На виконання Указу Президента України від 03.02.98 N 79/98 "Про усунення обмежень, що стримують розвиток підприємницької діяльності", здійснюючи аналіз нормативно-правових актів центральних органів виконавчої влади, з метою усунення надмірного та необгрунтованого державного втручання у підприємницьку діяльність, Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва встановив:

Спільним наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України та Державної податкової адміністрації України від 02.08.99 N 130/171/398 "Про затвердження Інструкції про порядок надходження, обліку й витрачання коштів Фонду України соціального захисту інвалідів" затверджено Інструкцію про порядок надходження, обліку й витрачання коштів Фонду України соціального захисту інвалідів (далі - Інструкція).

Аналіз Інструкції свідчить про те, що вона містить положення, які не узгоджуються з чинним законодавством України та суперечать принципам дерегулювання підприємницької діяльності.

1. Пункт 3.2 Інструкції встановлює, що підприємства (об'єднання), установи й організації незалежно від форм власності і господарювання (далі - підприємства), яким місцеві державні адміністрації визначають нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, відповідно до Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" і на яких працює інвалідів менш ніж установлено нормативом, здійснюють обов'язкові щорічні відрахування до Фонду.

Законодавством України не передбачено повноважень місцевих державних адміністрацій щодо визначення нормативів робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів. Відповідно до ст. 19 Закону України від 21.03.91 N 875-XII "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, визначаються щорічно місцевими Радами народних депутатів спільно з підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями, громадськими організаціями інвалідів, за участю відділень Фонду України соціального захисту інвалідів у Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на підставі пропозицій органів Міністерства соціального захисту населення України.

Місцеві державні адміністрації відповідно до п. 4 ст. 23 Закону України від 09.04.99 N 586-XIV "Про місцеві державні адміністрації" лише забезпечують працевлаштування інвалідів.

На нашу думку, Закон України "Про місцеві державні адміністрації" вказує лише на той факт, що місцеві державні адміністрації повинні забезпечувати працевлаштування інвалідів на основі встановлених місцевими радами народних депутатів нормативів робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, але ніяк не визначати ці нормативи.

Оскільки законом прямо не передбачені повноваження місцевих державних адміністрацій щодо визначення нормативів робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, встановлення таких нормативів місцевими державними адміністраціями буде суперечити Конституції України, ст. 19 якої зазначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

2. Пункт 3.6 Інструкції вказує, що відрахування цільових коштів підприємства проводять відповідно до чинного законодавства за рахунок прибутку, який залишається в їхньому розпорядженні.

Чинним законодавством не визначено, що платіж до Фонду України соціального захисту інвалідів проводиться за рахунок прибутку підприємств.

Ст. 16 Закону України від 18.02.97 N 77/97-ВР "Про внесення змін до Закону України "Про систему оподаткування", яка визначає джерела сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), вказує, що державні та інші цільові фонди, які не передбачені цим Законом, мають своїм джерелом виключно прибуток підприємств.

Проте Законом України від 04.06.97 N 303/97-ВР пункт 2 розділу II Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про систему оподаткування" доповнено абзацом другим такого змісту:

"Дія цього Закону не поширюється на надходження коштів зі сплати платежів за послуги та інших неподаткових платежів до Державного бюджету України (в тому числі до Фонду України соціального захисту інвалідів), які визначаються Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік".

Таким чином, дія Закону України "Про систему оподаткування" (а отже, і ст. 16 цього Закону) не поширюється на платежі до Фонду України соціального захисту інвалідів. А оскільки Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" також не визначає джерело сплати платежів до Фонду України соціального захисту інвалідів, то на сьогоднішній день чинним законодавством України джерело відрахування до зазначеного фонду не визначено.

На нашу думку, платіж до Фонду України соціального захисту інвалідів пов'язаний з веденням господарської діяльності (підготовкою, організацією, веденням виробництва) і повинен відноситися до валових витрат.

Розмір платежу до Фонду України соціального захисту інвалідів відповідно до ст. 20 Закону України від 21.03.91 N 875-XII "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" пов'язаний з нормативом робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів. Нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, відповідно до ст. 19 цього Закону пов'язані з кількістю робочих місць на підприємстві. А робочі місця на підприємстві виникають внаслідок ведення господарської діяльності (підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг) тощо). Таким чином, якщо підприємство веде господарську діяльність, на ньому створюються робочі місця, а отже, може виникати й обов'язок по працевлаштуванню інвалідів або відрахуванню коштів до Фонду України соціального захисту інвалідів. А це означає, що відрахування до цього фонду пов'язані з веденням господарської діяльності. Тому відповідно до ст. 5 Закону України від 28.12.94 N 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції Закону України від 22.05.97 N 283/97-ВР) такі відрахування відносяться до валових витрат.