Окружний адміністративний суд м. Києва у складі головуючого судді Саніна Б.В., суддях - Арсірію Р.О., Кобилянському К.М. при секретарі судового засідання Славковій О.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом 1. Політичної партії "Європейська партія України" 2. ОСОБА_1 3. ОСОБА_2 4. ОСОБА_3 5. Політичної партії "УДАР (Український Демократичний Альянс за Реформи) Володимира Кличка" 6. ОСОБА_6 до Кабінету Міністрів України треті особи 1. Громадська організація "Український суспільно-правовий рух: Демократія через право" 2. Політична партія "Українська Республіканська Партія" про визнання незаконним та нечинним розпорядження Кабінету Міністрів України № 905-р від 21.11.2013 р.

До Окружного адміністративного суду м. Києва надійшов адміністративний позов Політичної партії "Європейська партія України" (надалі - Позивач-1/ПП "ЄП України") до Кабінету Міністрів України (надалі - КМ України), в якому просить суд:

1. Визнати незаконним Розпорядження КМ України № 905-р від 21.11.2013 р. "Питання укладення Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їх державами-членами, з іншої сторони" (надалі - Розпорядження № 905-р).

2. Визнати нечинним Розпорядження № 905-р.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.11.2013 р. провадження по адміністративній справі № 826/18465/13-а було відкрито, призначено справу до судового розгляду та, відповідно до вимог ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), зобов'язано КМ України провести публікацію оголошення про відкриття провадження в адміністративній справі у виданні, в якому Розпорядження № 905-р було або мало бути офіційно оприлюдненим.

10.12.2013 р. в судовому засіданні було задоволено клопотання Громадської організації "Український суспільно-правовий рух: Демократія через право" та Політичної партії "Українська Республіканська Партія" та залучено їх в якості третіх осіб без самостійних вимог на стороні Позивача-1.

Ухвалами Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.12.2013 р., від 23.12.2013 р. та від 03.02.2014 р. в одне провадження із справою № 826/18465/13-а об'єднувались для спільного розгляду та вирішення інші адміністративні справи, зокрема:

- № 826/18632/13-а, за позовом гр. ОСОБА_1 (надалі - Позивач-2/ОСОБА_1) до Кабінету Міністрів України, в якому Позивач-2 просить: визнати незаконним та нечинним Розпорядження № 905-р; скасувати Розпорядження № 905-р;

- № 826/19522/13-а, за позовом гр. ОСОБА_2 (надалі - Позивач-3/ОСОБА_2) до КМ України, в якому просить: визнати протиправними дії КМ України та такими, що вчинені з перевищенням повноважень; визнати незаконним Розпорядження № 905-р та скасувати його; стягнути з КМ України на користь Позивача судовий збір за подання позову та клопотання;

- № 826/18557/13-а, за позовом ОСОБА_3 (надалі - Позивач-4/ОСОБА_3) до КМ України, в якому Позивач-4 просить (з врахуванням уточнених позовних вимог): визнати протиправним та нечинним Розпорядження № 905-р; визнати відсутність компетенції КМ України в частині прийняття рішення про призупинення процесу підготовки до укладення Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їх державами-членами, з іншої сторони (надалі - Угода про асоціацію), і дію рішення КМ України від 18.09.2013 р. "Про підготовку до підписання проекту Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом і його державами-членами, з іншої сторони" (надалі - Рішення від 18.09.2013 р.), - станом на момент прийняття Розпорядження № 905-р; визнати протиправною бездіяльність КМ України в частині невиконання вимоги ч. 5 ст. 53 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" щодо попереднього оприлюднення проекту Розпорядження № 905-р; визнати протиправними дії КМ України щодо ініціювання прийняття акту про призупинення процесу підготовки до укладання Угоди про асоціацію і дію Рішення від 18.09.2013 р. - формі Розпорядження № 905-р; визнати протиправними дії КМ України щодо підготовки акту про призупинення процесу підготовки до укладення Угоди про асоціацію і дію Рішення від 18.09.2013 р. - у формі проекту Розпорядження № 905-р; визнати протиправними дії КМ України щодо голосування за прийняття акту про призупинення процесу підготовки до укладення Угоди про асоціацію і дію Рішення від 18.09.2013 р. - у формі Розпорядження № 905-р;

- № 826/19564/13-а, за позовом гр. ОСОБА_8 до КМ України, в якому позивач просить: визнати ч. 1 Розпорядження № 905-р незаконною; стягнути з КМ України на користь позивача судові витрати;

