Для використання в роботі надсилаємо матеріали селекторної наради з питань готовності до введення в дію нового Митного кодексу України, яка відбулася 16.12.2003.

Додатки: всього на 25 арк., надсилаються електронною поштою.

Новий Митний кодекс України, який набирає чинності 1 січня 2004 року, майже утричі більший за обсягом від чинного Митного кодексу, який діє з 1 січня 1992 року. Якщо чинний Кодекс складається з 11 розділів, 24 глав, 164 статей, то новий має 21 розділ, 67 глав, 432 статті.

Таке значне збільшення обсягу зумовлене двома причинами:

1. Питання, врегульовані чинним Митним кодексом, в новому Кодексі регулюються більш детально.

Це стосується розділів "Загальні положення", "Митний контроль", "Митне оформлення", "Переміщення та пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України", "Розпорядження товарами, що перебувають під митним контролем", "Порушення митних правил і відповідальність за них", "Провадження у справах про порушення митних правил", "Працівники митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій".

Необхідність такої деталізації давно назріла. Практика показала, що деякі норми чинного Кодексу є недосконалими, містять прогалини, допускають неоднозначне тлумачення і, як наслідок, породжують спірні ситуації під час виконання митними органами покладених на них обов'язків. Крім того, за час, що пройшов з моменту введення в дію чинного Кодексу, ціла низка його положень перестала відповідати як нормам інших актів законодавства України, так і вимогам життя. При розробці нового Кодексу все це було враховано.

2. Новий Митний кодекс містить цілу низку розділів, яких немає в чинному Кодексі.

Це такі розділи, як "Митні процедури при переміщенні товарів через митний кордон України різними видами транспорту", "Підприємницька діяльність із надання послуг з декларування товарів і транспортних засобів та перевезення товарів, що переміщуються через митний кордон України або перебувають під митним контролем", "Митний режим щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України", "Особливості пропуску та оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами", "Контроль за переміщенням через митний кордон України товарів, що містять об'єкти права інтелектуальної власності", "Митна вартість товарів. Методи визначення митної вартості товарів", "Країна походження товару", "Митна статистика", "Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності", "Верифікація сертифікатів про походження товарів з України".

Як і деталізація норм, що існували раніше, введення нових розділів має на меті вдосконалення правового регулювання ряду правовідносин, пов'язаних з митною справою. Зокрема, один з нових розділів присвячено митним режимам, кількість яких значно збільшилася порівняно з чинним Кодексом. Замість поняття "особа, уповноважена на декларування на підставі договору" запроваджено поняття "митний брокер". Уведено нове для митного законодавства України поняття "митний перевізник". Визначенню основ правового статусу цих суб'єктів також присвячені окремі розділи Кодексу.

Не менш важливою метою введення нових розділів є зміцнення законності діяльності митних органів. Справа в тому, що відповідно до Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Проте в умовах стрімкого розвитку вітчизняного законодавства та покладення на митні органи нових завдань відповідні зміни до Митного кодексу своєчасно не вносилися. Внаслідок цього цілий ряд важливих питань, таких, як здійснення верифікації сертифікатів про походження товарів з України, захист прав інтелектуальної власності при переміщенні товарів через митний кордон України, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності тощо регулювався не законами, а постановами Кабінету Міністрів України та відомчими наказами Держмитслужби. Тепер ці питання регулюються нормами Митного кодексу України.

Новим Митним кодексом встановлено, що митне регулювання здійснюється за принципами:

- виключної юрисдикції України на її митній території;

- виключної компетенції митних органів України щодо здійснення митної справи;

- законності;

- єдиного порядку переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України;

- системності;

- ефективності;

- додержання прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб;

- гласності та прозорості.

З приводу останнього з наведених принципів слід сказати, що він є втіленням принципу обміну інформацією щодо законодавства, закріпленого в статтях 36, 51, 54 та деяких інших Угоди про партнерство та співробітництво між Європейськими співтовариствами та Україною.

Якщо в чинному Митному кодексі України міститься лише одна стаття, відповідно до якої суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності та громадяни мають право на ознайомлення з офіційними текстами законів та інших нормативних актів, що стосуються митної справи, то в новому Кодексі питанням інформування та консультування з питань митної справи присвячена ціла глава, яка не тільки зобов'язує митні органи інформувати заінтересованих осіб про митні правила, норми та умови переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України, а й передбачає відповідальність посадових осіб цих органів за надання недостовірної інформації.

