З метою забезпечення однакової і правильної судової практики вважаємо за необхідне довести до відома господарських судів правові позиції, які пов'язані із застосуванням Верховним Судом України деяких норм процесуального права і знайшли відображення в його постановах.

I. 1) Справи у спорах про визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування, якими порушуються права суб'єктів господарювання на користування земельною ділянкою, підвідомчі господарським судам.

2) Визнання нечинним рішення органу місцевого самоврядування як спосіб захисту порушених прав відповідає приписам чинного законодавства.

Відкрите акціонерне товариство звернулося до господарського суду з позовом про визнання частково нечинним рішення міської ради як такого, що не відповідає вимогам статей 12, 93, 116, 140, 141, 142 Земельного кодексу України та статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" і порушує право постійного користування земельною ділянкою.

Переглядаючи постанову Вищого господарського суду України, якою відповідну справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції з посиланням на неправильне обрання позивачем способу захисту порушених прав і обов'язків, Верховний Суд України зазначив, зокрема, таке.

Предметом позову у справі є визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке суперечить законодавству та порушує права та законні інтереси, оскільки позбавляє позивача права постійного користування земельною ділянкою.

На відносини сторін у даній справі не поширюється визначена пунктом 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів, тому за приписами статей 1, 2, 12 Господарського процесуального кодексу України цей спір підлягає вирішенню господарськими судами України. До того ж обраний позивачем спосіб захисту порушених прав та законних інтересів повністю відповідає пункту 2 статті 20 Господарського кодексу України та статті 16 Цивільного кодексу України, оскільки слова "недійсний" і "нечинний" є синонімами і означають, що оспорюваний акт не має юридичної сили. У зв'язку з цим висновок щодо неправильного обрання позивачем способу захисту своїх прав і інтересів є безпідставним (постанова Верховного Суду України від 23.12.2008 N 2-8/16222-2007).

II. 1) Виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі внесення підприємства до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

2) На державну реєстрацію не подаються акти, що спрямовані на організацію виконання рішень вищестоящих органів і власних рішень міністерств, інших органів виконавчої влади, що не мають правових норм.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання Департаменту Державної виконавчої служби (далі - орган ДВС) зупинено виконавче провадження на підставі пункту 15 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку з тим, що державне підприємство - відповідача у справі господарського суду включено до Реєстру підприємств паливно - енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості згідно з Законом України від 23 червня 2005 року N 2711-IV "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" (далі - Закон).

Позивач звернувся до господарського суду зі скаргою, в якій просив визнати незаконними дії органу ДВС щодо зупинення виконавчого провадження, скасувати відповідну постанову та зобов'язати орган ДВС винести постанову про поновлення виконавчого провадження, вжити заходів до примусового виконання наказу господарського суду.