З метою покращання системи підвищення кваліфікації викладачів вищих медичних і фармацевтичних навчальних закладів та інститутів удосконалення лікарів України

1. Затвердити Тимчасове положення про підвищення кваліфікації викладачів вищих медичних і фармацевтичних навчальних закладів, інститутів удосконалення лікарів України (додається).

2. Ректорам вищих медичних і фармацевтичних навчальних закладів, інститутів удосконалення лікарів, директорам медичних коледжів і училищ забезпечити виконання вказаного Тимчасового положення про підвищення кваліфікації викладачів вищих медичних і фармацевтичних навчальних закладів, інститутів удосконалення лікарів України.

3. Створити в Українській державній фармацевтичній академії відділення, в Київському інституті удосконалення лікарів - факультет підвищення кваліфікації викладачів. Прийом викладачів для проходження циклів первинного підвищення кваліфікації почати з 1.01.94 р. за рахунок загального плану підвищення кваліфікації.

4. Ректору Українського державного медичного університету спільно з ректорами Української державної фармацевтичної академії і Київського інституту удосконалення лікарів:

4.1. До 1.06.93 р. розробити Положення про факультет (відділення) підвищення кваліфікації викладачів вищих медичних і фармацевтичних навчальних закладів та інститутів удосконалення лікарів України і подати його для затвердження МОЗ України.

4.2. До 1.06.93 р. розробити навчальні плани і програми циклів первинного удосконалення лікарів, затвердити їх на вчених радах навчальних закладів.

4.3. До 1.07.93 р. подати до МОЗ України плани-заявки на проведення первинного підвищення кваліфікації викладачів у 1994 р.

5. Ректорам вищих медичних і фармацевтичних навчальних закладів, завідуючим опорними кафедрами, ректору Київського інституту удосконалення лікарів провести наради завідуючих однопрофільними кафедрами України, залучаючи до участі в них представників науково-дослідних інститутів. До 1.06.93 р. подати МОЗ України для затвердження рішення наради про бази повторного підвищення кваліфікації викладачів з відповідних дисциплін на 1994-1995 роки.

Починаючи з 1995 року, подавати МОЗ України матеріали для затвердження баз повторного підвищення кваліфікації викладачів до 10 січня поточного року на наступні два роки.

6. Ректорам вищих навчальних закладів, інститутів удосконалення лікарів, директорам науково-дослідних інститутів, підрозділи яких затверджені як бази повторного підвищення кваліфікації викладачів :

6.1. До 1.07.93 р. на вчених радах закладів (факультетів) затвердити програми, плани, терміни проведення циклів повторного підвищення кваліфікації і надіслати їх у всі зацікавлені навчальні заклади.

6.2. До 15.09.93 року надіслати МОЗ України плани-заявки підвищення кваліфікації на 1994 р.

Починаючи з 1994 р., плани-заявки первинного і повторного підвищення кваліфікації викладачів подавати МОЗ України до 1 травня поточного року на наступний рік.

7. Контроль за виконанням цього наказу покласти на начальника Головного управління навчальних закладів, кадрів та науки Бєлан С.М.

1. Цим Тимчасовим положенням визначається порядок безперервного підвищення кваліфікації викладачів шляхом удосконалення їх професійної та педагогічної майстерності.

2. Первинне підвищення кваліфікації проходять всі викладачі медичних навчальних закладів протягом перших п'яти років після зарахування на посаду, але не раніше, як через рік після нього. Проводиться на базі факультетів підвищення кваліфікацІї викладачів (ФПКВ) і відділення підвищення кваліфікації викладачів (ВПКВ):

- Українського державного медичного університету: для викладачів вищих медичних навчальних закладів I - IV рівнів акредитації;

- Української фармацевтичної академії: для викладачів вищих фармацевтичних навчальних закладів (фармацевтичних факультетів вищих медичних навчальних закладів) I - IV рівнів акредитації, факультетів удосконалення провізорів;

- Київського інституту удосконалення лікарів: для викладачів інститутів та факультетів удосконалення лікарів, факультетів удосконалення провізорів.

