Конституційний Суд України у складі суддів:

Стрижака Андрія Андрійовича - головуючого,

Бауліна Юрія Васильовича,

Бринцева Василя Дмитровича,

Вдовіченка Сергія Леонідовича,

Головіна Анатолія Сергійовича,

Джуня В'ячеслава Васильовича,

Дідківського Анатолія Олександровича,

Домбровського Івана Петровича,

Кампа Володимира Михайловича,

Колоса Михайла Івановича,

Лилака Дмитра Дмитровича,

Маркуш Марії Андріївни - доповідача,

Мачужак Ярослави Василівни,

Нікітіна Юрія Івановича,

Овчаренка В'ячеслава Андрійовича,

Стецюка Петра Богдановича,

Ткачука Павла Миколайовича,

Шишкіна Віктора Івановича,

розглянув на пленарному засіданні питання про припинення конституційного провадження у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 року N 950 (Офіційний вісник України, 2007 р., N 54, ст. 2180), з наступними змінами.

Заслухавши суддю-доповідача Маркуш М.А., пояснення Ставнійчук М.І., Німченка В.І. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України

у с т а н о в и в:

1. Суб'єкт права на конституційне подання - Президент України - звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), пункт 2 параграфа 9, підпункт 3 пункту 3 параграфа 12, параграф 22, пункт 2 параграфа 26, пункти 1, 4 параграфа 84, пункт 1 параграфа 86, пункт 1 параграфа 94, параграф 95, підпункт 1 пункту 1, пункт 3 параграфа 98, параграф 99, пункт 2 параграфа 100, пункт 1 додатка 4 до пункту 1 параграфа 67 Регламенту Кабінету Міністрів України (далі - Регламент), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 року N 950.

Президент України вважає, що положення Регламенту, які передбачають право Прем'єр-міністра України давати доручення, обов'язкові до виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, закріплюють механізм доведення таких доручень до виконавців, забезпечення їх виконання та контролю, суперечать частині другій статті 19, пункту 12 частини першої статті 92, частині третій статті 113, частинам першій, другій статті 117, частині другій статті 120 Конституції України. Наділення Прем'єр-міністра України зазначеними повноваженнями є закріпленням права Прем'єр-міністра України одноособово здійснювати повноваження, які за Основним Законом України покладені на Кабінет Міністрів України як на колегіальний орган та реалізуються ним шляхом видання постанов і розпоряджень. Що стосується передбачених Регламентом положень, якими Кабінет Міністрів України уповноважений надавати обов'язкові до виконання окремі доручення в інший спосіб, ніж видання постанов та розпоряджень, та положень, спрямованих на забезпечення виконання таких доручень, то вони, як вважає автор клопотання, не відповідають частинам першій, другій статті 117 Конституції України. Зокрема, в Основному Законі України визначено статус Кабінету Міністрів України як колегіального органу, до складу якого входять Прем'єр-міністр України, Перший віце-прем'єр-міністр України, віце-прем'єр-міністри, міністри (частина перша статті 114) , як вищого органу у системі органів виконавчої влади, до повноважень якого належать спрямування і координація роботи міністерств, інших органів виконавчої влади (частина перша статті 113, пункт 9 статті 116) , організація, повноваження і порядок діяльності визначаються Конституцією і законами України (пункт 12 частини першої статті 92, частина друга статті 120) . Водночас у Конституції України встановлено, що Кабінет Міністрів України реалізує свою компетенцію, видаючи обов'язкові до виконання акти - постанови і розпорядження, які підписує Прем'єр-міністр України (частини перша, друга статті 117) . Таким чином, за Конституцією України Кабінет Міністрів України має реалізовувати свої повноваження, в тому числі й зі спрямування і координації роботи міністерств, інших органів виконавчої влади, виключно шляхом видання постанов та розпоряджень.