1. Правова система ipLex360
  2. Законодавство
  3. Рішення


КОЛЕГІЯ ДЕРЖАВНОГО КОМІТЕТУ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ
РЕГУЛЯТОРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПІДПРИЄМНИЦТВА
Р І Ш Е Н Н Я
31.10.2006 N 1
Про основні підсумки діяльності Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва за 9 місяців 2006 року щодо виконання завдань, визначених актами законодавства, дорученнями Президента України та Кабінету Міністрів України
( Рішення затверджено Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва N 102 від 10.11.2006 )
Держпідприємництво протягом 9 місяців 2006 року забезпечувало виконання функціональних повноважень щодо проведення системної регуляторної політики, вдосконалення дозвільної системи та процедури державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ліцензування їх діяльності, а також координувало роботу центральних та місцевих органів виконавчої влади щодо реалізації положень Закону України "Про дозвільну систему в сфері господарської діяльності", указів Президента України, постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України.
Як спеціально уповноважений орган щодо здійснення державної регуляторної політики Держпідприємництво України та його територіальні представництва з початку року опрацювали понад 1400 проектів регуляторних актів щодо погодження. При опрацюванні проектів регуляторних актів значна увага приділялась кількісним і якісним показникам дотримання розробниками вимог законодавства з питань державної регуляторної політики.
Із початку року Держпідприємництво та його територіальні органи відмовили в опрацюванні 179 проектів регуляторних актів через відсутність аналізу регуляторного впливу (АРВ) до кожного з них або неоприлюднення регуляторних актів з метою отримання зауважень і пропозицій. На центральному рівні відмовлено в погодженні 83 проектів регуляторних актів через неналежно підготовлені АРВ до них.
З метою надання практичної допомоги регуляторним органам у здійсненні державної регуляторної політики з початку 2006 року фахівцями Держпідприємництва взято участь у семінарах, які проводилися для представників центральних органів виконавчої влади.
19 січня 2006 року Верховною Радою України було прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення у відповідність діючих законодавчих актів у сфері ліцензування" N 3370-IV. Даний нормативний акт було розроблено Держпідприємництвом України з метою створення єдиного поля у сфері ліцензування, забезпечення прозорих умов ліцензування, впорядкування законодавчих актів, що регулюють сферу ліцензування господарської діяльності. Прийняття закону дозволило створити єдину уніфіковану прозору процедуру ліцензування видів господарської діяльності, скасувати цілий ряд суперечностей, а також правових колізій, які містили законодавчі акти у сфері ліцензування, і тим самим зменшити правові бар'єрі при ліцензуванні господарської діяльності.
На виконання Прикінцевих положень зазначеного Закону Держпідприємництвом розроблено проект постанови "Про внесення змін до переліків органів ліцензування та документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності", яка прийнята постановою КМУ від 11 травня 2006 року N 627. Метою даної постанови є приведення у відповідність до статті 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" 42 нормативно-правових актів України.
Налагоджено роботу із забезпечення реалізації виконання функцій нагляду за додержанням законодавства у сфері ліцензування, в тому числі із забезпечення виконання норми Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" щодо проведення перевірок ліцензіатів не частіше одного разу на рік органом ліцензування шляхом погодження Держпідприємництвом планів перевірок суб'єктів господарювання органами ліцензування.
На реалізацію вимог Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" станом на 1 жовтня 2006 року центральними органами виконавчої влади розроблено:
27 проектів постанов Кабінету Міністрів про затвердження порядків видачі документів дозвільного характеру, 2 з яких вже прийняті Урядом.
7 проектів постанов Кабінету Міністрів про затвердження розміру тарифів на проведення дозвільними органами обстежень (експертиз), які є підставою для видачі документів дозвільного характеру, 4 з яких прийнято Урядом.
18 проектів нормативно-правових актів щодо приведення відповідних законодавчих актів та актів Кабінету Міністрів у відповідність до норм Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", з яких 11 - проекти законів, 7 - проекти постанов Кабінету Міністрів, 1 з яких вже прийнята Урядом.
Законом України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" запроваджено декларативний принцип започаткування бізнесу. У зв'язку із цим Держпідприємництвом ініційований, а Кабінетом Міністрів затверджений Порядок повідомлення адміністратора або відповідного дозвільного органу про відповідність матеріально-технічної бази суб'єкта господарювання вимогам законодавства (постанова від 17.05.2006 N 685).
З 5 жовтня 2006 року набула чинності ст. 4 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", згідно якої виключно законами, що регулюють відносини, пов'язані з одержанням документів дозвільного характеру, встановлюється, зокрема, необхідність одержання документа дозвільного характеру. Тобто, з 05.10.2006 документи дозвільного характеру, що прямо не передбачені законами, є нелегітимними. А саме: у дозвільних органів не має правових підстав щодо видачі відповідних документів дозвільного характеру.
З метою забезпечення ефективної діяльності адміністраторів Держпідприємництвом спільно з міжнародними експертами (проекти БІЗПРО, Міжнародна фінансова корпорація, Аналітично-дорадчий центр Блакитної стрічки ПРООН) на регулярній основі проводяться семінари-тренінги для адміністраторів, під час яких обговорюються питання взаємодії адміністраторів та посадових осіб місцевих дозвільних органів, документообіг між ними. Протягом 9 місяців 2006 року вже проведено семінари для адміністраторів східних, південних та центральних областей України.
Станом на сьогодні на рівні законодавчої та нормативно-правової бази ліквідовані усі перепони для здійснення реєстрації за принципом "єдиного вікна", яка забезпечується діяльністю 677 органами державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Прийнято нормативно-правові акти, які регулюють питання постановки на облік юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Спільно з органами, задіяними у процесі реєстрації та постановки на облік, відпрацьовано та затверджено порядок обміну інформацією. Розроблено та впроваджено оновлену версію програмного забезпечення, що серед іншого суттєво полегшило роботу державного реєстратора, систематично проводяться відповідні навчання тощо.
Спрощена система оподаткування є дієвою формою державної підтримки суб'єктів малого підприємництва. За активної участі Комітету розроблено шляхи її реформування та визначено загальну концепцію, що знайшло своє відображення у розробленому проекті Закону України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", який подано до Кабінету Міністрів України.
З метою урегулювання проблеми сплати страхових внесків суб'єктами малого підприємництва, яку підприємці визначили як одну з вагомих перешкод ведення бізнесу, до проектів законів України "Про єдиний соціальний внесок" та "Про розміри єдиного соціального внеску" внесено окремі пропозиції щодо особливостей страхування суб'єктів спрощеної системи оподаткування, які, основним розробником - Мінпраці України, враховано.
Проводилась робота щодо покращання підприємницького клімату і в рамках реалізації заходів, передбачених Національною програмою сприяння розвитку малого підприємництва в Україні. Результатом стало збільшення загальної кількості суб'єктів малого підприємництва впродовж 9 місяців поточного року (за прогнозними показниками) в порівнянні з початком року на 6 % і становить близько 2370 тис. одиниць, з яких: 300 тис. - малі підприємства - юридичні особи, майже 2 млн. - фізичні особи - підприємці та 42,6 тис. - малі фермерські (селянські) господарства.

................
Перейти до повного тексту