Важливим нововведенням є положення статті 9 Кодексу, якою встановлено чіткі правила набрання чинності законами та іншими нормативно-правовими актами з питань митної справи. Запровадження цих правил дасть можливість уникнути суперечок між посадовими особами митних органів з одного боку та суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності й громадянами з іншого щодо правомірності застосування того чи іншого нормативно-правового акта під час здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України.

Одним з першочергових завдань Кодексу є також демократизація та уніфікація процедур митного контролю та митного оформлення товарів, що належать як підприємствам, організаціям, установам усіх форм власності, так і громадянам.

Зокрема, Кодексом передбачено запровадження технологічних схем контролю, які відповідають сучасним міжнародним стандартам ("червоний" та "зелений" коридори).

Заслуговує на увагу й те, що в новому Кодексі визначено такі важливі фактори процедури декларування, як терміни подання митної декларації. З метою спрощення митних процедур упроваджується подання тимчасової, неповної, періодичної та попередньої декларації.

Нормами нового Кодексу більш ефективно регулюється порядок переміщення товарів через митний кордон України громадянами. Це, зокрема, дасть можливість посилити контроль за тимчасовим увезенням товарів громадянами та сприятиме попередженню ухилення громадян від сплати митних платежів.

Позитивною рисою нового Митного кодексу є й те, що він визначає особливості здійснення митних процедур при переміщенні товарів через митний кордон України різними видами транспорту, а також при переміщенні товарів у міжнародних поштових та експрес-відправленнях.

Ще однією особливістю Кодексу є нова методика визначення митної вартості товарів, розроблена з урахуванням вимог Генеральної угоди з тарифів і торгівлі. Кодексом запроваджується декларування митної вартості, що забезпечить повноту справляння податків і зборів при митному оформленні товарів. Такий порядок відповідає світовій практиці та ставить у рівні умови всіх імпортерів.

Новим Митним кодексом установлено, що у митній справі Україна додержується загальновизнаних у міжнародній практиці систем класифікації та кодування товарів, митних режимів, митної статистики, інших загальноприйнятих у світових митних відносинах норм і стандартів, а також забезпечує виконання міжнародних договорів України.

І дійсно, новий Кодекс в цілому відповідає міжнародним стандартам, оскільки його розроблення здійснювалося з урахуванням положень Митного кодексу Європейського Співтовариства та основних міжнародних конвенцій і угод, до яких приєдналася або має намір приєднатися Україна, як-от: Міжнародна конвенція про спрощення та гармонізацію митних процедур (Кіотська конвенція), Угоди Уругвайського раунду переговорів країн - членів ГАТТ/СОТ, Угода з торгівельних аспектів прав інтелектуальної власності (TRIPS), яка також є однією з 28 угод ГАТТ/СОТ, Міжнародна конвенція про Гармонізовану систему опису та кодування товарів, Міжнародна конвенція про гармонізацію митних процедур на кордоні, Митна конвенція про міжнародні дорожні перевезення (Конвенція МДП), Конвенція про тимчасове ввезення (Стамбульська конвенція), Міжнародна конвенція про взаємну адміністративну допомогу у відверненні, розслідуванні та припиненні порушень митного законодавства (Найробійська конвенція).

Підсумовуючи викладене, можна констатувати, що новий Митний кодекс України є сучасним, актуальним нормативно-правовим актом, який повністю відповідає Конституції України та загальновизнаним нормам міжнародного права. Уведення його в дію не тільки забезпечить подальше удосконалення правового регулювання митної справи в Україні, а й значно розширить перспективи вступу України до СОТ, виходу України на світовий ринок, створює додаткові умови для зміцнення торговельних та економічних зв'язків із зарубіжними країнами, а також для участі нашої держави в міжнародному співробітництві з митних питань.

Декларування митної вартості товарів відповідно до нового Митного кодексу України Митним кодексом України від 11.07.2002 N 92-IV (далі - МКУ) запроваджено декларування митної вартості.

Згідно з Митним кодексом України та іншими актами законодавства при митному оформленні товарів, що переміщуються підприємствами через митний кордон України, митна вартість заявляється (декларується) митному органу України у вантажній митній декларації (далі - ВМД).

