Відповідно до статті 12 Арбітражного процесуального Кодексу України арбітражний суд вирішує всі господарські спори, що виникають між юридичними особами, крім, зокрема, тих, вирішення яких відповідно до законів України віднесено до відання інших органів.

Як показує практика, незважаючи на відсутність законів України, які б регламентували питання про вирішення спорів, що виникають при укладанні договорів на ярмарках оптового продажу товарів, ярмаркоми створюють арбітражі по вирішенню таких спорів.

У зв'язку з відсутністю законів України про віднесення до компетенції ярмаркомів вирішення зазначених господарських спорів, створення арбітражів ярмаркому слід визнати противоправним, а їх рішення з господарського спору неправосудним.

Відповідно до статті 62 Арбітражного процесуального Кодексу України арбітражний суд відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо у провадженні іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, є справа зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет із тих же підстав або є рішення цих органів з такого спору.

Отже, оскільки законодавством України вирішення господарських спорів до компетенції ярмаркому не віднесено, у арбітражного суду немає правових підстав відмовляти у прийнятті позовної заяви на підставі п.2 статті 62 Арбітражного процесуального Кодексу України з посиланням на те, що господарський спір вирішений арбітражем ярмаркому.

Ярмарком може рекомендувати підприємствам і організаціям список осіб для обрання їх третейськими суддями.

Тільки у випадках вирішення спору третейським судом відповідно до чинного Положення про третейський суд позовна заява зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет, із тих же підстав не підлягає розгляду в арбітражних судах України.