- Правова система ipLex360
- Законодавство
- Рішення
ВЕРХОВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
Іменем України
19.05.2020 |
справа № 9901/226/19 адміністративне провадження № П/9901/557/19 |
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Тацій Л.В.,
суддів Бевзенка В.М., Єзерова А. А., Желєзного І.В., Стеценка С. Г.,
за участю:
секретаря судового засідання - Ступак Ю.А.,
позивача - ОСОБА_1
представників позивача -Пашиніна О.А., Порайко А.М.
представника відповідача - Пантюхова Л.Р.,
представника третьої особи - Лапоша Д.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 до Президента України, третя особа - Національна академія державного управління при Президентові України, про визнання протиправним і нечинним Указу Президента України, -
ВСТАНОВИЛА:
У травні 2019 року ОСОБА_1 (надалі також - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Президента України (надалі також - відповідач), третя особа - Національна академія державного управління при Президентові України (надалі також- Національна академія), у якому просить:
- визнати протиправним та нечинним повністю Указ Президента України від 05 квітня 2019 року
№ 105/2019 "Про звільнення ОСОБА_2 з посади президента Національної академії державного управління при Президентові України";
- поновити його на посаді президента Національної академії з 06 квітня 2019 року та допустити в цій частині негайне виконання.
На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що Президент України видав спірний
Указ з порушенням вимог ст.
51,
38 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), через те, що позивач відкликав заяву про звільнення за власним бажанням від 01 квітня 2019 року до спливу двотижневого строку від дати її подання, протягом якого йому гарантується збереження права на залишення на роботі. Також, за позицією ОСОБА_1, він відкликав свою заяву про звільнення з посади за власним бажанням раніше, ніж Президент України підписав
Указ про його звільнення.
07 травня 2019 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду постановив ухвалу про відкриття провадження у цій справі і вирішив розглядати цю справу за правилами спрощеного позовного провадження колегією суддів у складі п'яти суддів.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 02 липня 2019 року закрив провадження у справі у зв'язку з тим, що цей спір виник у сфері трудових відносин між позивачем та роботодавцем, а тому належить до юрисдикції цивільних судів.
Велика Палата Верховного Суду постановою від 11 вересня 2019 року скасувала зазначену вище ухвалу суду першої інстанції та передала цю справу до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для продовження розгляду.
За позицією Великої Палати Верховного Суду, право на оскарження індивідуального акта суб'єкта владних повноважень надано особі, щодо якої цей акт прийнятий або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується, чи спрямований на виникнення певних юридичних наслідків. Це право має бути реалізоване в рамках адміністративного судочинства.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 12 листопада 2019 року продовжив розгляд справи № 9901/226/19 за позовом ОСОБА_1 до Президента України, третя особа - Національна академія, про визнання протиправним та нечинним Указу і призначила цю справу в судове засідання в порядку спрощеного позовного провадження.
В судовому засіданні, призначеному на 16.03.2020 оголошено перерву до 18.05.2020 на 10:00 годину.
Розпорядженням в.о заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 21.04.2020 № 631/0/78-20 призначено повторний автоматизований розподіл цієї судової справи між суддями у зв'язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 09.04.2020 № 923/0/15-20 "Про звільнення ОСОБА_3 з посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зв'язку з поданням заяви про відставку".
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.04.2020 визначено склад колегії суддів для розгляду справи: Тацій Л.В.- головуючий суддя, судді: Бевзенко В.М., Єзеров А.А., Желєзний І.В., Стеценко С.Г.
Ухвалою Верховного Суду від 22 квітня 2020 року прийнято справу до провадження та розпочато її розгляд спочатку за правилами спрощеного провадження. Призначено справу до розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на 18 травня 2020 року о 12:00 годині.
В судовому засіданні 18.05.2020 оголошено перерву до 19.05.2020 до 12:00 години.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому стверджує, що заява ОСОБА_1 від 05 квітня 2019 року надійшла до Президента України вже після вирішення поданої позивачем 01 квітня 2019 року заяви про звільнення та набрання чинності Указу
№ 105/2019, а тому у відповідача були відсутні правові підстави для вчинення будь-яких дій щодо реалізації заяви позивача від 05 квітня 2019 року. Окрім того, відповідачем до Суду подавались письмові пояснення, у яких додатково викладено, що оскаржуваний Указ Президента України підписаний фактично до 5 квітня 2019 року.
Від третьої особи надійшли письмові пояснення щодо цієї справи, у яких серед іншого зазначено про те, що Указ передано Національній академії державного управління при Президентові України 12 квітня 2019 року і наказ про припинення повноважень ОСОБА_1. (від 17 травня 2019 року № 280-ос) видано на підставі Указу після того, як позивач 17 травня 2019 року закрив листок непрацездатності.
У судовому засіданні позивач та представники позивача підтримали позовну заяву та просили її задовольнити з викладених у ній мотивів. Вказали, що Указ Президента України від 05 квітня 2019 року
№ 105/2019 є незаконним та протиправним.
