Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого, судді Кочана В.М., суддів: Шелест С.Б., Кишинського М.І., секретаря судового засідання Стріхи В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Національного агентства України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів, Державної інспекції з енергозбереження, третя особа на стороні відповідача: ОСОБА_2, про визнання неправомірним та скасування розпорядження Кабінету Міністрів України N 1256-р від 24.09.2008 року про звільнення з роботи, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати протиправним та скасувати розпорядження Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 року N 1256-р "Про звільнення ОСОБА_1 з посади ІНФОРМАЦІЯ_1"; поновити його на роботі на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1 з 29 вересня 2008 року; стягнути з Державної інспекції з енергозбереження на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 29.09.2008 року по день прийняття рішення.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали і пояснили, що позивач розпорядженням КМ України N 555-р від 25 липня 2007 року був призначений на посаду ІНФОРМАЦІЯ_1.

24.09.2008 року Кабінетом Міністрів України видано розпорядження N 1256-р про звільнення позивача з посади ІНФОРМАЦІЯ_1.

На думку позивача та його представника, оскаржуване розпорядження є протиправним, оскільки правові підстави для звільнення позивача були відсутні, а зі змісту розпорядження не вбачається, відповідно до якої норми Кодексу законів про працю чи Закону України "Про державну службу" відбулось звільнення.

Представник КМ України проти задоволення позову заперечила і пояснила, що оскаржуване розпорядження видано відповідачем у межах повноважень та у відповідності до подання голови Національного агентства України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів, з якого слідує, що позивач внаслідок неналежного виконання своїх посадових обов'язків не відповідає займаній посаді.

Представники Національного агентства України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів та Державної інспекції з енергозбереження заперечили проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що позивач порушив вимоги Закону України "Про державну службу", не належно виконував свої посадові обов'язки, що призвело до заподіяння шкоди державі, а отже звільнення з роботи позивача відбулось правомірно.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

Згідно пп. 3 ч. 6 ст. 23 Закону України "Про Кабінет Міністрів України", п. 6 Положення про Державну інспекцію з енергозбереження Кабінет Міністрів України призначає на посаду та звільняє з посади за поданням Голови НАЕР ІНФОРМАЦІЯ_1.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 розпорядженням Кабінету Міністрів України N 555-р від 25 липня 2007 року був призначений на посаду ІНФОРМАЦІЯ_1.

24.09.2008 року Кабінетом Міністрів України видано розпорядження N 1256-р про звільнення позивача з посади ІНФОРМАЦІЯ_1.

У оскаржуваному розпорядженні не зазначено будь-яких обґрунтувань та не зазначено підстави звільнення позивача з посади ІНФОРМАЦІЯ_1.

З подання Голови Національного агентства України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів від 11.09.2008 року на звільнення позивача з роботи слідує, що позивач недостатньо контролює ефективність перевірок та перерахування штрафних санкцій, а дії позивача несумісні зі статусом першого заступника керівника центрального органу виконавчої влади.

Відносини, пов'язані з прийняттям та звільненням з роботи державних службовців врегульовані законодавством України про працю та Законом України "Про державну службу".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державну службу" державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про державну службу" посадовими особами відповідно до цього Закону вважаються керівники та заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій.

Згідно преамбули Закону України "Про державну службу", цей Закон регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу та визначає загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок розгляду відповідачем питань щодо призначення та звільнення з посад державних службовців, призначення та звільнення яких віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, врегульований Порядком розгляду питань, пов'язаних з призначенням на посади та звільненням з посад керівників центральних і місцевих органів виконавчої влади, торговельно-економічних місій у складі закордонних дипломатичних установ України, державних підприємств та їх об'єднань, керівників самостійних структурних підрозділів центральних органів виконавчої влади, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.2007 року N 880 (далі - Порядок).

Згідно пп. 1 п. 1 Порядку він застосовується під час розгляду питань щодо призначення на посаду та звільнення з посади керівників центральних органів виконавчої влади, їх перших заступників та заступників.

Це означає, що при вирішенні питання про звільнення позивача відповідач обов'язково мав керуватися Порядком.

Згідно п. 6 Порядку питання щодо призначення на посаду та звільнення з посади осіб, зазначених у пункті 1 цього Порядку, розглядається після надходження подання разом з документами, зазначеними у пункті 12 цього Порядку, за результатами співбесід і спеціальної перевірки відомостей, що подають кандидати на зайняття посад державних службовців.

Відповідно до п. 14 Порядку у разі внесення пропозиції щодо звільнення з посади у поданні обґрунтовуються причини неможливості перебування особи на займаній посаді. До подання додаються проект рішення про звільнення з посади, завізований керівником відповідного органу, заява особи про звільнення за власним бажанням або пояснення особи, що звільняється за порушення трудової дисципліни, у разі потреби - матеріали службового розслідування, медична довідка, інші документи, що безпосередньо стосуються справи.