Міністерство зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України розглянуло листа Державної митної служби України N 11/6-7473 від 06.08.97 р. стосовно можливості визнання зовнішньоекономічними договорів, укладених між представництвами іноземних фірм в Україні і самими фірмами, і повідомляє.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" зовнішньоекономічний договір - це матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів.

Оскільки представництво іноземної фірми в Україні не є юридичною особою і не займається самостійно комерційною діяльністю (наказ МЗЕЗТ N 30 від 18.01.96 р., зареєстрований в Міністерстві юстиції України 24.01.96 р. за N 34/1059) , то, відповідно, і договір, укладений між представництвом (яке не є суб'єктом ЗЕД згідно Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність") та інофірмою, інтереси якої репрезентує це представництво, не може бути визнаним зовнішньоекономічним договором.

На нашу думку, представництва іноземних фірм в Україні мають працювати за договорами доручення, згідно з якими власником товару залишається фірма (а не представництво, що виступає в ролі посередника), і фірма несе матеріальну відповідальність за дії свого представника. До речі, договори консигнації, про які згадується у листі ДМС України, є одним із варіантів договору доручення.

Крім того, слід зауважити, що відповідно до ст. 4 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" посередницькі операції (на підставі агентських договорів, договорів комісії та договорів доручення) здійснюються без обмежень.