Народна та нетрадиційна медицина - це сума всіх знань та практичних методів, як зрозумілих, так і незрозумілих, що застосовуються для діагностики, запобігання і ліквідації порушень фізичної, психічної та соціальної рівноваги та побудованих виключно на практичному досвіді та спостереженнях, які передаються з покоління в покоління, як в усній, так і в письмовій формі.

Головна мета організації та проведення атестаційно-експертної роботи - захист людини, як особи, від недостатньо обгрунтованих методів лікування і некваліфікованого його проведення.

1.1. До атестації та експертизи допускаються особи, які виявили бажання займатися медичною діяльністю у галузі народної та нетрадиційної медицини і подали заяву до атестаційно-експертної комісії Української асоціації народної медицини (надалі - атестаційно-експертна комісія). До заяви додається довідка про стан здоров'я. Заява має бути розглянута атестаційно-експертною комісією і особа допущена до атестації та експертизи протягом 10 днів з дня її подачі.

1.2. Атестаційно-експертна комісія складається з непарної кількості осіб (не менше 5) і є постійно діючою. Її персональний склад затверджується наказом Української асоціації народної медицини. Очолює атестаційно-експертну комісію голова.

1.3. Експертна оцінка діагностичних та лікувальних здібностей особи, яка виявила бажання займатися діяльністю у галузі народної та нетрадиційної медицини, проводиться протягом 15 днів і складається з двох етапів:

- атестація особи (теоретичний етап);

- експертиза особи (клінічний етап).

1.4. На кожну особу, яка виявила бажання займатися діяльністю у галузі народної та нетрадиційної медицини, заводиться атестаційно-експертна карта (додаток 1), де зазначається:

- анкетні дані особи;

- результати проходження теоретичного та клінічного етапів експертизи.

2.1. Практичні методи, що застосовуються у народній та нетрадиційній медицині, класифікуються таким чином:

2.1.1. Методи, які мають справжню і доведену практикою цінність, і застосування яких належить заохочувати для збагачення світової медицини.

2.1.2. Методи , цінність яких є сумнівною і невідомою, тобто такою, що вимагає підтвердження.

2.1.3. Методи, котрі відомі як небезпечні і шкідливі, і застосування яких повинно бути припинено. Ці методи вимагають всебічного вивчення і аналізу в контексті того культурного середовища, в якому вони застосовуються.

3.1. Враховуючи різноманітність напрямків народної та нетрадиційної медицини, до осіб без спеціальної освіти, які виявили бажання займатися медичною діяльністю у цій галузі, встановлюються загальні та спеціальні вимоги.

3.2. Загальні вимоги до осіб без спеціальної освіти, які виявили бажання займатися медичною діяльністю у галузі народної та нетрадиційної медицини, передбачають певний обсяг медичних знань і медичного вміння.

3.2.1. Загальні вимоги до медичних знань:

- основні питання нормальної і патологічної фізіології, нормальної і патологічної анатомії, взаємозв'язок функціональних систем організму та рівні їх регуляції;

- клінічна картина, діагностика, синдроми гострих порушень функцій систем і органів;

- питання асептики і антисептики;

- питання деонтології.

3.2.2. Загальні вимоги до медичного вміння:

- оцінити тяжкість стану хворого, вжити необхідних заходів для виведення хворого з цього стану, визначити обсяг і послідовність реанімаційних заходів, надати необхідну термінову допомогу:

- вжити необхідних протиепідемічних заходів при виявленні інфекційного захворювання.

3.3. Спеціальні вимоги до осіб, які виявили бажання займатися медичною діяльністю у галузі народної медицини:

3.3.1. Для осіб, які мають бажання практикувати біоенергоінформаційні методи:

а) діагностика і лікувальний вплив за Джуною Давіташвілі:

- вміння виявити несприятливі зони у хворого;

- вміння дати характеристику змінам стану ураженого органу;

- вміння використовувати методичні прийоми по визначенню часу впливу і перевірка якості роботи після лікування.

б) діагностика по аурі:

- вміння виявити несприятливі зони у хворого;

- складання картини світлового сприйняття ураженого органу, його словесний опис або малюнок і порівняння одержаного діагнозу з іншими видами діагностики.

в) діагностика і лікувальний вплив за дистанційним методом по фантому та тактильному сприйнятті:

- вміння виявити несприятливі зони у хворого;

- вміння дати характеристику змінам стану ураженого органу;

- вміння дистанційно лікувально впливати на хворого.

3.3.2. Для осіб, які мають бажання займатися діяльністю у галузі народної та нетрадиційної медицини з використанням у своїй практиці лікарських рослин:

- знання основного переліку науково опробованих лікарських рослин;

- знання і вміння обробки лікарських рослин (методи сортування, сушіння, миття, різання і зберігання);

- знання диференційно-фармакогностичних ознак лікарських рослин;

- вміння добирати найраціональніші поєднання в зборі з урахуванням захворювання та індивідуальності хворого.

