Відповідно до статті 93 Регламенту Верховної Ради України, затвердженого Законом України від 10.02.2010 № 1861-VI, листа Комітету Верховної Ради України з питань інформатизації та зв'язку від 06.02.2020 № 04-33/03-119 (29431), враховуючи листи Секретаріату Кабінету Міністрів України від 11.02.2020 № 4047/0/2-20, від 17.02.2020 № 4988/0/2-20 та від 27.02.2020 № 6452/0/2-20, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації,

1. Затвердити висновок стосовно висловлення позиції щодо недоцільності прийняття проекту Закону України "Про електронні комунікації", реєстраційний номер 3014 від 05.02.2020, у зв'язку із зауваженнями до нього, що додається.

2. Департаменту правового забезпечення в установленому порядку забезпечити направлення висновку, затвердженого пунктом 1 цього рішення, Комітету Верховної Ради України з питань цифрової трансформації, Міністерству цифрової трансформації України та Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.

3. Департаменту забезпечення діяльності оприлюднити це рішення шляхом його розміщення на офіційній сторінці НКРЗІ в мережі Інтернет.

Проект Закону України "Про електронні комунікації", реєстраційний номер 3014 від 05.02.2020, (далі - законопроект) спрямований, як зазначено у пояснювальній записці до нього, на визначення правових основ діяльності у сферах електронних комунікацій та радіочастотного спектру, виконання зобов'язань України, передбачених Угодою про асоціаціюміж Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, (далі - Угода про асоціацію),встановлення повноважень держави щодо управління та регулювання діяльності у сфері електронних комунікацій, а також прав, обов'язків та засад відповідальності фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у даній діяльності або користуються електронними комунікаційними послугами.

За результатами опрацювання законопроекту Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, вирішила висловити позицію про недоцільність його прийняття у зв'язку із зауваженнями до нього.

1. Законопроектом пропонується зокрема, оновити закон, що встановлює правову основу діяльності у сфері телекомунікацій, визнавши при цьому Закон України "Про телекомунікації" таким, що втратив чинність.

Слід зауважити, що Законом України "Про телекомунікації" передбачаються положення, зокрема, щодо складу, порядку призначення членів НКРЗІ, фінансування, правового статусу та організаційно-правових засади діяльності комісії.

Натомість, частиною другою статті 7 законопроекту встановлено, що порядок утворення регуляторного органа, відбору, призначення та звільнення його голови та членів, фінансування, правовий статус та організаційно-правові засади діяльності визначаються окремим законом.

Вважаємо, що запропонований підхідстосовно визначення в окремому законі порядку утворення регуляторного органа, відбору, призначення та звільнення його голови та членів, фінансування, правовий статус та організаційно-правові засади діяльності є нераціональним, необґрунтованим та не враховує практику визначення вже в існуючих законах України ("Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні", "Про телекомунікації", "Про запобігання корупції"),які регулюють відповідні сфери діяльності, механізму утворення, фінансування, структури та функціонування відповідних державних органів, порядку призначення та звільнення з посад їх керівників/заступників, голів/членів та інших працівників.

У зв'язку з цим, частину другу статті 7 законопроекту пропонуємо виключитита окремо передбачити у законопроекті відповідні положення щодо структури, джерел фінансування регуляторного органа та порядку його роботи, оплати праці, особливостей призначення, припинення повноважень та правового статусу Голови та членів регуляторного органа, керівника апарату та інших працівників.

З аналізу змісту положень законопроекту вбачається загроза зриву виконання зобов'язань України, передбачених Угодою про асоціацію таставить під сумнів реалізацію задекларованої незалежності та адміністративної спроможності національного регуляторного органу у галузі зв'язку (стаття 391 Угоди про асоціацію).

Слід зауважити, що директивами Європейського Союзу підкреслюється важливість такої ознаки органу національного регулювання в сфері електронних комунікаційних послуг, як незалежність діяльності.

Законопроектом закладено декларативні нормищодо принципів діяльності національного регулятора (стаття 7 законопроекту), однак не передбачено механізмів їх реалізації.

При цьому,запропонована норма щодо обов'язковості державній реєстрації нормативно-правових актів національного регулятора не відповідає статтям 8 та 31 Європейському кодексу електронних комунікацій.

Крім того, вказане не відповідає вже визначеним законами підходам щодо прийняття актів аналогічними регуляторами в інших сферах(зокрема, закони України"Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг").

