Енергетична стратегія України на період до 2030 року розроблялася на протязі 2001-2005 років та була схвалена Урядом у 2006 році.

Як прогнозний документ, що діє на глибоку перспективу, Енергетична стратегія України потребує періодичного коригування.

Крім того, з моменту затвердження Енергетичної стратегії відбулися зміни в економіці та енергетиці України, які безпосередньо і суттєво впливають на перспективи розвитку паливно-енергетичного комплексу.

На сьогодні існують протиріччя між Енергетичною стратегію України та останніми тенденціями розвитку економіки України.

Світова фінансово-економічна криза 2008-2010 років негативно плинула на економіку України. Як наслідок, зазнали значних змін енергоекономічні показники.

Прогнози попиту на енергоносії не враховують ретельно економічний ріст, структуру економіки й енергоємність. Саме стан та структура економіки є визначальними факторами, які обумовлюють структуру та обсяги споживання паливно-енергетичних ресурсів (ПЕР). Структура та попит на необхідні ПЕР диктують рішення відносно пропорцій розвитку галузей енергетичного комплексу країни.

За останні 5 років відбулися зміни, які також зумовлюють нагальність оновлення Енергетичної стратегії України, а саме зафіксовані на міжнародному рівні зобов'язання України в рамках приєднання до Енергетичного співтовариства з:

- адаптації законодавства України до норм ЄС щодо державного регулювання енергетичної галузі;

- приведення технічних показників роботи Об'єднаної енергетичної системи України у відповідність до норм ЄС;

- зниження викидів твердих часток, оксидів сірки й азоту до європейських норм.

Зважаючи на загальносвітові тенденції та зазначені зміни, затверджена у 2006 році Енергетична стратегія України частково втратила колишню актуальність.

На часі оновлення Енергетичної стратегії України з урахуванням викликів та ризиків сьогодення Програмою економічних реформ на період 2010-2014 роки "Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава" передбачено здійснити коригування Енергетичної стратегії України на період до 2030 року, зокрема забезпечити визначення раціональної державної позиції щодо обсягів виробництва енергії; економічно доцільного рівня експорту електроенергії; рівня необхідної інтеграції в ЄС; співвідношення атомної, гідро- і теплової електричної генерації, цільового рівня екологічних вимог і джерел фінансування їх виконання; розробку національних стандартів у сфері енергоефективності; запровадження державної системи моніторингу паливно-енергетичного балансу країни.