У зв'язку з надходженням численних запитів податкових органів та платників податків щодо застосування норм законодавства по операціях з реалізації товарів за цінами нижче ціни придбання Державна податкова адміністрація України повідомляє.

Статтею 23 Закону України "Про підприємства в Україні" встановлено право підприємств реалізувати свою продукцію та майно за цінами і тарифами, що встановлюються такими підприємствами самостійно або на договірній основі. Таке право поширюється на будь-які правовідносини.

Одночасно при веденні податкового обліку право платника на самостійне встановлення цін і тарифів здійснюється в межах правил, встановлених податковим законодавством.

Так, пунктом 5.1 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон N 334) передбачено, що валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів, які придбаваються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону N 334 господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Тобто у податковому обліку до витрат, пов'язаних із здійсненням власної господарської діяльності, відносяться лише ті витрати, які платником податку використані (направлені) на отримання доходу.

У випадку якщо товари використані не на потреби власної господарської діяльності - отримання доходу, витрати, здійснені на придбання таких товарів, не повинні відображатися у складі валових витрат платника податку на прибуток підприємств і враховуватися при обчисленні суми податкового кредиту по податку на додану вартість.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України від 3 квітня 1997 року N 168 "Про податок на додану вартість" (далі - Закон N 168) надано визначення терміну "податковий кредит". Податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону N 168 передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді в зв'язку з придбанням товарів, вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону N 168 суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону N 168 суми податку на додану вартість, сплачені у зв'язку з придбанням товарів, вартість яких не відноситься до складу валових витрат, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються.

Крім того, підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону N 168 встановлені додаткові обмеження, які визначають, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Також підпунктами 7.2.3 та 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону N 168 передбачено, що податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг) та видається в разі продажу товарів (робіт, послуг) покупцю на його вимогу.

З огляду на встановлені обмеження Законом N 168 визначено дату здійснення першої з подій - дату виникнення права платника податку на податковий кредит, але не однією (єдиною) необхідною та достатньою умовою для набуття права на зменшення податкового зобов'язання звітного періоду.

Такий підхід до операцій з реалізації товарів за цінами нижче ціни придбання викладено у наступних листах та рішеннях Верховного Суду України за поданими матеріалами податкових органів з метою забезпечення правильного та однакового застосування законодавства у вирішенні спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про податок на прибуток та податок на додану вартість, а саме: