Відповідно до Закону України від 24 січня 1995 року N 20 "Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх" (зі змінами та доповненнями), постанови Кабінету Міністрів України від 25 листопада 1999 року N 2136 "Про затвердження типових положень про службу у справах неповнолітніх" та з метою забезпечення та упорядкування профілактичної роботи щодо соціального захисту дітей і запобігання правопорушенням і бездоглядності серед неповнолітніх

1. Затвердити Порядок виявлення та ведення обліку неповнолітніх службами у справах неповнолітніх (додається).

2. Республіканському комітету у справах сім'ї та молоді Автономної Республіки Крим, службам у справах неповнолітніх обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій направити для обов'язкового використання в роботі начальникам і працівникам районних, міських служб у справах неповнолітніх наказ про затвердження Порядку виявлення та ведення обліку неповнолітніх службами у справах неповнолітніх.

3. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника директора Державного департаменту молодіжної та сімейної політики Глущенко В.М.

Цей Порядок розроблено з урахуванням положень Конвенції ООН про права дитини, відповідно до Закону України "Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх" (зі змінами та доповненнями), Закону України "Про охорону дитинства" з метою забезпечення та упорядкування профілактичної роботи щодо соціального захисту дітей і запобігання правопорушенням і бездоглядності серед неповнолітніх, а також для систематизації обліку в службах у справах неповнолітніх.

2.1. Неповнолітні, які залишились без батьківської опіки: діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування.

2.2. Неповнолітні, які виховуються у сім'ях, в опікунів чи піклувальників, які не забезпечують необхідних умов для їх життя, навчання, виховання та розвитку.

2.3. Неповнолітні, які систематично залишають сім'ю, навчально-виховні заклади чи потребують допомоги в працевлаштуванні.

2.4. Неповнолітні, які вчинили правопорушення, за які застосовано заходи громадського впливу або адміністративного стягнення за адміністративні правопорушення.

2.5. Неповнолітні, які повернулись із загальноосвітніх шкіл соціальної реабілітації, професійних училищ соціальної реабілітації і центрів медико-соціальної реабілітації.

2.6. Неповнолітні, які систематично вживають спиртні напої або наркотичні речовини з немедичною метою.

2.7. Неповнолітні, звільнені від кримінальної відповідальності із застосуванням примусових заходів виховного характеру за скоєння суспільно небезпечних діянь.

2.8. Неповнолітні, засуджені до покарання, не пов'язаного з позбавленням волі: засуджені до громадських та виправних робіт, звільнені від відбування покарання з випробовуванням.

2.9. Неповнолітні, які повернулись з виховно-трудових колоній (ураховуються також неповнолітні, які звільнені умовно-достроково або звільнені за актом амністії чи помилування).

Виявлення осіб, які підлягають обліку в службах у справах неповнолітніх, може проводитися за двома методами:

3.1. Пасивний - служба у справах неповнолітніх не вживає заходів щодо виявлення неповнолітніх, які потребують контролю з її боку, а лише обмежується поставленням на облік тих осіб, яких було виявлено та представлено для обліку органами освіти, внутрішніх справ та місцевими органами виконавчої влади, установами, громадськими організаціями, фізичними особами.

3.2. Активний - служба у справах неповнолітніх вживає необхідних заходів щодо виявлення неповнолітніх, які потребують контролю з її боку:

3.2.1. Робить запити до відповідних установ (закладів освіти, органів внутрішніх справ, виконання покарань, відділів охорони здоров'я тощо), підприємств та організацій.

3.2.2. Проводить опитування серед неповнолітніх та їхніх батьків, в навчальних закладах, за місцем проживання, через пресу, радіо, телебачення.

3.2.3. Ініціює діяльність громадських організацій і фізичних осіб з виявлення неповнолітніх, які потребують контролю та допомоги з боку служби у справах неповнолітніх.

Обов'язковим у роботі служби у справах неповнолітніх є пріоритетність активного методу виявлення над пасивним.

Інформація про осіб, які підлягають обліку, може надходити до служби у справах неповнолітніх з таких джерел:

4.1. Органи внутрішніх справ.

4.2. Органи виконання покарань.

4.3. Органи освіти.

4.4. Органи охорони здоров'я.

4.5. Судові органи.

4.6. Органи у справах сім'ї та молоді.

4.7. Органи опіки і піклування.

4.8. Житлово-комунальні служби.

4.9. Підприємства.

4.10. Громадські організації.

4.11. Громадяни.

5.1. Якщо інформація надійшла до служби у справах неповнолітніх від фізичних осіб і стосується питань поставлення на облік неповнолітніх правопорушників або виявлення осіб, які втягують неповнолітніх у протиправну діяльність, служба повинна вжити заходів щодо захисту відповідного джерела інформації від можливих посягань на його особу. Якщо інформація, яка надійшла, первинна, то служба у справах неповнолітніх надсилає повідомлення до кримінальної міліції у справах неповнолітніх про осіб, що втягують неповнолітніх у протиправну діяльність.

Захист інформації здійснюється шляхом деперсоніфікації джерела інформації.

Деперсоніфікацією джерела є нерозголошення даних щодо його особи (прізвища, ім'я та по батькові тощо).

Інформація про осіб, стосовно яких ведеться облік службами у справах неповнолітніх, підлягає перевірці представниками служби у справах неповнолітніх незалежно від джерела, з якого вона надійшла.

Перевіреною вважається інформація, яка підтвердилася під час безпосереднього контакту представника служби у справах неповнолітніх з неповнолітнім, його батьками чи особами, які їх замінюють, або підтвердилася за декількома незалежними одне від одного джерелами відповідно до розділу 3 цього Порядку.

5.2. Не підлягає перевірці при поставленні на облік або знятті інформація, яка є остаточною:

5.2.1. Повідомлення органів виконання покарань та внутрішніх справ про осіб, звільнених з місць позбавлення волі, а також неповнолітніх, яких було притягнуто до адміністративної відповідальності за пияцтво та наркоманію.

5.2.2. Повідомлення органів охорони здоров'я про осіб, які перебувають на обліку за пияцтво та наркоманію.

5.2.3. Рішення судових органів.

Поставлення неповнолітніх на облік на підставі неперевіреної інформації або інформації, яка при перевірці не підтвердилася, не допускається.

6.1. Підставою для поставлення на облік будь-якої особи є наявність перевіреної інформації, яка характеризує її як таку, що належить до однієї чи декількох категорій осіб, які підлягають обліку в службах у справах неповнолітніх.

Незалежно від того, хто є ініціатором поставлення або зняття неповнолітнього з обліку, остаточне рішення про облік приймає служба у справах неповнолітніх.

Ініціатором поставлення на облік (зняття з обліку) особи може виступати як сама служба у справах неповнолітніх, так і зацікавлені державні установи: кримінальна міліція у справах неповнолітніх, органи освіти, охорони здоров'я, опіки та піклування, виконання покарань, адміністрація підприємства, на якому працює неповнолітній, тощо.

Якщо ініціатором зняття з обліку виступає не служба у справах неповнолітніх, а будь-яка інша установа, служба у справах неповнолітніх має перевірити (як і при поставленні на облік) наявність підстав, які висуває ініціатор. Зняття особи з обліку на підставі неперевіреної інформації або інформації, яка при перевірці не підтвердилась, не допускається.