- № 826/19907/13-а, за позовом Політичної партії "УДАР (Український Демократичний Альянс за Реформи) Віталія Кличка" (надалі - Позивач-5/ПП "УДАР") до КМ України, в якому ПП "Удар" просить: визнати відсутність повноважень у КМ України самостійно визначати напрям зовнішньої політики України шляхом прийняття рішення про зупинення процесу підготовки до укладення Угоди про асоціацію; визнати незаконним та скасувати Розпорядження № 905-р; визнати протиправною бездіяльність КМ України щодо незабезпечення державного суверенітету і економічної самостійності України, здійснення зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України актів Президента України; зобов'язати КМ України невідкладно вчинити всі необхідні дії щодо підготовки до укладення Угоди про асоціацію;

- № 826/278/14, за позовом ОСОБА_6 (надалі - Позивач-6/ОСОБА_10) до КМ України, в якому просить визнати протиправним та скасувати Розпорядження № 905-р.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.02.2014 р., в зв'язку із повторною неявкою до суду без поважних причин, адміністративний позов ОСОБА_8 було залишено без розгляду.

В судове засідання з'явились представники Позивача-1, які адміністративний позов підтримують в повному обсязі, просять позовні вимоги задовольнити, зокрема зазначають про порушення Відповідачем положень Конституції України (в редакції, чинній на момент винесення Розпорядження № 905-р), Закону України "Про засади внутрішньої і зовнішньої політики" № 2411-VI від 01.07.2010 р. (в редакції, чинній на момент винесення спірного Розпорядження № 905-р) (надалі - Закон № 2411), Закону України "Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу" № 1629-IV від 18.03.2004 р. (в редакції, чинній на момент винесення Розпорядження № 905-р) (надалі - Закон № 1629), Заяви Верховної Ради України № 30-VII від 22.02.2013 р. "Про реалізацію євроінтеграційних прагнень України та укладення Угоди про асоціацію між Україною та Європейським союзом" (в редакції, чинній на момент винесення Розпорядження № 905-р) (надалі - Заява № 30) під час винесення Розпорядження № 905-р, зокрема Відповідачем проігноровані законодавчо закріплені пріорітети зовнішньої політики держави на європейську інтеграцію держави. Крім того, представники Позивача-1 вказують, що КМ України було порушено положення Закону України "Про Кабінет Міністрів України" № 2591-VI від 07.10.2010 р. (в редакції, чинній на момент винесення Розпорядження № 905-р) (надалі - Закон № 2591), оскільки Розпорядження № 905-р було прийнято із порушенням повноважень та порядку діяльності КМ України.

В судове засідання з'явився представник Позивача-2, який позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить позовні вимоги задовольнити із підстав викладених в адміністративному позові, зокрема зазначає про порушення Відповідачем положень Конституції України, Закону № 2411, Закону № 2591, Заяви № 30, Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 12.03.2013 р. "Про невідкладні заходи щодо європейської інтеграції України", затвердженого указом Президента України № 127/2013 від 12.03.2013 р. (в редакції, чинній на момент винесення Розпорядження № 905-р) (надалі - Рішення № 127/2013) під час винесення Розпорядження № 905-р, а саме перевищення власних повноважень, так як Відповідачем самостійно змінено зовнішньополітичний вектор. Крім того, представник Позивача-2 звернув увагу, що Відповідачем із порушенням положень Закону № 2591 та Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою КМ України № 950 від 18.07.2007 р. (в редакції, чинній на момент винесення Розпорядження № 905-р) (надалі - Регламент № 950) було призупинено дію рішення КМ України.

В судове засідання з'явився Позивач-3, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити із підстав викладених адміністративному позові, зокрема звертає увагу суду про порушення Відповідачем положень Конституції України, Закону № 2411, Рішення № 127/2013 під час винесення оскаржуваного Розпорядження № 905-р, а саме КМ України не в спосіб та не на підставі положень чинного законодавства було зупинено процес євроінтеграції, зокрема без отримання відповідного рішення Президента України та/або Верховної Ради України.

