Уважно розглянувши ваші зауваження та пропозиції щодо проекту змін до Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001 N 368 (далі - Інструкція N 368), в частині регулювання довірчих операцій банків, а також пропозиції щодо створення робочої групи з цього питання, повідомляємо наступне.

Порушені питання щодо необхідності створення єдиної централізованої державної системи моніторингу (державного регулятора) за будівельними ділянками та фірмами, за якими ці ділянки зареєстровані, а також розробка системи спеціальних нормативів для професійних учасників ринку житлової нерухомості з метою уникнення можливих ризиків та негативних наслідків на ринку нерухомості заслуговують на увагу і потребують відповідного вирішення.

Однак, створення такої централізованої державної системи моніторингу за будівельними ділянками та фірмами, за якими ці ділянки зареєстровані, потребує певного часу та внесення відповідних змін до законодавчих актів, а відсутність, на сьогодні, спеціальних нормативів для професійних учасників ринку житлової нерухомості, призводить до неможливості попередити та мінімізувати системні ризики на ринку нерухомості, а також захистити права інвесторів.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (далі - Закон про банки), банківська діяльність - це залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.

Статтею 47 Закону про банки передбачено, що банки мають право здійснювати операції з довірчого управління коштами та цінними паперами за договорами з юридичними та фізичними особами.

Управління майном згідно з главою 70 Цивільного кодексу України передбачає передачу однією стороною (установником управління) на певний строк майна в управління другій стороні (управителеві), а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача). При цьому, майно, передане в управління, має бути відокремлене від іншого майна установника управління та від майна управителя, а також має обліковуватися в управителя на окремому балансі, і щодо нього ведеться окремий облік.

Згідно з статтею 1043 Цивільного кодексу України управитель, який не виявив при управлінні майном належної турботливості про інтереси установника управління або вигодонабувача, зобов'язаний відшкодувати установникові управління завдані збитки, а вигодонабувачеві - упущену вигоду. Управитель відповідає за завдані збитки, якщо не доведе, що вони виникли внаслідок непереборної сили, винних дій установника управління або вигодонабувача.

Отже, законодавством визначено, що за операціями з довірчого управління майном у управителя (банку) можуть виникати певні фінансові зобов'язання перед установниками (інвесторами).