу, складеного з використанням показань технічних приладів, долучаються фото-, відео- або інші матеріали, на яких зафіксовані показання цих приладів, та довідкові матеріали про власника транспортного засобу або особу, яка має право керування цим транспортним засобом.

Довідкові матеріали про власника транспортного засобу або особу, яка має право керування цим транспортним засобом, які мешкають в межах даної області, отримуються шляхом запиту до обласних баз даних АІС "Автомобіль", а стосовно власника транспортного засобу або особи, що має право керування цим транспортним засобом, що мешкають в інших регіонах, - шляхом запиту до Національного банку даних "Автомобіль".

3.1. При вчиненні правопорушень, передбачених ст. 81 (щодо порушень, пов'язаних з використанням автомототранспортних засобів), частинами першою, другою, четвертою і п'ятою ст. 121, ст. ст. 121-1, 122-3, 126, частинами першою і другою ст. 130, частиною другою ст. 132, частиною четвертою ст. 133 КпАП України , працівник ДАІ вилучає номерні знаки транспортного засобу або затримує транспортний засіб і доставляє його для тимчасового зберігання на спеціальному майданчику чи стоянці до усунення порушення, а в разі вчинення порушень, передбачених ст. 122-2 КпАП України, а так само в разі залишення водієм транспортного засобу на порушення правил зупинки і стоянки - до оформлення відповідних документів про правопорушення. При цьому робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення і (або) про огляд і затримання транспортного засобу (додаток N 4).

Порядок зберігання затриманих транспортних засобів та оплати за їх доставку і зберігання визначається Радою Міністрів Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.

3.2. Затримання транспортного засобу або вилучення номерних знаків транспортного засобу при вчиненні особою порушень, передбачених ст. 81 (щодо порушень, пов'язаних з використанням автомототранспортних засобів), частинами першою, другою, четвертою і п'ятою ст. 121, статтями 121-1, 122-3, 126, частинами першою і другою ст. 130, частиною другою ст. 132, частиною четвертою ст. 133 КпАП України, дозволяється виключно як захід, що забезпечує усунення порушення. Забороняється вилучати номерні знаки транспортного засобу при вчиненні особою порушень, передбачених ст. 126, частинами першою і другою ст. 130 КпАП України, так само як і в інших передбачених законодавством випадках, транспорту інших регіонів, коли повернення вилучених номерних знаків буде ускладнено.

Забороняється затримувати транспортний засіб порушника в передбачених цим пунктом інструкції випадках, як захід, який не забезпечує усунення порушення, зокрема, порушення, передбаченого ст. 81, а також частинами першою і другою ст. 121 КпАП України (за винятком випадків, коли подальший рух несправного транспорту заборонено).

Недоцільно затримувати транспортний засіб порушника з доставленням на спеціальну стоянку, коли усунення порушення можливо провести безпосередньо на місці виявлення порушення.

3.3. Якщо у відповідності до ст. 258 КпАП України протокол про адміністративне правопорушення не складається і штраф стягується на місці вчинення порушення, відмітка про те, що були вилучені номерні знаки робиться в протоколі про огляд транспортного засобу, (додаток N 5) копія якого видається порушнику, а оригінал з вилученими номерними знаками зберігається в установленому порядку до усунення порушення. Забороняється затримання номерних знаків транспортного засобу до сплати порушником призначеного штрафу.

3.4. У разі залишення водієм на порушення вимог правил зупинки і стоянки транспортного засобу дозволяється вилучати номерні знаки цього транспортного засобу або затримувати цей транспортний засіб з допомогою блокувальних пристроїв, а також виставлення тимчасової огорожі на термін до оформлення порушення у відповідності з чинним законодавством. Про згадані дії на лобовому склі під утримувачем склоочисника залишається Повідомлення (додаток N 6), де обов'язково зазначається місце знаходження інспектора (підрозділу Державтоінспекції), який оперативно може оформити вчинене правопорушення і повернути номерні знаки чи разблокувати транспортний засіб. Технічна документація на виготовлення та порядок застосування блокувальних пристроїв підлягає узгодженню з ГУДАІ МВС України.