При цьому, слід зазначити, що передбачена на сьогодні процедура призводить до того, що НКРЗІ позбавлена можливості оперативно впливати на ситуації, вирішення яких потребує прийняття регуляторних актів, а строк від розробки до прийняття регуляторних актів складає більше 6 місяців.

Зазначене також не вирішується цим законопроектом.

Разом з цим, абзацом 2 частини п'ятої статті 7 законопроекту передбачена можливість відмови в погодженні та державній реєстрації нормативно-правових актів регуляторного органа у разі їх невідповідності Конституції та законам України чи міжнародним договорам України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Вважаємо за доцільне виключення вищезгаданої норми з тексту законопроекту, оскільки регуляторний орган (частина першої статті 7 законопроекту) у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами та дорученнями Президента України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами.

Також, враховуючи положення статті 31 Європейського кодексу електронних комунікацій, вважаємо за доцільне передбачити в частині шостій статті 7 законопроекту норму, яка визначатиме, що рішення регуляторного органа можуть бути оскаржені в судовому порядку. При цьому, оскарження рішень регуляторного органа не зупиняє їх виконання.

2. Законопроектом передбачається (стаття 1), у тому числі, що його дія не поширюється на відносини, пов'язані з взаємоз'єднанням, розподілом ресурсів, маршрутизацією та транзитом трафіку у мережі Інтернет, які регламентуються документами, встановленими міжнародними організаціями.

Водночас, пункт 1 частини першої статті 102 законопроекту передбачає, що універсальними електронними комунікаційними послугами є послуги широкосмугового доступу до мережі Інтернет у фіксованому місці, що відповідають вимогам частини другої цієї статті.

Законопроект не враховує вимоги статті 5 Регламенту Європейського парламенту і ради (ЄС) 2015/2120 від 25 листопада 2015 року "Про заходи щодо доступу до відкритого Інтернету і внесення змін і доповнень до Директиви 2002/22/ЄС про універсальну послугу та права користувачів щодо мереж та послуг електронного зв'язку та до Регламенту (ЄС) № 531/2012 про роумінг у мережах мобільного зв'язку загального користування в межах Союзу", яка передбачає те, що: "національні регуляторні органи повинні проводити ретельний моніторинг і забезпечувати дотримання статей 3 і 4, а також сприяти постійній доступності недискримінаційних послуг доступу до мережі Інтернет на такому рівні якості, який відображає досягнення в сфері технологій. Для цих цілей національні регуляторні органи можуть встановлювати вимоги стосовно технічних характеристик, мінімальні вимоги до якості обслуговування, вживати інших відповідних і необхідних заходів до одного або декількох надавачів електронного зв'язку населенню, включно з надавачами послуг доступу до мережі Інтернет.".

У зв'язку з цим, вважаємо за необхідне виключити абзац четвертий частини другої статті 1 законопроекту, як такий, що протирічить вимогам європейського законодавства.

Крім того, у законопроекті необхідно врахувати світові тенденції конвергенції телекомунікаційних мереж та телекомунікаційних послуг, тому принцип "технологічної нейтральності" повинен розповсюджуватись не тільки на радіотехнології, а і на всі технології електронних комунікацій і електронних послуг.

3. Запропонований механізм універсальної електронної комунікаційної послуги (Розділ ХІІІ законопроекту) не відповідає європейській практиці і не узгоджується з повноваженнями регуляторного органа, визначеними статтею 8 законопроекту, а саме:

- європейський досвід створення фонду загальнодоступних послуг, фактично про який мова йде у законопроекті, показує неефективний розподіл бюджетних коштів для будівництва телекомунікаційних мереж через велику кількість спірних питань і як результат, судів між забудовником і регуляторним органом;

- визначення території на якій може бути забезпечений доступ до універсальної послуги з м. Києва недоцільно. Більш ефективно це можна визначити на регіональному рівні. Саме на регіональному рівні визначення території де повинні надаватись універсальні електронні комунікаційні послуги, у тому числі, ШСД до мережі Інтернет з урахуванням розташування шкіл, лікарень, соціально вразливих груп населення тощо;

- вибір постачальника універсальної електронної комунікаційної послуги для надання цієї послуги з центру без урахування регіональних особливостей є неефективним і несе загрозу невиконання поставлених завдань. Для цього більш доцільно здійснювати такий вибір на конкурсних засадах місцевими органами виконавчої влади та/або органами місцевого самоврядування;

