Відповідно до статті 94 розділу ІІ Податкового кодексу України , підпункту 30 пункту 1 розділу І Закону України від 07.07.2011 № 3609-VІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" , Положення про Міністерство фінансів України , затвердженого Указом Президента України від 08.04.2011 № 446, та Положення про Державну податкову службу України , затвердженого Указом Президента України від 12.05.2011 № 584,

1. Затвердити Порядок застосування адміністративного арешту майна платника податків, що додається.

2. Визнати таким, що втратив чинність, наказ Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 № 1042 "Про затвердження Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків" , зареєстрований у Міністерстві юстиції України 30.12.2010 за № 1437/18732.

3. Департаменту податкової, митної політики та методології бухгалтерського обліку Міністерства фінансів України (Чмерук М.О.) та Департаменту погашення податкового боргу Державної податкової служби (Довгаль С.О.) в установленому законодавством порядку:

подати цей наказ до Міністерства юстиції України на державну реєстрацію;

забезпечити оприлюднення цього наказу.

4. Цей наказ набирає чинності з дня офіційного опублікування.

5. Контроль за виконанням цього наказу покласти на першого заступника Міністра Мярковського А.І., заступника Голови Комісії з проведення реорганізації ДПА України, заступника Голови ДПС України Лекаря С.І.

1.1. Цей Порядок розроблений відповідно до статті 94 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі - Кодекс), що визначає загальну процедуру застосування адміністративного арешту майна платника податків.

1.2. Поняття, що використовуються у цьому Порядку, вживаються у значенні, наведеному в Кодексі .

2.1. Адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов’язків, визначених законом.

2.2. Арешт майна може бути повним або умовним та полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у пункті 94.5 статті 94 розділу ІІ Кодексу .

2.3. Арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

2.4. Рішення про застосування арешту майна платника податків та рішення про накладення арешту при тимчасовому затриманні майна приймається керівником (його заступником) органу державної податкової служби.

3.1. Арешт майна може бути застосовано, якщо з’ясовується одна з таких обставин:

3.1.1 платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі;

3.1.2 фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон;

3.1.3 платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби;

3.1.4 відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством;

3.1.5 відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до Кодексу , або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам;

3.1.6 платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі;

3.1.7 платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу;

3.1.8 у разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або проводять діяльність, що підлягає ліцензуванню та/або патентуванню) від проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки), передбаченої абзацом першим підпункту 20.1.5 пункту 20.1 статті 20 розділу І Кодексу , або ненадання для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів).

3.2. За наявності однієї із наведених обставин керівник органу державної податкової служби (його заступник) приймає рішення про застосування арешту майна платника податків.

4.1. Керівник органу державної податкової служби (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених розділом ІІІ цього Порядку, та на підставі звернення (додаток 1) відповідного підрозділу, який у межах своїх повноважень встановлює такі обставини, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків (додаток 2).

4.2. Обґрунтованість арешту майна, накладеного рішенням керівника (його заступника) органу державної податкової служби, має бути перевірена судом протягом 96 годин.

У такому випадку рішення керівника (його заступника) органу державної податкової служби подається до суду протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють таке звернення до суду.

Строк, визначений цим пунктом, не включає добові години, що припадають на вихідні та святкові дні.

4.3. Рішення про застосування арешту майна платника податків надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається особисто під розписку:

а) платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна;

б) іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.

5.1. Функції виконавця рішення про арешт майна платника податків покладаються на податкового керуючого або іншого працівника органу державної податкової служби, призначеного його керівником (заступником).

5.2. Виконавець рішення про арешт:

надсилає рішення про арешт майна відповідно до пункту 4.3 розділу ІV цього Порядку;

організовує опис майна платника податків.

5.3. Опис майна платника податків проводиться у присутності його посадових осіб чи їх представників, а також понятих.

У разі відсутності посадових осіб платника податків або їх представників опис його майна здійснюється у присутності понятих.

Для проведення опису майна у разі потреби залучається оцінювач.

