Зважаючи на необхідність якнайшвидшого запровадження в Україні цифрового телемовлення, розглянувши пропозиції та зауваження телерадіоорганізацій та громадських об'єднань, керуючись статтями 21, 22 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" та статтями 15, 17, 24 Закону України "Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення", Національна рада

1. Внести доповнення до розділу "Розвиток основних технологій телерадіомовлення" частини II "План використання радіочастотного ресурсу, виділеного для телебачення і радіомовлення" Плану розвитку національного телерадіоінформаційного простору України згідно з додатком.

2. Звернутися до Кабінету Міністрів України з пропозицією ухвалити рішення щодо припинення виробництва та ввезення на митну територію України телеприймачів без вмонтованих перетворювачів цифрового сигналу.

3. Звернутися до Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення та керівників телекомпаній - власників передавальних засобів з пропозицією надати інформацію про наявність твердотільних передавачів, їх розміщення, технічні параметри та вивчити можливість їх переоснащення для трансляції телепрограм у стандарті DVB-T (DVB-H, HDTV).

4. Звернутися до Державного комітету телебачення і радіомовлення України з пропозицією надати свої пропозиції щодо методики розрахунку тарифів на послуги з трансляції телепрограм засобами Концерну РРТ.

5. Контроль за виконанням цього рішення покласти на першого заступника голови Національної ради І.Куруса.

Цей план розроблено на виконання вимог Закону України "Про телебачення і радіомовлення", зокрема статей 21, 22, 23 розділу III. Цим Законом внесено зміни в процедури забезпечення розвитку ефірної складової національного телерадіопростору, що передбачають ліцензування і контроль. Стаття 21 Закону визначає, що підґрунтям для прийняття рішень щодо створення та розвитку каналів мовлення та телемереж, які передбачають використання радіочастотного ресурсу України, визначення конкурсних умов та оголошення конкурсів на отримання ліцензій на мовлення, визначення умов ліцензій на мовлення, яке ліцензується за реєстраційним принципом, має бути План розвитку національного телерадіоінформаційного простору - нормативно-правовий документ, який розробляє і затверджує своїм рішенням Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення.

Закон визначає структуру Плану, яка складається з двох частин: плану використання радіочастотного ресурсу, виділеного для телебачення і радіомовлення, та основних вимог щодо змістовного наповнення і співвідношення форматів мовлення у кожному з територіальних сегментів телерадіоінформаційного простору.

На підставі прийнятого на виконання Плану рішення про створення або розширення каналу мовлення, мережі мовлення або багатоканальної телемережі, яка передбачає використання радіочастотного ресурсу України, Національна рада визначає порядок розширення каналів або мереж.

Загалом, при розробці Плану розвитку національного телерадіоінформаційного простору, крім норм Закону України "Про телебачення і радіомовлення", виконуються вимоги, викладені в законах України "Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення" (статті 14, 15), "Про радіочастотний ресурс України" (стаття 21), "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" (частина третя статті 4) та інших чинних нормативно-правових актів, які регулюють питання використання радіочастотного ресурсу України та діяльності суб'єктів інформаційної діяльності.

План розрахований на 2006 - 2007 роки, а в частині впровадження цифрового телебачення - до 2012 року.

Телерадіоінформаційний простір України пройшов кілька етапів свого розвитку.

Перший етап становлення та кількісного зростання телерадіоорганізацій (надалі - ТРО) України припав на 1993-1999 рр. За цей час їх кількість зросла з 25 (головним чином державні ТРО) до 791 компанії. Паралельно розгортався процес форматування мовлення кожної з телерадіоорганізацій, здебільшого хаотичний.

Другий етап (2000 - 2004 рр.) ознаменувався якісними змінами в національному телерадіопросторі. Хоча домінуючою тенденцією залишалося кількісне зростання, зокрема кількість ТРО сягнула 1100, а загальний обсяг мовлення - майже 9 тисяч годин щодоби. Після характерного для першого етапу засилля в українському телерадіоефірі зарубіжної відео- і аудіопродукції почала збільшуватися кількість програм вітчизняного виробництва, спроможних успішніше конкурувати із зарубіжними аналогами. Розпочалося очищення вітчизняного телерадіоефіру від пропаганди насильства і розпусти. Мешканці більшості регіонів України стали приймати, крім передач місцевих ТРО, також і програми 6 - 8 центральних (київських) теле- і радіокомпаній.

Третій етап, що розпочався в 2004 - 2005 рр. і триває донині, характеризується передусім масовим переходом ТРО на цифрове мовлення і викликаною цим докорінною перебудовою їхньої діяльності. Оскільки запроваджувані технології якісно змінюють ситуацію в телерадіопросторі, Національна рада визначила цей процес як один із своїх пріоритетів, плануючи діяльність таким чином, щоб до 2014 року в Україні було завершено перехід на цифрову форму мовлення.