- конкурси та вибір постачальника універсальної електронної комунікаційної послуги мають проводитись виключно щодо надання таких послуг на визначеній територіїза тими мінімальними розрахунками, які сформовано на місцях. Розподіл бюджетних коштів для потреб будівництва телекомунікаційних мереж за досвідом європейських країн є негативним, через можливу відсутність бажаючих надавати послуги і обслуговувати ці мережі в подальшому;

- розділ ХІІІ законопроекту необхідно поєднати з розробкою плану з розбудови ШСД до мережі Інтернет в Україні, забезпечивши при цьому першочергову роль місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо використання бюджетних коштів, передбачених у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку. При цьому, розподіл коштів на надання універсальної електронної комунікаційної послуги повинен бути пов'язаний з центральними органами виконавчої влади та місцевими органами виконавчої влади та/або органами місцевого самоврядування на місцях.

Завдання регуляторного органа полягає у забезпеченні контролю надання універсальної електронної комунікаційної послуги за результатами звітності операторів, провайдерів електронних комунікацій та за результатами державного нагляду (контролю). При цьому за вказаними результатами надавати відповідні пропозиції до ЦОВЗ, місцевих органів виконавчої влади та/або органів місцевого самоврядування.

Таким чином, враховуючи велике соціальне значення надання універсальної електронної комунікаційної послуги в Україні, Розділ ХІІІ (статті 102 - 106) законопроекту потребує суттєвого доопрацювання. З цією метою пропонується створити Робочу групу із залученням представників: Мінцифри, НКРЗІ, Держспецзв'язку, операторів, провайдерів телекомунікацій та їх асоціацій.

4. Пунктом 3 частини другої статті 11 законопроекту передбачено розміщення на електронній регуляторній платформі у відкритому доступі реєстру присвоєнь радіочастот, що є недопустимим, особливо для країни, що зазнає військової агресії.Більшість країн Європи не дають загального доступу до цієї інформації, що містить ознаки стратегічної та такої, що потребує захисту на державному рівні. У зв'язку з цим, вказаний пункт потребує виключення.

5. Частиною восьмою статті 13 законопроекту визначено вичерпний перелік питань для проведення позапланових перевірок.

Разом з тим, з метою забезпечення дієвого реагування регуляторного органа на звернення правоохоронних органів щодо виявлення будь-яких порушень законодавства у сферах електронних комунікацій та радіочастотного спектра, зокрема питання виконання вимоги рішень Ради національної безпеки і оборони України, які набрали чинності в установленому законом порядку, щодо заборони Інтернет-провайдерам надання послуг з доступу користувачам мережі Інтернет до певних ресурсів/сервісів, блокування Інтернет-провайдерами доступу до ресурсів, у тому числі до їх субдоменів, у законопроекті необхідно перебачити повноваження регулятора щодо можливості проведення заходів державного нагляду (контролю) на підставі звернення правоохоронних органів про порушення законодавства про електронні комунікації та/або радіочастотний спектр.

Також у законопроекті передбачено, що державний нагляд (контроль) за додержанням законодавства про електронні комунікації та радіочастотний спектр суб'єктами господарювання, іншими особами здійснюється відповідно до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Враховуючи, що дія Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, до якої не відноситься провадження діяльності, пов'язаної з користуванням радіочастотним ресурсом, а також з метою забезпечення достатнього рівня самостійності і незалежності регуляторного органа відповідно до положень Угоди про асоціацію та директив ЄС, пропонуємо виключити частини другу та третю статті 13, частину третю статті 14 законопроекту, а також викласти пункт 11 частини дванадцятої розділу XІХ законопроекту в редакції:

"11) частину другу статті 2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (Відомості Верховної Ради України, 2007 р., № 29, ст. 389; 2017 р., № 4, ст.36) доповнити словами "державного нагляду (контролю) за дотриманням законодавства у сферах електронних комунікацій та радіочастотного спектра".

6. Частиною третьою статті 20 законопроекту передбачені підстави виключення з реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг.

Слід зазначити, що неподання до НКРЗІ звітності та інформації більше 30% суб'єктів господарювання, включених до реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій, призводить до неможливості дослідити реальний стан ринку, визначити кількість "гравців" на ньому.

Вважаємо за необхідне передбачити у вказаній статті положення щодо виключення з реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг за рішенням регуляторного органа, а також визначити однією з підстав для виключення з реєстру акта уповноважених посадових осіб регуляторного органа про відсутність суб'єкта перевірки за місцем реєстрації.

