Проаналізувавши відшкодування збитків, спричинених бюджетними правопорушеннями, ГоловКРУ дійшло висновку, що низький його рівень значною мірою пояснюється неправильним трактуванням частиною контрольно-ревізійних працівників поняття "нецільове використання бюджетних коштів".

Так, згідно з частиною першою статті 119 Бюджетного кодексу України під нецільовим використанням бюджетних коштів розуміється витрачання їх на цілі, що не відповідають:

1) бюджетним призначенням, встановленим законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет;

2) виділеним бюджетним асигнуванням чи кошторису.

Перша частина цього визначення, як правило, правильно розуміється ревізорами, тому, як наслідок, при виявленні ревізіями такого роду нецільового використання бюджетних коштів уповноваженими органами вживається весь спектр встановлених законодавством заходів: призупинення бюджетних асигнувань, зупинення операцій з бюджетними коштами, зменшення асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на суму коштів, що витрачені не за цільовим призначенням, притягнення винних осіб до відповідальності (від адміністративної і дисциплінарної до кримінальної).

Водночас у другій частині цього визначення головним (ледь не єдиним) критерієм нецільового використання бюджетних коштів ревізори безпідставно вважають здійснення видатків за невідповідними кодами економічної класифікації видатків ( КЕКВ) , які визначаються для бюджетних установ кошторисом і планом асигнувань та для одержувачів бюджетних коштів - планом використання бюджетних коштів.

З цієї причини левова частка неправомірних видатків, що призводять до збитків, наразі ревізорами кваліфікуються лише як незаконні. Ця думка базується на тому, що такі видатки здійснено в рамках виділених асигнувань і відповідно до КЕКВ кошторису, при цьому упускається те, що вони здійснені з порушенням норм законодавства. Таке незаконне використання бюджетних коштів фактично відволікає їх від виконання бюджетної програми (завдання, договору), на яку вони виділялися. Відтак, повною мірою не досягається її ефективність та результативність. Саме тому ця частина незаконних видатків за своєю сутністю одночасно є нецільовим використанням бюджетних коштів.