1. Правова система ipLex360
  2. Законодавство
  3. Лист


ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ОГЛЯДОВИЙ ЛИСТ
18.02.2013 № 01-06/374/2013
Господарські суди України
Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України)
( Із змінами, внесеними згідно з Листом Вищого господарського суду № 01-06/473/2013 від 12.03.2013 )
У порядку інформації та для врахування у розгляді справ надсилається огляд вирішених господарськими судами спорів, судові рішення в яких переглянуто в касаційному порядку Вищим господарським судом України.
1. Договір підряду може бути укладений у спрощений спосіб шляхом підписання актів здачі-приймання виконаних робіт.
Замовник звернувся до підрядника з позовом про стягнення заборгованості. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням підрядником зобов'язань за договором підряду, укладеним у спрощений спосіб шляхом підписання актів здачі-приймання виконаних робіт.
Залишаючи без змін рішення господарських судів першої та апеляційної інстанцій, якими задоволено позовні вимоги, Вищий господарський суд України зазначив таке.
Згідно з частиною першою статті 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Таким чином, підписання актів здачі-приймання виконаних робіт свідчить про укладення договору підряду у спрощений спосіб, і цей договір є підставою для виникнення у його сторін майново-господарських зобов'язань (див. постанову Вищого господарського суду України від 11.05.2012 № 21/5005/14068/2011).
( Пункт 2 відкликано на підставі Листа Вищого господарського суду № 01-06/473/2013 від 12.03.2013 )
3. Договір підряду припиняється, а підстави для його розірвання у судовому порядку відсутні, якщо замовник відмовився від нього згідно із статтею 849 ЦК України.
Замовник звернувся до місцевого господарського суду з позовом до підрядника з вимогою розірвати укладений між ними договір підряду.
Позовні вимоги мотивовані тим, що підрядник не виконав частину передбачених договором робіт у встановлений строк.
Підрядник заявлені вимоги не визнав, посилаючись на те, що замовник не виконав передбачених договором обов'язків щодо внесення попередньої оплати та передачі документів (затвердженої проектної та робочої документації на виконання робіт), у зв'язку з чим виконати роботи в строк було неможливо.
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що невиконання підрядником передбачених договором підряду робіт у встановлений строк є підставою для його розірвання згідно з частиною другою статті 651 ЦК України.
Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що підрядник не міг виконати роботи в строк у зв'язку з тим, що замовник не виконав своїх обов'язків щодо внесення попередньої оплати та передачі документів.
Господарські суди також дійшли висновку, що договір підряду може бути розірваний лише у судовому порядку у зв'язку з істотним порушенням договору (стаття 651 ЦК України) або істотною зміною обставин (частина друга статті 652 ЦК України).
Вищий господарський суд України судові рішення попередніх інстанцій скасував, провадження у справі припинив, зазначивши таке.
Згідно з частиною четвертою статті 849 ЦК України замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитись від договору підряду, виплативши підряднику плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.
Таким чином, законом замовнику надано право відмовитися в односторонньому порядку від договору у будь-який час до закінчення роботи, і встановлене цією нормою право не може бути обмежене.
Частиною третьою статті 651 ЦК України передбачено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Відповідно до частини другої статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
Оскільки замовник на підставі статті 849 ЦК України відмовився від договору, надіславши підряднику лист-вимогу про розірвання договору підряду, і така одностороння відмова від договору не потребує узгодження з підрядником, то договір є припиненим, а предмет спору у даній справі відсутній (див. постанову Вищого господарського суду України від 23.05.2012 № 5010/1495/2011-18/65).
4. Претензія, у якій міститься прохання розглянути її та розірвати договір, є пропозицією розірвати договір в порядку, передбаченому статтею 188 ГК України, а не відмовою від нього за правилами, встановленими статтею 849 ЦК України.
Замовник звернувся до місцевого господарського суду з позовом до підрядника з вимогою стягнути з останнього на підставі статті 1212 ЦК України суму внесеної попередньої оплати.
Позовні вимоги обґрунтовані частковим не виконанням підрядником робіт за договором.
Рішенням місцевого господарського суду, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду, відмовлено у задоволенні позову з підстав відсутності у замовника права відмовитись від договору підряду згідно зі статтею 849 ЦК України з урахуванням закінчення строку виконання робіт. Крім того, господарські суди зазначили про відсутність підстав для повернення сплаченої суми попередньої оплати на підставі статті 1212 ЦК України, з огляду на наявність чинного договору підряду.
Вищий господарський суд України, залишаючи без змін рішення господарських судів попередніх інстанцій, зазначив таке.
Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. При цьому в силу частини другої цієї статті зазначені положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

................
Перейти до повного тексту