Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України про визнання окремих положень постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 року N 1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" незаконною.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що встановлення 19,91 гривні для розрахунку виплат визначених у підпункті а), б) пункту 2 Постанови N 1 в частині пенсій, додаткових пенсій, передбачених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не відповідає положенням статті 46 Конституції України, якими встановлено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідач позовні вимоги не визнає, просить відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю, оскільки оскаржуваний акт прийнятий в межах повноважень та у порядку встановленому законом, а що стосується більшого розміру виплат, ніж передбачено оскаржуваними положеннями, то зазначає, що такі зміни потягнуть за собою додаткових витрат з Державного бюджету України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, про що надано відповідне посвідчення НОМЕР_1 (категорія 2).

20.03.2007 року позивачеві видано пенсійне свідоцтво НОМЕР_2. З цього часу позивачу було призначено і він почав отримувати пенсію відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( N 796-XII від 28.02.91; далі - Закон про чорнобильців). Крім того, позивач також отримує додаткову пенсію за шкоду, заподіяну особам віднесеним до категорій 2, 3, 4.

Позивач є особою віднесеною до категорії 2, у зв'язку з цим на підставі статті 51 Закону про чорнобильців йому була призначена щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком.

Не погоджуючись з розрахунком додаткової пенсії позивач звернувся з позовом до Печерського районного суду м. Києва про зобов'язання здійснення розрахунку додаткової пенсії в повному обсязі.

Поставною від 30 серпня 2007 року Печерським районним судом м. Києва в задоволені адміністративного позову відмовлено повністю. Мотивація обумовлена тим, що розрахунок здійснювався виходячи з 19 гривень 91 коп., встановленого постановою КМ України "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" ( N 1 від 03.01.2002; далі - Постанова N 1).

17 січня 2008 року Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою щодо оскарження встановлення 19,91 гривні для розрахунку виплат визначених у підпункті а), б) пункту 2 Постанови N 1 в частині пенсій, додаткових пенсій, передбачених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Статтею 99 КАС України передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У відповідності до частини 2 статті 171 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

З огляду на те, що позивач набув з 20.03.2007 року статусу пенсіонера, вступив у відповідні правовідносини відносини і одночасно до нього був застосований відповідний нормативно-правовий акт - Постанова N 1, суд вважає, що позивачем дотримано строк звернення до суду.

Крім того, позивач зазначив, що з метою здійснення захисту своїх інтересів в частині належного розрахунку і отримання додаткової пенсії Постанова N 1 не відповідає вимогам законів України й на час отримання ним права отримання ним додаткової пенсії, тобто з 20.03.2007.

Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова N 1 від 03.01.2002 р. "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету". Пунктом 2 Постанови N 1 встановлено розмір грошової суми, а саме - 19 гривень 91 копійка, виходячи з розміру якої провадиться розрахунок пенсій, додаткових пенсій, передбачених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Частиною третьою статті 46 Конституції України встановлено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Іншими словами, пенсії та інші види соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування не можуть бути нижче від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом.

У відповідності до положень статті 46 Конституції України прийнято Закон України "Про прожитковий мінімум" ( N 966-XIV від 15.07.99 р.). Цей Закон дає визначення прожитковому мінімуму, закладає правову основу для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень.

Частиною другою статті 1 Закону України "Про прожитковий мінімум" встановлено, що прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

Статтею другою Закону "Про прожитковий мінімум" визначено, що прожитковий мінімум застосовується зокрема для:

- встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України;

- формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів.

Тобто з вищезазначеного випливає, що прожитковий мінімум є базою для розрахунку мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії за віком, інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України, та ґрунтується, зокрема, на частині 3 статті 46 Конституції, у відповідності до якої пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги не можуть бути нижчими, ніж прожитковий мінімум, встановлений законом. Крім того державний бюджет України при його формуванні ґрунтується на прожитковому мінімумі, з огляду на що, витратна частина Бюджету України не може не базуватися на прожитковому мінімумі як соціальній гарантії, встановленій Конституцією України - основним законом України, який має найвищу юридичну силу, норми якого є нормами прямої дії; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

У відповідності до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Таким чином, встановлена частиною третьою статті 46 Конституції України мінімальна соціальна гарантія для визначення пенсії та інших видів соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування, - прожитковий мінімум, який встановлюється законом, не може бути зменшений ані законом, ані підзаконним нормативно-правовим актом.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006 р. N 489-V затверджено на 2007 рік прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 492 гривні, з 1 квітня - 525 гривень, з 1 жовтня - 532 гривні та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення:

- дітей віком до 6 років: з 1 січня - 434 гривні, з 1 квітня - 463 гривні, з 1 жовтня - 470 гривень;

- дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 558 гривень, з 1 квітня - 595 гривень, з 1 жовтня - 604 гривні;

- працездатних осіб: з 1 січня - 525 гривень, з 1 квітня - 561 гривня, з 1 жовтня - 568 гривень;

- осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень.

Розміри державних соціальних гарантій на 2007 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

Діючим законодавством України на 2007 рік щодо Закону про чорнобильців не було визначено таку базу для нарахувань підвищень як мінімальна пенсія за віком. Тобто жодним нормативно-правовим актом на 2007 рік щодо Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" прямо не було визначено розмір мінімальної пенсії за віком як соціальної гарантії та бази нарахувань у відповідності до частини третьої статті 46 Конституції України.

Станом на 2007 рік Постанова N 1 діяла і визначала базу нарахування підвищень, передбачених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка становила 19 гривень 91 копійка, але не зазначала, що ця сума є мінімальною пенсією за віком. В той же час, найменший розмір прожиткового мінімуму встановлений Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" становить 380 гривень (з подальшим збільшенням) - для осіб, які втратили працездатність. Тобто найменший розмір соціальної гарантії в 2007 році, встановлений статтею 46 Конституції України як база для нарахування пенсій, соціальних виплат, які є основним джерелом існування, становить 380 гривні, менше якого ані пенсії, ані інші види соціальних виплат та допомоги (як база для розрахунку та виплати особі, що є основним для неї джерелом існування) бути не можуть.