Якісні зміни відбуваються не лише в технологічних аспектах телерадіомовлення, а й у його наповненні.

Національна рада має можливість перейти від політики форматування кожного каналу окремо до планування форматів мовлення як у кожному з територіальних сегментів телерадіоінформаційного простору, так і загальнодержавного простору в цілому.

Станом на 01.11.2006 року в Україні зареєстровано 1268 телерадіоорганізацій, з них: 647 - телемовних ТРО; 524 - радіомовних ТРО; 97 - телерадіомовних ТРО.

Відповідно до пункту 2 перехідних положень Закону України "Про телебачення і радіомовлення", до загальнонаціональних мовників прирівнюються телерадіоорганізації, які на день набрання чинності цього Закону вели мовлення в областях (з урахуванням Автономної Республіки Крим), де проживає не менше двох третин населення України. Таких телерадіоорганізацій налічується 15: Національна телекомпанія України, ТОВ "ТРК "Ера", ТРК "Студія 1+1" у формі ТОВ, АТЗТ "Українська незалежна ТВ-корпорація" ("Інтер"), ТОВ "Міжнародна комерційна ТРК "ICTV", ЗАТ "Новий канал", ЗАТ "ТРК "Україна", ЗАТ "Міжнародний Медіа Центр СТБ", "ТК "ТЕТ", ЗАТ "ТелеОдин", ТОВ "ТРО "Мульті Медіа Сервіс", ТОВ "ТРК "НБМ", ТОВ "ТС "Служба інформації", ТОВ "ТРК "Експрес-Інформ", ВАТ "ТК "Тоніс" (надалі - загальнонаціональні канали мовлення). Цей статус закріплено за ними умовами чинних ліцензій відповідно до положень розділу X Закону України "Про телебачення і радіомовлення".

Створено 4 регіональних телемережі - ТОВ "Київтелемонтаж", ТОВ "Гравіс", ЗАТ "ТРК "Люкс", ТОВ "ТС "Астра-ТБ", а також 30 регіональних телекомпаній, що мовлять у межах окремих областей (регіонів).

Відповідно до законодавства, в Україні існує 3 загальнонаціональні радіомережі, на яких здійснюють мовлення УР-1, УР-2, УР-3 (на цей час не функціонує).

У верхньому діапазоні до загальнонаціональних мовників прирівнюють 12 радіомереж: ЗАТ "Наше Радіо", ТОВ "ТРК "НБМ", ТОВ "ТРК "Медіа Маркет", ТОВ "ТРО "Русское радио" - Україна", АТ "Онікс", ТОВ "ТРК "Клас", ТОВ ТРК "Радіо-Ера", ЗАТ "РК "Гала", ДП "ТРО "Довіра", Українська корпорація телебачення і радіомовлення "ЮТАР", ЗАТ "ТРК "Люкс", ТОВ "ТРК "Радіо Кохання". 8 регіональних радіомереж - ТО "НАРТ", Компанія "Нова хвиля" у формі ПП, ТОВ ТРК "Пілот-Україна", ЗАТ "ТРК "Лідер", ЗАТ "Студія "Європа плюс Україна", АТЗТ ТРО "Раді.О", ТОВ фірма "Волинь", ТОВ "ТРК "Каскада" та 19 регіональних радіокомпаній, що мовлять у межах окремих областей (регіонів).

Для потреб ефірного телемовлення в Україні задіяно 2500 частотних присвоєнь. Телерадіокомпанії загальнонаціонального мовлення використовують 1895 телечастот, місцевого та регіонального - 605 телечастот. Ефірне радіомовлення: загальнонаціональні мережі - 542 частоти, регіональні та місцеві - 297 частот.

Сьогодні у світі не існує єдиної універсальної моделі розвитку радіо- і телемовлення. Принципи організації цього процесу відрізняються в різних країнах. Втім, усе нормативно-правове розмаїття залежить від технічних чинників розвитку інформаційного середовища. Їх вплив на процеси змін у телерадіоінформаційному просторі з кожним роком стає дедалі потужнішим. При цьому домінуючою тенденцією є запровадження цифрового телебачення. Крім поліпшення якості сигналу, воно значно збільшує можливість використання радіочастотного ресурсу будь-якої країни, оскільки на одній частоті, на якій досі мовлять аналогові компанії, може бути розміщено до чотирьох цифрових каналів.

Серед світових лідерів запровадження цифрового телебачення - США, де вже припинено ліцензування аналогових каналів мовлення. Існує міждержавна домовленість про перехід до 2015 року на цифрове мовлення і в Європі. З 1 січня 2015 року в Україні має бути припинено аналогове мовлення.

Впровадження цифрового мовлення сприяє також стрімкому зростанню популярності технології HDTV (High Definition Television - "Телебачення високої чіткості").