Представник відповідача заперечував проти вимог позивача й зазначив, що доводи позову не ґрунтуються на вимогах законодавства. За позицією відповідача, стаття
38 Кодексу законів про працю України перш за все направлена на захист прав роботодавця, ніж працівника. Щодо порушення процедури прийняття оскаржуваного Указу, представник відповідача зазначила, що положення Інструкції з діловодства, на які посилається позивач стосуються нормативних актів та порядку розгляду проектів нормативних актів, які вносяться Президенту України, в даному випадку відповідачем розглянутий документ, поданий йому особисто.
Представник третьої особи в судовому засіданні пояснив, що 17.05.2019, після надання лікарняного листка ОСОБА_1, третьою особою видано наказ про припинення повноважень позивача як президента Національної академії державного управління при Президентові України з 5 квітня 2019 року. На уточнююче запитання Суду третя особа також пояснив, що за лікарняним листком, наданим 17 травня 2019 року, позивач мав приступити до роботи 18.05.2019.
Перевіривши матеріали позовної заяви, усебічно й повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується цей позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, колегія суддів встановила таке.
Президент України Указом від 31 серпня 2016 року
№ 375/2016 призначив ОСОБА_1 президентом Національної академії.
Відповідно до наказу Національної академії від 01 вересня 2016 року № 460-ос позивач приступив до виконання обов'язків президента Національної академії.
01 квітня 2019 року ОСОБА_1 подав Президентові України ОСОБА_4 заяву про звільнення із займаної посади за власним бажанням.
Згідно зі штампом вхідної кореспонденції Адміністрації Президента України № 505/15269-01 вказана заява була зареєстрована 05 квітня 2019 року.
05 квітня 2019 року Президент України видав Указ
№ 105/2019, яким звільнив ОСОБА_1 з посади президента Національної академії згідно з поданою ним заявою.
З матеріалів справи також убачається, що того ж дня, 05 квітня 2019 року, ОСОБА_1 подав Президенту України заяву про відкликання своєї передньої заяви від 01 квітня 2019 року про звільнення з посади президента Національної академії за власним бажанням.
Вказані обставини стали підставою для звернення ОСОБА_1 до Верховного Суду з позовом про визнання нечинним та скасування Указу Президента України від 05 квітня 2019 року
№ 105/2019.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частин першої, другої статті
102 Конституції України Президент України є главою держави і виступає від її імені. Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.
За частиною третьою статті
106 Основного Закону Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на території України.
Згідно з пунктом 28 частини першої статті
106 Конституції України Президент України створює у межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України, для здійснення своїх повноважень консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби.
У
Рішенні Конституційного Суду України у справі № 1-17/2003 від 10 грудня 2003 року за конституційним поданням 47 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень частини першої статті
105, частини першої статті
111 Конституції України (справа щодо недоторканності та імпічменту Президента України) зазначено, що інститут Президента України ґрунтується на сукупності норм, що містяться у розділі V
Конституції України, згідно з якими Президент України визначений, зокрема, главою держави, виступає від її імені, є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.
Конституційно-правовий статус інституту Президента України базується на правилах та нормах, які регулюють положення глави держави у механізмах державного управління. Порядок діяльності Президента, повноваження, взаємодія з іншими органами державної влади та місцевого самоврядування нормативно встановлені.
Відповідно до п. 3
Положення про Адміністрацію Президента України , затвердженого Указом Президента України від 02 квітня 2010 року № 504/2010 (далі - Положення № 504/2010), основними завданнями Адміністрації є організаційне, правове, консультативне, інформаційне, експертно-аналітичне та інше забезпечення здійснення Президентом України визначених Конституцією України повноважень.
Пунктами 8, 13, 15
Положення № 504/2010 передбачено, що Адміністрація відповідно до покладених на неї завдань опрацьовує і подає на підпис Президентові України проекти указів, розпоряджень Президента України, інших документів; опрацьовує внесені в установленому порядку пропозиції з вирішення кадрових питань, що належать до повноважень Президента України, в тому числі питань призначення, погодження призначення на посади, звільнення з посад, притягнення відповідних осіб до дисциплінарної відповідальності, відставки голів місцевих державних адміністрацій веде облік таких кадрів; забезпечує контроль за виконанням указів, розпоряджень, доручень Президента України.
Указом Президента України від 30 травня 1995 р.
№ 398 була утворена Українська Академія державного управління при Президентові України.
Указом Президента України від 21 вересня 2001 року
№ 850/2001 затверджено Положення про Українську Академію державного управління при Президентові України (далі - Положення).
Указом Президента України від 21 серпня 2003 р.
№ 869 Українській Академії державного управління при Президентові України було надано статус національної з наступним перейменуванням у Національну академію державного управління при Президентові України.