3. Метою первинного підвищення кваліфікації є:

- отримання базових знань з педагогіки та педагогічної психології, навиків їх використання у навчальному процесі;

- оволодіння сучасними ефективними технологіями організації навчального процесу, контролю рівня знань і умінь;

- знайомство з сучасними проблемами педагогіки і психології;

- поглиблення знань із спеціальності;

- вивчення форм методичної роботи, особливостей організації навчального процесу відповідних профільних кафедр навчальних закладів;

- оволодіння практичними навичками роботи на ПЕОМ;

- формування уявлень про можливості і перспективи використання ПЕОМ у навчальному процесі.

4. Протягом циклу первинного підвищення кваліфікації слухачі виконують передбачені навчальним планом і програмами види навчальної діяльності, проходять педагогічну практику на відповідних профільних кафедрах з подальшим психолого-педагогічним аналізом і оцінкою, виконують атестаційно-випускну роботу, складають підсумковий залік.

5. Тривалість циклів первинного підвищення кваліфікації -

6 тижнів.

6. Безпосередньо після зарахування на посаду викладачі підвищують кваліфікацію в межах свого навчального закладу:

- педагогічну - на створених для цього постійно діючих навчальних семінарах, роботу яких організує і контролює ректор (проректор з навчальної роботи);

- спеціальну - на кафедрі; організацію і контроль цієї роботи здійснює завідуючий кафедрою.

7. Повторне підвищення кваліфікації можливе тільки після первинного. Різні види повторного підвищення кваліфікації проходять всі викладачі медичних навчальних закладів, в тому числі не рідше одного разу протягом п'яти років - з педагогіки, педагогічної психології та сучасних технологій навчання.

8. Мета повторного підвищення кваліфікації - удосконалення професійної майстерності викладача за фахом дисципліни викладання, наукової, а для викладачів клінічних кафедр - і лікарської кваліфікації.

9. Тривалість повторних циклів визначається їх навчальними планами і програмами.

10. Базами повторного підвищення кваліфікації викладачів медичних і фармацевтичних інститутів, академій, університетів, інститутів удосконалення лікарів можуть бути:

- кафедри цих навчальних закладів;

- науково-дослідні інститути;

- кафедри університетів, педагогічних та інших вищих навчальних закладів України, підпорядкованих Міністерству освіти України та іншим міністерствам;

- закордонні навчальні заклади, науково-дослідні інститути та лікувальні установи.

11. Затвердження кафедр вищих медичних і фармацевтичних навчальних закладів III - IV рівнів акредитації, інститутів удосконалення лікарів, підрозділів науково-дослідних інститутів як баз повторного підвищення кваліфікації викладачів проводиться на конкурсній основі. Претендент, виходячи з власних досягнень у викладацькій, науковій, лікувальній роботі, висуває програми циклів повторного підвищення кваліфікації викладачів, що повинні бути конкретизовані:

- за змістом (моно- і політематичні, присвячені переважно питанням викладання дисципліни, науковій тематиці, діагностиці, лікуванню тощо; обов'язковим є включення до програми кожного циклу питань педагогіки і психології вищої школи);

- за призначенням (для асистентів і викладачів; доцентів і старших викладачів; професорів, завідуючих кафедрами);

- за тривалістю.

12. Роботу по розробці програм циклів підвищення кваліфікації викладачів спрямовують і координують опорні кафедри вищих навчальних закладів, залучаючи до неї науково-дослідні інститути, однопрофільні кафедри інститутів та факультетів удосконалення лікарів. Опорні кафедри організують щорічний розгляд на нараді завідуючих однопрофільними кафедрами питання про затвердження баз підвищення кваліфікації викладачів. Рішення наради затверджується Міністерством охорони здоров'я України, після чого відповідним кафедрам, науково-дослідним інститутам надається статус бази підвищення кваліфікації.