В судове засідання з'явився Позивач-4, який адміністративний позов підтримує та просить його задовольнити в повному обсязі, зокрема зазначає, що Відповідачем було із порушенням положень Закону № 2411, Закону № 2591 , Рішення № 127/2013 та Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу, затвердженої указом Президента України № 615/98 від 11.06.1998 р. (в редакції, чинній на момент винесення Розпорядження № 905-р) (надалі - Стратегія № 615/98) під час винесення Розпорядження № 905-р, зокрема вказане Розпорядження № 905-р прийняте без наявності у КМ України повноважень щодо прийняття рішень про призупинення процесу підготовки до укладення Угоди про асоціацію. Також Позивач-4 вважає, що оскаржуване Розпорядження № 905-р не може вирішувати питання міждержавного значення, які мають своє поширення на не визначене коло осіб на території України, чим порушує Закон № 2591. Крім того, ОСОБА_3 вказав, що Розпорядження № 905-р не відповідає вимогам щодо змісту акту оперативно-розпорядчого характеру (разового доручення) та підлягає державній реєстрації. Додатково Позивач-4 звертає увагу, що КМ України, винісши Розпорядження № 905-р втрутився до компетенції Президента України, чим порушив положення Закону України "Про міжнародні договори України" № 1906-IV від 29.06.2004 р. (в редакції, чинній на момент винесення Розпорядження № 905-р) (надалі - Закон № 1906).

В судове засідання з'явився представник Позивача-5, який підтримав адміністративний позов в повному обсязі, просить їх задовольнити та зазначає про порушення КМ України Конституції України, Закону № 2591 під час винесення Розпорядження № 905-р, а саме прийняття Відповідачем вказаного розпорядження не маючи законодавчо визначених повноважень, оскільки питання визначення напряму зовнішньої політики України належить до повноважень Президента України та Верховної Ради України. Крім того, представник Позивача-5 звернув увагу, що КМ України не наділене правом приймати рішення про призупинення вчинення дій в визначених компетентними органами межах та напрямках зовнішньої політики України. Додатково Позивач звертає увагу на не дотримані КМ України положень Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" № 3477-IV від 23.02.2006 р. (в редакції, чинній на момент винесення Розпорядження № 905-р) (надалі - Закон № 3477) щодо виконання: рішення Європейського суду з прав людини "Брумареску проти Румунії" від 28.11.1999 р. (заява № 28342/95) в частині дотримання принципу обґрунтованих очікувань; рішення Європейського суду з прав людини "Сьорінг проти Сполученого Королівства" від 07.07.1989 р. щодо дотримання справедливого балансу між загальними інтересами суспільства і вимогами щодо захисту основних прав індивіда.

В судове засідання не з'явилась ОСОБА_10, про час та місце була повідомлена в порядку передбаченому положеннями ст. 33 та ст. 35 КАС України, одночасно із адміністративним позовом подала клопотання про розгляд справи за її відсутності.

В судове засідання з'явились представники Відповідача, які щодо позовних вимог заперечуюсь повному обсязі, просять в їх задоволенні відмовити в повному обсязі, вказують про дотримання КМ України положень чинного законодавства під час винесення оскаржуваного Розпорядження № 905-р. При цьому, представники КМ України зазначають що Розпорядження № 905-р було прийнято з метою розробки плану заходів для забезпечення соціально-економічної стабільності України та відновлення активного діалогу з Російською Федерацією та іншими країнами-членами СНД для збереження торгівельно-економічних зв'язків та зміцнення спільними зусиллями економічного потенціалу, оскільки значна частина експортерів вбачають ризик зменшення обсягу поставок до країн-членів СНД в разі підписання Угоди про асоціацію. Додатково представники звертають увагу, що зупинення процесу підготовки до укладення Угоди про асоціацію не впливає на право Президента України на підписання такої Угоди, в розумінні положень Закону № 1906. Крім того, представники Відповідача вважать що Розпорядження № 905-р не порушує права Позивачів.

В судове засідання з'явились представники Громадської організації "Український суспільно-правовий рух: Демократія через право" та Політичної партії "Українська Республіканська Партія", адміністративні позови Позивачів підтримують в повному обсязі, просять їх задовольнити.

Зважаючи відсутність в судовому засіданні Позивача-6 та приймаючи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, на підставі ст. 3 та ч. 6 ст. 128 КАС України, суд дійшов висновку про можливість перейти до розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

Розглянувши наявні в матеріалах докази, заслухавши пояснення присутніх Позивачів та їх представників, представників Відповідача та третіх осіб, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються адміністративні позови, оцінивши докази які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

18.09.2013 р. на засіданні КМ України було прийнято протокольне рішення "Про підготовку до підписання проекту Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом і його державами-членами, з іншої сторони" (Витяг з протоколу № 55), яким, зокрема, було схвалено проект Угоди про асоціацію.

21.11.2013 р. КМ України було прийнято Розпорядження № 905-р, яким було:

1. Призупинено процес підготовки до укладання Угоди про асоціацію, і дію рішення Кабінету Міністрів України від 18.09.2013 р. "Про підготовку до підписання проекту Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом і його державами-членами, з іншої сторони".

