За позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання постанови протиправною в частині, стягнення коштів судова колегія у складі: головуючий суддя О.В. Головань, судді: А.В. Літвінова, О.А. Соколова.

Обставини справи:

Позовні вимоги заявлені про визнання абзаців 1, 2 підпункту 2 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 04.04.2011 р. № 341 "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2011 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань" незаконними у зв'язку з тим, що постанова не відповідає вимогам статей 17, 22 Конституції України, рішенням Конституційного суду України № 6-рп(2007) та № 10-рп(2008) у справах по соціальному захисту ветеранів війни; стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 щорічної одноразової грошової допомоги у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком - у сумі 3360 грн. (з урахуванням уточнення до позовної заяви).

У судовому засіданні 15.08.2012 р. оголошено ухвалу про перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження згідно із ч. 6 ст. 128 КАС України , оскільки відповідачем - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області - заявлено клопотання про розгляд справи за відсутності представника; судом заслухано пояснення позивача та представника відповідача - Кабінету Міністрів України; необхідність заслухати пояснення свідка чи експерта відсутня.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

04.04.2011 р. Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 341 "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2011 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань".

Абзацами 1, 2 підпункту 2 п. 1 зазначеної постанови встановлено:

виплата у 2011 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань" здійснюється у таких розмірах:

іншим ветеранам війни, в тому числі учасникам бойових дій, із числа осіб, які брали участь у воєнних конфліктах на території інших держав у період до і після Великої Вітчизняної війни, а також іншим особам, не зазначеним у підпункті 1 цього пункту, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту":

інвалідам I групи - 730 гривень;

інвалідам II групи - 580 гривень;

інвалідам III групи - 510 гривень;

учасникам бойових дій - 460 гривень;

особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, - 730 гривень.

членам сімей, зазначеним у пункті 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а також дружинам (чоловікам) померлих інвалідів війни, які не одружилися вдруге, та дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге, - 245 гривень.

Позивач - ОСОБА_1 - просить визнати оскаржувану постанову в частині незаконною та стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області 3360 грн. з таких підстав.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є ветераном війни, учасником бойових дій згідно з посвідченням серії НОМЕР_1 від 25.07.2001 р.

Верховною Радою України був прийнятий Закон України "Про статус ветеранів війни; гарантії їх соціального захисту" № 3551-12 від 22.10.93 р., яким встановлено норму щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня учаснику боєвих дій у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком.

Статтями 17, 22 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають у збройних силах України.

Кабінет Міністрів України постановою № 341 від 04.04.2011 року "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2011 році відповідно до законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань" змінив норму розміру цієї допомоги і на цій підставі зменшив розмір виплати одноразової грошової допомоги проти норми, яка вказана у статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" з 5 мінімальних пенсій за віком (3820,00 грн. (мінімальна пенсія у розмірі 764,00 грн. х 5)) до 460,00 грн.

Як стверджує позивач, Конституційний суд України при розгляді цього питання своїми рішеннями № 6-рп(2007) від 09.07.2007 р. та № 10-рп(2008) від 22.05.2008 р. визначив свою позицію з цього приводу і дійшов висновку, що оскільки предмет закону про Держбюджет України чітко визначений у Конституції України, Кодексі, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і свобод, обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України, тоді як постанова Кабінету Міністрів України № 341 від 04.04.2011 р. прийнята на порушення вказаного висновку.

Позивач зазначає, що на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 341 від 04.04.2011 р. йому як ветерану війни, учаснику бойових дій за 2011 рік було надано одноразову грошову допомогу не в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком 3820,00 грн., а у розмірі 460 грн., тобто з недоплатою у розмірі 3360,00 грн.

На думку позивача, Кабінет Міністрів України постановою № 341 порушив матеріальні права позивача, а також та конституційне право на соціальний захист.

Відповідач - Кабінет Міністрів України - проти задоволення позовних вимог заперечив з таких підстав.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" станом на 01.01.99 р. щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.

Відповідач зазначає, що при реалізації наведеної норми Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не може братись до уваги розмір мінімальної пенсії, встановлений Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на чому наполягає позивач.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальна пенсія є державною соціальною гарантією, розмір якої визначається цим Законом.

Згідно із ч. 1 ст. 28 Закону мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Згідно із ч. 3 ст. 28 Закону мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацем першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Таким чином, розмір мінімальної пенсії для виплати згідно з Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" законодавством не визначений.

Як стверджує відповідач, за відсутності врегульованого розміру одноразової грошової допомоги, яка підлягає виплаті відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", визначення такого розміру спірною постановою Кабінету Міністрів України відповідає інтересам відповідної категорії громадян.

Статтею 7 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачені принципи пенсійного страхування, одним з яких є принцип фінансування видатків на виплату пенсій, надання соціальних послуг за рахунок страхових внесків, бюджетних коштів і коштів цільових фондів, що повністю узгоджується з положеннями статті 95 Конституції України, відповідно до якої будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків визначаються виключно Законом про Державний бюджет України. Бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами; держава прагне до збалансованості бюджету України.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Згідно із п. 5 ст. 51 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань.

На думку відповідача, підстав для визнання незаконною в частині спірної постанови відповідача немає, оскільки вона повністю відповідає чинному законодавству та прийнята в межах його повноважень.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необгрунтованими та не підлягають до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 171 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Позивач є ветераном війни, учасником бойових дій (посвідчення серії НОМЕР_1 від 25.07.2001 р.), що свідчить про наявність у нього права на оскарження постанови Кабінету Міністрів України від 04.04.2011 р. № 341 "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2011 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань" .

Щодо твердження позивача про те, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам статей 17, 22 Конституції України, суд повідомляє наступне.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 171 КАС України Окружний адміністративний суд м. Києва може оцінювати акти Кабінету Міністрів України виключно на предмет законності, тоді як їх оцінка на предмет відповідності Конституції України є компетенцією Конституційного Суду України згідно зі ст. 150 Конституції України, ст. 13 Закону України "Про Конституційний Суд України" .