Понятими не можуть бути працівники органів державної податкової служби або правоохоронних органів, а також інші особи, участь яких як понятих обмежується Законом України "Про виконавче провадження" .

5.4. Представникам платника податків, майно якого підлягає адміністративному арешту, роз'яснюються їх права та обов'язки.

5.5. Під час опису майна платника податків особи, які його проводять, зобов'язані пред'явити посадовим особам такого платника податків або їх представникам відповідне рішення про накладення адміністративного арешту, а також документи, які засвідчують їх повноваження на проведення такого опису.

5.6. За результатами проведення опису майна платника податків складається протокол (додаток 3), який містить опис та перелік майна, що арештовується, із зазначенням назви, кількості, мір ваги, індивідуальних ознак, вартості, визначеної оцінювачем (у разі його присутності).

Зазначені протоколи реєструються у журналі реєстрації протоколів про адміністративний арешт майна (додаток 4).

5.7. Усе майно, що підлягає опису, пред'являється посадовим особам платника податків або їх представникам і понятим, а за відсутності посадових осіб або їх представників - понятим для огляду.

5.8. Посадова особа органу державної податкової служби, яка виконує рішення про адміністративний арешт майна платника податків, визначає порядок його збереження та охорони.

5.9. Виконання заходів, передбачених пунктами 5.3-5.7 цього розділу, у період з 20-ї години до 9-ї години наступного дня не допускається.

6.1. Арешт майна може бути також застосований до товарів, які виготовляються, зберігаються, переміщуються або реалізуються з порушенням правил, визначених митним законодавством України чи законодавством з питань оподаткування акцизним податком, та товарів, у тому числі валютних цінностей, які продаються з порушенням порядку, визначеного законодавством, якщо їх власника не встановлено.

6.2. Службові (посадові) особи контролюючих органів або інших правоохоронних органів відповідно до їх повноважень тимчасово затримують таке майно із складенням протоколу за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

6.3. Протокол складається у двох примірниках, що підлягають:

надсиланню керівнику органу державної податкової служби, на території якого було проведено таке затримання майна;

врученню особі, у якої вилучено таке майно.

6.4. Керівник підрозділу правоохоронного органу, у підпорядкуванні якого перебуває службова (посадова) особа, яка склала протокол про тимчасове затримання майна, зобов'язаний невідкладно поінформувати (телефонограмою, засобами факсимільного зв'язку або особисто) керівника органу державної податкової служби (його заступника), на території якого здійснено таке затримання.

6.5. На підставі відомостей, зазначених у протоколі, керівник органу державної податкової служби (його заступник) приймає рішення про накладення арешту на таке майно (додаток 5) або відмову в ньому шляхом неприйняття такого рішення.

6.6. Рішення про накладення арешту на майно повинне бути прийняте до 24 години робочого дня, що настає за днем складення протоколу про тимчасове затримання майна, але коли відповідно до законодавства України орган державної податкової служби закінчує роботу раніше, то такий строк закінчується на час такого закінчення роботи.

6.7. У разі якщо рішення про арешт майна не приймається протягом зазначеного строку, майно вважається звільненим з-під режиму тимчасового затримання, а посадові чи службові особи, які перешкоджають такому звільненню, несуть відповідальність відповідно до закону. При цьому таке звільнення з-під режиму тимчасового затримання майна не потребує документального оформлення.

6.8. При накладенні арешту на майно у випадках, визначених пунктом 6.1 цього розділу, рішення керівника органу державної податкової служби (його заступника) невідкладно вручається особі (особам, зазначеним у пункті 4.3 розділу ІV цього Порядку), зазначеній у протоколі про тимчасове затримання майна, без виконання положень пункту 4.3 розділу ІV цього Порядку.

6.9. У разі якщо місцезнаходження осіб, зазначених у протоколі про тимчасове затримання майна, не виявлено або коли майно було затримано, а осіб, яким воно належить на праві власності чи інших правах, не встановлено, рішення про арешт майна приймається керівником органу державної податкової служби (його заступником) без вручення його особам, зазначеним у пункті 4.3 розділу ІV цього Порядку.