У разі, якщо залишений на порушення вимог правил зупинки і стоянки транспортний засіб реально загрожує безпеці руху, внаслідок чого виникає аварійна обстановка, дозволяється затримувати цей транспортний засіб з допомогою евакуаційних пристроїв та у встановленому порядку доставляти для зберігання на спеціальну стоянку. Про ці дії слід негайно повідомити наряд відповідної чергової частини ДАІ (органу внутрішніх справ).

3.5. Для зберігання затриманих працівниками органів внутрішніх справ у відповідності з чинним законодавством транспортних засобів, у т.ч. доставлених з місця ДТП, використовуються стоянки затриманого транспорту, організовані при органах внутрішніх справ, або інші місця, визначені місцевими органами влади, а також погоджені для використання з організаціями, відомствами, розташованими на відповідній території.

Затримання транспортних засобів здійснюється працівниками міліції, про що робиться запис у протоколі про адміністративне правопорушення з чітким зазначенням місця знаходження транспортного засобу.

3.6. Автомототранспорт приймається на стоянку від працівників органів внутрішніх справ черговим по стоянці на підставі протоколу огляду та затримання транспортного засобу (додаток N 4). Цей протокол складається у двох примірниках, один з яких вручається порушникові, а другий залишається в чергового по стоянці. Протокол підписується працівником міліції, який доставив транспорт, черговим по стоянці та власником, а в разі відсутності останнього (або з інших причин) - двома свідками. У цьому разі екземпляр протоколу додається до адмінматеріалів.

3.7. Після складання протоколу транспортний засіб розміщується на виділеній стоянці, зачиняється, а ключі з відміткою про це в протоколі повертаються власникові або, в разі його відсутності, - черговому по стоянці.

3.8. Строк зберігання зазначеного протоколу й Книги прийняття та видачі затриманих транспортних засобів - три роки після видачі транспортного засобу.

3.9. Допуск власників або їх родичів до транспортних засобів здійснюється в присутності чергового по стоянці у виняткових випадках на підставі письмового дозволу того органу внутрішніх справ, яким ведеться провадження у справі. Цим же органом приймається рішення про повернення власникові транспортного засобу. Останній видається після пред'явлення документів, що засвідчують особу одержувача, а також документів на транспортний засіб, необхідні дані з яких записуються у Книгу прийняття та видачі затриманих транспортних засобів. Особа, яка отримала транспортний засіб, розписується в протоколі та журналі.

3.10. Порядок обліку, оцінки й реалізації конфіскованого, безхазяйного майна встановлено Інструкцією про порядок обліку, оцінки й реалізації конфіскованого, безхазяйного майна, майна, що за правом спадкоємства перейшло у власність держави, та скарбів, затвердженою наказом Головної державної податкової інспекції України від 8 червня 1993 року N 20. Нею з посиланням на Інструкцію про порядок виявлення та обліку безхазяйного майна встановлено, що до безхазяйного майна (п. 17.3.) належить таке майно, яке надійшло до адміністративних органів як речові докази і при наявності постанови відповідних органів про їх повернення не було одержано власником протягом шестимісячного строку від дня набуття рішенням або постановою законної сили.

3.11. На стоянках затриманого транспорту зокрема повинна бути слідуюча документація:

- Книга прийняття та видачі затриманих транспортних засобів;

- бланки протоколів огляду та затримання транспортних засобів.

4.1. За вчинення адміністративних порушень правил відповідними статтями КпАП України передбачено накладення таких адміністративних стягнень:

- штраф;

- позбавлення права керування транспортними засобами;

- оплатне вилучення транспортного засобу.

4.2. Справи про порушення правил розглядаються у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (службовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративні правопорушення та інших матеріалів справи (ст. 277 КпАП України).

Адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - два місяці з дня його виявлення (ст. 38 КпАП України).

У разі відмови в порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи, але при наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через місяць з дня прийняття рішення про відмову в порушенні кримінальної справи або про її закриття.

4.3. Службові особи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, можуть накладати адміністративні стягнення, передбачені КпАП України, у межах наданих їм повноважень і лише під час виконання службових обов'язків (частина перша ст. 217 КпАП України).

4.4. Справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем вчинення цього правопорушення.

Справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. ст. 121-126, 128, частинами першою і другою ст. 129, частинами першою і другою ст. 130, ст. 139 (коли правопорушення вчинено водієм) КпАП України, можуть розглядатися також за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушника.