3.3.3. Для осіб, які мають бажання займатися діяльністю в інших напрямках народної та нетрадиційної медицини:

- знання систем народної та нетрадиційної медицини, процедур, методик;

- знання лікарських засобів;

- знання оздоровчих, санітарно-просвітніх і профілактичних заходів;

- знання метафізичних уявлень, космології, астрології, парапсихології, гіпнозу, релігійних заклинань, медитації тощо, як основ знань для наукових досліджень з напрямків народної та нетрадиційної медицини.

4.1. Для об'єктивного висновку щодо професійної придатності особи, яка атестується, членами атестаційно-експертної комісії проводиться з нею співбесіда із загальних питань та питань народної та нетрадиційної медицини.

Тематика співбесіди визначається членами атестаційно-експертної комісії.

4.2. З метою визначення рівня теоретичної підготовки особи, яка атестується, у галузі медичних знань і методів лікування, що використовуються нею в практичній діяльності, після співбесіди проводиться її тестування.

Тести складаються спеціалістами Української асоціації народної медицини і затверджуються наказом по асоціації.

При тестуванні оцінюються:

- професійне уміння (уміння ставити і вирішувати проблеми);

- практичне уміння (навики);

- професійна поведінка, установки;

- знання принципів методу, який використовується особою, яка атестується.

Результат тестового контролю визначається процентним відношенням числа правильних відповідей до загального числа запитань (тестів).

Нормативним є результат, що дорівнює 70 відсоткам.

Визначення обсягу і оцінка професійних умінь здійснюється на підставі тестів у вигляді ситуаційних завдань.

Основна мета ситуаційних завдань - перевірка уміння особи, яка атестується, застосовувати свої знання для вирішення проблем, імітуючих реальні життєві ситуації. В цих випадках оцінюється правильність вирішення і процес прийняття рішення (його економічність, час, витрачений на вирішення).

4.3. Результати тестування оцінюються за критеріями, розробленими на основі методичних рекомендацій Центрального інституту удосконалення лікарів під редакцією професора Ю.Н.Касаткіна (Москва, 1986 р.).

4.4. У разі незадовільного результату (менше 70 відсотків правильних відповідей) особа, яка атестується, не допускається до проходження клінічного етапу експертизи.

Повторне тестування може бути проведене лише після засвоєння особою, яка атестується, необхідного обсягу медичних знань після навчання на курсах з основ медичних знань.

4.5. Результати проходження теоретичного етапу експертизи особою, яка атестується, заносяться до атестаційної картки, яка є складовою частиною атестаційно-експертної карти.

5.1. Процедура проведення оцінки діагностичних та лікувальних здібностей особи, яка проходить експертизу, вимагає спеціальних умов і проводиться в клініці, що визначається Українською асоціацією народної медицини.

5.2. Організація планування та координація проведення клінічного етапу експертизи покладається на лікаря-експерта клінічного відділення, де проводиться експертиза, завідуючого цього відділення та лікаря-експерта Української асоціації народної медицини.

5.3. Схема проведення клінічної експертизи передбачає:

- добір хворих;

- оцінку здібностей по діагностиці захворювання та впливу на перебіг захворювання;

- оцінку результатів клінічних випробувань;

- складання звіту (висновку) про клінічний етап експертизи.

5.4. На кожну особу, допущену до клінічного етапу експертизи, заводиться експертна картка, яка є складовою частиною атестаційно-експертної карти, в якій зазначаються:

- клінічна база та відділення, де проводиться експертиза;

- прізвище, ім'я та по батькові завідуючого та лікаря-експерта клінічного відділення, а також лікаря-експерта Української асоціації народної медицини;

- експертна оцінка лікувальних здібностей особи, яка проходить експертизу.

5.5. Інформація про діагностичні здібності та лікувальний вплив на хворого особою, яка проходить експертизу, заноситься до облікового листка, що додається до експертної картки. На кожного хворого заводиться окремий обліковий листок.

Після кожного діагностичного та лікувального сеансу особа, яка проходить експертизу, заповнює відповідні графи облікового листка, зазначаючи діагноз, використовуваний нею метод лікування, опис самопочуття хворого та результати лікування.

У відповідні графи того ж облікового листка результати об'єктивних і суб'єктивних досліджень заносить лікар-експерт клінічного відділення.