2. Міністерству закордонних справ разом з Міністерством економічного розвитку і торгівлі, Міністерством промислової політики доручено:

- запропонувати Європейському Союзу та Російській Федерації утворити комісію на тристоронній основі для опрацювання комплексу питань, спрямованих на відновлення втрачених обсягів виробництва та напрямів торговельно-економічних відносин, розширення та сприяння міжнародній торгівлі, подальшу лібералізацію ринку, узгодження регуляторної бази для покращення умов провадження підприємницької діяльності;

- відновити активний діалог з Російською Федерацією та іншими країнами Митного союзу і державами-членами Співдружності Незалежних Держав щодо пожвавлення торговельно-економічних зв'язків з метою збереження та зміцнення спільними зусиллями економічного потенціалу держави.

3. Міністерству економічного розвитку і торгівлі, Міністерству промислової політики, Міністерству аграрної політики та продовольства, Міністерству енергетики та вугільної промисловості, Міністерству інфраструктури вжити заходів щодо внесення до державних цільових, галузевих та регіональних програм змін, спрямованих на розвиток торгівлі, виробничої кооперації та обмін технологіями з державами-членами Співдружності Незалежних Держав з метою збереження робочих місць та вирішення інших соціальних питань на основі підвищення економічної стійкості держави.

Позивачі вважаючи що Відповідачем під час винесення Розпорядження № 905-р було порушено їх права та інтереси звернулись до суду за їх захистом.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 85 Конституції України визначено, що питання визначення засад внутрішньої та зовнішньої політики віднесено до повноважень Верховної Ради України.

Водночас, засади внутрішньої політики України у сферах розбудови державності, розвитку місцевого самоврядування та стимулювання розвитку регіонів, формування інститутів громадянського суспільства, національної безпеки і оборони, в економічній, соціальній і гуманітарній сферах, в екологічній сфері та сфері техногенної безпеки, а також засади зовнішньої політики України визначені Законом № 2411.

Положеннями ч. 1 та ч. 2 ст. 11 Закону № 2411 визначено, що Україна як європейська позаблокова держава здійснює відкриту зовнішню політику і прагне співробітництва з усіма заінтересованими партнерами, уникаючи залежності від окремих держав, груп держав чи міжнародних структур. Одним із основних засад зовнішньої політики є забезпечення інтеграції України в європейський політичний, економічний, правовий простір з метою набуття членства в Європейському Союзі.

В ст. 6 Закону України "Про основи національної безпеки України" № 964-IV від 19.06.2003 р. (надалі - Закон № 964) передбачено серед пріоритетів національних інтересів України інтеграцію України в європейський політичний, економічний, правовий простір.

Крім того, в Заяві № 30 Верховна Рада України заявила у межах власних повноважень, що забезпечить виконання рекомендацій щодо підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, викладених у резолюціях Європейського Парламенту та висновках Ради ЄС, схвалених 10.12.2012 р. на засіданні міністрів закордонних справ держав-членів ЄС; сприятиме повному виконанню погоджених з Європейським Союзом заходів, передусім у рамках Порядку денного асоціації між Україною та Європейським Союзом та Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України, та забезпечить ратифікацію змін до Угоди між Україною та Європейським Союзом про спрощення оформлення віз.

Таким чином, в межах положень передбачених п. 5 ч. 1 ст. 85 Конституції України, ч. 3 ст. 12 Закону № 2411, Верховна Рада України на законодавчому рівні чітко зафіксувала європейський вектор інтеграції України, та зазначила про необхідність підсипання Угоди про асоціацію.

Крім того, Стратегією № 615/98 передбачено, що національні інтереси України потребують утвердження України як впливової європейської держави, повноправного члена ЄС. В результаті очікуваного найближчими роками розширення ЄС - вступу до ЄС Польщі та Угорщини - Україна межуватиме з ЄС, що створить принципово нову геополітичну ситуацію. У зв'язку з цим є необхідним чітке та всебічне визначення зовнішньополітичної стратегії щодо інтеграції України до європейського політичного (в тому числі у сфері зовнішньої політики і політики безпеки), інформаційного, економічного та правового простору.

В Щорічному посланні Президента України до Верховної Ради України "Про внутрішнє та зовнішнє становище України в 2013 році" Президент України підтвердив, що європейська інтеграція залишалася орієнтиром і системоутворювальним чинником для реалізації стратегічних завдань розвитку України й складає два взаємопов'язані виміри: укладання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, яка передбачатиме створення поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі, та реалізацію комплексної програми внутрішніх перетворень і модернізації в усіх сферах політичного, економічного та соціального життя держави.