Адміністративними комісіями і комісіями у справах неповнолітніх справи про адміністративні правопорушення розглядаються за місцем проживання порушника (ст. 276 КпАП України).

4.5. Розглядати від імені органів Державтоінспекції справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право:

4.5.1. За адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою, другою і третьою ст. 121, частинами першою, другою і третьою ст. 122, частиною другою ст. 123, ст. 125, частиною третьою ст. 126, частинами першою і другою ст. 127 КпАП України, - працівники Державної автомобільної інспекції, які мають спеціальні звання.

4.5.2. За адміністративні правопорушення, передбачені частиною четвертою ст. 121, ст. 121-1, частиною четвертою ст. 122, ст. ст. 122-1, 122-2, 122-3, частинами першою і третьою ст. 123, ст. ст. 124, 124-1, частинами першою і другою ст. 126, частинами третьою і четвертою ст. 127, ст. ст. 128, 128-1, частинами першою і другою ст. 129, частиною першою ст. 130, ст. 132, частиною четвертою ст. 133, ст. ст. 139, 140 КпАП України, - начальник або заступник начальника відділення (відділу, управління, Головного управління) Державної автомобільної інспекції, начальник або заступник начальника відділу (управління, Головного управління) дорожньої міліції, командир або заступник командира окремого підрозділу дорожньо-патрульної служби. У разі відсутності у відділі внутрішніх справ виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів відділення (відділу) Державної автомобільної інспекції зазначені справи розглядаються начальником або заступником начальника відділу внутрішніх справ. У розгляді таких справ можуть брати участь представники трудових колективів і громадських організацій.

4.6. Справи про порушення, передбачені ст. ст. 80, 81, 84 КпАП України , розглядаються адміністративними комісіями при виконавчих комітетах районних, міських, районних у містах Раднародних депутатів (ст. 218 КпАП України і органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України (ст. 242-1 КпАП України). Вилучені номерні знаки реєструються і зберігаються у відповідності до вимог цієї Інструкції до усунення порушення.

4.7. До осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються заходи, передбачені Положенням про комісії в справах неповнолітніх, затверджуваним Президією Верховної Ради Української РСР (ст. 13 КпАП України).

У разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, передбаченних ст. ст. 121 - 127, частинами першою і другою ст. 130 КпАП України, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи порушника справи щодо зазначених осіб можуть бути передані на розгляд районних (міських), районних у містах комісій у справах неповнолітніх.

4.8. Справи про правопорушення, передбачені частиною п'ятою ст. 121, частиною другою ст. 130 КпАП України розглядають судді районних (міських) судів (ст. 221 КпАП України). У цих випадках відповідною службовою особою ДАІ до суду передаються первинний та повторний адміністративні матеріали. Затримання та оплатне вилучення транспортного засобу порушника здійснюється виключно на підставі постанови компетентного щодо розгляду справи органу і виконується цим же органом, тобто народним судом (ст. ст. 311, 312 КпАП України).

4.9. При вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо (частина перша ст. 36 КпАП України). У цьому випадку службова особа накладає стягнення тільки за ті адміністративні правопорушення, які вона має право розглядати.

Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (службовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених (частина друга ст. 36 КпАП України).

4.10. Справа про порушення Правил розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про її своєчасне сповіщення про місце й час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (ст. 268 КпАП України).

Якщо при складанні протоколу порушника не було повідомлено про місце й час розгляду справи, він запрошується до органу внутрішніх справ (підрозділу ДАІ) шляхом направлення за місцем проживання (роботи) сповіщення з відміткою про його вручення (додаток N 10).

4.11. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, виступати рідною мовою й користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.

4.12. Провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин (ст. 247 КпАП України):

4.12.1. Відсутність події і складу адміністративного правопорушення;

4.12.2. Недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку;

4.12.3. Неосудність особи, яка вчинила протиправну дію або виявила бездіяльність;

4.12.4. Вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони;

4.12.5. Видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення;

4.12.6. Скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність;

4.12.7. Закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КпАП України;

4.12.8. Наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (службової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованого рішення товариського суду, якщо матеріали було передано до товариського суду органом (службовою особою), який має право накладати адміністративне стягнення по даній справі, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також порушення по даному факту кримінальної справи.

