У зв'язку із численними зверненнями до центрального податкового органу з приводу роз'яснення пп.1 п.З ст.7 Закону України від 21.12.2000 р. N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон N 2181) ДПА України просить офіційно підтвердити її точку зору на зазначену проблему.

Законодавча колізія виникає у зв'язку із стилістичною неточністю, допущеною у наведеній вище статті Закону N 2181.

Так, відповідно до чинної редакції пп.7.3.1 ст.7 Закону N 2181 не може бути використана як джерело погашення податкового боргу платника податків за його самостійним рішенням або за рішенням органу стягнення давальницька сировина, надана підприємству для переробки, крім її частини, що надається платнику податків ____(?!) оплата за такі послуги.

Виходячи з цього, цілком логічним є встановлення відповідним пунктом чинного законодавчого акта заборони погашення податкового боргу такого платника податків за рахунок давальницької сировини, яка була надана підприємству на переробку. Це аргументується, по-перше, відсутністю у боржника права власності на належну іншому суб'єкту підприємницької діяльності давальницьку сировину; по-друге, специфікою давальницьких операцій, підгрунтям яких є зворотна основа; по-третє, безоплатним характером передачі сировини на переробку.

Просте пояснення і можливості використання як джерела погашення податкового боргу платника податків частки давальницької сировини у вигляді товарної продукції, що залишається у боржника, як розрахунок замовника за виконані послуги з переробки такої сировини, оскільки за вказаною операцією відбувається перехід безпосередньо до підприємства-боржника права власності на таку продукцію.

Проблемним моментом у чинній редакції пп.7.3.1 ст.7 надалі залишається використання як джерела погашення податкового боргу оплати послуг з переробки давальницької сировини, незважаючи на наявність таких передумов.