Вивчення та узагальнення судової практики свідчить про незадовільний стан правового регулювання процедури ліквідації підприємств на підставі судових рішень про визнання недійсними установчих документів таких підприємств чи рішень про їх створення.

Відповідно до пункту 1 статті 35 Закону України "Про підприємства в Україні" ліквідація підприємства здійснюється ліквідаційною комісією, яка утворюється власником або уповноваженим ним органом. Пунктом 2 цієї ж статті передбачено, що власник, суд, арбітражний суд або орган, уповноважений створювати підприємства, який прийняв рішення про ліквідацію підприємства, встановлює порядок і строки проведення ліквідації, а також строк для заяви претензій кредиторам.

Зі змісту наведеної норми випливає, зокрема, що у разі визнання арбітражним судом недійсними установчих документів або рішення про створення підприємства (абзац четвертий пункту 2 статті 34 названого Закону) чи скасування державної реєстрації підприємства як суб'єкта підприємницької діяльності (частина вісімнадцята статті 8 Закону України "Про підприємництво") саме арбітражний суд має виконати дії, пов'язані з визначенням порядку і строку проведення ліквідації підприємства. Проте законодавство, яке регулює діяльність арбітражного суду і порядок вирішення господарських спорів не містить правового механізму реалізації приписів пункту 2 згаданої статті 35 Закону України "Про підприємства в Україні".

Тому призначення ліквідаційної комісії та дії, пов'язані з її роботою, проводяться арбітражним судом виключно в межах процедури банкрутства на підставі Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". У решті ж випадків, тобто коли арбітражними судами розглядаються справи про скасування державної реєстрації підприємств, визнання недійсними їх установчих документів чи рішень про їх створення, а також про ліквідацію підприємств, і приймаються відповідні судові рішення, здійснення усіх заходів щодо ліквідації підприємства покладається на власника (власників) відповідного підприємства, якому (яким) надсилається копія рішення арбітражного суду з вимогою здійснити такі заходи.

Частиною дев'ятнадцятою статті 8 Закону України "Про підприємництво" передбачено, що скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності здійснюється органом державної реєстрації за наявності певних документів, а саме: ліквідаційного балансу, складеного і затвердженого згідно з законодавством, та інших, що підтверджують проведення заходів щодо ліквідації суб'єкта підприємницької діяльності. До цих "інших документів" належать, зокрема, довідки установ банків про закриття рахунків, довідки органів внутрішніх справ про прийняття печаток і штампів, оригінали установчих документів, свідоцтва про державну реєстрацію та ін. (пункт 34 Положення про порядок державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.98 N 740).

Однак, як свідчить судова практика, масового характеру набувають випадки, коли власники підприємств, щодо яких арбітражним судом прийнято рішення про визнання недійсними їх установчих документів чи про скасування державної реєстрації, не здійснюють заходів щодо ліквідації підприємств і не подають до органів державної реєстрації необхідних документів, внаслідок чого ці органи не можуть виключити підприємство з державного реєстру. Більше того, понад 80 відсотків відповідних арбітражних справ містять дані про відсутність відповідачів (тобто підприємств) за їх юридичною адресою і про неможливість встановити їх місцезнаходження.

В результаті не виконуються судові рішення, а головне - створюється підгрунтя для, по суті, нелегальної діяльності підприємств та всіляких зловживань. Адже підприємство, незважаючи на існування рішення суду про визнання недійсними його установчих документів чи про скасування його державної реєстрації, зберігає статус юридичної особи і повний комплект документів, штампів, печаток, який може використовуватись з протизаконною метою. До того ж таке підприємство не вносить до бюджетів та фондів встановлені законом податки, збори, інші обов'язкові платежі.

Застосування арбітражними судами заходів впливу щодо власників, які ухиляються від здійснення ліквідації підприємств, законом не передбачено.

Таким чином, надзвичайно важливе за сучасних умов господарювання питання про ліквідацію суб'єктів підприємницької діяльності на виконання рішення чи постанови арбітражного суду законодавчо практично не врегульовано (за винятком ліквідаційної процедури, здійснюваної відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

Викладене стосується і тих випадків, коли ліквідація суб'єкта підприємницької діяльності здійснюється на підставі не судового акта, а рішення самого власника (власників) підприємства. Особливі складнощі виникають у випадках, коли місцезнаходження власника (власників) підприємства, що підлягає ліквідації, взагалі невідоме, і отже не ясно, хто, власне, повинен здійснювати ліквідаційні процедури.