4.12.9. Смерть особи, щодо якої було розпочато провадження у справі.

4.13. Службова особа при підготовці до розгляду справи (ст. 278 КпАП України) про адміністративне правопорушення вирішує такі питання:

4.13.1. Чи належить до її компетенції розгляд даної справи;

4.13.2. Чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення;

4.13.3. Чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду;

4.13.4. Чи витребувано необхідні додаткові матеріали;

4.13.5. Чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

4.14. Розгляд справи (ст. 279 КпАП України ) розпочинається з представлення службової особи Державтоінспекції, яка розглядає дану справу. Ця службова особа оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права й обов'язки. Після цього оголошується протокол про порушення правил, заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. У разі участі в розгляді справи прокурора заслуховується його висновок.

4.15. Службова особа Державтоінспекції (міліції) при розгляді справи зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про порушення правил на розгляд товариського суду, комісії по боротьбі з пияцтвом, утвореної на підприємстві, в установі, організації чи їх структурних підрозділах, громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Під час вирішення питання про притягнення водія до відповідальності за перевищення встановленої швидкості руху треба враховувати сумарну похибку показань вимірювачів швидкості та спідометрів транспортних засобів. У цьому разі заходи адміністративного впливу доцільно застосовувати у тих випадках, коли показання швидкості вимірювального приладу перевищують величину дозволеної швидкості руху на 10 км/год. та більше.

4.16. Обставинами, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, визнаються (ст. 34 КпАП України ):

4.16.1. Щире розкаяння винного;

4.16.2. Відвернення винним шкідливих наслідків правопорушення, добровільне відшкодування збитків або усунення заподіяної шкоди;

4.16.3. Вчинення правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання або при збігу тяжких особистих чи сімейних обставин;

4.16.4. Вчинення правопорушення неповнолітнім;

4.16.5. Вчинення правопорушення вагітною жінкою або жінкою, яка має дитину віком до одного року.

Службова особа, яка вирішує справу про адміністративне правопорушення, може визнати пом'якшуючими також інші обставини, не зазначені в законодавстві.

4.17. Обставинами, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, визнаються (ст. 35 КпАП України):

4.17.1. Продовження протиправної поведінки, незважаючи на вимогу уповноважених на те осіб припинити її;

4.17.2. Повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню; вчинення правопорушення особою, яка раніше вчинила злочин;

4.17.3. Втягнення неповнолітнього в правопорушення;

4.17.4. Вчинення правопорушення групою осіб;

4.16.5. Вчинення правопорушення в умовах стихійного лиха або за інших надзвичайних обставин;

4.17.6. Вчинення правопорушення у стані сп'яніння. Службова особа, яка накладає адміністративне стягнення, залежно від характеру адміністративного правопорушення може не визнати дану обставину обтяжуючою.

4.18. Службова особа Державтоінспекції (міліції ) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному й об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 252 КпАП України).

Якщо при розгляді справи службова особа дійде до висновку, що в порушенні є ознаки злочину, вона передає матеріали прокурору, органу попереднього слідства або дізнання (ст. 253 КпАП України).

4.19. При накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність (частина друга ст. 33 КпАП України).

4.20. Особа, яка вчинила порушення правил, звільняється від адміністративної відповідальності з передачею матеріалів на розгляд товариського суду, громадської організації або трудового колективу, якщо з урахуванням характеру вчиненого правопорушення і особи порушника до нього доцільно застосувати захід громадського впливу (ст. 21 КпАП України).

4.21. При малозначності вчиненого порушення правил службова особа Державтоінспекції (міліції), уповноважена вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності й обмежитись усним зауваженням (ст. 22 КпАП України).

4.22. Військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані, а також особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ несуть відповідальність за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, на загальних підставах (ст. 15 КУпАП) .

Посадові особи Державтоінспекції (міліції), які мають право накладати адміністративні стягнення за порушення Правил, можуть замість накладання стягнень передавати адміністративні матеріали про правопорушення відповідним органам (командуванню військових частин і т. п.) для вирішення питання про притягнення винних до дисциплінарної відповідальності.

