У порядку інформації та для врахування у розгляді справ надсилається огляд вирішених господарськими судами спорів у справах, пов'язаних із захистом права на комерційне найменування, судові рішення в яких переглянуто в касаційному порядку Вищим господарським судом України.

1. Питання про суттєву відмінність індивідуальних назв сторін може мати юридичне значення для правильного вирішення спору, якщо їх загальні назви є ідентичними. Якщо ж загальні назви сторін є різними, підстав для задоволення позову про заборону використання певної назви немає.

Молодіжна громадська організація "Асоціація..." (далі - Молодіжна громадська організація) звернулася до господарського суду з позовом до К...ої міськрайонної молодіжної організації "Асоціація..." (далі - К...а міськрайонна молодіжна організація) про заборону використання назви "Асоціація..." та спонукання змінити індивідуальну назву, яка виключала б поєднання слів "Асоціація...", шляхом внесення та реєстрації відповідних змін до статуту.

Рішенням місцевого господарського суду, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду, в позові відмовлено. Зазначені рішення судових інстанцій з посиланням на приписи частини другої статті 12-1 Закону України "Про об'єднання громадян", статті 90 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), частини другої статті 35 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) мотивовані наявністю преюдиціального факту про нетотожність найменувань сторін.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Молодіжна громадська організація просила скасувати рішення місцевого господарського суду і постанову апеляційного господарського суду з цієї справи та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Скаргу з посиланням на приписи статей 90, 489 ЦК України, статей 33, 159 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 3, 12-1 Закону України "Про об'єднання громадян", статті 2 Закону України "Про молодіжні та дитячі громадські організації" було мотивовано тим, що попередніми судовими інстанціями не досліджено індивідуальні назви сторін, які є тотожними, а тому позивач з посиланням на більш ранній термін реєстрації свого об'єднання, ніж відповідача, вимагає захисту права на назву свого об'єднання.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судовими інстанціями у справі встановлено, що:

- згідно з протоколом Конференції Асоціації захисту прав молоді Волині від 25.10.2004 N 7 та протоколом засідання Ради обласної Асоціації від 17.09.2004 N 6 прийнято рішення про виключення К...ої міськрайонної молодіжної організації з членів Асоціації на підставі пунктів 3.3, 3.7, 3.8 Статуту та про заборону відповідачеві використовувати назву та символіку Асоціації;

- згідно з преюдиціальним фактом, встановленим рішенням місцевого господарського суду в іншій справі, яке набрало законної сили, Молодіжна громадська організація та К...ка міськрайонна молодіжна організація мають різні назви;

- позивач має назву "Асоціація...", а не молодіжна громадська організація "Асоціація..." відповідно до пункту 1.1 Статуту, зареєстрованого у Волинському облуправлінні юстиції від 03.11.99 за N 277;

- рішенням К...го районного управління юстиції від 07.03.2002 N Н зареєстровано К...ку міськрайонну молодіжну організацію "Асоціація...".

Причиною спору зі справи стало питання про правомірність надання позивачеві судового захисту способом заборони відповідачу використовувати індивідуальну назву позивача "Асоціація...".

Попередніми судовими інстанціями допущено неправильне застосування норми процесуального права, проте ця помилка не може вважатися достатньою підставою для скасування судових рішень у справі.

Відповідно до частини 5 статті 90 ЦК юридична особа не має права використовувати найменування іншої юридичної особи.

Відповідно частини другої статті 12-1 Закону України "Про об'єднання громадян" назва об'єднання громадян повинна складатися з двох частин - загальної та індивідуальної. Загальна назва (партія, рух, конгрес, союз, спілка, об'єднання, фонд, фундація, асоціація, товариство тощо) може бути однаковою у різних об'єднань громадян. Індивідуальна назва об'єднання громадян є обов'язковою і повинна бути суттєво відмінною від індивідуальних назв зареєстрованих в установленому порядку об'єднань громадян з такою ж загальною назвою.

Згідно з частиною четвертою статті 12-1 цього Закону об'єднання громадян, зареєстроване у встановленому порядку, має виключне право на використання своєї назви. Використання назви об'єднання громадян фізичними та юридичними особами, які не належать до об'єднання громадян, для цілей, не пов'язаних з діяльністю цього об'єднання, забороняється.

Попередні судові інстанції дійшли помилкового висновку щодо наявності преюдиціального факту нетотожності найменувань сторін зі справи, оскільки неправильно застосували припис частини другої статті 35 ГПК України, відповідно до якої факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Сторонами у справі, рішенням з якої встановлено преюдиціальний факт, були Асоціація захисту прав молоді Волині як позивач та К...е районне управління юстиції як відповідач, а К..ка міськрайонна молодіжна організація - лише третьою особою на стороні відповідача. Отже, дані про нетотожність найменувань сторін з цієї справи не можна вважати преюдиціальним фактом. До того ж у судових рішеннях із названої справи не зазначено про дослідження саме індивідуальних назв Молодіжної громадської організації та К..ої міськрайонної молодіжної організації.

Попередніми судовими інстанціями не досліджувалися фактичні дані про суттєву відмінність індивідуальних назв сторін спору, проте ними відповідно до вимог норм ГПК України встановлено нетотожність загальних назв сторін зі справи. Відповідно до змісту частини другої статті 12-1 Закону України "Про об'єднання громадян" питання про суттєву відмінність індивідуальних назв сторін може мати юридичне значення для правильного вирішення спору, якщо їх загальні назви є ідентичними. Однак, як встановлено попередніми судовими інстанціями, загальні назви сторін даного спору є різними. Тому немає підстав для задоволення позову у цій справі.

До спірних відносин сторін у цій справі не можуть застосовуватись положення статей частин 2 статті 90, статей 489-491 ЦК України, статей 33, 159 ГК України, оскільки комерційні найменування можуть мати лише підприємницькі товариства, а не громадські організації.

У зв'язку з викладеним Вищий господарський суд України касаційну скаргу Молодіжної громадської організації залишив без задоволення, а рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду - без змін.

2. Суд не повинен встановлювати схожість або тотожність комерційних найменувань на власний розсуд: для роз'яснення відповідних питань слід призначати судову експертизу.

Закрите акціонерне товариство "Трудовий колектив К...го підприємства по виробництву бактерійних препаратів "Б...а" звернулося до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Б...а" про усунення порушень прав на комерційне найменування; треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Б...а", Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація.

Ухвалою місцевого господарського суду провадження у справі було зупинено на підставі пункту 1 частини другої статті 79 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в зв'язку з призначенням судової експертизи для з'ясування питання щодо тотожності спірних комерційних найменувань.

Постановою апеляційного господарського суду ухвалу місцевого господарського суду залишено без змін з мотивів обґрунтованості призначення судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності та правомірності зупинення провадження у даній справі.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України відповідач просив скасувати зазначені судові акти попередніх інстанцій в частині зупинення провадження у справі, посилаючись на те, що з огляду на приписи частини другої статті 79 ГПК України зупинення провадження у справі не є обов'язковим у випадку призначення судової експертизи.