У зв'язку з надходженням численних запитів платників податків та податкових органів щодо особливостей податкового обліку з податку на додану вартість у головного підприємства та його філій, які виникають в практичній діяльності платників та органів податкової служби при скасуванні реєстрації таких філій як платників податку на додану вартість, Державна податкова адміністрація України повідомляє.

1. Щодо врахування головним підприємством обсягів операцій, здійснених філіями, іншими відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичних осіб, в загальному обсязі оподатковуваних операцій при визначенні обов'язковості реєстрації платником податку на додану вартість такого головного підприємства.

Відповідно до підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон) особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку на додану вартість у разі, коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 тис. гривень (без урахування податку на додану вартість).

Пунктом 1.2 статті 1 Закону визначено, що особа - будь-яка з наведених нижче осіб, незалежно від того, чи є така особа резидентом чи ні:

суб'єкт підприємницької діяльності, в тому числі підприємство з іноземними інвестиціями, незалежно від форми та часу внесення цих інвестицій;

інша юридична особа, що не є суб'єктом підприємницької діяльності;

фізична особа (громадянин, іноземний громадянин та особа без громадянства), яка здійснює діяльність, віднесену до підприємницької згідно з законодавством, або імпортує товари на митну територію України;

представництво нерезидента, що не має статусу юридичної особи.

Враховуючи те, що філія відповідно до частини 3 статті 95 Цивільного кодексу України (далі - Кодекс), частини 2 статті 55 Господарського кодексу України не є юридичною особою, не є суб'єктом господарювання, і відповідно не є платником податку на додану вартість, а також те, що філія, відокремлений підрозділ діє від імені головного підприємства, в загальному обсязі оподатковуваних операцій головного підприємства повинні враховуватися обсяги поставок товарів (послуг) здійснених філіями, іншими відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичних осіб.

2. Щодо оподаткування податком на додану вартість операцій з передачі (отримання) товарів (послуг), основних фондів, які здійснюються згідно із розпорядженням головного підприємства між різними філіями одного головного підприємства.

Згідно із підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

При цьому поставка товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, у тому числі промислової, власності (пункт 1.4 статті 1 Закону).

Враховуючи те, що філія не є юридичною особою, не є суб'єктом господарювання, і відповідно не є платником податку на додану вартість, а також те, що в рамках юридичної особи право власності не змінюється та враховуючи поняття "поставка товарів" і "поставка послуг", визначених пунктом 1.4 статті 1 Закону, операція з поставки для виробничого використання товарів (послуг), основних фондів в межах балансу платника податку (головного підприємства), коли така поставка відбувається від однієї філії до іншої, чи від головної організації до однієї з філій, чи навпаки від однієї із філій до головної організації, не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

3. Щодо обов'язку ведення податкового обліку операцій з поставки філіями чи структурними підрозділами товарів (послуг) та подання податкової звітності з податку на додану вартість.

Податковий облік операцій з поставки філіями чи структурними підрозділами товарів (послуг) (відображення податкових зобов'язань та формування податкового кредиту) та подання податкової звітності з податку на додану вартість повинно забезпечувати підприємство - платник податку на додану вартість до складу якого входять філії чи структурні підрозділи.

Пунктом 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 N 165 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.97 за N 233/2037), із змінами і доповненнями (далі - Порядок N 165), визначено, що якщо філії та інші структурні підрозділи платника податку самостійно здійснюють поставку товарів (послуг) та проводять розрахунки з постачальниками/споживачами, то зареєстрований платник податку, до складу якого входять такі філії, може делегувати філії або структурному підрозділу право виписки податкових накладних.

Для цього платник податку повинен кожній філії чи структурному підрозділу присвоїти окремий код (номер, шифр), про що письмово довести до відома державного податкового органу за місцем його реєстрації як платника податку на додану вартість. Відповідальність за недотримання вимог даного Порядку філіями та структурними підрозділами несе платник податку на додану вартість.

При складанні податкової накладної філією чи структурним підрозділом платника податку порядковий номер податкової накладної встановлюється з урахуванням присвоєного коду (номера, шифру) і визначається числовим значенням через дріб. У чисельнику номера податкової накладної проставляється порядковий номер, а в знаменнику - код (номер, шифр) (пункт 3 Порядку N 165).