4.23. Позбавлення права керування транспортними засобами не може застосовуватись до осіб, які користуються цими засобами в зв'язку з інвалідністю, за винятком випадків керування в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а також у разі невиконання вимоги працівника міліції про зупинку транспортного засобу, залишення, на порушення вимог встановлених правил, місця ДТП, учасниками якої вони є, ухилення від огляду на наявність алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння (частина друга ст. 30 КпАП України ).

4.24. Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, службова особа виносить постанову по справі (ст. 283 КпАП України ).

Постанова повинна містити: найменування органу (дані про службову особу), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; викладення обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постанова по справі повинна містити вирішення питання про вилучені речі й документи, а також вказівку про порядок і строк її оскарження. Постанова підписується службовою особою, яка розглядала справу.

4.25. У справі про адміністративне правопорушення службова особа Державтоінспекції (міліції) виносить одну з таких постанов (ст. 284 КпАП України):

4.25.1. Про накладення адміністративного стягнення;

4.25.2. Про закриття справи.

4.26. Постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд товариського суду, комісії по боротьбі з пияцтвом, утвореної на підприємстві, в установі, організації чи їх структурних підрозділах, громадської організації чи трудового колективу, відповідним органам для вирішення питання про притягнення військовослужбовців до дисциплінарної відповідальності або передачі їх прокурору, органу попереднього слідства чи дізнання, а також при наявності обставин, передбачених ст. 247 КпАП України (п. 3.12. цієї Інструкції).

4.27. Якщо матеріали щодо адміністративного правопорушення не містять достатніх доказів, які б підтверджували вчинення порушення, або адміністративні матеріали складено з порушенням вимог законодавства чи нормативних документів, службова особа, яка розглядає справу, доручає провести додаткову перевірку або направляє матеріали для перевірки за місцем складання протоколу.

4.28. Постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи (ст. 285 КпАП України). Копія постанови протягом трьох днів вручається під розписку або висилається особі, стосовно якої вона винесена, а також потерпілому на його прохання.

У разі, якщо копія постанови висилається, про це робиться відповідна відмітка у справі.

4.29. Службова особа, яка розглядає справу, встановивши причини та умови, що сприяли вчиненню порушення правил, вносить у відповідний державний орган, громадську організацію або службовій особі пропозиції про вжиття заходів щодо усунення цих причин та умов. Внесення пропозицій викликане необхідністю надавати державним органам, громадським організаціям, інформацію для розробки і здійснення заходів, спрямованих на запобігання адміністративним правопорушенням, виявлення та усунення причин та умов, що сприяють їх вчиненню. У пропозиції мають бути викладені: суть адміністративного правопорушення, причини та умови, що сприяли його вчиненню, мотивовані конкретні заходи до усунення цих причин та умов з посиланням на вимоги ст. ст. 6 і 282 КпАП України.

Проект пропозиції готується службовою особою, яка розглядала справу і за її підписом надсилається для розгляду до відповідного органу. Копія пропозиції додається до справи про адміністративне правопорушення. Встановлюється контроль за надходженням повідомлення щодо вжиття заходів до усунення причин та умов, що сприяли вчиненню адміністративного правопорушення. Після надходження повідомлення воно додається до справи про адміністративне правопорушення.

Згадані організації та особи зобов'язані протягом місяця від дня надходження пропозиції повідомити службову особу, яка її внесла, про вжиті заходи.

4.30. Службова особа, яка розглядає справу про адміністративне правопорушення, передбачене частинами першою і другою ст. 129, частиною першою ст. 130 КпАП України , доводить до відома адміністрації або громадської організації за місцем роботи, навчання чи проживання порушника про накладене на нього стягнення (ст. 286 згаданого кодексу.

4.31. Службовій особі Державтоінспекції (міліції) при розгляді адміністративних справ слід враховувати:

4.31.1. До осіб, які не мають права керування транспортними засобами, відносяться:

- особи, які не отримали посвідчення водія у порядку, встановленому Інструкцією про порядок приймання екзаменів, оформлення видачі (обміну) посвідчень водія, обліку та зберігання документів, які стосуються екзаменаційної роботи, затвердженої наказом МВС України від 21 червня 1993 року N 394;

- особи, позбавлені права керування транспортними засобами на підставі постанов про накладення адміністративного стягнення або ухвали суду;

- особи, які мають посвідчення водія, проте керують транспортним засобом категорії або виду, право керування яким у водія відсутнє (немає необхідної відмітки).