7. Норми статей 19-20 законопроекту повністю нівелюють прогресивні зміни, запроваджені Законом України 18 вересня 2019 року № 102-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скорочення переліку видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню", та повертають процедуру подання до реєстру всіх "бажаючих"здійснювати таку діяльність. Подібна норма, що існувала в законодавстві до вересня 2019 року, призвела до наповнення реєстру тисячами суб'єктів господарювання, які в реальності зазначену ними діяльність не здійснювали, їх намір залишився лише наміром в реєстрі. Запропонована законопроектом норма призведе до неможливості визначення і розуміння державними органами точної кількості суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність у сфері електронних комунікацій на відповідній території країни, а також до дезорієнтації споживачів в частині можливості отримання відповідних послуг, укладення договорів тощо. Вважаємо, що такі норми є концептуально неприйнятними і пропонуємо їх викласти в редакції Закону № 102-IX, що набрав чинності 25 грудня 2019 року.

Частинами п'ятою, шостою, восьмою статті 19 передбачено видання регуляторним органом такого документу, як "декларація", що видається безоплатно суб'єкту господарювання та повинна містити детальний опис вимог законодавства та умов, за яких суб'єкт господарювання має право подавати заявки на право встановлювати на земельних ділянках та об'єктах інфраструктури елементи електронних комунікаційних мереж, вести переговори про взаємоз'єднання мереж, отримувати доступ або взаємоз'єднання мереж для того, щоб полегшити здійснення вказаних прав в інших органах державної влади, місцевого самоврядування або з іншими суб'єктами господарювання.

Зазначені норми є необґрунтованими, неприйнятними та потребують виключення,оскільки по суті перекладають обов'язки суб'єкта господарювання щодо декларування ним добровільного виконання законодавства України на державний орган. Зазначене також може призвести до масового уникнення відповідальності суб'єктів господарювання за порушення законодавства у цій сфері.

Крім того, зазначена "декларація", не згадується в інших статтях законопроекту, у тому числі тих, що передбачають визначення термінів та повноваження регуляторного органу.

Пунктом 7 частини третьої статті 19 законопроекту передбачено, що повідомлення про початок здійснення діяльності у сфері електронних комунікацій повинно містити інформацію щодо території, на якій планується надання електронних комунікаційних послуг та/або доступу до мереж (інформація вноситься шляхом проставлення відмітки напроти відповідних адміністративно-територіальних одиниць).

Зазначена норма потребує уточнення в частині проставлення такої відмітки відповідно до Державного класифікатора об'єктів адміністративно-територіального устрою України (КОАТУУ).

8. Частиною третьої статті 47 законопроекту передбачено, зокрема, що оплату вартості робіт в частині радіочастотного моніторингу здійснює регуляторний орган на договірних засадах за рахунок коштів спеціального фонду Державного Бюджету України.

Слід зазначити, що планові потреби у фінансуванні на проведення радіочастотного моніторингу радіочастотного ресурсу України, передбаченого статтею 16 Закону України "Про радіочастотний ресурс України" Державним підприємством "Український державний центр радіочастот" у 2019 році становили - 595 млн. грн, у 2020 році становитиме понад 620 млн. грн.

Отже, для здійснення радіочастотного моніторингу за рахунок бюджетних коштів необхідно буде передбачати щорічно у Державному бюджеті України щонайменше 700 млн. грн.При цьому для реалізації вказаного положення необхідним є внесення змін до Бюджетного кодексу України, пов'язаних із створенням передбаченого спеціального фонду, а саме розробка та прийняття проекту Закону України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України" з наведенням відповідних фінансово-економічних обґрунтувань та його обов'язковий розгляд та погодження з Міністерством фінансів України та Комітетом з питань фінансів, податкової та митної політики.

Таким чином, за відсутності відповідного проекту Закону України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України" та належного фінансування, передбаченого у законах про Державний бюджет України на відповідні роки, частину третю статті 47 законопроекту, пропонуємо виключити.

9. Статті 62-64 законопроекту щодо проведення конкурсів (аукціонів) на отримання права користування радіочастотним спектром пропонуємо виключити, як такі, що не враховують позитивний для країни досвід з проведення тендерів та впровадження нових радіотехнологій третього та четвертого поколінь (3Gта 4G), які було успішно проведено відповідно до вимог діючого Закону України "Про радіочастотний ресурс України" та, зокрема, оновленого у 2019 році Порядку проведення конкурсів або тендерів на отримання ліцензій на користування радіочастотним ресурсом України, затвердженого рішенням НКРЗІ від 30.05.2017 № 281, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.09.2017 за № 1115/30983.

