У порядку інформації доводиться до відома позиція Вищого арбітражного суду України з деяких питань, пов'язаних із застосуванням у вирішенні спорів норм чинного законодавства.

1. Спори за участю податкових органів.

1.1. Хто є платником податку на додану вартість з операцій, пов'язаних з продажем електроенергії на митній території України?

Відповідно до пункту 11.6 статті 11 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон) до 1 січня 2000 року діяли положення Закону, які встановлювали оподаткування операцій з продажу електроенергії податком на додану вартість за нульовою ставкою.

Починаючи з цієї дати на операції з продажу на митній території України електроенергії поширюються вимоги пункту 6.1 статті 6 Закону, що передбачають оподаткування цих операцій за ставкою 20 відсотків.

Платником податку з таких операцій, тобто особою, яка згідно з пунктом 1.3 статті 1 Закону зобов'язана утримувати та вносити до бюджету податок на додану вартість, є продавець електроенергії.

1.2. Чи застосовуються до платників податку фінансові санкції за завищення у податковій декларації суми податкового кредиту?

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у разі, коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на непідтверджену суму податкового кредиту.

Оскільки названим Законом не встановлено відповідальність за завищення у податковій декларації суми податкового кредиту, то фінансові санкції за таке порушення можуть застосовуватись на підставі пункту 7 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні".

1.3. Чи сплачує суб'єкт підприємницької діяльності податок на додану вартість з операцій ввезення (пересилання) товарів на митну територію України, якщо він сплачує єдиний податок за ставкою 10 відсотків суми виручки від реалізації продукції?

Згідно з приписами статті 3 Указу Президента України від 03.07.98 N 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (у редакції Указу Президента України від 28.06.99 N 746/99) суб'єкт підприємницької діяльності не є платником податку на додану вартість, якщо ним прийнято рішення сплачувати єдиний податок за ставкою 10-відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), за винятком акцизного збору.

Отже за змістом зазначеного Указу передбачено звільнення суб'єктів малого підприємництва від сплати податку на додану вартість лише з операцій реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), а не з операцій ввезення (пересилання) товарів на митну територію України (підпункт 3.1.2 пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість"), тому такий податок сплачується суб'єктами підприємницької діяльності на загальних підставах відповідно до чинного законодавства.

1.4. У якому порядку задовольняються вимоги щодо сплати податків, зборів (інших обов'язкових платежів), після прийняття арбітражним судом постанови про визнання боржника банкрутом?

Відповідно до статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з дня прийняття арбітражним судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за усіма видами заборгованості банкрута.

Що ж до вимог, пов'язаних із стягненням сум податків і зборів (інших обов'язкових платежів), нарахованих після прийняття арбітражним судом постанови про визнання боржника банкрутом, то їх визнання та задоволення може здійснюватись на загальних підставах, визначених названим Законом.

1.5. Чи звільняються від оподаткування операції, пов'язані з погашенням цінних паперів?

Відповідно до підпункту 7.9.1 пункту 7.9 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню, зокрема, операції, пов'язані з поверненням платнику податку коштів або майна з довірчого управління, а також основної суми депозиту (вкладу), у тому числі шляхом погашення (викупу) ощадних (депозитних) сертифікатів, або з інших строкових чи довірчих рахунків, відкритих іншими особами на користь такого платника податку, у тому числі шляхом погашення облігацій, векселів чи інвестиційних сертифікатів.

Названий Закон не дає визначення терміну "погашення цінного паперу". Таке визначення вміщено у пункті 3.4 Положення про депозитарну діяльність, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 26.05.98 N 61, за яким погашення цінного паперу є сукупність дій емітента щодо припинення обігу цінних паперів та їх анулювання відповідно до умов випуску.

2. Чи можна звертати стягнення на майно підприємств, які включені до переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації?

Чинне законодавство, у тому числі Цивільний кодекс України, Закони України "Про власність", "Про підприємства в Україні", "Про господарські товариства", "Про приватизацію державного майна" тощо, не ставить можливість звернення стягнення на майно підприємства - боржника за рішенням суду у залежність від тієї обставини, чи належить відповідне підприємство до об'єктів, що не підлягають приватизації.