4.31.2. Розгляд справ щодо керування транспортними засобами особами, які не мають права ними керувати (відсутня необхідна категорія), так само як і щодо передачі керування транспортним засобом особі, яка не має права керування, а також ті самі правопорушення, що спричинили пошкодження транспортних засобів, вантажів, шляхів, шляхових та інших споруд або іншого майна, слід провадити за ст. 126 КпАП України.

4.31.3. Розгляд справ за вчинення правопорушення, передбаченого частиною четвертою ст. 121 (за винятком невідповідності номерного знаку вимогам стандарту) і частиною першою ст. 130 КпАП України (крім передачі керування транспортним засобом особі в стані сп'яніння), здійснюється за місцем скоєння правопорушення за наявності переконливих відомостей, про те, що це порушення не є повторним протягом астрономічного (365 діб) року. Такими відомостями можна вважати відсутність відміток про вчинення зазначених порушень у талоні до посвідчення водія, а також офіційне підтвердження з ДАІ за місцем проживання порушника про відсутність даних про вчинення особою правопорушень, що цікавлять. У випадку надання такої інформації інспектор з адміністративної практики за місцем проживання порушника робить в Алфавітній книзі відповідний запис про вчинення особою правопорушення, який набирає чинності після надходження відповідного протоколу. Службова особа, яка готує матеріали до розгляду, робить на полі протоколу відмітку про відсутність повторності вчинення правопорушення із зазначенням посади і прізвища службової особи, яка надала необхідні відомості.

4.31.5. Порушення правил особами, які керують транспортними засобами, обладнаними двигуном з робочим об'ємом до 50 кубічних сантиметрів, велосипедами, а також водіями, в тому числі і ті, які перебувають у стані сп'яніння, так само як і зазначеними особами, що спричинили пошкодження транспортних засобів, вантажів, шляхів, шляхових та інших споруд, іншого майна чи створили аварійну обстановку або залишили, на порушення встановлених правил, місце ДТП, учасниками якої вони є, необхідно кваліфікувати за ст. 127 КпАП України.

5.1. Адміністративне затримання, особистий огляд, огляд речей і вилучення речей та документів може бути оскаржено заінтересованою особою у вищестоящий орган (вищестоящій службовій особі) відносно органу (службової особи), який застосував ці заходи, або прокуророві (ст. 267 КпАП України).

5.2. Постанову службової особи Державтоінспекції (міліції) по справі про адміністративне правопорушення особою, щодо якої цю постанову винесено, а також потерпілим може бути оскаржено (ст. 288 КпАП України :

5.2.1. Постанову про накладення стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами - у вищестоящий орган (вищестоящій службовій особі), після чого скаргу може бути подано до районного (міського) суду, рішення якого є остаточним.

5.2.2. Постанову про накладення стягнення у вигляді штрафу - у вищестоящий орган (вищестоящій службовій особі) або в районний (міський) суд, рішення якого є остаточним.

Постанову про одночасне накладення основного і додаткового адміністративних стягнень може бути оскаржено за вибором особи, щодо якої її винесено, чи потерпілого в порядку, встановленому для оскарження основного або додаткового стягнення.

5.3. Скаргу на постанову по справі про порушення правил може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (службовою особою), правомочним розглядати скаргу (ст. 289 КпАП України).

5.4. Постанову по справі про порушення правил може бути опротестовано прокурором (ст. 290 КпАП України). Принесення прокурором протесту зупиняє виконання постанови до розгляду протесту.

5.5. Подання у встановлений строк скарги припиняє виконання постанови до розгляду скарги, за винятком випадків накладення штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення (ст. 291 КпАП України).

5.6. Скарга і протест щодо постанови по справі про адміністративне порушення розглядаються правомочними органами (службовими особами) у десятиденний строк з дня їх надходження (ст. 292 КпАП України).

5.7. Службова особа при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про порушення правил перевіряє законність і обгрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень (ст. 293 КпАП України):

5.7.1. Залишає постанову без зміни, а скаргу або протест без задоволення;

5.7.2. Скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд;

5.7.3. Скасовує постанову і закриває справу;

5.7.4. Змінює захід стягнення у межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак щоб стягнення не було посилено.

