У зв'язку з необхідністю привести постанову Пленуму Верховного Суду України від 26 березня 1999 р. N 6 "Про практику застосування судами застави як запобіжного заходу" у відповідність із кримінально-процесуальним законодавством Пленум Верховного Суду України

Внести до постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 березня 1999 р. N 6 "Про практику застосування судами застави як запобіжного заходу" такі зміни і доповнення:

1. У п. 1:

друге речення абзацу першого викласти в такій редакції: "З огляду на це суди на стадії досудового розслідування кримінальної справи, вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу чи продовження строків тримання під вартою, а також на стадіях попереднього і судового розгляду справи повинні за наявності відповідних підстав застосовувати заставу за клопотанням обвинуваченого (підсудного), його законного представника чи захисника, заставодавця, прокурора або за власною ініціативою";

в абзаці другому слова і цифри "п. 7 ст. 242 КПК у стадії віддання обвинуваченого до суду" замінити словами й цифрами "п. 4 ч. 1 ст. 237 КПК при попередньому розгляді справи", а слово "попереднього" - словом "досудового";

в абзаці третьому слова "у стадії віддання до суду" замінити словами "під час попереднього розгляду справи".

2. У п. 2:

в абзаці першому слова "характеру та ступеня тяжкості вчиненого злочину, даних про особу, яка притягується до відповідальності, й інших обставин справи" замінити словами й цифрами "обставин, зазначених у ст. 150 КПК,";

абзац другий замінити трьома новими абзацами, які викласти в такій редакції:

"Якщо на стадії досудового розслідування кримінальної справи під час розгляду подання про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту чи продовження строку тримання під вартою, а також на стадіях попереднього та судового розгляду справи суддя (суд) дійшов висновку, що належну процесуальну поведінку підозрюваного (обвинуваченого, підсудного) чи виконання ним процесуальних обов'язків можливо забезпечити лише за умови обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді застави або тримання під вартою, він, визначивши розмір застави, повинен з'ясувати, чи бажає підозрюваний (обвинувачений, підсудний), щоб до нього було застосовано такий вид запобіжного заходу, і чи є у нього відповідні кошти чи інші матеріальні цінності. У разі потреби підозрюваному (обвинуваченому, підсудному) має бути надано можливість з'ясувати останнє питання у близьких йому осіб.