Більшає "форматних" каналів мовлення, здатних задовольняти різноманітні інтереси глядачів. Нові технології з їхньою здатністю досягнення високої якості та доступності сигналу також створюють нові можливості створення каналів, розрахованих на аудиторії з найрізноманітнішими смаками й уподобаннями.

Наступні частини Плану розроблено з урахуванням викладених вище загальносвітових тенденцій розвитку телебачення і радіомовлення, категорій каналів і мереж та аналізу тенденцій телерадіомовлення в Україні.

Згідно із Законом України "Про радіочастотний ресурс України", використання ресурсу здійснюється відповідно до Плану використання радіочастотного ресурсу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 815 від 09.06.2006 р. Використання ресурсу здійснюється за поданням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення за умови, що смугу частот визначено "радіомовною".

До наявного радіочастотного ресурсу, який Національна рада може використати для ліцензування телерадіомовлення, віднесено частотні присвоєння:

- вільні частотні присвоєння, надані Центром "Укрчастотнагляд" на замовлення Національної ради (додаток 4);

- вільні частотні присвоєння, що виставлялися на конкурс на отримання ліцензій на мовлення, але переможців не було виявлено (додаток 5);

- вільні відрізки часу на каналах мовлення, які телерадіоорганізації не використовують цілодобово (додаток 6);

- вільні частотні присвоєння, ліцензії на мовлення з використанням яких анулювала Національна рада (додаток 7).

Для впорядкування та оптимального використання наявного частотного ресурсу Національна рада ініціюватиме проведення аудиту використання частотних присвоєнь існуючими теле- і радіомережами та конверсію частот, які були в користуванні Міністерства оборони України.

Розбудову каналів мовлення сплановано з урахуванням вимог раціонального розподілу обмеженого радіочастотного ресурсу.

В основу розробки цього Плану покладено аналіз території за ознакою розповсюдження в межах зон впевненого прийому та розмежування зон за кількістю програм, які впевнено приймаються побутовими телерадіоприймачами з використанням кімнатних антен. Розбудова каналів мовлення (технічні аспекти) забезпечується відповідно до вимог законодавства про телекомунікації та радіочастотний ресурс на підставі цього Плану використання радіочастотного ресурсу, виділеного для телерадіомовлення і на замовлення Національної ради.

Визначення мереж мовлення та каналів мовлення здійснюють згідно з вимогами прикінцевих положень Закону України "Про телебачення і радіомовлення" (розділ X), а також статті 23 цього Закону.

Розрахунки кількості населення, що проживає на території мовлення, здійснюються з використанням вимог Інструкції з вимірювання зон впевненого прийому радіопередач ТБ та ОВЧ ЧМ станцій (1965 р.).

На сьогодні основним джерелом прийманням населенням України телерадіопрограм є наземне ефірне аналогове мовлення. З метою збільшення кількості програм та створення конкурентних засад у галузі телерадіомовлення у світі активно впроваджуються системи цифрового телерадіомовлення.

Перехідний період від аналогового до цифрового мовлення визначено Міжнародним союзом електрозв'язку (МСЕ) до 2015 року. Такий перехід є надзвичайно складним оптимізаційним завданням, яке неможливо виконати без координації та узгодження дій Адміністрації зв'язку України з аналогічними органами сусідніх держав та МСЕ.

У наземному ефірному середовищі цифрове мовлення реалізується в III, IV та V телевізійних діапазонах (174-230 МГц, 470 - 862 МГц), за системою DVB-T. Система DVB-T впроваджується з врахуванням майбутнього її використання сумісно з використанням системи T-DAB.

На перехідний період цифрові передавачі мають включатися таким чином, щоб ще працюючі аналогові передавачі були захищені від завад. Складовою частиною вирішення загальної проблеми впровадження цифрового мовлення є оптимізація переходу від аналогового до цифрового мовлення на території України.

З метою забезпечення інформаційної безпеки України, збереження радіочастотного ресурсу, виділеного Міжнародним союзом електрозв'язку для потреб цифрового ефірного телемовлення України, покриття телемовленням усієї території держави, пріоритетним його впровадженням у прикордонних регіонах; створення телебачення високої чіткості - відбудеться впровадження цифрового телерадіомовлення.

Основними принципами, якими керується Національна рада при розробці Плану впровадження цифрового телерадіомовлення, є:

соціальна складова:

- перехід на цифрові стандарти телебачення за умови забезпечення прав громадян на доступ до інформації без технологічних обмежень;

- державне забезпечення соціально незахищених громадян України перетворювачами цифрового сигналу;

- задоволення потреб телеглядачів у багатопрограмному та якісному телебаченні з можливістю отримання інтерактивних послуг в усіх зонах впровадження цифрового телебачення;

безпекова складова:

- використання усіх частотних присвоєнь, виділених Регіональною угодою "Женева-06" до 2015 року, особливо у прикордонних регіонах;

технологічна складова:

- гарантування ліцензіатам, які на даний час здійснюють аналогове наземне мовлення збереження поширення сигналу у цифровому стандарті без втрати аудиторії;

- рівномірний перехід до визначеного терміну (17 червня 2015 року) шляхом поступового розгортання одночастотних мереж цифрової радіомовної служби України у зазначених вище смугах частот;

- розробка, випробування, серійне виробництво цифрового обладнання.

