Кабінет Міністрів України постановою N 457 від 6 квітня 1998 року затвердив Статут залізниць України (далі - Статут).

Відповідно до статті 5 Указу Президента України від 10.06.97 N 503/97 "Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності" статут набрав чинності з моменту прийняття згаданої вище постанови.

У вирішенні спорів, пов'язаних з залізничними перевезеннями, арбітражним судам слід звернути увагу на таке.

1. Статтею 5 Статуту на Мінтранс України покладено розробку i затвердження Правил перевезення вантажів, Технічних умов навантаження i кріплення вантажів та деяких інших нормативних документів. До їх затвердження згідно з Постановою Верховної Ради України від 12.09.91 "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР" у вирішенні спорів мають застосовуватись відповідні нормативні акти Союзу РСР у частині, що не суперечить Статуту.

2. Згідно з розділом III Статуту взаємовідносини залізниць з вантажовідправниками та вантажоодержувачами будуються на договірних засадах. Форми договорів щодо організації перевезень встановлюються названими вище Правилами.

3. Відповідальність залізниці, вантажовідправників, вантажоодержувачів, транспортних, експедиторських i посередницьких організацій, представників вантажовідправника чи вантажоодержувача визначаються Статутом та окремими договорами (розділ VII Статуту).

Цим же розділом передбачено розміри відповідальності, порядок i строки звернення з претензіями та позовами, що випливають з перевезень, а також порядок i строки розгляду претензій залізницею, умови, за яких залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу i прострочки його доставки.

4.

Про викладене повідомляється у порядку інформації.