Якщо буде встановлено, що постанову винесено службовою особою, неправомочною вирішувати цю справу, то така постанова скасовується і справа надсилається на розгляд компетентної службової особи.

5.8. За результатами розгляду скарги або протесту виноситься мотивоване рішення (додаток N 11).

5.9. Копія рішення по скарзі або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення протягом трьох днів надсилається особі, щодо якої її винесено. В той же строк копія постанови надсилається потерпілому на його прохання. Про результати розгляду протесту повідомляється прокуророві.

5.10. Скасування постанови із закриттям справи про адміністративне правопорушення тягне за собою повернення вилученого посвідчення водія та стягнених грошових сум, а також скасування інших обмежень, зв'язаних з цією постановою. Для повернення грошових сум потерпілому видається завірена підписом та печаткою копія рішення про скасування постанови. Після чого він має звернутися до районного (міського) фінансового відділу для вирішення питання про повернення стягненої суми штрафу.

5.11. У разі скасування постанови внаслідок її неправомірного винесення за даним фактом проводиться перевірка. Щодо винної службової особи відповідно до положень Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України вживаються заходи впливу, відомості про які додаються до матеріалів перевірки.

5.12. Рішення по скарзі на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути опротестовано прокурором у вищестоящий орган (вищестоящій службовій особі) відносно органу (службової особи), який прийняв рішення по скарзі.

6.1. Постанова про накладення адміністративного стягнення є обов'язковою для виконання державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями, службовими особами і громадянами (ст. 298 КпАП України ).

6.2. Постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення, якщо інше не встановлено чинним законодавством (ст. 299 КпАП України).

При оскарженні або опротестуванні постанови про накладення адміністративного стягнення постанова підлягає виконанню після залишення скарги або протесту без задоволення, за винятком випадків накладення штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення.

6.3. Не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення (постанову не вручено або не надіслано порушникові, не направлено до відповідних установ або судовому виконавцеві для утримання суми штрафу в примусовому порядку із зарплати, пенсії, стипендії). У разі припинення виконання постанови (при поданні скарги або внаслідок принесення протесту) перебіг строку давності припиняється до розгляду скарги або протесту (ст. 299 КпАП України).

Якщо негайне виконання постанови про накладення штрафу (за винятком стягнення штрафу на місці вчинення адміністративного правопорушення) є неможливим, службова особа Державтоінспекції (міліції), яка винесла постанову, може відстрочити виконання постанови на строк до одного місяця (ст. 301 КпАП України).

6.4. Постанова про накладення адміністративного стягнення звертається до виконання органом (службовою особою), який виніс постанову (ст. 299 КпАП України).

Питання, пов'язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішуються органом (службовою особою), який виніс постанову (ст. 304 КпАП України).

Контроль за правильним і своєчасним виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення здійснюється органом (службовою особою), який виніс постанову (ст. 305 КпАП України).

6.5. Порядок сплати штрафу роз'яснюється порушникові під час вручення постанови.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або опротестування такої постанови - не пізніш як через п'ятнядцать днів з дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задоволення (ст. 307 КпАП України).

У разі відсутності самостійного заробітку в осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років штраф стягується з батьків або осіб, які їх замінюють.

Штраф вноситься порушником в установу Ощадного банку України, за винятком штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення.

6.6. У разі несплати порушником штрафу у п'ятнадцятиденний строк постанова про накладення штрафу надсилається для відрахування суми штрафу у примусовому порядку з його заробітної плати чи іншого заробітку, пенсії або стипендії відповідно до правил, установлених Цивільним процесуальним кодексом України. Якщо особа, піддана штрафу, не працює або стягнення штрафу із заробітної плати, іншого заробітку, пенсії чи стипендії порушника є неможливим з інших причин, стягнення провадиться на підставі постанови про накладення штрафу судовим виконавцем, що перебуває при районному (міському) народному суді, шляхом звернення стягнення на особисте майно порушника, а також на його частку в спільній власності (ст. 308 КпАП України).

Забороняється сплата накладених на службових осіб штрафів за рахунок підприємств, установ і організацій.

У відповідності з частиною п'ятою ст. 265 КпАП України в разі ухилення порушника від сплати штрафу транспортний засіб може бути затриманий до сплати порушником штрафу.