Основними проблемами впровадження цифрового телерадіомовлення в інших країнах та Україні є:

- відсутність частотного ресурсу;

- інертність споживачів;

- низька фінансова спроможність громадян;

- велика вартість проекту;

- інертність найбільших телеканалів.

Ці проблеми слід вирішувати наступним чином:

- переведення в цифровий стандарт наявних аналогових передавачів, номінали частот яких співпадають з Цифровим планом, з подальшою розбудовою синхронних зон;

- надання додаткової послуги громадянам шляхом збільшення кількості програм та зменшення вартості перетворювача;

- вибір дешевших технологій та забезпечення незахищених верств населення перетворювачами цифрового сигналу за державні кошти;

- залучення коштів на проект як Державного бюджету України та комерційних організацій;

- поступове збільшення кількості доступних до громадян програм, що забезпечить стабільність рекламного ринку на перехідний період та відключення аналогових РЕЗ мовлення лише у випадку забезпечення збереження аудиторії телеканалів.

Визначити найбільш доцільним варіантом використання діапазону III для цифрового телерадіомовлення планування системи DVB-T з растром (ширина смуги) телевізійного каналу 7 МГц на основі існуючих скоординованих частотних присвоєнь.

Встановити, що у випадку відсутності антенно-щоглових споруд Концерну РРТ цифрові зони синхронізуються після завершення розбудови одночастотної мережі, крім випадків, коли мовлення з одного передавача не забезпечує прийом сигналу для громадян, що проживають на конкретній території.

З метою дотримання основних принципів, визначених цим Планом, встановлюється такий розподіл загальнонаціональних цифрових каналів: 3 канали - стандарт DVB-T (MPEG-2); 2 канали - стандарт DVB-T (MPEG-4); 1 канал - стандарт DVB-H; 2 канали - стандарт HDTV.

Основними організаційними заходами впровадження цифрового телерадіомовлення є:

- здійснення науково-дослідних робіт. Активізація науково-технічного потенціалу держави та прискорення дослідних робіт;

- затвердження Плану позонового переходу на цифрове мовлення та погодження його з Національною комісією з питань регулювання зв'язку та Держтелерадіо;

- частотне забезпечення Національною комісією з питань регулювання зв'язку та погодження діючих частот з наступною передачею їх до Національної ради;

- визначення Держтелерадіо та Концерном РРТ технічної схеми роздачі сигналу, добудова необхідних антенно-щоглових споруд, обслуговування передавачів та антенно-фідерних систем;

- формування Національною радою каналів мовлення (мультиплексів), визначення провайдерів програмної послуги;

- визначення Національною радою розподілу програм по мультиплексах та параметрів їхнього розповсюдження.

Передбачити фінансування наступних заходів з Державного бюджету України:

- прорахунок частотного ресурсу;

- здійснення науково-дослідних робіт та стандартизація;

- підготовка кадрів для забезпечення телерадіомовлення фахівцями з цифрового мовлення;

- добудова веж відповідно до Плану позонового переходу на цифрове телебачення;

- часткове придбання перетворювачів цифрового сигналу для соціально незахищених верств населення, придбання обладнання для роздачі сигналу DVB-T.

З огляду на високу соціальну значимість ефірного наземного телебачення, процес переходу від аналогового до цифрового формату мовлення встановлюється поетапним.

Встановлюється такий порядок переходу на цифрові стандарти мовлення:

I етап:

- до листопада 2007 року визначення умов, порядку та специфіки проведення конкурсів на право отримання ліцензії провайдера програмної послуги;

- до грудня 2007 року розробка та затвердження Плану позонового переходу на цифрове телебачення;

- до грудня 2007 року розподіл програм у мультиплекси, замовлення і здійснення прорахунку частотних присвоєнь для 12, 51, 52, 70 та 74 цифрових зон.

II етап:

- до квітня 2008 року насичення оптимальних цифрових зон (12, 51, 52, 70, 74) перетворювачами цифрового сигналу (set-top-box) - 80 - 90%;

- у квітні 2008 року переведення аналогових передавачів у режим цифрового мовлення у вищезазначених зонах;

- до липня 2008 року підготовка переходу на цифрове телебачення новостворених оптимальних зон (5, 6, 16, 26, 39, 42, 43, 45, 64, 55, 56, 60, 63, 65, 66, 76, 77);