Враховуючи необґрунтованість та неможливість реалізації запропонованих законопроектом норм (для прикладу: ще на етапі надання оголошення про проведення конкурсу регуляторний орган обтяжується зобов'язаннями: гарантувати належну поінформованість усіх осіб, зацікавлених в отриманні ліцензії та визначити розмір плати за видачу ліцензії (стаття 62); регуляторний орган зобов'язаний визначити переможцями осіб, які не перемогли в конкурсі, регуляторний орган позбавлений можливості скасування результатів конкурсу навіть якщо його переможець не оплатив визначену суму (стаття 64) та ін.) пропонуємо зберегти чинний спосіб регулювання, передбачивши у законопроекті такі повноваження регуляторного органу:

визначення необхідності проведення відповідних конкурсів (тендерів, аукціонів), встановлення порядку та умов їх проведення, визначення результатів.

Також пропонуємо передбачити у законопроекті можливість запровадження регуляторним органом проведення електронних торгів("прозорро продажі") на отримання відповідних ліцензій.

10. Норми законопроекту, які передбачають ліцензування у сфері користування радіочастотним спектром, зокрема видачі, продовження строку дії, переоформлення, анулювання відповідних ліцензій, потребують суттєвого доопрацювання, зауваження та пропозиції щодо чого наведено в додатку до цього висновку.

Крім того, статтею 59 законопроекту передбачені декларативні норми щодо здійснення вивільнення радіочастот за рішенням регуляторного органу, що приймається ним за участі консультацій та обговорення із заінтересованими сторонами відповідно до принципів прозорості, пропорційності та недискримінації. Водночас вважаємо за необхідне передбачити у законопроекті чіткі повноваження регуляторного органу щодо здійснення заходів, необхідних для вивільнення користувачами радіочастотного спектру будь-якої конкретної смуги радіочастот для можливості створення умов її використання новими радіотехнологіями та впорядкування спектру (рефармінгу), надати визначення терміну "рефармінг радіочастот" та передбачити виключні підстави для проведення рефармінгу, встановлення порядку проведення рефармінгу регуляторним органом та затвердження плану заходів щодо його проведення.

Крім того, законопроект містить неузгодженості та суперечливі норми, не враховує особливостей ресурсу нумерації, інших питань, пов'язаних з користуванням радіочастотним спектром та наданням електронних комунікаційних послуг, зауваження та пропозиції щодо чого додаються.

Додаток: на 14 арк.

1. Необхідно упорядкувати/визначити терміни, які використовуються по текстузаконопроекту, але відсутні у статті 2, зокрема, віртуальна мережа, активна інфраструктура, пакетно-комутовані з'єднання, оригінація трафіку, наскрізне підключення, універсальна послугатощо, та привести визначення термінів, у тому числі, "абонент", "кінцевий користувач послуг", "взаємоз'єднання мереж", "ресурс нумерації (номерний ресурс)", "споруди електронних комунікацій", "фіксований зв'язок", "спільне користування радіочастотного спектру"у відповідність до рекомендацій Міжнародного союзу електрозв'язку та міжнародного досвіду.

Крім того, слід зазначити, що технологічна нейтральність має на меті дозволити використання в межах однієї смуги радіочастот технологічно сумісних радіотехнологій, які зазвичай належать до одного виду радіозв'язку або однієї радіослужби, а не взагалі всіх радіотехнологій, які існують в країні. Повністю хаотичне використання операторами радіотехнологій призведе до створення завад, унеможливлення сумісної роботи, неефективного використання спектру.

Враховуючи вказане, пропонуємо термін "технологічна нейтральність"викласти у наступній редакції:

"технологічна нейтральність в сфері використання радіочастотного спектру - принцип користування зазначеними в ліцензії смугами радіочастот без обмеження застосування дозволених в Україні радіотехнологій, визначених планом розподілу і користування радіочастотним спектром в Україні, віднесених до одного виду радіозв'язку, за умови дотримання електромагнітної сумісності;".