Згідно з п. 1
Положення визначено, що Національна академія державного управління при Президентові України (далі - Академія) є головним державним вищим навчальним закладом у загальнонаціональній системі підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації державних службовців, посадових осіб органів місцевого самоврядування, підзвітним Президентові України. Академія здійснює освітню діяльність за IV рівнем акредитації вищих навчальних закладів в галузі освіти "Державне управління" та іншими професійно орієнтованими на державну службу та службу в органах місцевого самоврядування спеціальностями.
За приписами п. 10 згаданого
Положення передбачено, що керівника Національної академії державного управління при Президентові України призначає на посаду та звільняє з посади Президент України.
Як убачається з матеріалів справи, 01 квітня 2019 року ОСОБА_1 особисто подав Президенту України заяву про звільнення, на підставі якої 05 квітня 2019 року прийнято оскаржуваний
Указ.
Крім того, 05 квітня 2019 року позивачем подано до відповідача заяву про відкликання його заяви про звільнення від 01 квітня 2019 року.
Згідно листа Департаменту документального забезпечення від 07 лютого 2020 року № 28/8662-08 установлено, що заява позивача про звільнення надійшла до Департаменту разом із підписаним
Указом Президента України "Про звільнення ОСОБА_1 з посади президента Національної академії державного управління при Президентові України". Після опрацювання спірного
Указу така заява була зареєстрована співробітником Департаменту 05 квітня 2019 року о 19 год. 47 хв. за № 505/15269-01.
Поряд з цим, заява ОСОБА_1 про відкликання заяви про звільнення отримана співробітником Департаменту 05 квітня 2019 року о 16 год. 55 хв. за № 505/15242-01. Про наявність цієї заяви одразу повідомлено керівника Апарату Адміністрації Президента України.
Обґрунтовуючи свою позицію, ОСОБА_1 стверджує, що Президент України підписав оскаржуваний
Указ вже після надходження заяви ОСОБА_1 про відкликання заяви про звільнення, оскільки вона була зареєстрована Департаментом документального забезпечення раніше, ніж сама заява про звільнення.
З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Як вже зазначалося вище, заява позивача про звільнення з посади була отримана Президентом України безпосередньо від ОСОБА_1 01 квітня 2019 року, що не заперечується й самим позивачем.
Судом установлено, що після отримання цієї заяви Президент України як суб'єкт призначення передав таку заяву Департаменту з питань регіональної політики та децентралізації для підготовки відповідного проекту Указу.
Так, за інформацією, наданою директором з питань регіональної політики та децентралізації (службова записка від 27 лютого 2020 року № 09/13788-08) проект спірного Указу було виведено на бланк працівником зазначеного Департаменту та передано керівництву Адміністрації Президента України 01 квітня 2019 року.
Також, відповідно до пояснень, наданих Департаментом документального забезпечення (службова записка від 06 березня 2020 року № 28/15874-08) Указ Президента України
№ 105/2019 надруковано на бланку № 017676.
Відповідно до запису у Журналі обліку видачі пронумерованих бланків, бланк з таким номером було отримано завідувачем відділу Департаменту регіональної та кадрової політики Студинецькою А.О. 27 березня 2019 року.
При цьому, як установлено Судом та підтверджено матеріалами справи, а саме службовою запискою Департаменту з питань Державного Протоколу та Церемоніалу від 28 лютого 2020 року № 18/14236-08, 05 квітня 2019 року Президент України перебував у Одеській області з робочим візитом.
Відповідач у наданих Суду поясненнях повідомив, що Указ Президента України від 05 квітня 2019 року
№ 105/2019 підписаний у період з 02 по 04 квітня 2019 року, оскільки 05 квітня 2019 року цей Указ уже був переданий на реєстрацію та відповідач фізично не міг його підписати через перебування у робочій поїздці.
Проте, крім зазначених пояснень, відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок доведення правомірності оскаржуваного
Указу, не навів Суду інших обґрунтованих аргументів та не надав доказів, що спростовують доводи позивача про підписання оскаржуваного Указу 05 квітня 2019 року після надходження заяви ОСОБА_1 про відкликання його заяви про звільнення.
З приводу аргументів ОСОБА_1, що спірний
Указ прийнято з порушенням вимог
Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), а саме: його підписано до закінчення гарантованого позивачу двотижневого строку збереження права на залишення на роботі, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст.
38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмового за два тижні.
Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає звільнення трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошеного іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору ( ч. 2 ст.
38 КЗпП України).
Отже, звільнення у порядку, передбаченому статтею
38 Кодексу законів про працю України є одностороннім волевиявленням працівника, який подав заяву про звільнення за власним бажанням, через що він у будь-який момент до закінчення двотижневого строку з моменту подачі заяви може її відкликати і звільнення у такому випадку не проводиться, а також працівник не підлягає звільненню у випадку, коли цей строк закінчився, а він не залишив місце роботи і не вимагає припинення трудових відносин.
При цьому, нормами законодавства, чинними на час виникнення спірних правовідносин, не передбачено право роботодавця приймати рішення про звільнення такого працівника до закінчення вказаного двотижневого строку.
................Перейти до повного тексту