5.6. Добір хворих для клінічного етапу експертизи здійснюється за такими критеріями у їх сукупності:

- наявність гострого або хронічного захворювання (при відсутності загрози для їх життя) і перебування у клініці не менше двох тижнів;

- відсутність протипоказань для відміни загальноприйнятого лікування;

- здатність критично оцінювати свій стан і відповідати на запитання, пов'язані з випробуванням;

- обізнанність про мету, завдання і методику дослідження і письмова згода на участь у випробуванні.

5.6.1. Обов'язковою умовою при доборі хворих є можливість об'єктивної оцінки патологічного процесу до, під час і після впливу на них особою, яка проходить експертизу.

5.6.2. Добір категорій хворих з певними захворюваннями здійснюється лікарем-експертом клінічного відділення і лікарем-експертом Української асоціації народної медицини.

Група хворих добирається у кількості не менше 5 чоловік, ідентичних за статтю, віком і діагнозом, з чіткими симптомами (при однакових або різних захворюваннях), що легко виявляються і оцінюються (на підставі суб'єктивних відчуттів хворого або з використанням інструментальних методів: електрокардіографії, ультразвукового дослідження, реоенцефалографії тощо). Ці хворі до проведення клінічного етапу експертизи повинні отримувати лише загальноприйняте лікування.

5.7. Оцінка здібностей особи, яка проходить експертизу, по діагностиці та впливу на перебіг захворювання розглядається як засіб, що дає змогу обгрунтувати корисність тих або інших програм діагностики та лікування народної та нетрадиційної медицини, що застосовуються в охороні здоров'я.

5.7.1. Коли особа, яка проходить експертизу, правильно діагностує та стабільно (щодня протягом 5 днів) впливає на симптоми захворювання і при цьому поліпшується загальний стан хворого, тоді це може свідчити про наявність у неї здібностей до діагностики та лікувального впливу на хворого. Результат вважається позитивним, коли діагностичний та лікувальний ефект спостерігається у 5 хворих з 5 або у 80 відсотків з десяти і більше хворих.

5.7.2. При оцінці діагностичних та лікувальних здібностей особи, яка проходить експертизу, з'ясовуються питання про методи діагностики та лікувального впливу цієї особи.

5.7.3. Для порівняльної оцінки діагностичних та лікувальних здібностей особи, яка проходить експертизу, можна використати індекс майстерності (ІМ), запропонований Дж.Уільямсом (1965 р.):

Число хворих, у яких діагностичний ефект та лікувальний вплив підтверджено об'єктивними критеріями

Загальне число хворих, у яких особа, яка проходить експертизу, провела діагностику і проводила лікувальні маніпуляції

Максимальне значення індексу дорівнює 100.

5.7.4. Для оцінки ефективності проведення діагностики та лікування лікар-експерт клінічного відділення порівнює об'єктивні і суб'єктивні клінічні результати загальноприйнятого лікування та діагностику і лікування, проведені особою, яка проходить експертизу. Оцінка результатів здійснюється лікарем-експертом клінічного відділення під час лікування протягом двох тижнів (середня тривалість купирування гострого запального процесу).

5.8. Оцінка результатів клінічних випробувань особи, яка проходить експертизу, проводиться на підставі облікових листків.

5.9. Експертну оцінку діагностичних та лікувальних здібностей особи, яка проходить експертизу, дають лікар-експерт клінічного відділення і завідуючий клінічним відділенням, де провадилась експертиза.

Ця експертна оцінка заноситься до експертної картки особи, і складається з таких даних:

- кількість хворих, яким проведено діагностику, і процент хворих, у яких діагноз визначено правильно;

- кількість хворих, на котрих особа, яка проходить експертизу, мала лікувальний вплив, і процент хворих, у яких лікувальний ефект підтверджено лікарем-експертом клінічного відділення на підставі клінічних показників;

- види захворювань, при яких спостерігається лікувальний ефект дій особи, яка проходить експертизу;

- кількість хворих, у котрих з'явились небажані ефекти в результаті впливу особи, яка проходить експертизу, причина їх виникнення, як довго мали місце і яким чином були усунені;

- висновок про наявність або відсутність діагностичних та лікувальних здібностей у особи, яка проходила експертизу.

6.1. Контроль якості клінічних випробувань здійснюється в процесі експертизи лікарем-експертом і завідуючим клінічного відділення, а також лікарем-експертом і керівним працівником Української асоціації народної медицини.

6.2. Контроль якості клінічних випробувань, що здійснюється лікарем-експертом і завідуючим клінічного відділення, проводиться з метою перевірки ефективності проведення клінічних випробувань та дотримання схеми цих випробувань.

6.2.1. Лікар-експерт клінічного відділення відповідає за дотримання схеми клінічних випробувань, збирання клінічних даних і ознайомлення з ними персоналу та окремо кожного хворого відділення, котрий проходить лікування у особи, яка проходить експертизу.