Стосовно визначення "реєстр радіообладнання та випромінювальних пристроїв".На сьогодні до митних органів НКРЗІ надається Реєстр РЕЗ та ВП, забороненихдо застосування та ввезення на територію України. Об'єднання всіх РЕЗ в один реєстр ускладнить процедуру перевірки РЕЗ контролюючими органами. Вважаємо за доцільне залишити два окремих реєстри, а саме: реєстр РЕЗ та ВПдозволенихдо застосування та ввезення на територію України та реєстр РЕЗ та ВП забороненихдо застосування та ввезення на територію України.

Також потребують доопрацювання окремі терміни та визначення, а саме:

у визначенні "національний план нумерації України" внести редакційну правку, а саме словосполучення "ресурсу нумерації" замінити на "ресурсів нумерації";

у визначенні "адреса мережі Інтернет" виключити слова Інтернет-протоколів;

визначення терміна "ресурс нумерації" не відповідає рекомендації ITU-T Е.101 (11/2009) "Definitions of terms used for identifiers (names, numbers, addresses and other identifiers) for public telecommunication services and networks in the E-series Recommendations" та штучно звужує призначення певних видів ресурсів нумерації, а саме не включає можливості їх використання при експлуатації електронних комунікаційних мереж та надання послуг. Пропонується викласти у редакції:

"ресурс нумерації (номерний ресурс) - коди, номери, ідентифікатори, що використовуються для позначення (ідентифікації) електронних комунікаційних мереж, кінцевих пунктів мережі, послуг, абонентів під час надання послуг електронних комунікаційних та/або експлуатації електронних комунікаційних мереж загального користування;";

в терміні "пов'язана послуга" використовується словосполучення "абонентських номерів", в той час як по тексту законопроекту поняття "абонентський номер" не використовується. Пропонується слово "абонентських" виключити;

враховуючи, що згідно Кодексу електронних комунікацій ЄС послуга перенесення номера не є електронною комунікаційною послугою, пропонується у визначенні цього терміну зазначити, що така послуга є пов'язаною послугою;

запропонований термін "фіксованого зв'язку" потребує доопрацювання, оскільки згідно наведеного визначення фіксованим є зв'язок, який надається на обмеженій території, зокрема у зоні нумерації. Таким чином, міжзоновий дзвінок між абонентами фіксованих мереж не є фіксованим зв'язком;

взаємоз'єднання мереж - це не "тип доступу" а фізичне та/або логічне з'єднання електронних комунікаційних мереж;

доступ - надання, відповідно до цього Закону, права та можливості не "доступу до", а використання електронних комунікаційних мереж, інфраструктури

пов'язані засоби - не можуть бути "пов'язаними послугами";

пропуск трафіка - не "при взаємоз'єднанні мереж", а у "взаємоз'єднаних мережах";

послуга міжособистісної електронної комунікації з використанням нумерації - здійснюється зв'язок не "з номером (номерами)" а з "кінцевим (термінальним) обладнанням з присвоєним номером";

до споруд електронних комунікацій не можуть включатися "лінії зовнішнього електропостачання" які є складовою енергетичної системи та складаються з трансформаторних підстанцій, підземних силових кабельних ліній, повітряних ліній електропередавання, що розміщуються на опорах та "будинкові розподільні мережі" які вже є мережами;

точка доступу будинкової розподільної мережі - не може бути "фізичною точкою". Це місце зведення розподільчих кабелів прокладених до приміщень (квартир) будинку;

фізична (пасивна) інфраструктура електронних комунікацій - активна і пасивна інфраструктура є фізичними, тому ототожнювати поняття фізична та пасивна некоректно, а "відповідні інженерні системи будівель" включають системи електропостачання, водопостачання та водовідведення, тепло- та газопостачання.

2. Пунктом 11 частини першої статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" передбачено, що до повноважень Антимонопольного комітету України належить проведення дослідження ринку, визначення меж товарного ринку, а також становища, в тому числі монопольного (домінуючого), суб'єктів господарювання на цьому ринку та приймання відповідних рішення (розпорядження).

З огляду на зазначене та з метою уникнення дублювання повноважень державних органів, пропонуємо:

у визначенні терміну "постачальник електронних комунікаційних мереж та/або послуг з значним ринковим впливом"слово "домінуючому" замінити на слово "домінуванню". У зв'язку з цим, у визначенні вказаного терміну, речення "Визначення становища еквівалентного домінуючому здійснюється регуляторним органом з урахуванням законодавства про захист економічної конкуренції", виключити.