Відповідно до підпункту 4.3.34 пункту 4.3 статті 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" та на виконання пункту 7 доручення Прем'єр-міністра України від 17.07.2003 N 40340 Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України

1. Затвердити Порядок застосування підпунктів 4.3.32 та 4.3.33 пункту 4.3 статті 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" щодо страхових виплат, страхових відшкодувань, викупних сум та пенсійних виплат, отримуваних платником податку за договорами страхування, недержавного пенсійного забезпечення та пенсійного вкладу (далі - Порядок), що додається.

2. Департаменту державного регулювання та розвитку ринків фінансових послуг (Хоружий С.Г.) після погодження Порядку з Комітетом Верховної Ради України з питань фінансів та банківської діяльності забезпечити подання цього розпорядження до Міністерства юстиції України для державної реєстрації.

3. Відділу взаємодії із засобами масової інформації та зв'язків з громадськістю (Нагорняк М.В.) забезпечити опублікування цього розпорядження у засобах масової інформації після державної реєстрації.

4. Контроль за виконанням цього розпорядження покласти на першого заступника Голови Комісії Оперенка Г.М.

1.1. Порядок застосування підпунктів 4.3.32 та 4.3.33 пункту 4.3 статті 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" щодо страхових виплат, страхових відшкодувань, викупних сум та пенсійних виплат, отримуваних платником податку за договорами страхування, недержавного пенсійного забезпечення та пенсійного вкладу (далі - Порядок), розроблено на підставі підпункту 4.3.34 пункту 4.3 статті 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі - Закон).

1.2. Дія Порядку поширюється на:

фізичних осіб, у тому числі фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, якими отримуються суми страхових виплат, страхових відшкодувань, викупні суми або їх частини за договорами страхування, пенсійні виплати з системи недержавного пенсійного забезпечення та за договорами пенсійного вкладу (далі - платник податку);

фінансові установи (страховиків-резидентів, адміністраторів недержавних пенсійних фондів), які при виплаті (нарахуванні) платнику податку сум страхових виплат, страхових відшкодувань, викупних сум або їх частин за договорами страхування, сум пенсійних виплат із системи недержавного пенсійного забезпечення та за договорами пенсійного вкладу, є податковими агентами відповідно до Закону (далі - податковий агент).

1.3. Терміни цього Порядку використовуються у значеннях, визначених Законом, законами з питань оподаткування або іншими законами, що не суперечать таким законам у частині визначення термінів.

2.1. При страхуванні життя або здоров'я платника податку:

2.1.1. Сума страхової виплати не включається до складу загального місячного або річного оподаткованого доходу платника податку, якщо при страхуванні життя або здоров'я платника податку факт нанесення шкоди страхувальнику підтверджено належним чином.

2.1.2. Для належного підтвердження факту нанесення шкоди страхувальнику в залежності від характеру страхового випадку податковим агентом приймаються документи з числа перерахованих:

копія листка непрацездатності або відповідна довідка, завірена в установленому законодавством порядку;

копія довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності;

рахунки підприємств, установ, організацій або інших суб'єктів господарювання, які в установленому законодавством порядку мають право на надання медичних послуг і надавали медичні послуги у зв'язку з виникненням страхового випадку;

розрахункові документи (квитанції, фіскальні чеки, прибуткові касові ордери) щодо оплати платником податку товарів, робіт, послуг, які передбачені умовами договору страхування та/або необхідність придбання (отримання) яких згідно з умовами договору страхування підтверджена відповідними документами (направленнями, рецептами, випискою з призначеннями лікаря з історії хвороби або амбулаторної картки) підприємств, установ, організацій або інших суб'єктів господарювання, які в установленому законодавством порядку мають право на надання медичних послуг.

2.1.3. При страхуванні життя або здоров'я платника податку факт нанесення шкоди страхувальнику в результаті нещасного випадку підтверджується також копією акта про нещасний випадок, який складається у встановленому порядку, а в разі його відсутності - документами лікувально-профілактичного закладу з підтвердженням факту отримання травми.

2.1.4. У разі, якщо факт нанесення шкоди страхувальнику документально не підтверджений згідно з положеннями підпунктів 2.1.2 та 2.1.3 пункту 2.1 цього Порядку, податковий агент утримує та сплачує (перераховує) до бюджету податок із суми страхової виплати за ставкою, визначеною у пункті 7.1 статті 7 Закону.

2.2. При страхуванні майна платника податку:

2.2.1. При страхуванні майна платника податку сума страхового відшкодування, яка не включається до загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку, не може перевищувати вартість застрахованого майна, розраховану за звичайними цінами на дату укладення договору страхування, збільшену на суму сплачених страхових внесків (премій), та має бути спрямована на ремонт, відновлення застрахованої власності або її заміщення.

При цьому звичайна ціна застрахованого майна визначається в порядку, встановленому законодавством України.

2.2.2. Якщо платник податку втрачає належний йому на правах власності застрахований об'єкт майна внаслідок його викрадення, зруйнування чи визнання непридатним для використання за наявності обставин непереборної сили чи внаслідок його змушеної заміни з інших підстав, то такий платник податку при отриманні суми страхового відшкодування зобов'язаний витратити її на відновлення такого майна чи придбання нового майна, аналогічного втраченому, на його заміну в такому порядку:

для рухомого майна заміна (відновлення) має бути здійснена до кінця календарного року, наступного за роком, у якому відбулася така страхова подія;

для нерухомого майна така заміна (відновлення) має бути здійсненою до кінця другого календарного року, наступного за роком, у якому відбулася така страхова подія.

2.2.3. Наявність факту втрати об'єкта майна внаслідок його викрадення, зруйнування чи визнання непридатним для використання за наявності обставин непереборної сили має бути підтверджена офіційними висновками органів внутрішніх справ України або іншими установами або організаціями, які відповідно до законодавства уповноважені засвідчувати наявність обставин непереборної сили.

2.2.4. Якщо платник податку, який отримав страхове відшкодування, не здійснює таку заміну (відновлення) протягом зазначених строків, то невикористана, відповідно до підпункту 2.2.2 цього Порядку, сума такого страхового відшкодування включається ним до складу відповідного річного оподатковуваного доходу.