В той же час, з метою забезпечення дальшого розвитку стратегічного партнерства України з Європейським Союзом, його державами-членами на засадах політичної асоціації та економічної інтеграції, завершення у 2013 році процесу укладення Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом та її наступної імплементації, а також реалізації домовленостей, досягнутих у ході 16-го саміту "Україна - Європейський Союз", Рішенням № 127/2013 Рада національної безпеки і оборони України вказала КМ України на необхідності здійснення заходів щодо забезпечення прийняття законодавчих та видання інших нормативно-правових актів, передбачених Планом дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України, а також підготовки та направлення на розгляд Європейської Комісії третьої доповіді України про виконання Україною зазначеного Плану дій.

Таким чином, із дотриманням положень Конституції України та ч. 3 ст. 12 Закону № 2411, Президент України та Рада національної безпеки України одностайно підтвердили на необхідність руху до Європейського Союзу та інтеграції до європейського співтовариства.

Натомість, ч. 3 ст. 12 Закону № 2411 зобов'язує КМ України здійснювати дії щодо забезпечення здійснення зовнішньої політики держави, спрямованої на реалізацію засад такої політики, забезпечення розроблення з метою реалізації цих засад у відповідній сфері проектів законів та інших нормативно-правових актів, проведення експертизи таких проектів на відповідність засадам.

При цьому, положеннями п. 4 ч. 1 ст. 20 Закону № 2591 до компетенції КМ України у сфері зовнішньої політики відносяться такі повноваження: забезпечення у межах своїх повноважень зовнішньополітичну діяльність України, розробляє та затверджує державні програми в цій сфері, погоджує програми перебування офіційних закордонних делегацій, до складу яких входять представники Кабінету Міністрів України, та інші пов'язані з цим документи; забезпечення відповідно до закону про міжнародні договори вирішення питань щодо укладення та виконання міжнародних договорів України; прийняття рішення про придбання за кордоном у власність України нерухомого майна (будівництво, реконструкцію об'єктів) для потреб закордонних дипломатичних установ України.

Таким чином, колегія суддів приймає доводи Позивачів, що КМ України зобов'язано дотримуватись затвердженої зовнішньої політики України, що визначені Верховною Радою України, Президентом України та Радою національної безпеки і оборони України.

Водночас, колегія суддів приймає до уваги, що ні положеннями Конституції України, ні Закону № 2411, ні Закону № 2591, ні Регламенту № 950 не надано повноваження Відповідачу самостійно призупиняти вчиняти дії щодо здійснення зовнішньої політики держави, які визначені Верховною Радою України, Президентом України та Радою національної безпеки і оборони України.

При цьому, в судовому засіданні суду Відповідачем не було надано жодного доручення та/або рішення та/або нормативно-правового документа Верховної Ради України, Президента України, Ради національної безпеки України в яких би містилось вказівка на необхідності призупинити дії КМ України щодо укладення Угоди про асоціацію.

Крім того, колегія суддів вважає не доведеним посилання Відповідача, що Розпорядження № 905-р було прийнято з метою вжиття заходів щодо забезпечення національної безпеки України, з огляду на наступне.

Основні засади державної політики, спрямованої на захист національних інтересів і гарантування в Україні безпеки особи, суспільства і держави від зовнішніх і внутрішніх загроз в усіх сферах життєдіяльності визначені Законом № 964.

Під національною безпекою розуміється захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам у сферах правоохоронної діяльності, боротьби з корупцією, прикордонної діяльності та оборони, міграційної політики, охорони здоров'я, освіти та науки, науково-технічної та інноваційної політики, культурного розвитку населення, забезпечення свободи слова та інформаційної безпеки, соціальної політики та пенсійного забезпечення, житлово-комунального господарства, ринку фінансових послуг, захисту прав власності, фондових ринків і обігу цінних паперів, податково-бюджетної та митної політики, торгівлі та підприємницької діяльності, ринку банківських послуг, інвестиційної політики, ревізійної діяльності, монетарної та валютної політики, захисту інформації, ліцензування, промисловості та сільського господарства, транспорту та зв'язку, інформаційних технологій, енергетики та енергозбереження, функціонування природних монополій, використання надр, земельних та водних ресурсів, корисних копалин, захисту екології і навколишнього природного середовища та інших сферах державного управління при виникненні негативних тенденцій до створення потенційних або реальних загроз національним інтересам (ч. 1 ст. 1 Закону № 964).