В установлених Кабінетом Міністрів України випадках при переміщенні через митний кордон України товарів, крім ВМД подається декларація митної вартості (далі - ДМВ) відповідної форми.

Порядок декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28.08.2003 N 1375.

Заявлена декларантом митна вартість і дані, що стосуються її визначення, мають грунтуватися на достовірній і документально підтвердженій інформації та подаватися у кількісному виразі.

За недостовірність відомостей, зазначених у митній декларації, декларації митної вартості та в документах, поданих на підтвердження митної вартості товарів, декларант несе відповідальність згідно із законодавством.

В усіх випадках, коли не встановлено обов'язкове заповнення ДМВ, митний орган при виникненні обгрунтованих сумнівів щодо достовірності заявленої митної вартості може вимагати від декларанта подання ДМВ для підтвердження заявленої декларантом у ВМД митної вартості.

Митний орган, що здійснює митне оформлення товарів, здійснює контроль за правильністю визначення декларантом митної вартості, в тому числі за правильністю застосування вибраного декларантом методу визначення митної вартості та можливості його застосування, а також повнотою (комплектністю) наданих декларантом документів.

Перевірка достовірності заявленої митної вартості здійснюється на підставі документів, визначених пунктами 14, 15 постанови Кабінету Міністрів України від 28.08.2003 N 1375.

За необхідності підтвердження заявленої декларантом митної вартості декларант зобов'язаний на вимогу митного органу надати необхідні для цього відомості.

При перевірці банківських документів особлива увага звертається на повноту платежу, а саме: зазначене перерахування коштів здійснено (чи передбачається здійснити) в цілому за весь товар чи тільки за його частину (як при попередній оплаті, так і при сплаті за вже отриманий товар); чи відображає грошова частина платежу повну вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України (тобто чи не передбачено контрактом будь-яких умов, що мали вплив на вартість угоди, у тому числі здійснення часткової оплати за ці товари у вигляді побічного платежу третій особі на користь продавця як зустрічної поставки товарів чи надання будь-яких послуг покупцем продавцю).

Особливому контролю щодо правильності визначення та заявлення митної вартості підлягають товари, які переміщуються через митний кордон взаємозалежними особами чи містять об'єкти інтелектуальної власності, за які сплачуються ліцензійні та подібні платежі.

При виникненні у митного органу сумнівів в достовірності наданих відомостей декларант має право довести таку достовірність шляхом подання необхідних документів та відомостей.

Декларант може мати в наявності інформацію про митну вартість ввезених раніше ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, або про їх вартість на внутрішньому ринку, або калькуляцію та прейскуранти виробника, які відсутні у митного органу, що здійснює митне оформлення товару. Використання такої інформації можливе, якщо у її підтвердження надані відповідні документи, наприклад, комерційні, митні і платіжні документи, що мають відношення до угод з ідентичними чи подібними (аналогічними) товарами, рахунки, накладні тощо.

Митний орган, що здійснює митне оформлення товару, може мати у своєму розпорядженні інформацію, відсутню у декларанта, в тому числі довідкові ціни на товари, які обертаються у зовнішній торгівлі, а також дані щодо ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких проводилось раніше. При цьому декларанту можуть бути надані, за їх наявністю у митного органа, або середньоконтрактні ціни, або інформація про митну вартість за окремою угодою тільки у знеособлюваному вигляді, для забезпечення дотримання конфіденційності використання інформації (тобто без зазначення продавця, покупця, декларанта та інших даних, за якими можна ідентифікувати угоду).

У разі неподання чи відмови від подання відомостей, що підтверджують достовірність заявленої декларантом митної вартості, митний орган вправі прийняти рішення про неможливість застосування вибраного декларантом методу оцінки митної вартості.

За відсутності відомостей та даних, що підтверджують достовірність заявленої декларантом митної вартості, або за наявності підстав вважати, що надані декларантом відомості не є достовірними чи достатніми, митний орган вправі самостійно визначити митну вартість декларованого товару, послідовно застосовуючи методи визначення митної вартості, встановлені Митним кодексом України, на підставі наявних у нього відомостей (в тому числі цінової інформації щодо ідентичних або однорідних товарів).